Моніторинг забруднень води за допомогою рослин

До основних заходів для забезпечення охорони і відтворення рибних запасів, водних тварин і рослин належить обладнання рибозахисними пристроями водозабірних та інших споруд відповідно до затверджених проектів, будівництво риборозплідників, штучних нерестовищ, рибопропускних споруд, підготовка ложа водоймища тощо.

Стаття 98. Заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод

Забороняється введення в дію:

1) нових і реконструйованих  підприємств, цехів, агрегатів, комунальних  та інших об'єктів, не забезпечених  пристроями і очисними спорудами  необхідної потужності, що запобігають  забрудненню і засміченню вод  або їх шкідливій дії, та необхідною  вимірювальною апаратурою, що здійснює  облік об'ємів забору і скидання  води;

2) зрошувальних  і обводнювальних систем, водосховищ  і каналів - до проведення передбачених  проектами заходів, що запобігають  затопленню, підтопленню, заболоченню, засоленню земель і ерозії  грунтів, а також забрудненню  поверхневих та підземних вод  скиданням із зрошувальних систем;

3) осушувальних  систем - до повної готовності  водоприймачів та інших споруд  відповідно до затверджених проектів;

4) водозабірних  споруд - без рибозахисних пристроїв  та облаштованих відповідно до  затверджених проектів зон санітарної  охорони водозаборів;

5) гідротехнічних  споруд - до повної готовності  пристроїв для пропускання паводкових  вод і риби відповідно до  затверджених проектів;

6) експлуатаційних  свердловин на воду - без оснащення  їх водорегулюючими та контрольно-вимірювальними  пристроями.

Наповнення водоймища до здійснення передбачених проектами заходів щодо підготовки його ложа забороняється.

Стаття 99. Заборона скидання у водні об'єкти відходів і сміття

Забороняється скидання у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

Стаття 100. Охорона поверхні водозборів і льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток та лиманів

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами.

Стаття 101. Охорона вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин

Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об'єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

Стаття 102. Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря

У внутрішні морські води та територіальне море забороняється скидати з суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також радіоактивні або інші відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря.

Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, інших актів законодавства.

Стаття 103. Запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин

З метою запобігання забрудненню вод сільськогосподарські, лісогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства та громадяни зобов'язані дотримувати встановлених правил зберігання, транспортування та використання добрив, хімічних засобів захисту рослин та інших токсичних препаратів і речовин.

Стаття 104. Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних

Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, здійснюється в порядку, встановленому для санітарної охорони курортів.

З метою охорони водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом у порядку, передбаченому законодавством про охорону здоров'я.

Скидання будь-яких зворотних вод у водні об'єкти, що віднесені до категорії лікувальних, забороняється.

Стаття 105. Охорона підземних вод

Підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов'язані з пошуками, розвідкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні повідомити про це у встановленому порядку державні органи геології, охорони навколишнього природного середовища і санітарного нагляду для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення.

Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані.

Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться.

У разі неможливості встановити власника покинутих свердловин і виробок їх ліквідація здійснюється за рішенням місцевих Рад державними органами геології. Якщо експлуатація самовиливних свердловин є можливою, то вони оснащуються регулюючими пристроями.

У разі вичерпання запасів підземних вод, визначених Державною комісією України по запасах корисних копалин, а також у разі забруднення підземних вод встановлюються причини, з яких це сталося, і за пропозиціями державних органів геології і охорони навколишнього природного середовища за рахунок винних осіб здійснюються заходи щодо їх відтворення.

Стаття 106. Проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду

Спеціальні роботи щодо спорудження експлуатаційних свердловин на воду здійснюються згідно з проектно-кошторисною документацією організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання таких робіт.

Проектно-кошторисна документація на проведення цих робіт погоджується у встановленому порядку з державними органами геології та охорони здоров'я.

Дозвіл (ліцензія) на проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду видається державними органами охорони навколишнього природного середовища за наявності погодженого проекту і є підставою для фінансування цих робіт. 

1.3 Критерії  санітарно-гігієнічної оцінки якості  води  

 Вода характеризується  складом та властивостями, котрі  визначають її придатність для  конкретних видів водокористування. Оцінка якості води здійснюється  за ознаками, які вибираються  та нормуються в залежності  від виду водокористування. Один  з показників води вважається  лімітуючим. В якості лімітуючого  вибирається ознака, що характеризується  найменшою нешкідливою концентрацією  речовини у воді. Узагальнена  числова оцінка якості води  здійснюється за індексом, котрий  є сукупністю основних показників  за видами водокористування. Якість, склад та властивості води  у водоймах регламентуються гігієнічними  вимогами та санітарними нормами.

