Основні джерела водопостачання України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2014 в 14:41, курсовая работа

Краткое описание

Стан України впродовж останніх 5-ти років характеризується інтенсивним розвитком промисловості, транспорту, енергетики, індустріалізацією сільського господарства. Все це призвело до того, що антропогенний вплив на навколишнє середовище прийняв глобальний характер.

Содержание

1.ВСТУП 2
2.Основні джерела водопостачання України. 3
2.1.Річковий стік. 3
2.2 Гідрологічні характеристики головних річок України. 3
2.3 Сучасний стан басейну р. Дніпро та інших річок України. 4
а) Використання вод басейну р. Дніпро. 4
б ) Забрудники басейну р. Дніпро. 5
в) Заходи для покращення екологічного стану р. Дніпро. 6
3.Основні причини кризової ситуації в басейнах великих і малих річок України. 7
4. Водосховища і ставки України. 7
4.1 Водосховища та їх види. 7
4.2 Водосховища України (табл.) 8
4.3 Ставки. 9
5. Озера, лимани та болота України. 10
5.1 Озера та лимани. 10
5.2 Болота. 10
6. Забруднення підземних та поверхневих вод. 11
7. Екологічний стан морських акваторій України. 14
7.1 Чорне море. 14
7.2 Азовське море. 16
8.Методи очищення води 17
9. Висновки. 19
10.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 20

Прикрепленные файлы: 1 файл

Реферат з екології Екологія водойм України.docx

— 541.98 Кб (Скачать документ)

— збільшення забруднення довкілля викидами хімічної та металургійної промисловості (Маріуполь, Ростов, Таганрог). Лише в Маріуполі кожного року викидається майже 800 тис.т токсикантів;

— інтенсивне спорудження на узбережжі моря численних пансіонатів і баз відпочинку, що зумовлює активне зростання побутових відходів та каналізаційних стоків у море;

— неконтрольоване збільшення змиву пестицидів у море з прилеглих сільськогосподарських масивів та потрапляння їх у море через річки Дон і Кубань.

 

Україна, як морська держава, взяла на себе зобов'язання забезпечити всі необхідні умови для реалізації національної програми захисту та відтворення природи Чорного та Азовського морів, що дозволить також збільшити продуктивність моря і забезпечити зростання прибутків від туристської діяльності. Програмою передбачено створення розгалуженої мережі фінансування заходів щодо охорони та відтворення морського довкілля, посилення природоохоронних вимог, співпраці урядових та неурядових організацій. Лише у такий спосіб можна зупинити подальшу деградацію і руйнування екосистеми Чорного та Азовського морів та відродити їх красу і здоров'я. В Одесі та Севастополі працюють інститути морів. Невпинно досліджують моря біологічні станції. Випускаються гори літератури. Створено екологічну міліцію. Готується до видання “Червона книга” Чорного моря.Згідно з чинним законодавством України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності уздовж морів, навколо морських заток і лиманів виокремлюється прибережна захисна смуга шириною понад 2 км від урізу води. Ця смуга належить до зони санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією

 

8.Методи очищення води

Охорона води - один із важливих елементів охорони природи. Основна умова охорони води - її раціональне користування. Стічні води необхідно збирати та очищувати. Звичайно, краще з самого початку не забруднювати річки та озера. Але для цього потрібні достатньо потужні очисні споруди, яким в свою чергу необхідна централізована система каналізації.

Найбільш активною формою захисту водних ресурсів від забруднення є безвідходна технологія виробництва. У цей комплекс заходів входять:

- створення та втілення нових  процесів отримання продукціі  з утворенням найменшої кількості  відходів;

- розробка різноманітних типів  безстічних технологічних систем  та водозворотних циклів на  базі засобів очищення стічних  вод;

- розробка систем переробки  відходів виробництва в другорядні  матеріальні ресурси;

- утворення територіально-промислових  комплексів, які мають замкнену  структуру матеріальних потоків  сировини та відходів всередині  комплекса.

На сьогодні досягнуті певні успіхи у галузі створення та втілення безвідходних технологій у деяких галузях промисловісті, але до повного їх втілення важливими напрямами екологізації виробництва треба вважати:

- удосконалення технологічних  процесів та розробку нового  устаткування з меншим рівнем  скидів сумішей та відходів  у водні об'єкти;

- обеззаражування токсичних відходів;

- утилізація відходів;

- застосування пасивних методів  захисту водних об'єктів.

Пасивні методи захисту водних об'єктів включають комплекс заходів по обмеженню скидів комунально-побутових стоків, стоків промислового та сільськогосподарського виробництва у водні об'єкти, а також утилізацію та захоронення відходів. На сучасному етапі пасивні методи постійно удосконалюються та широко втілюються e технологічні цикли в усіх галузях народного господарства, тому що у зв'язку з широкою індустріалізацією, розвитком сільського господарства, господарством міст утворюються великі маси стічних вод, забруднених різними сумішами. У зв'язку з розвитком енергетики, промисловості, сільського та міського господарства та збільшенням використовування нових синтетичних і токсичних речовин характеристика якості води водних об'єктів по одному показнику в багатьох випадках не обгрунтована, і тому потрібна оцінка якості води груповими або комплексними показниками. До основних методів регулювання якості природних вод відносяться:

- очищення промислових та комунальних  стоків;

- меліоративні та протиерозійні  заходи;

- зменшення забруднення атмосфери;

- покращення розробки та користування  природних ресурсів.

