Отчет по практике на примере Яворівського НПП

 

3.4. Рекомендації та заходи з охорони тваринного світу та відтворення рідкісних представників фауни

Своєрідність природоохоронного  статусу категорії національного  природного парку дозволяє проводити спеціальні заходи, направлені на відтворення чисельності і різноманітності рідкісних видів хребетних, відтворення корінних лісостанів, підвищення стабільності систем. Стосовно хребетних нами рекомендується проведення наступних міроприємств.

Заходи з  охорони земноводних і плазунів.

 Найважливішими заходами виступають:

• створення шляхом загачування водотоків, розчистки і розкопки перезволожених місць, штучних водойм для нерестування і проживання земноводних;
• на дорогах, що пролягають через райони міграцій земноводних на нерест, виходу метаморфозованих тварин з води, тимчасово обмежити рух транспортних засобів аж до його припинення, чи продумати тимчасові об'їздні шляхи;
• провести розчистку і картування джерел, взяти їх на облік;
• в районі Крехівського монастиря, за даними опитування місцевих жителів, можливе проживання плямистої саламандри. У випадку виявлення місце проживань цього виду, доцільно поставити експеримент, спрямований на збільшення чисельності тварин (створення штучної концентрації) шляхом відлову і переселення саламандр з районів високої щільності;
• на луках поблизу міста Жовква виявлено місце проживання ще одного червонокнижного виду - очеретяної ропухи.

 Не виключено, що  цей вид може зустрічатися  і на прилеглих до парку  рівнинах Малого Полісся. Тому слід провести обстеження прилеглих територій на предмет його виявлення. У випадку доказу гіпотези, території проживання очеретяної ропухи необхідно ввести до складу буферної зони парку з відповідним режимом охорони:

- необхідно виявляти  місце проживання тварин, ділянки їх концентрацій (нерестилища), зимові схованки тощо і проводити їх детальне картування;

• заборонити випас худоби і сінокосіння поблизу нерестових водойм, обмежити іншу господарську діяльність;
• посилити вивчення екології видів, особливо тих аспектів, які необхідно враховувати при розробці охоронних міроприємств (періоди і шляхи міграцій, час і місця нерестування тощо);
• в букових лісах не виключене проживання ескулапової змії. В місцях її виявлення необхідно заборонити проведення будь-яких робіт господарського характеру, незалежно від зонування території;
• у водоймах, розташованих в межах парку, можливе проживання болотяної черепахи і водяного вужа, які на Розточчі є рідкісними і потребують охорони на рівні червонокнижних видів.

Біотехнічні заходи з  охорони птахів

Охорона птахів включає  комплекс міроприємств, направлених на оптимізацію умов розмноження (створення штучних гніздівель, їх захист і підтримування в оптимальному стані, збереження потенційних місць гніздування), поліпшення кормової бази, підвищення успішності розмноження.

Оптимізація умов розмноження  птахів. Одним з найпоширеніших і найдавніших міроприємств біотехнічного характеру виступає влаштування штучних гніздівель. Слід розрізняти поняття: штучна гніздівля і штучне гніздо. Гніздівля - це те, на чому чи в чому розташовується гніздо. Можна виготовляти як штучні гніздівлі, так і штучні гнізда.

Спорудження штучних  гніздівель мають велике значення для  охорони рідкісних видів птахів. Відсутність зручних місць гніздування, внутрішньо - і міжвидова конкуренція  за них вважаються одним з головних факторів загрози для багатьох видів. Методи влаштування гніздівель, їх розташування добре описані в роботі В.М.Грищенка "Биотехнические мероприятия по охране редких видов птиц" (Чернівці, 1997).

Для умов парку нами пропонується, головним чином у лісостанах вдовж  водойм, водотоків, боліт, лук, споруджувати штучні гніздівлі для чорного лелеки. Вона являє собою платформу 1- 1.5 м в поперечнику з дощок, чи гілок дерев. Гніздівлю прикріплюють на висоті не нижче 6 м від землі. Зверху, на платформі, імітується гніздо з хмизу, шпилькових лапок і т.д. в формі "рятівного кола". Гніздівлі найчастіше влаштовують в кронах великих сосен чи дубів. З допомогою таких гніздівель, особливо якщо їх розташовувати у вигляді окремих груп, можна приваблювати і сірих чапель.

Існує чимала кількість штучних гніздівель для оптимізації умов розмноження мисливських птахів, добре описаних в мисливській літературі.

В районі Розточчя зустрічається  чимала кількість денних хижих птахів і сов. Важливо поставити експеримент  по приваблюванню скопи, яка регулярно зустрічається на прольотах. При цьому гнізда влаштовують на стовбурах чи верхівках дерев. В другому випадку крона обрубується (1-1.5 м в поперечнику) і платформа влаштовується на верхівках гілок стовбура.

