Шпаргалка по "Деньги, кредит, банк"

  Готівково-грошовий оборот представляє собою сукупність платежів готівковими коштами, які використовуються при виплаті заробітної плати, пенсій, субсидій. Населення здійснює готівкові платежі при купівлі товарів, оплаті різних видів послуг тощо.

 

7. Сукупний  грошовий оборот та його структура.

  Грошовий оборот є складовою частиною платіжного обороту, тобто процесу безперервного руху засобів платежу в країні. Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних фізичних чи юридичних осіб до інших. Безготівкові грошові знаки не знаходяться в обігу, тому що кожна нова угода вимагає нового запису на банківських рахунках. Поняття "грошовий обіг" відноситься тільки до частини грошового обороту – готівково-грошового обороту.

Грошовий оборот складається  з окремих каналів руху грошей між:

• центральним банком країни і комерційними банками;
• комерційними банками;
• підприємствами і організаціями;
• банками і господарюючими суб'єктами;
• господарюючими суб'єктами і населенням;
• фінансовими інститутами і населенням.

     Грошовий  оборот – це рух грошей у  процесі виробництва, розподілу  і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом готівкових та безготівкових розрахунків. Грошовий оборот – це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

 

8. Оборот грошей  в межах індивідуального капіталу.

Розглянемо простий  приклад грошового кругообігу.

Сімейні господарства, які  безпосередньо чи опосередковано (через  торгово-промислові корпорації, що знаходяться в їх власності) володіють всіма економічними ресурсами, постачають ці ресурси підприємствам. Підприємства мають попит на ресурси, оскільки останні є засобами, за допомогою яких фірми виробляють товари та послуги. Взаємодія попиту та пропозиції великої кількості людських та матеріальних ресурсів встановлює ціну на кожний з них. Платежі, які здійснюють підприємства, купуючи ресурси, представляють собою витрати цих підприємств, але одночасно вони відображають потоки заробітної плати, ренти, відсотків і прибутків сімейним господарствам від продажу ресурсів.

Грошовий дохід, одержаний  сімейними господарствами від продажу ресурсів, не має реальної цінності. В процесі витрачання грошової о доходу сімейні господарства виражають свій попит на велику кількість товарів та послуг на ринку продуктів. Одночасно підприємства поєднують придбані ними ресурси для виробництва та пропозиції товарів та послуг на тих же ринках. Взаємодія цих рішень про попит та пропозицію і визначають ціни продуктів. З точки зору підприємств потік розрахунків за товари і послуги утворює виручку, чи доходи від продажу товарів та послуг.

Модель кругообігу демонструє складне, взаємопов'язане переплетення процесів прийняття рішень і економічної діяльності. Слід звернути увагу на те, що сімейні господарства і підприємства виступають на обох основних ринках, але в кожному випадку на протилежних сторонах. На ресурсному ринку підприємства виступають як покупці, тобто на стороні попиту, а сімейні господарства, як власники ресурсів та постачальники. На ринку продуктів вони міняються позиціями. Разом з тим кожний з цих економічних суб'єктів і купує і продає.

 

 

9. Грошові потоки  та їх структура.

   У процесі руху  товарів і послуг виникають  взаємопов’язані, а не протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.

   У розвинутому  ринковому господарстві грошовий  оборот бере участь у діяльності  банків. Банки стають необхіднішими посередниками у взаємних платежах між підприємствами. Вони цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народно-господарському обороті.

   Потоки  економічних ресурсів з одного  боку, і грошовий потік доходів  і споживчих витрат – з другого,  здійснюється одночасно. Будь-які затримки, крім тих, які викликані продажем товарів у кредит, створюють ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізації народногосподарського обороту.

   Структура  грошових потоків залежить від  сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. Більшість підприємств значну частину фінансових ресурсів отримує саме з внутрішніх джерел. Їх частка становить 60-70% у загальному обсязі грошових потоків.

