Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку

Вступ

 

Своєрідність банківських  систем зумовлена великою кількістю  банків, що функціонують у тій чи іншій країні. У загальному банки - це фінансові установи, що здійснюють різноманітні види операцій з грошима, цінними паперами та надають фінансові  послуги суб'єктам господарювання. Банки випускають, зберігають, надають  у кредит, купують і продають, обмінюють гроші і цінні папери, контролюють рух фінансових ресурсів, обіг грошей і цінних паперів, надають  розрахунково-касові послуги. У зв'язку з такою різноманітністю банків їх можна класифікувати за певними  ознаками.

Розрізняють два основних різновиди банків, які створюють  рівневість у банківській системі - за системо творенням або за характером: центральний (емісійний) та комерційні банки.

В даній контрольній роботі ми розглянемо один із різновидів банків – комерційний, його сутність, типи, функції.

 

1.  Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку

 

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах - широкому та вузькому:

 у широкому розумінні  комерційний банк - це будь-який  банк, що функціонує на другому  після центрального банку рівні  банківської системи;

 у вузькому розумінні  комерційний банк - це банк, який  виконує певний набір базових  банківських операцій та єдиною  метою якого є одержання максимального  прибутку.

Законом України «Про банки  і банківську діяльність» визначено, що комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської  діяльності та громадян за рахунок  залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших  кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських  операцій.

До базових банківських  операцій належать 16 операцій, які й  визначають банк як фінансову установу (ст. 3 Закону України «Про банки і  банківську діяльність»).

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних  банків прийнято поділяти на три групи (див. рис. 1):

 пасивні операції;

 активні операції;

 послуги. 

За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний  капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності  на належному рівні та отримання  запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові  кошти складають переважну частину  ресурсів банку, що визначає важливу  роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення  коштів юридичних осіб та вкладів  населення; отримання кредитів від  комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.

Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання  кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Результати активних операцій відображаються в активі балансу  банку. Активні операції тісно пов’язані  з пасивними операціями. Комерційний  банк, розміщуючи грошові кошти в  активи, постійно стежить, щоб частина  коштів знаходилась у вигляді  обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали  термінам залучення коштів в пасиви. Крім того, кредитні операції банків призводять до появи додаткових коштів в пасивах. Все це вимагає від банку управління активами та пасивами в їх взаємозв’язку  як єдиним комплексом банківської діяльності.

Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів  та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які  дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотною ознакою  банківських послуг є те, що для  їх надання банку не потрібні додаткові  ресурси. Свою діяльність щодо надання  послуг банк здійснює як правило у  процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки  отримають не у вигляді відсотків, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично без  ризиковим видом діяльності.

Рис. 1. Основні види операцій та послуг комерційного банку

За способом відображення у балансі операції комерційних  банків поділяються на:

 активні (вкладення  коштів);

 пасивні (залучення  ресурсів);

 позабалансові (не  відображають руху коштів, а тому  до певного часу, тобто поки  не відобразяться в доходах  чи видатках банку, в балансі  не значаться).

Комерційні банки є  суб’єктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з такими принципами:

Комерційний розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право  на отримання державних субсидій, безпосередньою метою діяльності є  отримання прибутку при розумному  ризику. Основним джерелом прибутку є  банківський процент. Першоосновою процента є додатковий продукт, створений у виробництві, а на поверхні явищ прибуток банків виступає переважно як різниця між сумою процентів, отриманих за надані банком кредити і виплачених по внесках клієнтів.

Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення  банківських продуктів у межах  діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміри тарифів на розрахунково-касове обслуговування тощо.

Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику  свого розвитку, своєї діяльності без втручання держави.

Комерційні банки належать до категорії підприємств - фінансових посередників і працюють за принципом: «Подешевше купити - подорожче продати». Виходячи з цього банк з повним правом можна назвати спекулятивним підприємством. Певна річ, спекуляція зі сторони банку має свої межі. Будь-хто має право торгувати, але для цього спекуляція повинна носити «цивілізований» характер. Для приборкання її аморальних якостей вона повинна спиратись на законодавство, не суперечити йому, для здійснення комерції кожен банк повинен мати рівні інформаційні можливості про кон’юнктуру ринку. В таких умовах спекуляція втрачає свій кримінальний відтінок і стає нормою підприємництва. Від того наскільки успішно «спекулює» банк, залежить його дохідність та ефективність діяльності.

Всі гроші, всі ресурси  банку повинні максимально працювати. З позиції комерції не повинно  бути ресурсів, які даремно лежать. Реальність однак така, що якась  частина коштів знаходиться в  резервах, обертається повільно, або  не обертається зовсім. З позиції  бізнесу це не природно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища частка кредитів по відношенню до банківських резервів.

