Фактори середовища

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Декабря 2013 в 23:46, реферат

Краткое описание

Екологічні фактори, екологічні чинники або фактори середоìвища — сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера). Не всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний. Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на три великі групи — абіотичні (гр. а — заперечна частка і bios — життя), біотичні та антропогенні. До абіотичних відносять фактори неорганічної, або неживої, природи, до біотичних — вплив живої природи, а також людини. Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим.

Содержание

Вступ
1. Абіотичні фактори
1.1 Кліматичні
1.2 Едафічні фактори
1.3 Орографічні фактори
2. Біотичні фактори
2.1 Гомотипові взаємодії (коакції)
2.2 Гетеротипові взаємодії (коакції)
3. Антропічні фактори
4. Інші класифікації екологічних факторів
5. Вплив факторів на організм
5.1 Закон оптимуму (толерантності) Шелфорда
5.2 Закон мінімуму Лібіха
6. Біогеоценоз
Висновок
7. Використана література

Прикрепленные файлы: 1 файл

ІНДЗ тема Фактори середовища.docx

— 167.68 Кб (Скачать документ)

   Міністерство освіти та науки України

Уманський державний педагогічний                                                                                                університет імені Павла Тичини

                                                                            Кафедра: теорії  початкового навчання екологія

 

 

 

ІНДЗ

(Індивідуальне навчально-дослідне завдання)

На тему: Фактори  середовища

 

 

 

 

Виконала:

Студентка Мистецько-педагогічного  факультету

1 курсу 15 групи

Петрова Юлія

Перевірив викладач:

Перфільєва Людмила Павлівна

Умань 2013

План:

Вступ

1. Абіотичні фактори

     1.1 Кліматичні

     1.2 Едафічні фактори

     1.3 Орографічні фактори

2. Біотичні фактори

     2.1 Гомотипові взаємодії (коакції)

     2.2 Гетеротипові взаємодії (коакції)

3. Антропічні фактори

4. Інші класифікації екологічних факторів

5. Вплив факторів на організм

     5.1 Закон оптимуму (толерантності) Шелфорда

     5.2 Закон мінімуму Лібіха

6. Біогеоценоз

Висновок

7. Використана література

8. Додаток (схеми)

 

 

 

 

 

 

Вступ:

Екологічні фактори, екологічні чинники  або фактори середоìвища — сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера). Не всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний. Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на три великі групи — абіотичні (гр. а — заперечна частка і bios — життя), біотичні та антропогенні. До абіотичних відносять фактори неорганічної, або неживої, природи, до біотичних — вплив живої природи, а також людини. Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Такий поділ певною мірою є умовним, бо кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.

У біоекології мова звичайно йде про природне середовище, ще не зазнала змін людиною. У прикладній (соціальної) екології говорять про навколишнє середовище, так чи інакше опосередкованої людиною. Окремі елементи середовища проживання, на які організми реагують  пристосувальними реакціями (адаптаціями), називаються екологічними факторами або факторами середовища. Серед факторів середовища виділяють звичайно три групи факторів: абіотичні, біотичні і антропогенні.

 Живі істоти можуть служити джерелом їжі для інших організмів, бути середовищем їхнього життя, сприяти їх розмноження і т.п.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Абіотичні фактори:

1.1Кліматичні:

Світло — це важливий фактор середовища, який визначає біологічні ритми (добові, місячні, річні) у житті більшості тварин та здатність їх орієнтації у просторі. Джерелами світла на Землі є Сонце, Місяць, зірки і біолюмінесценція. Важливим аспектом світла, як екологічного фактору, є його інтенсивність та спектр, як у видимому, так і в ультрафіолетовому, й інфрачервоному діапазонах довжин хвилі.

Світло є основним джерелом енергії, яка засвоюється рослинами  у вигляді хімічних зв'язків у  цукрах, а ті з рослинною біомасою є їжею для тварин. Сонячна енергія, яку зелені рослини поглинають і використовують у процесі фотосинтезу, називається фізіологічно-активною радіацією (ФАР). Це промені з довжиною хвилі 0,4…071 мкм, проте рослина поглинає енергію в цих межах неоднаково. До того ж, в житті рослини поза якістю світлових променів велике значення має кількість світла, тобто інтенсивність освітлення, яка буває неоднаковою в різні місяці вегетаційного періоду і залежить також від широти місцевості. Рослини на нашій планеті ростуть у різних світлових умовах: від надмірно освітлених гір, пустель, степів до напівтемних печер та морських глибин. Тому в рослин у процесі природного добору виникли численні пристосування до життя відповідно до того чи іншого світлового режиму. За відношенням до світла рослини поділяються на три основні групи: світлолюбні, або геліофіти (гр. helios — сонце і phyton), тінелюбні, або сциофіти (гр. skia — тінь і phyton), та тіневитривалі.