Гніздівлі для орлана-білохвоста влаштовують не на маківці дерева, а в середній чи верхній частині крони, на висоті 17-25 м від землі. Як відомо, пара цих птахів гніздиться на території ПЗ "Розточчя".

Для хижих птахів середніх розмірів - підорликів, канюків, яструбів, осоїдів і інших видів, гніздівлі близько метра в поперечнику влаштовують на висоті не менше 10 м. При цьому необхідно враховувати особливості екології конкретного виду. Зокрема, штучні гніздівлі слід облаштувати на малодоступних ділянках біля вершин Павлова Гора, Булава, Борсучина та у районі Крехівського монастиря. На узліссях доцільно розвішувати гніздівлі для звичайного боривітра також і інших дрібних соколів, наприклад, чеглика.

Поряд з приваблюванням хижих птахів, доцільно вивішувати гніздівлі для голубів, сірої  сови, домового сича. В останні роки спостерігається зростання чисельності пугача, який потребує особливої охорони. Вздовж водогонів Розточчя гніздиться блакитна рибалочка, яка також може приваблюватися з допомогою влаштування штучних гніздівель в берегах водогонів і водойм.

Поряд з влаштуванням штучних гніздівель, слід планувати  і їх захист від хижаків. Для цього  найчастіше використовуються найрізноманітніші  перешкоди, які кільцем прикріплюються до стовбура дерева.

Навколо гнізд рідкісних  і дуже рідкісних видів птахів (орлан-білохвіст, малий підорлик, чорний лелека і ін.) рекомендуємо створювати "зони спокою", що складаються з двох підзон: строгої охорони радіусом 200-300 м від гнізда і часткової - 250-1000 м. У цих підзонах лімітується проведення усіх видів робіт. В межах двох підзон забороняється проведення рубок. Здійснення інших заходів повинно погоджуватися з обласним управлінням Мінекоресурсів

Збереження потенційних  місць розмноження.

При проведенні господарських  робіт, особливо в умовах лісу, рекомендується зберігати ділянки пралісів чи окремі елементи середовища, які можуть бути використаними рідкісними видами птахів для гніздування. Справа в тому, що біотехнічні заходів не завжди можуть повністю компенсувати втрату місце проживань, викликану господарською діяльністю людини. Для охорони дятлів і представників інших рядів дупло гніздових птахів рекомендується залишати ділянки перестійного лісу з сухостоєм, окремі старі дерева. Для синяка, дрібних сов і інших дуплогніздників велике значення має збереження дупел дятлів, особливо чорного. Іноді великі дупла заливаються водою, що приводить до загибелі кладок і пташенят. Тому вченими рекомендується в нижній частині таких дупел просвердлювати отвори. Важливо зберігати й гнізда воронових птахів (крук, сіра ворона, сойка, сорока), в яких поселяється велика кількість хижих птахів середніх і дрібних розмірів, деякі види сов.

Для охорони і відтворення  авіфауни у межах каскаду ставків  на р.Вере- щиці необхідно: 1) включити у  буферну зону водойми, що прилягають до НІШ; 2) заборонити спортивне полювання на пернату дичину; 3) проводити спеціальні біотехнічні заходи, зокрема, обмежити викошування очерету на ставах або проводити їх мозаїчне викошування.

Заходи з  охорони ссавців

В ідеалі для формування "місцевих" популяцій більшості  мисливських тварин (особливо копитних), необхідно володіти значними площами угідь, які б створювали єдиний масив і включали різні типи біотопів. Проте, загалом територія парку невелика, дуже розтягнута і вузька та представлена в основному лісовими угіддями. У зв'язку з цим тварини, що зустрічаються в парку, в тій чи іншій мірі пов'язані з прилеглими територіями. Така ситуація погіршує можливість їх охорони. Більш-менш видимих результатів можна досягнути, охороняючи тварин спільно, тобто на територіях усіх землекористувачів. У будь-якому випадку необхідно проводити відстріл і бродячих собак і кішок, пошук і зняття петель, вести боротьбу з браконьєрством, проводити біотехнічні заходи. З метою охорони рукокрилих доцільно виготовляти і розвішувати дуплянки. Важливим природоохоронним заходом є зниження фактору турбування й обмеження доступу на відтворюючі дільниці в «період тиші».

