Екологія та економіка (минуле, сучасне, перспективи)

Документом, що закріплює права  є екологічна ліцензія – вид цінних паперів, що законно надає дозвіл на викиди конкретної забруднюючої речовини протягом конкретного часу. Загальна кількість екологічних ліцензій підприємства має відповідати фактичному рівню сукупних викидів.

На одну й ту саму забрудюючу речовину ціна екологічної ліцензії може змінюватися в залежності від сезону, часу доби, ситуації в регіоні (нормальна, екстремальна).Використання екологічної ліцензії замість податків дасть можливість замінити державне регулювання ринковим.

Концепцію екологічної ліцензії з  початку 1970-х років розробляє та вдосконалює Агенство з охорони навколишнього середовища США. З 1979 року ліцензія стала реальним механізмом регулювання. Основні її складові: політика “хмари”, політика компенсацій, випуск банківських зобов’язань.  Перша складова дає можливість органам оцінювати екологічний вплив фіврми в цілому. Всередині вона має право  вільно розподіляти викиди між джерелами. Розрахунковий перерозподіл здійснюється по кожній з речовин окремо.

Політика компенсацій визначає правила еконмічного росту в  регіонах. Нова фірма, що бажає відкрити підприємство, повинна викупити право на емісію кожної із забруднюючих речовин   у інших фірм даного регіону. При цьому продавці маєть скоротити викиди.

Банківські зобов’язання передбачають можливість накопичення  ліцензій на викиди. Якщо фірма знизила свої викиди нижче рівня, передбаченого стандартом, то на різницю вона отримує аккредитив, який може покласти у спеціальний банк. Це полегшує потенційним покупцям ліцензззій пошук продавців.

Торгівля квотами на забруднення – найгнучкіший метод економічного регулювання стану довкілля.  Він сполучає економічні вимоги та прагнення до економічного росту, ділової активності, запровадження досягнень НТП. Підприємство – джерело шкідливих викидів – має різні мотиви для укладення економічної угоди. Воно може проводити таку політику, щоб зменшити платежі за недозволені викиди, щоб створити запас дозволів на викиди тощо.

В основу рішення підприємства  - покупця екологічної ліцензії покладені  дві умови: екологічна допустимість, економічна можливість.

Екологічна допустимість описується рівнянням:

 

Σ a_ij  ( x_i⁽⁰⁾ + x_i ) + a_0y (x₀ ^(o) + x₀) ‹ S

  ⁱ

a_ij , a_0j – внесок і-го, базового підприємства в забруднення j–ї контрольної точки (базове підприємство – те, що купляє ліцензію.).

х_і⁽⁰⁾ та х₀⁽⁰⁾ – кількість викидів, що забезпечені ліцензією на і-му та базовому підприємствах.

х₀ та х_і – кількість викидів не забезпечених ліцензією на і- му та базовому підприємствах;

s- допустимий показник ГДК для  окремої речовини або групи  речовин.

Але підприємство зацікавлене в укладанні угоди, якщо вона економічно вигідна.

Σ d_i  (x_i ) › D(x₀ )

        i

 

де d_i (х₀ )  - функція витрат підприємства і на зниження викидів у масі х_і

D(х₀ )  - ціна ліцензії.

D(х₀ ) не враховує витрат на проведення переговорів та на обгрунтування доцільності угоди. Значення d_i(х_і ) можуть встановлюватися експертами  або можливими партнерами.

 

Найбільш старим та надійним економічним  інструментом в охороні довкілля є заставна система. Повернення порожніх пляшок, використаних елементів живлення, пластикових контейнерів. Незважаючи на простоту даний механізм суттєво знижує надходження забруднень до навколишнього середовища (у тому числі і токсичних), зберігає значні кошти і ресурси завдяки утилізації

 

Можливим економічним механізмом запобігання або пом¢якшення наслідків екологічних катастроф є екологічне страхування – страхування відповідальності підприємства-джерела підвищеного ризику за завдання шкоди через аварію, технічний збій або стихійне лихо.

До екологічного страхування належать:

• страхування загальної громадянської відповідальності перед третіми особами, яке передбачає відшкодування збитків майну юридичних осіб та громадян, а також шкоди здоров¢ю населення в результаті аварій та катастроф.
• страхування відповідальності за завдання шкоди навколишньому середовищу. Під цим розуміють страхування власників потенційно небезпечних об¢єктів в зв¢язку з необхідністю відшкодування збитків третім особам. Цей вид страхування передбачає покриття витрат на ліквідацію наслідків забруднення та прямих майнових збитків постраждалих третіх осіб.

Екологічне страхування може здійснюватися  в добровільній та обов¢язковій формі. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховником та страхувальником. Умови і порядок визначаються Законом України про страхування від 7. 03. 1996.

Обов¢язковим є страхування підприємств, внесених до затвердженого законодавством переліку екологічно небезпечних об¢єктів. З цією метою створюється банк даних (екологічний архіваріус) про небезпечні для навколишнього середовища підприємства та виробництва.

