Характеристика глобальних екологічних проблем

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі: по-перше - виховання природоохоронної свідомості у людей з дитинства; по-друге - найсуворіша боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках; по-третє - допомога звірям (охорона від епідемій і антропогенних забруднень, контроль за кількістю хижаків і т.д.).

Крім того необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращення ситуації, екологічних прогнозів на основі екологічного моніторингу.

Важким є екологічний стан Світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує загинути як глобальна екологічна система. Загальна вага забруднюючих відходів, що скидаються в Світовий океан, дорівнює мільярдам тонн на рік. Це нафта і нафтопродукти - 5-10 млн. т., залізо - 320 млн. т., ртуть 5 млн. т. та інші шкідливі для живого речовини. Внаслідок ядерних військових випробувань, затоплення підводних човнів тощо, води Світового океану забруднені радіоактивними відходами. Внаслідок величезного забруднення, океанська та морська флора та фауна гине. За даними дослідників, щорічно знищується 250 тис. дельфінів, а загалом за останні 20 років кількість живих організмів в морях і океанах зменшилась майже в чотири рази.

Внаслідок промислових, техногенних аварій постійно збільшується зона екологічних катастроф. Вони спричиняються, наприклад, внаслідок витоку в морський простір нафти в результаті аварій величезних нафтових танкерів, як це було в Балтиці, Баренцовому, Ірландському морях та інших місцях. Нафтова плівка, щільно покриває водну поверхню, створюються умови, що стимулюють гігантське розмноження водоростей, які подвоюються у розмірах менш ніж за добу - "червоні припливи". Біля берегів Скандинавії спостерігали такі "червоні припливи" висотою у 2 м та шириною до 50 км. Ці гігантські колонії водоростей інтенсивно споживають кисень, що призводить до задухи і загибелі всієї морської флори та фауни. Отже, спостерігаються сучасні зони екологічних катастроф. Але ситуація залишається загрозливою, тому що в таких морях, як Балтійське, Баренцове, Каспійське і Чорне діючими є 15 тис. нафтових та газових свердловин.

Глобальною проблемою в сьогоденному світі є проблема забезпечення людства прісною водою Сьогодні її споживання на одну людину становлять 200 - 400 л на добу. Величезну кількість водних ресурсів споживає промисловість. За останнє століття споживання води зросло майже в 7 разів. Жахливим є те, що в наш час мільйони жителів Землі не мають доступу до питної води, а 1,7 млрд. людей вживають забруднену воду, що не відповідає санітарним нормам. За підрахунками фахівців, для того, щоб людство могло вживати нормальну воду, потрібно витрачати на її очищення приблизно 60 млрд. доларів на рік.

За підсумком екологів, водне середовище більш ніж половини всіх річок та озер планети непридатне для життя. Екосистеми таких найбільших річок світу, як Амазонка. Міссісіпі, Сена, Дунай, Дністер, Волга, Дніпро знаходяться в катастрофічному стані.

Життя людей на нашій планеті безпосередньо залежить від стану родючих ґрунтів. В умовах техногенної цивілізації прогресують процеси ерозії та засолення ґрунтів. Так, втрати продуктивних ґрунтів становлять 6-7 млн. га за рік. В результаті тільки ерозії з сільськогосподарських угідь щорічно вивітрюється 26 млрд. т. ґрунту. За прогнозами ООН, за таких обставин людство на початок ХХ1 ст. втратить третину ґрунтів. Відповідно, засуха і опустелювання сприяють голоду та зубожінню, в наслідок чого гинуть мільйони людей на планеті.

Міжнародний аспект проблеми екологічної безпеки пов`язаний з двостороннім або багатостороннім співробітництвом і часто орієнтується на розв`язанні регіональних екологічних проблем як на урядовому так і на неурядовому рівні. При чому в глобальному масштабі важливу координаційну роль відіграє Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Сьогодні обговорюється можливість створення добровільного міжнародного фонду екологічної безпеки, відрахування в який мали б іти за рахунок конверсії та скорочення асигнувань по військовій потребі держав. Так, з ініціативи ЮНЕП висунута пропозиція направляти засоби, які виділяються країнами, що розвиваються, для сплати своїх боргів по цілі екологічної безпеки. Глобальний характер екологічної безпеки включає корінний перегляд всіх міжнародних зв`язків і відносин, реалізацію глобально-гуманістичного мислення.