Основні канали руху світових фінансових потоків

• Валютно – кредитне та розрахункове обслуговування купівлі – продажу товарів, включаючи особливий товар золото )  і послуг
• Зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал
• Операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами
• Валютні операції
• Перерозподіл частини національного прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації та інші.

Основні характеристики світових фінансових  потоків

• Єдність форми ( грошова форма у вигляді різних фінансово – кредитних інструментів )
• Місце реалізації ( сукупний ринок  - специфічна сфері ринкових відносин )

Потік № 1 -  сукупність платежів /витрат/ фірм, пов’язаних з купівлею виробничих ресурсів, перш за все робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва

Потік № 2 - враховані  такі види доходів сімейних господарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей /сільськогосподарської продукції, земельних участків, будівель тощо/, рента, доходи по акціях, паях та ін. В сукупності вони складають національний доход країни.

Потік № 3 - витрати сімейних господарств на покупки продуктів  на внутрішньому ринку продуктів.

Потік №10 - витрати сімейних господарств на покупки продуктів  на світовому ринку.  Потік № 4 -  сплата сімейними господарствами  податків.

Потік № 5 - заощадження  сімейних господарств, які надходять  на грошовий ринок.

Потік № 6 -  кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів /акцій та облігацій/.

Потік № 7 -  інвестиційні витрати фірм на розширення виробництва - покупку необхідних матеріальних цінностей /будівельних матерівалів, обладнання, пристроїв тощо/.

Потік № 8 - Мобілізація  урядом коштів на грошовому ринку .

Потік № 9 – витрачання мобілізованих урядом коштів на грошовому  ринку для держзамовлення ( державні закупки урядових структур)

Потік № 12 - доходи фірм від  реалізації національного продукту.

Потік № 11 - оплата інозменими покупцями експортних поставок фірм(надходження  по експорту)

Потік № 13  -  залученням грошових коштів у внутрішній оборот з світового ринку.

Потік № 14 - відплив грошового  капіталу за кордон.

Потік № 15 - поновлення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків.

Потік № 16 -   вилучення  надлишку грошових коштів шляхом валютної інтервенції.

   

10. Грошова  маса.

  Грошова маса в  обороті - це це заг. запас  грош. коштів в будь-яких формах, що є в економ. суб’єктів. ГМ- це поняття запасу , в т.ч., як Г обіг- поняття руху. РМ зростає, коли ЦБ прокредитував комерц. банк і вони йому гр. не повертали, якщо повертали, то ГМ зменшується. Для  визн. обсягу та стр-ри ГМ застос. відповідний набір грош. агрегатів. Грош. агрег. - це показник ГМ, який визначає певну її частину залежно від рівня її ліквідності.  У структурному віднош. ГМ можна розділити за кількома критеріями:1) за ступенем "готовності" окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності.2) за формо. грош. засобів ( готівкові, депозитні).3) за розміщенням у суб’єктів грош. обороту.4)за територіальним розміщенням.

  Агрегат МО включає готівкові кошти в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети (в деяких країнах). Металеві монети, що складають незначну частину готівки (в розвинутих країнах 2-3%), дають можливість особам здійснювати дрібні розрахунки. Ці монети карбуються з дешевих металів. Реальна вартість монети значно нижча за номінальну, щоб не допустити їх переплавку з метою прибуткового продажу у формі зливків.

  Агрегат М1 складається з агрегату МО і засобів на поточних рахунках банків. Кошти на рахунках можуть використовуватися для платежів в безготівковій формі, через трансформацію в готівкові кошти і без переведення на інші рахунки. Для розрахунків власники рахунків виписують платіжні доручення (переважна форма розрахунків в українській економіці) або чеки та акредитиви. Саме агрегат М1 обслуговує операції по реалізації валового внутрішнього продукту (ВВП), розподілу та перерозподілу національного доходу, накопиченню та споживанню.

