Енергозбереження в різних галузях промисловості

                    Львівський державний університет фізичної культури.

                                            Кафедра Туризму

 

 

 

 

 

 

 

 Реферат на тему: Енергозбереження в різних галузях промисловості.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                              Виконав:

 

 

                                             Львів-2012

                                          План

 

1.Вступ

2.Енергозбереження у Вугільній  промисловості. 

3.Енергозбереження в сільській  промисловості.

4.Енергозбереження  в харчовій промисловості. (Енергозбереження  при виробництві молока).

5.Використані  джерела для написання реферату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    1.Вступ    

 

Загальновідомо, що зростання виробництва  і споживання енергії нерозривно зв'язане з прогресом людського суспільства, яке на протязі всієї своєї історії, а особливо протягом останнього століття, постійно веде боротьбу за збільшення свого енергетичного багатства.

Людство дуже неекономно використовує майже всі види енергоресурсів. Тільки в сільському господарстві споживання електроенергії подвоюється. Вогонь, вода, атом — ось три основні, три могутні стихії, з яких людина навчилася черпати необхідну для своїх потреб енергію. Боротьба за енергію, за її джерела, за відкриття нових способів її перетворення і використання йде безперервно й дедалі наростаючими темпами.

Нині приділяється велика увага  питанням економного використання енергоресурсів через різке збільшення витрат на їх видобування і виробництво, а  також високу вартість нафти та газу на світовому ринку.

Дослідження вчених багатьох країн  світу показують, що в сучасних умовах економія 1 т умовного палива вимагає, як правило, менших витрат, ніж приріст  видобування еквівалентної його кількості.

Енергозберігаючий шлях розвитку економіки  передбачає: значне зниження в розрахунку на одиницю продукції витрат палива, електроенергії і теплоти на кінцевій стадії їх споживання; докорінне вдосконалення  видобутку, виробництва, перетворення, транспортування і зберігання енергоресурсів, що зумовлює підвищення коефіцієнту  їх використання (ККВ); вдосконалення структури енергобалансу у напрямку заміщення в ньому дефіцитних і дорогих енергоресурсів дешевшими і доступнішими, а також нетрадиційними джерелами енергії.

Останнім часом, після Чорнобильської трагедії, проблеми розвитку енергетики надзвичайно загострилися, тому що ядерну енергетику перестали вважати  єдиним надійним магістральним шляхом енергозабезпечення України. Альтернативними  джерелами енергії можуть стати  сонце, вітер, теплота Землі, але  до останнього часу немає ефективних розробок для їх економічного широкомасштабного  використання.

Одним з найбільших споживачів енергії  у народному господарстві є сільськогосподарське виробництво. Так, агропромисловий  комплекс України споживає 35 млн т умовного палива за рік, половина якого – у вигляді дефіцитного рідкого палива. Тому у найближчі роки необхідно поліпшити енергетичну базу сільськогосподарського виробництва, а насамперед – забезпечити теплотою та енергією житло та комунально-побутові потреби. Однак. Поки що ці завдання вирішуються без належного економічного обґрунтування.

Досвід передових зарубіжних країн  в питаннях економії енергії важко  запозичити, тому що енергетика і сільське господарство у нас розвивалися  за іншими економічними схемами, внаслідок  чого технологічний рівень сільськогосподарського виробництва значно нижчий від світового.[1]

Останнім часом прийнято ряд  урядових постанов про економію паливно-енергетичних ресурсів та розвиток нетрадиційних  джерел енергії. Однак через їх недостатню економічну обґрунтованість і недосконалу  політику цін бажаних результатів  не досягнуто.

 

                                        2.Енергозбереження у Вугільній промисловості.  

 

Вугілля  – дешевий і надійний енергоносій, запасів якого на відміну від

дефіцитних  нафти та газу повинно вистачити  на  кілька століть дуже

інтенсивного  використання,  - має істотні недоліки. По-перше, ККД його

утилізації  занадто низький, по-друге, цей процес супроводжується надмірним

забрудненням  навколишнього середовища. Слід відмітити, що для розвинених

країн світу  цілком досить цих двох пунктів, тоді як для тих, що розвиваються,

істотним  є третій  - видобуток вугілля  супроводжується занадто великими

людськими жертвами.

