Отчет по практике в банке

Ризик банківських зловживань — це ризик, викликаний недостатньою кваліфікацією банківського персоналу, корисливими цілями співробітників банку.

Кредитний ризик —  ймовірність збитків у зв'язку з несвоєчасним поверненням позичальником основного боргу і відсотків за ним. Кредитний ризик — поняття, що поєднує в собі усі вищерозглянуті ризики (стратегічний ризик, ризик інновацій, операційний і технологічний ризики, ризик незбалансованої ліквідності і ризик формування ресурсної бази, відсотковий ризик, валютний ризик, ринковий ризик). Вираженням ступеня ризику кредитних операцій є найбільш висока відсоткова ставка за операціями, що має кредитну природу (власне кредити, факторинг, облік векселів, надання гарантій) у порівнянні з іншими активами. Ставки за кредитом повинні компенсувати банку вартість наданих (на певний термін) коштів, ризик зміни вартості забезпечення і ризик невиконання позичальником зобов'язань. Ризик невиконання позичальником зобов'язань визначається великою кількістю факторів, об'єднаних у поняття кредитоспроможності клієнта: юридична правоздатність, фінансове положення, репутація клієнта, якість пропонованого забезпечення, прогноз розвитку фірми, ринковий ризик тощо. Правильність оцінки залежить від обґрунтованості вибору методики оцінки, своєчасного реагування на зміну фінансового стану клієнта.

Ризиком можна керувати, тобто використовувати засоби, що дозволяють певним чином прогнозувати настання ризикової події і вживати заходів щодо його зниження. Ефективність організації керування ризиками багато в чому залежить від їх класифікації.

Найбільш важливими  елементами, покладеними в основу класифікації банківських ризиків є:

• тип (вид) комерційного банку;

• сфера виникнення і  впливу банківського ризику;

• склад клієнтів банку;

• метод розрахунку ризику;                             

• ступінь банківського ризику;

• розподіл ризику в часі;

• характер обліку ризику;

• можливість керування  банківськими ризиками;

• кошти керування  ризиками.

Тип (вид) банку і ризики. На даний момент з урахуванням  напряму діяльності банків можна говорити про три типи (види) комерційних банків: спеціалізовані, галузеві, універсальні.

У спеціалізованому, наприклад  інноваційному банку переважають  підвищені ризики, пов'язані з кредитуванням ризикових підприємств, технологій, реалізація яких на початку ускладена. Це вимагає й особливих методів регулювання банківського ризику, зокрема одержання гарантій від держави, впровадження заставного права на нерухомість і т.ін. Холдингова установа, що спеціалізується на купівлі контрольних пакетів цінних паперів, робить оцінку ризику з операціями з цінними паперами тощо. Таким чином, спеціалізовані банки несуть ризики з тих специфічних банківських операцій, що складають напрям їх діяльності.

Галузеві банки тісно  пов'язані з певною галуззю, тому спектр їх ризиків, крім основних ризиків  з банківських операцій, залежить переважно від економічних (тобто зовнішніх для банку) ризиків клієнтів банку. У галузевому банку необхідно розраховувати розмір средньогалузевого ризику для визначення невикористаних резервів на підприємствах і установах галузі основних напрямів діяльності банків.

Універсальні банки змушені враховувати у своїй діяльності всі види банківських ризиків. З цього приводу варто виробити оптимальний набір видів ризику для кожного типу (виду) банку.

Підвищеним ступенем ризику в розглянутих варіантах  володіють галузеві банки як невеликі, немобільні, із жорсткою прив'язкою до галузі та клієнта, а найменшим — універсальні банки, що мають можливість покрити збитки від одного виду діяльності прибутками від іншого.

Сфера виникнення і впливу банківських ризиків. Залежно від  сфери виникнення банківські ризики класифікуються на:

• ризик країни;

• ризик фінансової надійності окремого банку (ризики недостатності  капіталу банку, незбалансованої ліквідності, недостатності обов'язкових резервів);

• ризик окремого виду банківської операції (ризик неплатежу, невідшкодування, інкасування: банківські гарантії, юридичний ризик, ризик нерентабельності кредиту тощо).