Необхідно домагатись встановлення міжнародного екологічного порядку, який би передбачав:

- введення обов`язкових  для всіх країн середніх меж граничнодопустимих концепцій хімічних речовин і міжнародний контроль за їх дотриманням;

- міжнародну екологічну  експертизу всіх нових крупних проектів природокористування;

- форми відповідальності  країни за знищення екосистем, які відбуваються навіть в межах власних територій;

- забезпечення адекватною концепцією державами, які експлуатують свої не відновлювані природні ресурси в інтересах світового ринку;

- створення міжнародного  механізму стимулювання, поширення  і

впровадження чистих технологій.

Велику роль в висвітленні питання глобальних екологічних

проблем сучасності відіграє міжнародно-правова охорона

навколишнього середовища.

Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища – це сукупність принципів і норм міжнародного права. Вони складають специфічну галузь цієї системи права та регулюють діяльність суб`єкту (в першу чергу держав) по попередженню обмежень та встановленню шкоди навколишньому середовищу від різноманітних джерел, а також по раціональному екологічно обумовленому використанню природних ресурсів. Останнє було проголошено як політична вимога у Стокгольмській декларації ООН 1972 року.

Розвиток міжнародного права навколишнього середовища відбувається в основному договірним шляхом. За даними Програми ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП), у теперішній час зареєстровано 152 багатосторонніх договори у цій області.

Ряд регіональних договорів спрямовані на захист міжнародних прісноводних басейнів: Договір про навігацію та економічне співробітництво між державами басейну річки Нігер (1963 рік); Конвенція про захист річки Рейн від забруднення хімічними речовинами (1976 рік); Договір про співробітництво у басейні річки Амазонки (1978 рік); Угода про план дії по економічно-раціональному використанню Загальної системи річки Замбезі (1987 рік) та інші.

В області захисту морського середовища від забруднення та використання ресурсів Світового океану діють: Конвенція про запобігання забруднення морів скидами відходів та інших матеріалів (1972 рік); Конвенція про запобігання забруднення морів з суден (1973 рік); Конвенція ООН про морське право (1982 рік); Конвенція про охорону морських живих ресурсів Атлантики (1982 рік) тощо. На захист атмосфери від забруднення спрямовані Венська конвенція про охорону озонового шару (1985рік) та Монреальський протокол до неї (1987 рік).

Конкретний зв`язок екологічних проблем, як показує практика, найбільш успішно досягається на регіональному рівні. Багато договорів укладені під угодою Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК): Конвенція про трансграничне забруднення повітря на великі відстані (1979 рік); Конвенція про оцінку дії на навколишнє середовище в трансграничному контексті (1991 рік); Конвенція про трансграничну дію промислових аварій (1992 рік); Конвенція про охорону та використання трансграничних водотоків та міжнародних озер, і багато інших.

Австралійська програма "Мільярд дерев", розпочата в 1991 році, передбачає відновлення лісів континенту в найближчі десять років (планувалося відновити понад 10 млн. га лісу); відома організація ОАА (США, Національна асоціація з вивчення океану та атмосфери) в 1991 році лише на вивчення мідій як прекрасного індикатора забруднення океанічного середовища виділила понад 11 млн. доларів на два найближчі роки; з 1995 року Японія планує щорічно витрачати майже 80 млрд. доларів на зменшення та утилізацію відходів, а США на охорону навколишнього середовища виділятимуть щорічно з 1992 року 80-100 млрд. доларів. Усе це - яскраві приклади практичного сучасного підходу до вирішення екологічних проблем, які мають надихнути на важливі справи й наших урядовців, і всіх людей доброї волі в усьому світі.

Спочатку усвідомлення екологічних проблем як глобальних здійснювалось на рівні наукової і філософської свідомості. І через них здійснювався відповідний вплив на масову свідомість. Останнє десятиліття характеризується осмисленням глобальності екологічної кризи і на рівні державно-політичного усвідомлення.

Втім, як закономірність можна відмітити таку особливість сучасного стану речей. Шкідлива діяльність людини за масштабами переважає над "швидкістю осмислення" екологічної загрози і розгортанням заходів по регулюванню сучасної екологічної ситуації.

Але головне все ж таки те, що людство все більше розуміє власну цілісність, необхідність спільних дій, бо екологічна катастрофа нікого не обмине! А вона загрожує стати незворотною і тоді людство загине.

Отже, виникає потреба виробити єдину глобальну екологічну стратегію людства. Інакше кажучи, людина ставить питання про управління сучасною екологічною ситуацією.

Зрозуміло, що перш за все йдеться про регулювання споживання ресурсів. В більш широкому смислі - про створення здорового життєвого середовища для людини. Втім, головне знайти такі форми діяльності людини в природі, які б не зашкодили подальшому існуванню як людини, так і природи. Не можна зупинити науково-технічний прогрес. Отже, треба зменшити негативний техногенний тиск на природу.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ СУЧАСНИЙ СТАН ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ.