Проблеми  екологічних ризиків вугільної  енергетики найретельніше

розв'язує Західна  Європа. Відкриття першої в світі  вугільної електростанції в 

комерційному  масштабі намічено аж на 2014 рік.

Більше того, саме німецькі енергетичні компанії беруться відроджувати

вугільну  енергетику й у Великобританії. Там  і зараз частка вугілля у 

виробництві електроенергії сумірна з часткою  природного газу й істотно 

переважає частку атомної енергетики. Правда, усе  це забезпечується старими 

вугільними  електростанціями, останню з яких було побудовано 1974 року.

Прийнято  рішення про реалізацію нового проекту  вартістю 3,7 млрд. євро,

результатом чого стане поява через три  роки на східному узбережжі 

Великобританії  нової, оснащеної найсучаснішим  очисним устаткуванням,

вугільної електростанції. Здійснюватиме цей проект британський  підрозділ 

німецького  концерну E.On.

Відзначилася  в цьому сенсі й Данія, де запущено пілотний проект

найбільшої  в світі очисної установки  димових газів. Правда, у реалізації цього проекту брали участь 30 компаній із 11 європейських країн, і 50% від його

загальної вартості в 16 млн. євро надала Європейська комісія. У результаті

вдалося не лише скоротити на 90% емісію вуглекислого газу, а й знизити 

витрати на кожну тонну зв'язаного СО2 з 50–60 євро, як у Японії, до 20–30.

"Спійманий"  газ закачують у підземні сховища,  де, як запевняють автори 

проекту, він  без жодних ризиків для навколишнього  середовища та без 

особливих витрат може зберігатися століттями. Не менших успіхів у 

"озелененні" вугільної енергетики домоглися  і британські фахівці, зокрема, 

стосовно  десульфуризації димових газів. Їм вдалося також на 90–95% знизити

викиди двоокису сірки, підвищений вміст якої в атмосфері  викликає так звані 

кислотні  дощі.

Враховуючи, що стандартна середньостатистична 1000-мегаваттна

вугільна  електростанція за рік викидає в  атмосферу 7 млн. т вуглекислого газу,

200 тис. т  двоокису сірки і стільки ж  зольного пилу (у складі якого  виявляють у 

значних кількостях миш'як, кадмій, свинець та інші інгредієнти), переоцінити 

такі досягнення складно. При цьому вугілля має  унікальну перевагу  – його

родовища  виявлено більш як у 90 країнах світу (хоча 88% запасів і 76%

видобутку припадає на вісім країн  – США, Росію, Китай, Індію, Австралію,

ПАР, Україну  та Казахстан), а ступінь монополізації  у вугільній промисловості 

дуже низький.

Видобуток вугілля  у США, за запасами якого Сполучені  Штати Америки 

посідають перше  місце, обходиться досить дешево, крім того, там вважають за

доцільніше  імпортувати чуже дешеве вугілля, ніж  дотувати видобування 

власного. До того ж США, котрі так і не приєдналися  до Кіотського протоколу,

до останнього часу не надто забивали собі голову технологіями очищення

димових газів (600 діючих там вугільних електростанцій викидають в 

атмосферу близько  двох мільярдів тонн вуглекислого газу на рік). Зате

американці  дуже наполегливо йшли шляхом підвищення ефективності

вугільної енергетики. ККД вугільних електростанцій, які  працюють за

традиційними  схемами, ледь перевищує 30%. При цьому  існує безліч технологій, що не лише істотно підвищують цей коефіцієнт, а й значно

розширюють  можливості використання вугілля.