В основі рангування підприємств за ступенем їх екологічної небезпеки  лежать оцінки вірогідності страхового ризику (події щодо якої проводиться  страхування) та потенційних економічних  збитків. В залежності від величини останніх виділяють три групи:

-особливо небезпечні – група  А. Повинні обов¢язково підлягати страхуванню.

-небезпечні – група Б. Рішення  про страхування приймають регіональні  природоохоронні органи.

-малонебезпечні – група В.  Підприємства страхують ризик  екологічних аварій на добровільній основі.

Страхове відшкодування виплачується в розмірах, передбачених чинним цивільним  законодавством і визначається в  результаті розгляду справи в судовому або іншому порядку. Страхове відшкодування  містить:

• компенсацію збитків пов¢язаних із пошкодженням або загибеллю майна;
• суму збитків, пов¢язаних із погіршенням якості життя та стану навколишнього середовища;
• витрати необхідні для врятування життя та майна осіб, яким завдано шкоди;

Не відшкодовуються збитки, пов¢язані з генетичними наслідками забруднення навколишнього середовища.

Забезпечення екологічної безпеки  населення та господарських об¢єктів на всіх рівнях реалізується через створення системи екологічного страхування. До неї входять такі фонди:

-Страхові фонди підприємств – джерел підвищеного ризику:

-Фонди взаємного страхування,  що створюються галузевими чи  регіональними об¢єднаннями таких підприємств;

-Фонд страхування екологічного  ризику, який забезпечує захист  інтересів третіх осіб, у випадку  завдання їм збитків аварійним забрудненням, та компенсацію збитків самого страхувальника. Фінансові ресурси цього фонду формуються за рахунок коштів екологічного фонду та страхових компаній, що стимулюють природоохоронну діяльність.

Страхові фонди підприємств  та фонди взаємного страхування призначені для компенсації, як правило, невеликих збитків. Розміри внесків та величина відшкодування збитків з цих фондів визначаються спільним рішенням учасників в кожному конкретному випадку. Схема роботи таких фондів полягає в тому, що підприємства-забруднювачі та громадяни (реципіенти) вносять деяку суму в один чи кілька фондів, які у випадку виникнення страхового випадку компенсують постраждалим збитки. об¢єднання фондів в єдину систему дає можливість переміщувати капітал, тимчасово розміщувати вільні кошти на депозитних банківських рахунках.

Практично підприємство не може власноруч  ліквідувати наслідки страхових  випадків, викликаних техногенними аваріями. Єдиною формою захисту інтересів  і населення, і підприємств є  страхування.

Країни, що вводять у себе систему екологічного страхування найчастіше стикаються з такими проблемами:

-відсутність методології страхування  екологічного ризику;

-відсутність методик нормальних  оцінок збитків, особливо завданих  здоров¢ю населення;

-необхідність пошуку перестраховика для виконання зобов¢язання або створення резервних фондів.

 

 В механізмі екологічного  страхування не передбачені часові  рамки відповідальностістраховика, а також способи визначення  хкарактеру забруднення (постійне, поодиноке).

Угода укладається на один рік і  може бути продовжена за бажанням підприємства. При укладенні визначається сума страхових платежів. Вона встановлюється, як правило, в % від річного обороту  підприємства. Найвищий він може бути в енергетичному комплексі, нафтохімічній, хімічній та лісообробній промисловості, металургії.

Підприємства, з якими протягом 2 та більше років без перерви  укладали угоди екологічного страхування  користуються пільгами. Знижка від  суми складає протягом двох років  – 10%;  трьох – 15%; чотирьох  – 20.5%; більше – 30%.

 

ПРІОРИТЕТИ У СФЕРІ ВИТРАТ НА ОХОРОНУ ДОВКІЛЛЯ

 

Щоб швидше поліпшити стан навколишнього  середовища, потрібні бюджетні асигнування. Дві основні категорії витрат – це 1) фінансування діяльності, пов¢язаної з утриманням та ремонтом вже існуючих державних об¢єктів та служб з охорони довкілля. Особливо це стосується проблем очищення питної та стічної води, обробки комунальних відходів, а також організації обліку та контролю за знищенням токсичних та небезпечних ядерних відходів.

2. безпрограшні інвестиції, які виправдовуються економічно і дають значні прибутки в сфері охорони довкілля. Економія енергії, низьковитратні технології  - все це стосується другої категорії.