Екологічна проблема може привести до всесвітньої екологічної катастрофи. Перша значна  екологічна криза, що поставила під загрозу подальше існування людського суспільства , виникла ще в доісторичну епоху. Її причинами були як зміна клімату , так і діяльність первісної людини , який в результаті колективного полювання винищив багатьох великих тварин , які населяли середні широти Північної півкулі ( мамонт , волохатий носоріг , степовий зубр , печерний ведмідь та ін.) Однак хоча впливу людини на природу набували іноді загрозливих масштабів , аж до XX ст. . вони носили локальний характер.

На наших очах закінчується ера екстенсивного використання потенціалу біосфери : майже не залишилося неосвоєних земель ( за винятком території Росії) , систематично збільшується площа пустель , скорочуються площі лісів - легені планети , змінюється клімат (глобальне потепління , парниковий ефект) , збільшується кількість вуглекислого газу і зменшується - кисню , руйнується озоновий шар.

Починається екологічна проблема з індивідуальної поведінки людини. Якщо він допускає викидання хоча б дрібного сміття на вулицях міста або навіть в чистому полі , то на рівні масовому виникають екологічні проблеми. Така свідомість породжує їх з неминучістю . Від хаосу , сміття в свідомості і моральної нерозвиненості народжується сміття на вулицях , забруднюються річки і моря , руйнується озоновий шар. Людина забув, що навколишній світ - це продовження його власного тіла , і якщо він забруднює , руйнує середовище проживання , то перш за все шкодить собі . Про це свідчать ті захворювання , з якими зіткнувся сучасна людина .

Сьогодні екологічну ситуацію в світі можна охарактеризувати як близьку до критичної.

Серед глобальних екологічних проблем можна виділити :

- Знищення тисяч видів  рослин і тварин , винищення лісового  покриву ;

- Стрімке виснаження запасу  корисних копалин;

- Світовий океан перестає  бути регулятором природних процесів ;

- Граничне забруднення  повітря та води ;

- Частково порушений озоновий  шар, що захищає від згубного  для всього живого космічного  випромінювання;

- Забруднення поверхні  і спотворення природних ландшафтів .

Шляхи вирішення глобальних екологічних проблем:

По-перше - екологізація виробництва : природозберігаючі технології , обов'язкова екологічна експертиза нових проектів , в ідеалі - створення безвідходних технологій замкнутого циклу .

По-друге - розумне самообмеження у витрачанні природних ресурсів , особливо - енергетичних джерел (нафта , вугілля) , що мають для життя людства найважливіше значення .

По-третє - пошук нових , ефективних , безпечних і максимально нешкідливих для природи джерел енергії , включаючи космічну .

По-четверте - об'єднання зусиль усіх країн для порятунку природи .

По-п'яте - формування в суспільстві екологічної свідомості - розуміння людьми природи як іншого, як мінімум рівного їм живої істоти , над яким не можна панувати без шкоди для нього і себе.

Екологічне навчання і виховання в суспільстві повинні бути поставлені на державний рівень , проводитися з раннього дитинства. За будь-яких осяяннях , народжуваних розумом , і прагненнях незмінним вектором поведінки людства має залишатися його гармонія з природою.

Зокрема можна виділити такі особливості сучасних глобальних проблем :

1 . Мають планетарний , загальносвітовий  характер , зачіпають інтереси всіх  народів світу.

2 . Погрожують деградацією  і загибеллю всьому людству.

3 . Потребують в невідкладних  та ефективних рішеннях .

4 . Вимагають колективних  зусиль усіх держав , спільних  дій народів.

Сучасні екологічні проблеми настійно вимагають переходу людини від ідеї панування над природою до ідеї « партнерських » відносин з нею . Потрібно не тільки брати в природи , а й віддавати їй (посадки лісів , риборозведення , організація національних парків , заповідників ) .

З початку 70- х років широку популярність здобули глобальні прогнози , що оформлялися у вигляді доповідей Римському клубу . Термін « римський клуб » позначає міжнародну громадську організацію , створену в 1968 році і покликану сприяти цілісності в умовах НТР. Основоположником і « ідейним батьком» глобального прогнозування з використанням математичних методів і комп'ютерного моделювання по праву вважається Дж. Форрестер . У своїй роботі «Світова динаміка» ( 1971) він створив варіант моделі світового економічного розвитку з урахуванням двох найважливіших , на його погляд , чинників - чисельності населення і забруднення середовища .