  Агрегат М2 містить агрегат МІ, термінові та заощаджу-вальні депозити в комерційних банках, а також короткострокові державні цінні папери. Останні не функціонують як засоби обігу, але можуть перетворюватись на готівкові кошти або чекові рахунки. Заощаджувальні депозити в комерційних банках знімаються в будь-який час і перетворюються на готівку. Термінові депозити доступні вкладнику лише при закінченні певного ороку, у них менша ліквідність, ніж у заощаджувадьних депозитах.

  Агрегат  МЗ містить агрегат М2, заощаджувальні вклади в спеціалізованих кредитних закладах, а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числі комерційні векселі, які виписуються підприємствами. Ця частина коштів, яка вкладена в цінні папери, створюється не банківською системою, але знаходиться під її контролем, оскільки перетворення векселя в засіб платежу потребує, як правило, акцепту банку, тобто гарантії його сплати банком у випадку неплатоспроможності емітента.

  Агрегат М4 дорівнює агрегату МЗ плюс різні форми депозитів в кредитних закладах.

Між агрегатами необхідна  рівновага, в іншому випадку відбувається порушення грошового обігу. Практика показує, що рівновага буде, коли М2 > МІ (вона закріплюється при М2 + МЗ >М1).

 

11. Закони грошового  обігу.

  Протягом певного  періоду для обігу необхідна  лише певна маса купівельних  та платіжних засобів, тобто  в обороті не повинно бути  зайвих грошей. М факт=М необх.  грошей

  Якщо Мф більше Мн, на ринку є зайвий попит Щоб виправити дану ситуацію необхідно зменш.ГМ за рахунок збільшення цін. Якщо М ф менше Мн, грошей в обігу не хватає В-во скорочується Банк. система не спроможна випустити дод. МГ Тому необ., щоб економ. сист. завжди балансув. на рівні  2-ої нерівності.

  Р- ціна, Q- обсяг,  К- товари, що продані в кредит. Б- продаж товарів по бартеру.  Вз-сума платежів, що погашена шл. взаємного зарахування боргів. П- сума платежів, срок оплати яких наступив. В зал. від економ. умов і форм грошей в мех-мі дії закону виникають особливості :1) В умовах золотого стандарту вирівн. Мф і Мн забезп. автоматично. 2) Якщо сферу обігу обслуг. казначейські гроші, то порушення закону стає хронічним 3) Якщо обіг обслуг. переважно кредитні гроші, то кредитний мех-м емісії грошей містить в собі передумови повернення їх з обігу через погашення позичок.

  Специфікою даного  з-ну в умовах обігу банк. гр. є те, що вже під час випуску  гр. створ. передумови для вилучення їх з обігу і підтримки ГМ на об’єктивно неодх. рівні.

 

12. Швидкість  обігу грошей та фактори, що  її визначають.

  Швидкість обігу гр. характеризує  частоту, з якою, кожна 1 наявних  в обороті грошей ( гривня, долар  тощо) використ. в середньому для  реалізації товарів і послуг  за певний період ( рік, місяць, квартал) Величину швидкості обігу грошей можна визначити з відомого рівняння обміну  І. Фішера , де V - швидкість обігу грошей, P- сер. рівень цін на товари та послуги, Q  - фіз. обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді,  M- сер. маса грошей, що перебуває в обороті за даний період. З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого НП (P*Q) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті. На швидкість обігу грошей впливає багато чинників: 1 група - ті, що діють на боці платоспроможного попиту.2_ ті, що діють на боці пропозиції.

  На швидкість обігу грошей впливають загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвиток виробництва, темпи його зростання, рух цін, а також грошові (монетарні) фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівкових і безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також впровадження комп'ютерів для операцій в кредитних установах і використання електронних грошей в розрахунках. Крім цих загальних факторів, швидкість обігу грошей залежить від періодичності виплати доходів, рівномірності витрат населенням своїх коштів, рівня заощадження і накопичення.

  Але так як швидкість обігу грошей обернено пропорційна кількості грошей в обігу, прискорення їх оборотності означає збільшення грошової маси. Збільшена грошова маса при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку призводить до знецінення грошей, тобто в кінцевому підсумку є одним з факторів інфляційного процесу.