Еколого-правовий режим використання та охорони рослинного світу

Кримінальна відповідальність встановлена за потраву посівів і пошкодження насаджень (ст. 159 Кримінального кодексу України). Предметом злочину є посіви і насадження сільськогосподарських культур, незалежно від їх виду, і плодово-ягідні насадження, інші насадження. З об'єктивної сторони злочин характеризується потравою посівів або пошкодженням насаджень та причинним зв'язком між діянням і наслідками. Суб'єктивна сторона злочину характеризується лише умисною виною, мотив і вина, як правило, на кваліфікацію не впливають. Екологічне і земельне право України.

Адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства про рослинний світ передбачена рядом статей Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 831, 851, 882. 105, 106, 18812, 2384).

Ст. 831 передбачає порушення законодавства про захист рослин, зокрема: а) поширення шкідливих організмів внаслідок порушення технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення; б) екологічно не обґрунтоване здійснення захисту рослин; в) неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам; г) недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля, -- тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян та посадових осіб.

Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції передбачають накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів їх виготовлення (ст. 851 КУпАП).

Незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів рослинного світу, в тому числі ботанічних колекцій, відповідно до ст. 88 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти, а на посадових осіб від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об'єктів або без такої. Якщо ці правопорушення стосуються рослин, занесених до Червоної книги України, або охорона і використання яких регулюється відповідними міжнародними договорами України, то розмір штрафу передбачено підвищений. Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку ботанічних колекцій та торгівлі ними тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією колекції або без такої (ст. 882 КУпАП).

Порушення порядку придбання чи збуту об'єктів рослинного світу тягне за собою накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією об'єктів рослинного світу чи без такої (ст. 881 КУпАП). Підвищена відповідальність (від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів) настає у разі вчинення дій щодо об'єктів рослинного світу, які знаходяться в межах території та об'єктів природно-заповідного фонду, занесених до Червоної книги України, або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України. Адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо охорони видів рослин, занесених до Червоної книги України, передбачена в ст. 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення (накладення штрафу на громадян від трьох до семи, і посадових осіб -- від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого).

Адміністративна відповідальність, яка стосується адміністративних правопорушень щодо рослинного світу сільськогосподарського призначення, передбачена за потраву посівів, пошкодження насаджень державних і громадських господарств (ст. 140), порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами (ст. 105), виведення матеріалів, що не пройшли карантинну перевірку або відповідну обробку (ст. 106). Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12. 1984 р. // ВВРУ. - 1984. - додоток до № 51. - ст. 1122.

Ст. 153 КУпАП передбачає відповідальність за знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів. Передбачено, що знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення, -- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб -- від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, КУпАП передбачає відповідальність за:

- самовільне спалювання  сухої рослинності або її залишків (ст. 771);

- незаконне вивезення  з України і ввезення на  її територію об'єктів тваринного  і рослинного світу (ст. 88);

- порушення правил боротьби  з карантинними шкідниками і  хворобами рослин та бур'янами (ст. 105);

- невиконання законних  вимог посадових осіб спеціально  уповноважених органів виконавчої  влади, які здійснюють державний  контроль за додержанням законодавства  про захист рослин (ст. 18812).

Право притягувати до адміністративної відповідальності за зазначені екологічні правопорушення надано органам Міністерства екології та природних ресурсів (ст. 2421 КУпАП); органам державної служби з карантину рослин (ст. 2382 КУпАП) та органам захисту рослин (ст. 2384 КУпАП).

Матеріальна відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ регулюється як загальними нормами цивільного права (ст. 440 Цивільного кодексу України), так і спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. затверджено розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин та рослин, занесених до Червоної книги України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Під час написання курсової роботи були розглянуті такі основні питання:

1) поняття рослинного  світу як об'єкт правового регулювання;

2) характеристика охорони  рослинного світу;

3) органи, які здійснюють  контроль за охороною рослинного  світу;

4) відповідальність у  сфері охорони рослинного світу.

Таким чином, на сьогодні охорона рослинного світу є однією з головних завдань держави.