З іншого боку, ризики залежно  від сфери виникнення або впливу поділяються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх належать ризики, не пов'язані з діяльністю банку чи конкретного клієнта. Мова йде про політичні, соціальні, економічні, географічні та інші ситуації і викликані ними збитки банку і його клієнтів. До економічних зовнішніх ризиків банку, не пов'язаних безпосередньо з його діяльністю, можна віднести: нестійкість валютних курсів; інфляцію; неплатоспроможність чи банкрутство клієнтів банку, відмову його від платежів і несплату боргу в установлений термін; зміну ціни товару після укладання контракту; помилки в документах чи оплаті товарів; зловживання клієнтами або розкрадання ними валютних коштів, виплату за підробленими банкнотами, чеками.

Внутрішні ризики поділяються  на ризики в основній і допоміжній діяльності банку.

Ризики в основній діяльності являють  собою розповсюджену групу видів: кредитний, відсотковий, валютний, ризик  з факторингових та лізингових операцій, ризик з розрахункових операцій банку й операцій з цінними паперами.

Ризики в допоміжній діяльності банку включають збитки з формування депозитів, ризики банківських зловживань, ризики поза балансовими операціями, ризики втрати позицій банку на ринку, втрати репутації банку, складу його клієнтів, ризик зниження банківського рейтингу і т.ін. Вони відрізняються від ризиків з основної діяльності банку тим, що найчастіше мають лише умовну, непряму оцінку і виражаються у втраченій вигоді.

Але й усередині кожного з  перлічених видів ризиків можна  виділити додаткові групи. Наприклад, поява нових видів кредитів (авального, ломбардного, диспозиціонованого, консорціонального, облікового і акцептного) створила нові види ризиків за кредитними операціями і різні окремі методи їх розрахунку.

Склад клієнтів банку  і методи розрахунку ризиків. Складом  клієнтів банку визначається метод розрахунку ризику і його ступінь. Водночас великі кредити, видані одному або групі пов'язаних між собою позичальників, галузі, регіону чи країні, нерідко служать причиною банкрутств. Істотне значення має і правильний вибір кращого клієнта для банку. Звичайно до таких парт­нерів належать підприємства, що володіють високим ступенем фінансової стійкості і мають гарні показники ліквідності.

В умовах ринкової економіки  посилюється нестійкість банківської  системи. Це впливає на стан різних галузей економіки і підприємств. Суб'єкти, що хазяйнують, починають скорочувати власні кошти і резерви, що призводить до порушення нормального кругообігу кредитних ресурсів і підвищення ризику всіх банківських операцій. Тому в даний час найпоширенішим методом є мінімізація ризиків — виділення і дотримання економічних нормативів банківської ліквідності. Багато комерційних банків, особливо спеціалізованих, розраховують лише окремі види ризиків за різними напрямами банківської діяльності. Перспективним стає визначення розміру припустимого сукупного ризику банку, окремого клієнта, республіки (економічного регіону).

Залежно від методів  розрахунку ризики бувають комплексними і позиційними. Комплексний ризик включає оцінку і прогнозування величини ризику банку і дотримання економічних нор­мативів банківської ліквідності. Позиційний ризик — це ризик окремої банківської позиції.

Ступінь банківського ризику (зважування ризику). Ступінь банківського ризику враховує повний, помірний і  низький ризик залежно від  розташування за шкалою ризиків. Ступінь  банків­ського ризику характеризується ймовірністю події, що веде до втрати банком коштів з даної операції. Вона виражається у відсотках чи у визначених коефіцієнтах.

Той самий ризик може мати різний ступінь залежно від  можливостей його гарантування, страхування  та інших методів регулювання. Наприклад, довгострокові позики банку, видані на будівництво нового підприємства, мають 100 % ризику; при страхуванні цієї суми в державних органах ступінь ризику зменшується до 10—50 % (за умови страхування в обсязі 50—90 % позики), а при одержанні урядової гарантії — до нуля.

Особливістю перебування  ступеня банківського ризику є його індивідуальна величина, пов'язана з прийняттям на себе конкретного ризику з конкретної банківської операції. Вона визначається суб'єктивною позицією кожного банку.

Спроби регламентації ступеня банківського ризику з окремих операцій повинні носити гнучкий характер. Так, якщо комерційний банк придбав акції компанії (які мають товарне покриття, досить високий ступінь прибутковості, високу якість технології й котирування на біржі), то розмір ризику (з операції і з банку в цілому) буде істотно завищений (ця купівля буде мати високий ступінь ризику — 70 %) і далекий від реальності. Отже, у кожному окремому випадку необхідне самостійне визначення банками ймовірності втрати коштів у результаті тієї чи іншої операції.