Банківська комерція повинна  діяти за принципом - все для клієнта. Це означає, що банк несе повну відповідальність за клієнта, забезпечує його прибуток. На перший погляд здається, що даний принцип не узгоджується з принципом дохідності самого банку. Разом з тим ніякого протиріччя між цими принципами не існує. На практиці все повинно бути на взаємовигідній основі: перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банка. Вірно і те, що прибуток клієнта - це не єдина мета, а основа для одержання прибутку банка. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізовує і свій власний інтерес.

 

 

2. Функції і типи комерційних банків

 

Основними функціями комерційних  банків, що визначають їх суть та роль у кредитній системі, є: прийом депозитів  від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; організація та здійснення розрахунків  у господарстві; випуск кредитних  знарядь обігу. Усі функції тісно  пов’язані між собою та дозволяють комерційному банку виступати у якості органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування усього кругообороту капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.

Найважливіша особливість  комерційних банків полягає у  їх можливості створювати за рахунок  кредиту додаткові платіжні засоби шляхом збільшення залишків на поточних рахунках клієнтів. Усі інші інститути  кредитної системи, крім центрального банку, не можуть використовувати емітовані  кошти як джерело кредитних ресурсів. У той же час комерційні банки  не мають права самостійно емітувати  готівкові кошти, оскільки це є монополією центрального банку.

Окрім зазначених базових  функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне  коло яких визначається особливостями  різних секторів ринку і потребами  тих груп клієнтів банку, на які він  орієнтує свою діяльність. У цьому  полягає відмінність комерційних  банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг. Так, комерційні банки можуть здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов’язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

Важливою особливістю  комерційних банків є те, що окрім  своїх традиційних функцій, вони, як правило, можуть виконувати практично  всі функції інших інститутів кредитної системи ( крім центрального банку), а тому є по суті фінансово-кредитними установами універсального типу, у  зв’язку з чим їх ще називають Фінансовими універмагами. Сучасні комерційні банки здатні виконувати до 200 різних видів операцій залежно від своїх розмірів, сфери діяльності потреб клієнтів та інших ознак.

Види операцій є найважливішим  критерієм, що дозволяє класифікувати  комерційні банки за різними типами. Крім того, до числа таких критеріїв  належать: галузева орієнтація; територіальне  розміщення; форма власності.

За видами операцій комерційні банки поділяються на універсальні та спеціалізовані.

Універсальний комерційний  банк здійснює всі або майже всі  види банківських операцій (понад  стандартний набір кредитно-розрахункових  функцій). При цьому банк може організовувати так зване пакетне обслуговування своїх клієнтів: надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів, операції з цінними паперами, прийом вкладів, валютні операції, консультаційні та інші послуги.

Сучасні тенденції у розвитку банківської справи в країнах  з розвинутою ринковою економікою характеризуються збільшенням числа здійснюваних банками операцій та глобальним характером політики, що проводиться на ринку, пошуком нових її форм та методів. Це призводить до поступового втручання банків у традиційні сфери діяльності спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що забезпечує можливості для перемоги у конкурентній боротьбі за клієнтів.

Однак при тому, що банки  в основній своїй масі надають  величезну кількість послуг компаніям, фірмам, населенню, вони можуть робити і акценти в своїй діяльності на окремі види операцій, орієнтуючись на потреби різних груп клієнтів у  відповідності з обраною для  себе стратегією застосування капіталу. Тому універсальність комерційних  банків як загальна притаманна їм риса не виключає і їх спеціалізації.

Спеціалізовані комерційні банки, не відмовляючись в принципі від можливості надання універсального набору послуг, концентрують зусилля  на здійсненні кількох основних банківських  операцій або на обслуговуванні обмеженого кола клієнтів. Спеціалізація впливає  на характер усієї діяльності банку, визначаючи особливості формування його активів і пасивів, побудову балансу, а також специфіку організації  роботи з клієнтурою. Загалом в  силу набуття досвіду роботи у  певній сфері банківської справи, розробки технічних прийомів і методів  реалізації тих чи інших операцій підвищується їх якісний рівень. Це в свою чергу зумовлює зростання  дохідності окремих спеціальних  операцій комерційних банків, а тому їхня діяльність в інших сферах стає необов’язковою.

У розвинутих країнах найбільш поширеними видами спеціалізованих  банків є інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та експортно-імпортні. Їх діяльність зосереджена на кількох операціях для більшості клієнтів. Так, інвестиційні банки займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку. Інноваційні банки здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація крупних науково-технічних проектів. Ощадні банки орієнтують свою діяльність на залучення дрібних вкладів населення на певний строк і надання позик приватним особам. Іпотечні банки видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна ѕ землі, житлових будинків, споруд виробничого призначення. Експортно-імпортні банки займаються кредитуванням і видачею гарантій за операціями, пов’язаними в основному із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом капіталів.

В рамках тенденції до спеціалізації  банківської діяльності у промислово розвинутих країнах можна відзначити створення комерційними банками  вузькоспеціалізованих дочірніх компаній, що займаються одним-двома видами операцій (наприклад, лізингом, факторингом та ін.).