Світло впливає на біологічні ритми тварин, у зв'язку із адаптацією тварин до природних джерел світла на поверхні планети. Добові зміни освітленості відзначаються високою регулярністю, оскільки відбуваються завдяки астрономічним  процесам — обертання Землі довкола  своєї осі, і спричинюють добові зміни активності поведінки тварин. Так само річні зміни освітленості зумовлені кутом нахилу планети  до своєї осі, і зумовлюють виникнення річних біоритмів у тварин. Місячні  біоритми тварин зумовлені циклічністю  зміни фаз Місяця, а відповідно й наростання чи спадання рівня нічної освітленості. Сприйняття тваринами  спектральних відмінностей світла називається  зором, який може бути монохромним або  чорно-білим (наприклад, деякі черви, двостулкові й черевоногі молюски), дихромним або двоколірним — сприймається синє та червоне (наприклад, більшість ссавців), трихромним або триколірним — сприймається синє, жовте і червоне (наприклад, примати і людина) та тетрахромним або чотириколірним — сприймається ультрафіолетове, синє, жовте і червоне (наприклад, більшість комах, птахи, плазуни, риби, головоногі молюски та ін.). Деякі тварини (наприклад, гримучі змії, комарі) сприймають ще й інфрачервоне випромінювання, яке вже є теплом, або тепловим випромінюванням.

Температура є надзвичайно важливим екологічним фактором, і в першу чергу, через її вплив на швидкість хімічних реакцій у широкому розумінні цього слова.

За відношенням до температури  виділяють дві екологічні групи  рослин: теплолюбні — термофіли (гр. thermos — теплий і philos — люблю);холодолюбні — психрофіли (гр. psychros — холодний і philos). Теплолюбними називають рослини, що добре ростуть і розвиваються в областях тропічного, субтропічного та помірного поясів в умовах високих температур. До них належать види, що живуть у полярних і високогірних областях, або ті, що займають холодні екологічні ніші.

Більшість термофільних рослин в умовах тропічного і субтропічного  клімату здатні перенести дуже високу температуру. Окремі частини рослини  можуть нагріватися до +60…+65°С (інколи протягом тривалого періоду), наприклад, наскальні лишайники. Найвища температура, при якій знайдено живі синьо-зелені водорості в термальних водах, +85 °C, бактерії +88 °C. Вищі рослини в  термальних водах відсутні. В природі  ж уже при 40 °C більшість видів  виявляють ознаки пригніченості.

Рослини здатні витримувати  і гранично низькі температури до −80 °C (водорості в товщі льоду  в Антарктиді), в районах, де живуть вищі рослини, відмічена температура  −65 °C (Якутія) — модринові ліси.

Для тваринних організмів температурний фактор визначає швидкість  протікання біохімічних реакцій  та активності ферментів, а відповідно й активності усього організму, особливо в пойкілотермних видів. Температура  тіла останніх залежить від температури  середовища і чим вища температура  середовища, тим активнішими будуть пойкілотермні організми. Проте, зростання  температури середовища може призвести  до перегріву організму й загибелі тварини, тому нас цікавитимуть три  основні аспекти температури  як екологічного фактору: загрозливо низькі температури, загрозливо високі та проміжні. Якщо перші два інтервали температур, здебільшого, спричинюють смерть, то проміжне між ними значення вміщує зону оптимуму (закон оптимуму або толерантності Шелфорда), в межах якої при зростання температури на 10оС, у пойкілотермних тварин, швидкість метаболізму зростає у 2,5 рази. Окрім того температура може виступати як імпульсний або стимулюючий фактор — в розвитку багатьох видів комах помірної або полярної кліматичних зон, змінна температура спричинює прискорення розвитку ембріону, личинки чи німфи, тоді як постійна спричинює сповільнення цих процесів.

Вода — це один із трьох найважливіших , найсильніших абіотичних екологічних факторів суходолу, що мають визначальний вплив на живі організми. Вода є основою внутрішнього середовища усіх клітинних живих організмів, виступає універсальним розчинником і середовищем протікання біохімічних реакцій. Вода, як екологічний фактор, виступає в ролі зовнішнього середовища, питної води та вологості повітря. Для водних організмів вода виступає також і зовнішнім — оточуючим середовищем, з яким вони вступають у водо-, газо- та сольовий обміни. Суходільні організми потребують постійного надходження води ззовні, тому вони розвинули низку пристосувань для використання, економії та поповнення води у своєму внутрішньому середовищі. Вологість повітря має визначальне значення для життєдіяльності та поширення живих істот, і визначається абсолютним і відносним її показниками. Абсолютна вологість повітря — це кількість водяної пари в 1 м3 повітря. Відносна вологість повітря — це співвідношення абсолютної та максимально можливої за конкретної температури повітря.