Техногенний тиск території України у шість-сім разів перевищує рівень розвинутих європейських держав. Це результат того, що довгий час за умови розміщення виробничих сил зовсім не враховувалися потреби охорони навколишнього природного середовища, не запроваджувалися запобіжні заходи щодо недопущення тієї складної екологічної ситуації, в якій опинилась Україна.

Забезпечення охорони навколишнього природного середовища життєво важливе для всіх галузей народного господарства і всіх об'єктів природи: земель, вод, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, надр і природно-заповідного фонду України.

У правовій державі законодавству належить визначальна роль у вирішенні масштабних завдань, зокрема в охороні навколишнього природного середовища.

Екологічне законодавство передбачає певні пріоритети щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, надається перевага в охороні рідкісних видів рослин і тварин.

В екологічному законодавстві передбачено юридичну відповідальність за екологічні правопорушення і злочини, заходи щодо стимулювання бережливого ставлення до природи. Законодавче закріплення відповідальності й стимулювання та застосування їх на практиці посилює охорону навколишнього природного середовища.

 

 

 

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята  на п'ятій сесії ВРУ 28.06.96 р. // ВВР. - 1996. - №30. - ст.141.

2. Кодекс України про  адміністративні правопорушення  від 07.12. 1984 р. // ВВРУ. - 1984. - додаток до  № 51. - ст. 1122.

3. Закон України “Про  охорону природного навколишнього  середовища” від 26.06.1991 р. // ВВРУ. - 1991. - №41. - ст. 546.

4. Закон України “Про  природо - заповідний фонд” від 16.05.1992 р. // ВВР. - 1992. - №34. - ст.502.

5. Закон України “Про  карантин рослин” від 30.06.1993 р. // ВВРУ. - 1993. - №34. - ст.352.

6. Закон України “Про  захист рослин” від 14.10.1998 р. // ВВРУ. - 1998. - №50-51. - ст. 310.

7. Закон України “Про  рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

8. Постанова Пленуму Верховного  Суду України “ Про практику  розгляду судами справ про  відповідальність за порушення  законодавства про охорону навколишнього  природного середовища. // Екологічне  законодавство України. Збірник  нормативних актів по судовій  практиці. - Х: “Одіссей”. - 2002 р.

9. Андрейцев В.І. Екологічне  право. - К. - 1996 р.

10. Андрейцев В.І. Екологічне  право. Особлива частина. К:Видавництво  “Істина”. - 2001 р. ст. 413.

11. Баб”як О.С., Біленчук  П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право  України. - К: “Атіка”. - 2000 р.

12. Боголюбов С.А. Экологическое  право Украины. Учебник. - М. - 1998 г. - ст. 448.

13. Бринчук М.М. Экологическое  право. - М. - 1998 г.

14. Дмитренко І.А. Екологічне  право України. 2-ге видання. - К: Юрінком  Інтер. - 2001 р.ст. 245.

15. Екологія і закон: Екологічне  законодавство України у 2-х книгах. - К: Юрінком Інтер. - 1997 р.

16. Екологічне і земельне  право України. - К: Юрінком Інтер. - 1998 р.

17. Екологічне законодавство  України. Збірник нормативних актів  по судовій практиці. - Х: “Одіссей”. - 2002 р.

18. Ерофеев Б.В. Экологическое  право. Учебник. - М. - « Новый Юрист». - 1998 г.

19. Колбасов О.С. Экология, политика и право. - М. - 1981 г. ст.226.

20. Малишко М.І. Екологічне  законодавство України. Система  і основні джерела. К: МАУП. - 1997 р. - ст.27.

21. Малишко М.І. Основи  екологічного права України. - К: МАУП. - 1999 р.

22. Малишко М.І. Екологічне  право . - К: “Видавничий Дім”. - 2001 р. - ст. 392.

23. Марченко П.О. Теория  государства и права. Московский  госуд. университет.- 1987 г.

24. Матузова М.А. Теория  государства и права. М.-1997 г.

25. Тищенко П.В. Екологічне  право. - К: НОМА. - 1999 р. - ст. 456.