Основні способи раціонального використання лісових ресурсів у промисловості

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на  тему:

 

 

«Основні способи раціонального використання лісових ресурсів у промисловості»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки Супрун Альони

Факультету 6504

Групи 4

Викладач : Коценко К.Ф.

 

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

1.1. Загальна характеристика і сучасний стан розвитку лісових ресурсів………………………….3

1.2. Взаємозалежність  між лісовим ресурсним потенціалом  та лісовою промисловістю...........…5

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ І ПРЕСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО КОМПЛЕКСУ

2.1. Проблеми  пов’язані з використанням лісових  ресурсів …………………..……………………7

2.2. Перспективи  розвитку ресурсного потенціалу…………………………………………….......10

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………………….15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………....17

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

1.1. Загальна характеристика і сучасний стан розвитку лісових ресурсів

Лісові  ресурси посідають одне з чільних  місць в ресурсній базі економіки  України. Серед міжгалузевих комплексів вага лісовиробничого комплексу по обсягам виробництва складає - 2,8%, по чисельності працюючих - 4,6%, по вартості основних виробничих фондів-близько - 2%.

Поставками  готової продукції і лісоматеріалів комплекс зв’язаний більш ніж  з 100 галузями. Україна не має значних  запасів лісових ресурсів, які  є базою для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять  деревину, технічні, харчові, кормові  та інші ресурси, а також корисні  натуральні якості лісу водоохоронні, захисні, кліматично-регулюючі, санаторно-гігієнічні, оздоровчі.

Загальна  площа лісового фонду України  складає близько 10 млн. гектарів, в тому числі покрита лісом – 8,6 млн. га. Лісистість республіки досягла лише 14,3%, що значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина – 18%, Франція – 27,8%, Румунія – 28,1%, Польща - 28,7%, Німеччина – 29%, США – 32,7%, Болгарія – 34,4%). Запаси деревини в Україні складають 1, 3млрд м3 (1994р).

В умовах незалежності України лісова промисловість  має особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу  та покрашення, за рахунок збільшення обсягів лісових насаджень, екологічної  обстановки.

За попередніми  даними, в 2013 р., у зв’язку з скороченням обсягів виробництва лісової промисловості, у зв’язку з скороченням поставок деревини з інших регіонів і розривом господарських зв’язків, Україна недоодержить (в круглому обчисленні) близько 6 млн. м³ лісової сировини та біля 22% виробленої з неї продукції.

В цілому в 2012 р. обсяги продукції лісової промисловості скоротились на 7,6 млн. грн. Такі втрати були спричинені, в першу чергу неефективністю та не інтенсивністю використання деревинних ресурсів, яких і без того не вистачає. В Україні інтенсивність використання лісових ресурсів є найнижчою серед країн Європи.

Однією  з причин уповільнення темпів розвитку раціональних технологій і удосконалення  галузевої структури випуску  продукції лісової промисловості  була порочна орієнтація на поставки деревини і продукції, яка виготовлена  на її основі, з інших регіонів. Тому в нас не досягло належного  розвитку виробництво плит, картону  і прогресивної тари.

Склалася  парадоксальна ситуація, коли за рахунок  власних ресурсів потреби держави  в деревній сировині та продукції  лісової промисловості задовольняються  тільки на 1/3, тоді як деревні відходи  використовуються тут на 50-60%, а використання біомаси є значно нижчим, ніж у  розвинутих країнах.

З переходом  до ринкових відносин і завоюванням  Україною незалежності підвищення ступеня  задоволення її потреб у лісопродукції  за рахунок місцевих ресурсів набуває  особливої актуальності, оскільки для  збереження існуючого рівня виробництва  необхідно щорічно закуповувати деревину та її продукти на суму до 4 млрд. дол. США.

При сучасній структурі споживання лісопродукції, яка склалася, потреба в ній у 2020р. зросте (у порівнянні з 2012 р.) на 15%, а власні ресурси сиро рослого лісу на цей час розширяться тільки на 1,5%, тобто розрив між лісосировинними ресурсами місцевого виробництва і потребою в них стане ще більшим.