Метод Фішера-Тропша (він дозволяє перетворювати тверде вугілля на

рідке паливо) відомий давно. У 1920-х роках його запропонували німецькі вчені 

Франці Фішер  і Ганс Тропш, в умовах, коли повоєнна Німеччина задихалася від

браку нафти, зате не відчувала дефіциту вугілля. Найактивніше ця технологія

використовувалася Німеччиною і Японією в роки Другої світової війни, а також 

у часи апартеїду  в Південній Африці. Сьогодні переробка  вугілля в рідке 

паливо дає  чимало екологічних переваг.

Наразі існують  також інші досить ефективні способи  підвищення ККД 

вугільної енергетики. Зокрема, це стосується утилізації метану, котрий досить

часто супроводжує  поклади вугілля. Із одного боку, це винятково вибухо- та

викидонебезпечна речовина, яка є чинником високого ризику в процесі

вуглевидобутку. З іншого  – найцінніша енергетична  сировина. У США,

приміром, із вугільних родовищ отримують  понад 40% усього газу, що

видобувається в країні (найближчим часом цей  показник збираються довести до

60). При цьому  США за ступенем газоносності  перебувають на п'ятому місці  в 

світі, поступаючись першістю за запасами Китаю, Росії, Канаді й Україні. Але 

позмагатися в ефективності утилізації метану зі США може хіба що Канада.

Утилізація  метану й інші технології, кожна  окремо, дають змогу довести 

ККД вугільної  енергетики до 40–45%, а комплексне використання

когенераційних технологій допоможе підвищити цей показник при виробництві

теплової  й електричної енергії до 85%. Не дивно, що найближчим часом у США 

планується  ввести в дію ще близько восьми десятків нових вугільних 

електростанцій, котрі використовують найостанніші розробки.

І все-таки головними  локомотивами вугільної енергетики, як і раніше,

залишаються Індія та Китай. До 2020 року вони забезпечуватимуть 33%

приросту  енергоспоживання в світі та 90% –  світового приросту використання

вугілля. Великі запаси цього виду палива (хоча Індія  і стала вже імпортером вугілля) дозволяють не вельми замислюватися  над підвищенням ефективності

його використання. На природозберігаючі технології в цих країнах елементарно

бракує грошей. Тим паче що забруднення атмосфери  їх поки ще турбує

набагато  меншою мірою, ніж необхідність відновлення  дефіцитної землі після 

досить варварського вуглевидобутку.

 

                        

                          3. Енергозбереження в сільській промисловості.

 

Значне економії енергії у сільському господарстві можна досягти за рахунок:

- впровадження  нових конструктивних рішень  при проектуванні сільськогосподарської  техніки та енергетичного обладнання, які передбачають зниження питомих  метало- та енергомісткості;

- поліпшення  структури машинотракторного парку, максимального підвищення частки дизельного транспорту, формування автопоїздів з використанням причепів та автопричепів;

- повного  задоволення потреб сільського  господарства типовими нафтосховищами, пересувними заправ очними станціями;  поліпшення якісних показників  палива, підвищення надійності енергопостачання;

- розвитку  і поліпшення мережі автомобільних  доріг у сільській місцевості;

- впровадження  індустріальних технологій виробництва,  безвідходних технологій і переробки  сільськогосподарської продукції; 

- інтенсифікації  процесу фотосинтезу; 

- використання  у сільському господарстві побічних  енергетичних ресурсів;

- використання  нетрадиційних та відновлюваних  джерел енергії; 

- посилення  теплозахисних властивостей конструкцій  промислових приміщень та житлових  будинків.

У всіх випадках можливе використання кількох варіантів  енергозберігаючих заходів.

Найраціональніший варіант енергозберігаючих заходів  вибирають на основі розрахунку порівняльної економічної ефективності капітальних  вкладень з комплексним аналізом вартісних і натуральних показників. При виборі варіанту використовують варіантний, екстремальний метод  різниці та узагальненої різниці. Найкраще користуватися останніми двома. При розрахунках за методом різниці  визначають різницю зведених витрат тільки за тими показниками, за якими  відрізняються варіанти, що дозволяє спростити розрахунки.