Крім того до пріоритетних категорій  витрат належать:

• термінові інвестиції у сферу охорони здоров¢я. У регіонах з високим рівнем забрудненості повітря пріоритети повинні віддаватися заходам щодо поліпшення системи контролю за пилом від підприємств кольорової металургії та сталеплавильних заводів, а також заходам, пов¢язаним із заміною вугілля на газ для використання на районних ТЕС та в будинках. Щодо забруднення водних ресурсів в першу чергу увагу слід звернути на попередню обробку промислових стічних вод із великим вмістом вапжких металів та токсичних хімічних речовин, а також заходам, які б знизили надмірний вміст нітратів у джерелах питної води в сільській місцевості. Щодо небезпечних відходів, особливу увагу варто звернути надійному захисту джерел грунтових та поверхневих вод від забруднюючих речовин, що вимиваються із звалищ. Слід також підтримувати охорону навколишнього середовища з боку підприємств (зменшення викидів засолених вод шахтами, очищення промислових витоків целюлозних, текстильних та хімічних підприємств. Необхідно заохочувати і зменшення викидів токсичних речовин хімічними та нафтохімічними підприємствами.
• Ефективні інвестиції на вирішення специфічних проблем різних країн. До цих заходів відносять очищення стічних вод для охорони цінних прибережних, туристичних та екологічних ресурсів, поетапне закінчення будівництва очисних споруд, особливо там, де це впливає на якість води, а також виконання програм, які запобігають пошкодженню найважливіших екосистем.

-Заходи, що не потребують великих  витрат і стосуються довгострокових  екологічних пріоритетів у тих  випадках, коли своєчасні дії допоможуть уникнути більших витрат у майбутньому. До них можна віднести поступову заборону використання бензину високим вмістом свинцю; фінансування прикладних досліджень  в галузі охорони екосистем, а також розвиток систем збору, обробки та поширення екологічної інформації про стан довкілля.

Промисловість країн Центральної  та Східної Європи використовує технології та виробляє продукцію, що була характерна для промилової ринкової економіки  інших європейських країн тридцять та більше років тому. Протягом останніх двадцяти років західні держави інвестували кошти у поглиблення основних виробничих фондів та почали використовувати менш енергомісткі та менш шкідливі для довкілля технології. В країнах, де панувала централізована планова економіка, пріоритетним напрямком став екстенсивний розвиток основних фондів,при якому високого рівня виробництва досягають через будівництво нових більших підприємств, а не шляхом модернізації вже існуючих. Нові технології вводилися безсистемно, часом шляхом ліцензування або копіювання західних ноу-хау.Серед економічних показників не зростали ні ті, що пов¢язані із навчанням на досвіді, ні ті, що стосувалися інвестування у невеликі вдосконалення фізичного та людського факторів. А саме вони стали  лейтмотивами економічного росту у країнах з ринковою економікою.

 

 

 

БЕЗПРОГРАШНІ ІНВЕСТИЦІЇ

 

З того часу як збільшилося занепокоєння щодо погіршення здоров¢я людей внаслідок шкідливого впливу промислових викидів, почалися розробки та реалізація нових технологій та ефективних методів контролю. Але у багатьох випадках   не відомо чи зможуть економічні прибутки зацікавлених галузей промисловості виправдати сподівання. В зв¢яязку з цим краще більшу увагу приділити не таким масштабним, легнко контрольованим акціям. Це може значно поліпшити ситуацію особливо в найбільш забруднюючих галузях промисловості.

Установка термостатів та інших  найпростіших засобів контролю підвищить  ефективність використання палива, зменшить втрати сировини. Підвищення цін на енергію та

 

 

 

Схема 1. Порівняння екології, економіки та екологічної  економіки.

 

 

	Традиційна економіка	Традиційна екологія	Екологічна економіка
Світовий погляд	Механістична,статична, атомістична Рушійна сила – індивідуальні смаки  та вподобання Ресурси розглядаються як практично  невичерпні, завдяки технічному прогресу.	Еволюційна, атомістична Рушійною силою є еволюція Ресурси розглядаються як дуже обмежені, люди розглядають як вид, але рідко  вивчаються.	Динамічна, системна, еволюційна Людські уподобання, уявлення,технології та рівень організації розвиваються паралельно
Часові рамки	Невеликі: максимально – 50 років, зазвичай – 1-4 роки	Масштабні: весь період існування  життя	Масштабні: вічність
Просторові рамки	Від місцевого до міжнародного Складові одиниці варіюють від  фірм до країн	Від місцевих до регіональних Більшість досліджень зосереджено  на малих ділянках, всередині одної  екосистеми.	Від місцевих до глобальних.
Видові рамки	Лише люди. Тварини і рослини інколи розглядаються, але лише як  засоби існування  людини.	Усі, крім людини. Тривають спроби знайти екосистеми, незаймані людиною.	Екосистеми включно з людиною. Досліджуються взаємозв¢язки між людиною та рештою живого світу.
Першочергові мікрозавдання	Максимальні прибутки для фірми, максимальна  вигода для людини.	Максимальна репродуктивність.	Залежить від мети системи.
Першочергові макрозавдання	Розвиток національної економіки.	Виживання видів.	Стійкий розвиток еколого-економічних  систем.
Думки щодо технічного прогресу	Дуже оптимістичні.	Песимістичні або відсутні.	Завбачливо скептичні.
Академічний статус	Дисципліна. Моністична, основана на математичних операціях.	Дисципліна. Більш плюралістична, але також  зосереджена на засобах та технологіях.	Міждисциплінарний науковий напрямок. Плюралістична. Розглядає екологічні проблеми сучасності з боку їх впливу на людину.