Еволюція взаємодії суспільства і природи

Знищення лісів.

Вирубування лісів у Бразилії, США, Південній Азії, Альпах, Карпатах призвело до почастішання повеней, у тому числі катастрофічних, на річках цих регіонів, а отже, й до значного збільшення економічних втрат. Якщо раніше сильні повені й селі траплялися один раз на 50—80 років, то тепер — через кожні 4—6 років, а паводки — практично після кожного сильного дощу (в гірських районах з голими схилами).

Щогодини на нашій планеті:

– 6—8 га продуктивної землі стає пустелею;

– 2 тис. дітей помирають із голоду;

– 55 чоловік гинуть від отруєння пестицидами та іншими хімічними речовинами;

– 1 тис. людей помирає від отруєння водою;

– 2 тис. т кислотних дощів випадає у Північній півкулі.

Щохвилини:

– знищується понад 20 га тропічних лісів;

– використовується близько 159 л нафти;

– знищується 50 т родючих ґрунтів;

– викидається в атмосферу понад 12 тис. т вуглекислого газу.

Ставлячись так до природи і її багатств, люди начебто забули, що для підтримання існування життя на Землі іншого джерела, крім біосфери та її ресурсів, немає. А за сучасних енергоозброєності й передових технологій швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення. Такий спосіб життя сьогодні стає згубним для людства. Вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути знайдений лише за умови екологічно грамотного господарювання, розумних взаємин з Природою, реалізації в глобальному масштабі стратегії розумного самообмеження, ресурсозбереження, впровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам функціонування й розпитку біосфери.

Людству залишається одне: почавши з підвищення рівня освіченості народів, їхньої загальної культури, формування в них екологічної свідомості, із забезпечення технологічної дисципліни на виробництві, підвищення екологічної ефективності науки, поступово, але якомога швидше, створити нову спільноту — високоінформаційну, з могутнім колективним інтелектом, здатну організувати свій збалансований розвиток у злагоді з природою.

 

 

 

 

ВИСНОВОК

«Кожна людина несе в пам’ять подвійного роду: з одного боку, це природні властивості організму, закодовані у генах, які проявляються за певних екологічних умов, а з іншого – це память національно-культурна, яка утверджує людину у світі цивілізації саме як індивіда, представника певного етносу, культури тощо. Вища гармонія – коли спадкоємність збережена, коли людина перебуває у злагоді зі своїм природним довкіллям, і з громадою, в якій мешкає, і з своїм власним світом душі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

http://refmaniya.org.ua/ekolog-ya/evoluts-ya-vza-mov-dnosin-ludini-prirodi-negativniy-vpliv-zabrudnen-b-osferi-na-zdorov-ya-ludey

Любичанковский, В.А. Судьба различных способов освоения человеком мира в ку льтуре XXI века / В.А. Любичанковский // Credo new: Теоретический журнал. – 2005. - №3. – С.134-142. Мотрошилова, Н.В. Варварство как оборотная сторона цивилизации [Текст] / Н.В. Мотрошилова // Вестник Российского философского общества. – 2005. - №4 (36). – С.24-33. 
Карташова, Е.Р. Биоцентризм и устойчивое развитие [Текст] / Е.Р. Карташова, А.. Олескин // Вестник Российского философского общества. – 2005. - №4 (36). – С.181-184. Коган, Л.Н. Теория культуры [Текст] / Л.Н. Коган. - Екатеринбург, 1993. - 86 с. 
Прохоров, Б.Б. Экология человека: понятийно-терминологический словарь [Текст] / Б.Б. Прохоров. - М.: Изд-во МНЭПУ, 1999. - 348 с. 
Дерябо, С.Д. Экологическая педагогика и психология. Учеб. пособие для студентов вузов / С.Д. Дерябо, В.А. Ясвин. - Ростов-на-Дону: Изд-во "Феникс", 1996. – 477с.