Дослідження структури потреб у деревині для  виробництва основних видів продукції  показали, що у перспективі потреба  у пиломатеріалах помітно знизиться, а у прогресивних видах лісопродукції (деревних плитах, пресованих виробах, картоні, папері та ін.) – збільшиться  у кілька разів. Розвиток цих виробництв які використовують вторинні ресурси (деревні відходи, макулатуру, кострицю та інше), забезпечить підвищення повноти  та ефективності використання біомаси  дерева, а також одержання замінників суцільної деревини.

Баланси виробництва підприємств лісової  промисловості та споживання лісоматеріалів та лісопродукції в Україні свідчать, що за 2005-2012 рр. їх поставки з інших республік скоротилися на 38%. Причому характерним є скорочення ввезення лісоматеріалів у не переробленому вигляді: ділової деревини – більш як у 2 рази, пиломатеріалів – на 33%, паливних дров – у 6 разів, інших пиломатеріалів – на 1/3. Ввезення клеєної фанери знизилося в 3 рази, тоді як деревостружкових плит – виросло у 4 рази, деревоволокнистих плит – в 6, картону – в 4,5 і паперу – в 2 рази.

Подальший розвиток галузей лісової промисловості  потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично  та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими  коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит  грошових коштів і тому сподіватись  на реформування в близькому майбутньому  лісової промисловості та народного  господарства в цілому не доводиться.

1.2. Взаємозалежність між лісовим ресурсним потенціалом та лісовою промисловістю

Найбільш  тісні зв’язки між галузями лісового комплексу, оскільки стан кожної з них  істотно впливає на динаміку розвитку інших. Так, лісова промисловість має  тісний зв’язок з лісовим господарством. Лісозаготівельні підприємства є головними споживачами продукції лісового господарства — деревного запасу, який включається в народногосподарський обіг шляхом вирубки частини смуглих насаджень і вивезення заготовлених круглих лісоматеріалів у пункти споживання.

Доцільно  відзначити, що способи виконання  технологічних і транспортних операцій у лісозаготівельному виробництві  істотно впливають на стан лісовідновлення  на лісосіках, зумовлюють появу боліт, підліску, підросту та не деревинної рослинності. Лісозаготівельне виробництво впливає  на розвиток лісокористування і форм організації лісового господарства. Водночас організація лісовідновлення  значною мірою визначає обсяги та способи заготівлі деревини.

Існують тісні організаційні та економічні зв’язки між лісовим господарством  і лісозаготівельною промисловістю. Органи лісового господарства відпускають  лісосічний фонд лісозаготівельним  підприємствам і контролюють  його експлуатацію. За стиглий ліс, відпущений у рубку, лісозаготівельні підприємства вносять кореневу плату, яка надходить у державний  бюджет. Лісова охорона застосовує економічні санкції щодо лісозаготівельних підприємств за порушення встановленого порядку лісокористування.

Лісозаготівельна  промисловість має тісні зв’язки  з деревообробною та целюлозно-паперовою промисловістю, яким постачає круглі лісоматеріали та технологічну тріску. Круглі лісоматеріали у великих об’ємах споживає лісопильне виробництво.

Найбільшим  споживачем деревини в Україні є  будівельний комплекс. На промислове та житлове будівництво витрачається близько 60% пиловника та будівельного лісу. Багато лісоматеріалів споживають добувні галузі промисловості (особливо вугільна та залізорудна). На 1000 т. добутого вугілля витрачається 30 – 35 м³ лісоматеріалів. Високоякісні круглі лісоматеріали та пиломатеріали використовують у суднобудуванні, для виготовлення телеграфних і спеціальних стовпів.

Економіка деревообробної промисловості України  тісно пов’язана з лісозаготівельною  промисловістю лісних районів Росії. Її стан і розвиток значною мірою  визначається обсягом поставок з  цих районів круглих лісоматеріалів і пиломатеріалів. У зв’язку з  цим виникає об’єктивна необхідність зміцнення зв’язків між деревообробними  підприємствами України та лісозаготівельними Росії на підставі довготривалих  взаємовигідних договорів і оптимізації  транспортних потоків лісових вантажів.

Експортні можливості галузей лісового комплексу  обмежені, з одного боку, невисокою  якістю продукції, а з іншого –  необхідністю враховувати, що Україна  – одна з найменш забезпечених лісом і деревиною країн Європи. Підприємства лісового комплексу не задовольняють потреби внутрішнього ринку.