Рекомендації з охорони та відновлення ландшафтних комплексів

У процесі складання  ландшафтної карти та її аналізу  виділено типові й унікальні на регіональному рівні природно-територіальні комплекси на території НПП. Останні стали однією з основ функціонального зонування НПП, зокрема, виділення ядер заповідної зони у межах території, наданої у постійне користування. До найбільш цінних і добре збережених геокомплексів НПП, які потребують посиленої охорони, віднесено:

1. складне урочище «Широка Дебра» (Дубровицький ландшафт) - один з найбільших у межах Українського Розточчя ярково-долинних комплексів, що сформувались у лесових відкладах (на сьогодні ПТК такого типу не охоплені абсолютним заповіданням у межах регіону);
2. структурно-блоковий останець в околицях с.Верещиця - один з найкомпактніших і найтиповіших фрагментів Янівського ландшафту;
3. струюурно-блоковий останець г.Булава (397,3 м) - типовий для Дубровицького Розточчя геокомплекс, у якому представлена трьохярусна будова літогенної основи ПТК даного типу;
4. структурне пасмо, ускладнене ярково-балковими формами біля г.Середній Горб (394,7 м) - геокомплекс перехідного типу між долинно-ерозійним і останцевим типами ландшафтів Розточчя, які характерні для перехідної смуги між Дубровицьким і Янівським ландшафтами і одночасно характерний для Верхньоверещицького ландшафту;
5. окремі ярково-долинні геокомплекси у районі г.Березняки (378м) та с.Папірня – ПТК, характерні для Дубровицького і Верхньоверещицького ландшафтів;
6. складне урочище «Червоний Камінь» - фрагмент давньольодовикової прохідної долини з характерним поширенням ергатичних валунів.

Перелічені типові й  унікальні ландшафтні комплекси  рангу складне урочище стали основою для розробки проекту зонування усієї території НПП на найближчу перспективу.

Щодо заходів, спрямованих  на відновлення ландшафтних комплексів, слід зазначити, що вони складаються  з комплексу заходів спрямованих  на боротьбу з активізацією сучасних екзогенних геоморфологічних процесів (зокрема, протиерозійні заходи), комплексу заходів по регулюванню водного режиму, комплексу заходів, спрямованих на реконструкцію корінного рослинного покриву та комплексу біотехнічних заходів. Одним із орієнтирів у відновленні корінного рослинного покриву є ландшафтна карта, на якій відображено реконструйовану ландшафтну структуру НПП, у т.ч. і лісорослинного покриву ландшафтних комплексів рангу "урочище", виходячи із встановлених взаємозв'язків між рельєфом, літологічним складом четвертинних відкладів, мікрокліматичними, гідрологічними особливостями формування тих чи інших рослинних угруповань.

На сьогодні найбільш проблематичною є проблема відновлення  корінних заболочених ПТК у долині р.Верещиці, у межах якої внаслідок меліоративних та гідротехнічних заходів практично повністю змінений первинний гідрологічний режим. Останній є одним із визначальних факторів ренатуралізації заболочених річково-долинних ПТК. Тому на збереження вцілілих їх залишків (південні частини 8-9, 15-16 кв. Янівського л-ва; частини 16, 17, 18 та 13, 20, 21, 26-28, 34-38, 47 кв. Майданського л-ва) слід звернути особливу увагу. Поряд з перечисленими потребують охорони болотні комплекси, розташовані у басейнах річок Кислячки та Ставчанки (відповідно у 40, 41, 44 кв. Млинківського лісництва та у 109,111,124 кв. Магерівського лісництва).

Поряд з викладеним, необхідно  широко використовувати лекційну пропаганду, виступи в засобах масової  інформації, проводити роз'яснювальну роботу серед населення, спрямовану на підвищення загального екоосвітнього рівня населення, у першу чергу населених пунктів, прилеглих до НПП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Пройшовши переддипломну  практику у Національному Природному Парку „ Яворівський” я  ознайомилась із  структурою парку і його службами. Ще я дізналась про природні умови, геоморфологічну  особливість та геологічну  будову, кліматичні умови, про ґрунти які переважають на території.

 Також мені було  цікаво дізнатись про флору  цього парку, вона репрезентована  дуже різноманітними фітоценозами, що зумовлене сукупністю фізико-географічних і ґрунтових умов цієї території та дією специфічних кліматичних чинників.

 А фауна цього  парку налічує 27 видів хребетних  тварин, уключених, до Червоної  книги України ; 12 видів – до Європейського Червоного списку 246 видів знаходяться під охороною Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни, 99 видів – Бонської конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин і 27 видів конвенції СІТЕS про міжнародну торгівлю видами дикої фауни й флори що знаходяться під загрозою знищення. Із земноводних і плазунів до ЧКУ включено 1 вид, до списку регіонально рідкісних видів - 2 види, Бернська конвенція – 17 видів . А птахів до ЧКУ включено 19 видів, до переліку регіонально рідкісних – ще 27, до Європейського Червоного списку – 5, Бернська конвенція – 190, Бонська конвенція – 88 видів, конвенція СІТЕS – 25 видів. Ссавців до ЧКУ включено 7 видів, до переліку регіонально рідкісних – 10, до Європейського Червоного списку – 7, до Бернської конвенції – 37, Бонська конвенція – 12 видів, конвенція СІТЕS – 2 види.

Ознайомилась я і  з методиками охорони і захисту  природних екосистем.