Розподіл ризику за часом. Це важливий фактор в умовах нинішньої  економіки. Основні операції банку піддаються минулому і поточному ризику (в окремих випадках — і майбутньому). Поточному ризику підлягають операції з видачі гарантій, акцепту перекладних векселів, документарні акредитивні операції, продаж активів із правом регресу та ін. Але сама можливість оплати гарантії через визначений час, оплата векселів, здійснення акредитива за рахунок банківського кредиту піддає ці операції й майбутньому ризику. При настанні часу оплати гарантії, якщо банк не врахував ймовірність цих втрат, він несе і минулий ризик, тобто той, який банк прийняв на себе безпосередньо при видачі гарантій. Розподіл ризику в часі відіграє дуже важливу роль для прогнозування майбутніх втрат банку. Враховуючи цей фактор можна уникнути накладення минулих ризиків і помилок на майбутню діяльність банку.

Характер обліку операцій та ризики. За характером обліку банківські ризики поділяються на ризики з балансових операцій і із забалансових операцій. Найчастіше кредитний ризик, що виникає щодо балансових операцій, поширюється і на позабалансові операції, наприклад при банкрутстві підприємства. Тут важливо правильно врахувати ступінь можливих збитків від однієї і тієї ж діяльності, що проходить одночасно як за балансовим, так і за позабалансовим рахунками. Так, оцінку ступеня ризику операції за валютними опціонами (нових видах цінних паперів) варто робити виходячи не тільки з валютного ризику, а й ринкового ризику за операціями з цінними паперами, а також ризиків з окремих забалансових операцій: з казначейськими зобов'язаннями, євродепозитами, біржовими індексами тощо.

Можливості управління банківськими ризиками. За можливостями управління ризики бувають відкритими і закритими. Відкриті ризики не підлягають регулюванню, закриті навпаки регулюються. З деяких операцій вводяться спеціальні обмеження з ризиків. Наприклад, одним з перетворень до інвалютних рахунків є обов'язково закрита позиція у валюті на кінець кожного робочого дня. Мається на увазі перерахування валюти, яка знецінюється, у валюту, курс якої підвищується.

Наведена класифікація й елементи, покладені в основу економічної класифікації, мають на меті не стільки перерахування усіх видів банківських ризиків, скільки демонстрацію наявності певної системи, що дозволяє банкам звертати увагу на окремі різновиди при визначенні сукупного розміру ризиків у комерційній і виробничій сфері (табл. 23).

Систематизація ризиків  і загроз та заходи щодо їх запобігання

Кредитний ризик 

• створення кредитного меморандуму

• розробка положення  про кредитний комітет

• установлення лімітів  кредитування контрагентів на одного позичальника лімітів за галузями і регіонами

• проведення суворого і  ретельного аналізу заявок на кредит

• супровід кредитних угод (візит до позичальника, контроль його фінансового стану тощо) • застосування штрафів і стягнень пені при невчасному погашенні позики та порушенні інших умов договору

• списання  безнадійних   кредитів   із   суми   резервів,   а якщо недостатньо — із прибутку

• проведення маркетингу ринку кредитних ресурсів — прогнозування  стану ринку кредитів 

 

Відсотковий ризик (ризик  зміни відсот­кових ставок) 

• прогноз поведінки  ринків (превентивна аналітика)

• відповідність природи  відсоткових ставок залучення і роз­міщення (плаваючі ставки залучення відповідають плаваю­чим ставкам розміщення, фіксовані ставки залучення від­повідають фіксованим ставкам розміщення)

• розподіл ризику між  позичальником і банком • диверсифікація позичальників 

 

Курсовий ризик на ринку цінних паперів 

• моніторинг ринку цінних паперів • безпосередня участь в  управлінні підприємством-емітентом   ц/п,   акції   чи   облігації   якого   містяться   в портфелі ц/п АКВ «Надра» • консультування підприємств-емітентів ц/п із питань гро­шового обігу й оподаткування, встановлення мінімальної суми падіння вартості цінного паперу, при перевищенні якої цінний папір продається автоматично.

 

Валютний ризик 

• прогнозування динаміки валютного курсу « робота з  різними валютами (диверсифікація ризику) • розподіл валютного ризику шляхом укладання угод типу форвард, своп, опціон • аналіз і прогнозування міжнародних валютних ризиків.

Ризик при формуванні депозитів 

• гнучкість депозитних угод (можливість перегляду від­соткової ставки) • диверсифікація ринку депозитів

 

Операційний ризик