Галузі  лісового комплексу тісно пов’язані  зі світовим ринком. У комплексних  лісових і спеціалізованих деревообробних підприємствах працює устаткування, закуплене в Росії, Швеції, Фінляндії, Німеччині, Польщі та інших країнах. Продукція цих підприємств надходить  на міжнародний ринок, зокрема, круглі лісоматеріали, ДСП, ДВП, меблі, технологічна тріска, продукція мисливського господарства.

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ І ПРЕСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО КОМПЛЕКСУ

2.1. Проблеми пов’язані з використанням лісових ресурсів

Еколого-економічні проблеми забезпечення народного господарства України сировиною. Недостатня лісистість території України незначні запаси стиглого га перестійного лісу невисока продуктивність середньовікових і  пристигаючих лісів створюють труднощі щодо забезпечення лісопромислового комплексу  місцевою сировиною, а народного  господарства і населення — кінцевою продукцією з деревини.

Для остаточного  вирішення цієї проблеми необхідний тривалий період. Разом з тим є  можливість частково вирішити її у  більш короткий строк. У першу  чергу, це більш ефективне використання ресурсів деревини та її замінників, які  є на численних підприємствах  і в організаціях. Так, у комплексних  лісових підприємствах України  потенційні ресурси відходів лісозаготівель у 2012 р будуть становити близько 2,6 млн. м³, а маломірної деревини від рубок догляду за лісом — 3,4 млн. м³.

Із загального об'єму деревинних відходів лісозаготівельного та лісогосподарського виробництва  близько 2,6 млн. м³ можна буде використати для виробництва промислової продукції Це значний резерв деревної сировини Він становить близько 40% деревини, яка заготовлюється в процесі головного користування лісом.

Необхідно істотно змінити на краще сучасну  неефективну структуру споживання деревини, яка формувалася впродовж довгих років функціонування бюрократично-командної системи господарювання. Доцільно прискорити розвиток галузей промисловості, які ефективно переробляють деревину (перш за все целюлозно-паперову). Сировиною для розвитку целюлозно-паперової промисловості є не тільки деревина, але і макулатура, вторинні сировинні ресурси сільського та комунального господарств (солома, очерет, деревина, яка заготовлюються в процесі догляду за парками, садами та поодинокими деревами тощо).

Неефективно (переважно як дрова) використовується деревина, яка заготовлюється в процесі  рубок догляду за смугами вздовж залізничних і автомобільних  доріг. І це в умовах гострого дефіциту на деревину, коли її можна використати як повноцінну сировину для виготовлення целюлози, картону ДСП, ДВП та іншої ефективної в споживанні продукції. В полезахисних смугах можна щорічно заготовляти 2,5 млн. м³ деревини.

Україна для виробництва картону та іншої  продукції використовує тільки 500 тис. т. макулатури, в той час як є  можливості збільшити її споживання до 1 млн. т у рік.

Значна  частка круглих лісоматеріалів в  Україні використовується без попередньої  механічної та хімічно-механічної обробки (стовпи, паливо тощо). Тому їх необхідно  замінити більш ефективними. Очевидно, що ринкові економічні відносини, до яких прагне Україна деревини, прискореному розвитку ресурсозберігаючих виробництв і технологій.

Другий  напрям вирішення проблеми — це істотне поліпшення відтворення  лісосировинних ресурсів. Перспективними є плантаційне лісорозведення (особливо на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях) вирощування  насаджень із швидкорослих деревних порід, введення в лісові культури модрини  японської та інших продуктивних деревних порід з метою їх вирубки  в процесі проміжного користування лісом.

Необхідно підвищити ефективність відтворення  захисних смуг уздовж транспортних шляхів не тільки для посилення їх захисних функцій, але й отримання повноцінної  кондиційної деревини, забезпечити  заліснення всіх малопридатних для  сільськогосподарського виробництва  земель. Підвищення лісистості території  України до 20% дасть змогу в  перспективі забезпечити лісопромисловий  комплекс місцевими сировинними  ресурсами, поліпшити кліматичні умови  і їх позитивний вплив на продуктивність сільського господарства, а також  збільшити рекреаційний потенціал  лісів і його позитивний плив на здоров’я населення.