Вода, яка подається у житлові будинки населення повинна відповідати Державним санітарним правилам і нормам “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько – питного водопостачання”. Згідно цих вимог придатність води для питних цілей, повинна включати:

• безпеку в епідемічному відношенні;
• нешкідливість хімічного складу;
• сприятливі органолептичні властивості;
• радіаційну безпеку;

За даними Інституту гігієни і медичної екології з 1999 по 2001 року в системах централізованого водопостачання не відповідало нормам ГОСТ 2874 – 82 “Вода питна” до 12,2 % проб питної води по санітарно – хімічним і до 5,4 % - по бактеріологічним показникам. Кількість проб питної води із водопровідних систем, які мають відхилення від стандарту, по санітарно – хімічним показникам складало до 12,2 %, в тому числі по показникам, які характеризують органолептичні властивості – 7,9 %.

Для покращення якості питної води слід запровадити ряд заходів. Переглянути затверджені нормативи та Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” ввести суворішу адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення водного законодавства. В даний час основним нормативним документом, який визначає контроль якості води є ГОСТ 2874- 82 “Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль якості”. За цим нормативним документом якість води оцінюється по 28 санітарно – хімічним і бактеріологічним показникам. З 2000 року в Україні введено в дію нормативний документ ДСанПін № 383 “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько – питного водопостачання”. Цей документ включає вже 54 показники якості та контролю за якістю питної води. Цей норматив є більш суворим як ГОСТ 2874- 82, більше відповідає нормативам ЕС та ВООЗ.

Згідно цих державних стандартів гігієнічні оцінка води контролюється за такими показниками:

• кількість завислих речовин;
• кількість плаваючих речовин;
• температура оптимальна величина для питної води від 7 до 11 градусів Цельсія;

-         водневий показник рН – у питній воді рН повинен знаходитися у діапазоні 6,5 – 8,5; мале значення рН переважно викликає корозію труб, що може спричинити до погіршення якості води;

• мінеральний склад;
• розчинний кисень;
• біологічно повне споживання кисню (БПК повн.);
• хімічне споживання кисню (ХСК);
• наявність збудників захворювань;
• кількість лактозопозитивних кишкових паличок (ЛПК);
• кількість життєздатних яєць гельмінтів та найпростіших кишкових;
• кількість хімічних речовин;

Для санітарної оцінки води використовуються показники: гранично допустимі концентрації речовин у воді (ГДК), орієнтовано допустимі рівні речовин у воді (ОДР); лімітуючі ознаки шкідливості (санітарно – токсикологічна, загально – санітарно, органолептична з розшифруванням властивостей: запаху, впливу на колір, утворення піни та плівки, присмак);

Клас небезпеки речовин. Хімічні речовини за класом небезпеки поділяються на такі класи небезпеки:

1 клас – надзвичайно  небезпечні;  2 – клас – високо небезпечні;

В Україні розроблений потужний сорбент “Акватон”. Однак він мало використовується на Водоканалах України. Найбільш сприятливий вихід для населення це встановлення очисних фільтрів на кранах.

Існують також рецепти  підготовки питної води для питва в домашніх умовах: спочатку воду треба відстояти, потім прокип’ятити

РОЗДІЛ ІІ. Організація моніторингу води

Моніторинг поверхневих вод – система послідовних спостережень, збору, обробки даних про стан водних об’єктів, прогнозування їх змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень, які можуть позначитися на стані вод.

Основна мета налагодження системи спостережень і контролю за забрудненням водних об’єктів – це отримання інформації про природну якість води та оцінка змін якості води внаслідок дії антропогенних факторів.

Служба спостережень та контролю (моніторингу) виконує такі завдання:

• спостереження та контроль рівня забруднення водного середовищ аза хімічними, фізичними та гідробіологічними показниками;
• вивчення динаміки вмісту забруднюючих речовин і виявлення умов, за яких мають місце коливання рівня забруднення;
• дослідження закономірностей процесів самоочищення та накопичення забруднюючих речовин у донних відкладах.

В Україні сьогодні згідно з «Порядком здійснення державного моніторингу вод» та «Положенням про державну систему моніторингу навколишнього середовища» державний моніторинг вод є невід’ємною складовою частиною державної системи моніторингу довкілля. На основі цих двох урядових документів розроблена «Єдина міжвідомча інструкція з організації та здійснення державного моніторингу вод» (ЄМІ). Цей документ встановлює єдині вимоги до організації та проведення спостережень за станом поверхневих вод, прибережних зон водосховищ, підземних вод, джерел забруднення вод, за гідрологічними, фізико-хімічними, біологічними, радіологічними показниками якості вод. Виконання вимог ЄМІ обов’язкове для всіх підрозділів суб’єктів державного моніторингу вод, а також відповідальних водокористувачів, які здійснюють спостереження за кількісним та якісним станом вод.