Методи, що застосовуються для очищення виробничих та побутових стічних вод, можна поділити на три групи:

- механічні;

- фізико-хімічні;

- біологічні.

Механічне очищення застосовується для виділення зі стічних вод нерозчинних мінеральних та органічних сумішей. Як правило, воно є методом ретельного очищення та призначено для підготовки стічних вод до біологічного та фізико-хімічного очищення. У результаті механічного очищення забезпечується зниження рівня завислих речовин на 90%, а органічних на - 20%.

При фізико-хімічному очищенні використовуються наступні методи:

- сорбція - здатність деяких речовин  поглинати або концентрувати  на своїй поверхні забруднюючі  речовини;

- екстракція - введення у стічні  води речовин, здатних розчиняти  забуднюючі речовини;

- електрохімічний метод, який полягає  в електрохімічному окисленні  забруднюючої речовини на аноді  при електролізі стічних вод.

Біологічне очищення - це метод обробки побутових та виробничих стічних вод, який широко застосовується на практиці. У його основі лежить процес біологічного окислення органічних сполук, що містяться у стічних водах. Біологічне окислення відбувається завдяки мікроорганізмам, що включають безліч різноманітних бактерій, найпростіших, а також ряд більш високоорганізованих організмів - водоростей, грибків і т. і., зв'язаних між собою в єдиний комплекс складними взаємовідносинам.Як правило, в біологічному очищенні використовується так званий активний мул. В спеціальних басейнах на органічних речовинах, які залишились у воді, що пройшла відстійники, розмножуються бактерії та інші мікроорганізми. За декілька годин ці мікроорганізми перетворюють органічні сполуки в мул, здатний осісти. В одному метрі кубічному води міститься приблизно 100 млн мікроорганізмів. Відбувається інтенсивний процес розкладу, подібний до того, який відбувається при самоочищенні в природних водоймищах.

Також використовують хімічний метод очищення - має за мету насамперед вилучити з води розчинні сполуки фосфору, стимулюючи розмноження водоростей. Таке очищення особливо важке, якщо очищенні води повинні скидатись до озера. До води додають особливі хімікати, які визивають випадання всіх розчинних речовин, у тому числі фосфатів, в осад. У воді утворюються пластівці, що опускаються на дно і на своєму шляху захоплюють з собою різну завись, яка ще залишилась.Фільтрація вод, що пройшли біологічне очищення, через тонкий фільтр, наприклад, шар піску, також допомагає знизити кількість органічних та неорганічних забруднень, які залишились у воді.

 

9. Висновки.

Таким чином, як видно з вище наведених фактів, стан наших річок та озер залишається незадовільненим, але навіть за сьогоднішніх важких умов економічної кризи здійснюються заходи, направлені на зменшення забруднення та підтримку екологічної рівноваги водоймищ України.

Для докорінного поліпшення водогосподарсько-економічного становища та забезпечення екологічної стабільності водоймищ потрібно:

1) по-перше, стратегію подальшого  розвитку економіки України орієнтувати  на екологічно обгрунтовані заходи  з урахуванням стану її природно-ресурсного  потенціалу, а також із запровадженням  і беззастережним виконанням  науково обгрунтованого співвідношення  між добуванням природних ресурсів, їх викоростанням для власних  потреб та необхідною кількістю  для зовнішньоекономічної діяльності;

2) по-друге, перебудову промисловості, транспорту, сільського господарства  належить здійснювати на основі  останніх досягнень світовим  співтовариством в кожній з  галузей, невідкладно запровадити  на всіх підприємствах єдиний  державний екологічний паспорт. Окрім цього, було б доцільно  провести паспортизацію підприємств  народного господарства - потенційних  забруднювачів природного середовища, і на її основі прийняти  рішення про подальше їх використання, перепрофілювання, закриття або  закупівлю в інших державах  екологічно чистих технологій потрібного профілю.Запропоновані заходи при кваліфікованому іх здійсненні мають привести до стабілізації, а в подальшому і до поліпшення водогосподарсько-екологічного становища в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Барановський В., Пироженко К., Шевченко В. Медико - екологічний  атлас України. - Вид - во газети  “Зелений світ” та інституту  географії НАН України, Київ, 1995.

2. Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Підручник/ Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. - Г - е вид., зі змінами. К.: Либідь, 1995.

3. Злобін Ю. А. Основи екології. К.: - Видавництво “Лібра”, ТОВ, 1998.

4. Очищення води. Методи і властивості. Каталог-довідка. Вип. 1. Під редакцією. Данилевича Я. - С.- Пб.: 1995.

6. Програма дій по охроні навколишнього середовища для Центральної і Східної Європи, 1995.

7. Ситник К. М., Брайтон А. В., Гордецький А. В. Біосфера.. Екологія. Охрона природи. - К.: Наук. Думка, 1991.

 

 

 

                                                                                                                                 

                                                         

                               

 

 

 


Информация о работе Основні джерела водопостачання України