Важливим фактором водного  середовища є її хімічний склад, а  насамперед її солоність. Відповідно водне  середовище поділяють на прісне (ріки, озера, ставки тощо), солонувате (гирла  річок, опріснені морські акваторії  та ін.) та солоне (морські басейни, океан, солоні озера тощо). Солоність води визначається в проміле (‰) — це одиниця маси солі розчинена в  одиниці об'єму води (1‰ = 1г (NaCl)/1л (H2O)). Середня солоність Світового Океану становить 3,5‰. Відповідно організми поділяють на прісноводні та морські або солоноводні, окрім них також є прохідні — це такі організми (виключно тварини), які частину життєвого циклу проводять у прісних водоймах, а іншу — у солоних, причому для розмноження повертаються у прісні водойми або морські.

 

Повітря як кліматичний фактор постійно впливає на рослини. Цей вплив викликаний рухом повітря (вітром). Крім того, повітря є одним із джерел живлення рослин. Повітряне живлення зеленої рослини — фотосинтез — тісно пов'язане з використанням вуглецю. Майже половина сухої маси рослини припадає на вуглець, засвоєний нею з повітря.

Хімічний склад повітря  в різних зонах земної кулі досить одноманітний. Його основні складові частини — азот (78,08%), кисень (20.95%), аргон (0,93%), і оксид вуглецю (IV) (0,03%). Зустрічаються також у невеликій  кількості й інші гази. Екологічно важливим для рослин є наявність  чистого повітря без різних домішок, багато з яких згубно впливають на рослину. Це оксид сірки (IV), вихлопні гази, різні оксиди, похідні ацетилену, свинцеві сполуки тощо.

Певну роль у житті рослин відіграє також рух повітря. Вплив  вітру може бути прямим і непрямим. Прямий вплив багатогранний, це перш за все механічна дія: вітролом, пошкодження  дерев і кущів. Формотворча роль вітру помітна на багатьох рослинах відкритих місць — тундр, степів, напівпустель, пустель (прапороподібні, сланкі і карликові форми тощо). При побічному впливі змінюється обстановка для зростання рослин: видування ґрунту, оголення коренів, засипання рослин піском, снігові заноси, висушування надземної частини, температурні перепади, зниження фотосинтезу тощо.

Позитивний вплив вітру  в житті рослин виявляється в  перехресному запиленні великої  групи анемогамних рослин, до якої належить понад 10% усіх голонасінних та покритонасінних рослин. Насамперед це дерева (сосна, дуб, ялина, ліщина, тис та ін.), майже всі злакові, осоки, хміль, коноплі, рослини тундри і високогірних поясів, де немає комах. Насіння та плоди рослин також переносяться на великі відстані (до 40 км) за допомогою вітру.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Едафічні фактори:

Ґрунт:

Ґрунт є одним із компонентів наземних екосистем і природною основою їх функціонування, а рослинність — важливим фактором ґрунтоутворення, проте ґрунт визначає досить часто тип рослинності. Всі рослини залежно від наявності в ґрунтах поживних речовин ділять на три групи: еутрофи, мезотрофи і оліготро

1.3 Орографічні  фактори:

Рельєф не здійснює прямого впливу на життя рослин, проте впливає на ґрунтотворення, а характер рельєфу, місцеположення в ньому рослин або рослинного угруповання значно впливає на життя рослин, регулює їх співвідношення і дію прямих екологічних факторів. Із зміною рельєфу змінюються кліматичні і ґрунтові умови. Таким чином, за рахунок рельєфу збільшується різноманітність умов зростання і відповідно урізноманітнюється флористичний склад. Залежно від величини форм рельєфу виділяють три категорії: макрорельєф (гори, низовини, міжгірські западини), мезорельєф (пагорби, яри, гряди, степові блюдця тощо), і мікрорельєф (мілкі западини, нерівності, пристовбурові підвищення та ін.). Цей поділ умовний. Макрорельєф створює на обмеженій площі широку амплітуду висот, що, в свою чергу, викликає зміну кліматичних комплексів і відповідно до висоти змінюється і характер рослинного покриву. Характер висотної поясності залежить насамперед від положення гір у системі широтних зон, висоти гір і експозиції схилів. Мезорельєф також впливає на розподіл рослинності. Прикладом може бути заплава. Велике значення для життя рослин має експозиція схилів та їх крутизна. Відомо, що на схилах південної експозиції освітлення більш інтенсивне і температура вища, режим зволоження інший, ніж на північних. У зв'язку з неоднаковими умовами на схилах різної експозиції помітно розрізняються склад рослинності, зовнішній вигляд і стан рослин. На південних схилах вище розміщується пояс деревної рослинності. Вплив експозиції виявляється не лише в горах, а й на невеликих горбах, підвищеннях і навіть на рівнинах.

 

 

 

 

2.Біотичні фактори:

Біотичні фактори, включають в себе весь комплекс впливу на даний живий організм, який виникає в результаті співіснування цього організму з іншими тваринами і рослинами. — фітогенні — мікробіогенні — зоогенні — антропогенні.

2.1.Гомотипові  взаємодії (коакції):

  • Розмноження (шлюбна поведінка, спарювання, народження тощо)
  • Груповий ефект
  • Масовий ефект
  • Внутрішньовидова конкуренція

2.2 Гетеротипові взаємодії (коакції):

Информация о работе Фактори середовища