Розвиток фондового ринку в Україні

       4. Якщо  для класифікації взяти  поняття  глобальності, то можна здійснити  поділ фінансових ринків на  міжнародні та національні. Останні, у свою чергу, можуть бути поділені на ринки резидентів та нерезидентів (див. рис. 1.7.).

Рис. № 1.7. Класифікація фінансових ринків за умовами емісії та механізмом обігу  фінансових активів

   Ринок резидентів є ринком фінансових активів, емітованих резидентами на національному ринку. Ринок нерезидентів — це ринок, на якому нерезиденти емітують фінансові активи відповідно до законодавства певної країни. Ринки нерезидентів досить розвинені лише в окремих країнах, де державне регулювання сприяє розвитку таких ринків.

   На міжнародному  фінансовому ринку активи, емітовані  поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, пропонуються інвесторам багатьох країн. Учасниками міжнародного ринку виступають уряди, центральні банки, фінансові інститути, великі промислові корпорації, а також міжнародні фінансові інститути та організації. Основними фінансовими інструментами, що мають обіг на міжнародному ринку, є єврокредити, єврооблігації, євро акції.

   Існування на  міжнародному ринку даних фінансових  інструментів свідчить про розвиток відносин між його учасниками, які намагаються зробити фінансові відносини більш зручнішими та ефективнішими.

   Фінансовий ринок  на міжнародному рівні  може  бути як повністю сегментований,  так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор з однієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. При цьому цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється як сегментованістю ринків, так і різницею в курсах валют та відмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де. При цьому цінні папери одного ступеня ризику забезпечують інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ринки різного рівня і ринки різних фінансових інструментів різною мірою інтегровані. В наслідок цього емітенти мають можливість щодо залучення більш дешевого капіталу поза місцевим ринком, а інвестори — щодо вкладення коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку.

   Постійний розвиток міжнародних ринків та інтеграційні процеси сприяють розвитку світової економіки, оскільки дають можливість кращого розподілу фінансових ресурсів у світовому масштабі. Водночас вони роблять більш взаємозалежними економіки різних країн і зменшують можливості урядів країн в регулюванні процесів на національних фінансових ринках. Яким чином відбувається функціонування фінансових ринків інших країн, яким чином держава впливає на їх розвиток, які вади та переваги мають ці ринки ми розглянемо в наступному розділі.

Література:

1. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи// Віст. НБУ.-1997.-№9.-С.20-24.
2. Бурмака М.О. Регулювання фондового рину в Україні //Фінанси україни.-1998-№11.-С.78-84.
3. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту:Пер. З англ.. – К. : Молодь, 1997.
4. Войтов В.О. Особливості українського фондового ринку // Моніторинг інвестиц. діяльності в Україні.-1998.№1.-С.48-51.
5. Литвиненко Т.М. Економічна культура фондового ринку – запорука успішного реформування економіки // Фінанси України.-2000.-№2.-С.50-53.
6. Токмакова І.В., Краснов В. Г. Сутність і структура фінансового ринку// Фінанси України. – 2001. - №12. –С.112-120.