Іноземний капітал в банківській системі України

Вітчизняні банки, які  активно виходили на ринки зовнішніх  запозичень, у жовтні 2008 року опинилися  у скрутному становищі, не маючи  власних коштів для погашення  зовнішніх боргів, цим самим підриваючи позитивні тенденції розвитку банківської  системи.

    Упродовж першого півріччя 2009 року банки ліквідували 125 філій, що утричі більше, ніж за весь 2008 рік. До 1 липня 2009 року загальна філіальна мережа банків скоротилася до 1189 офісів. Кількість відособлених структурних підрозділів банків в Україні скоротилася з жовтня 2008 р. на 460 одиниць.

    В умовах кризи вперше за останні декілька років у банківській системі проявилася тенденція до скорочення активів: за перші 6 місяців 2009 року вони зменшилися на 3% - до 944,5 млрд. грн. Зобов'язання банків у першому півріччі зменшилися на 6,8% - до 752,1 млрд. гривень. Водночас, слід зауважити, що починаючи з червня 2009 р. на вітчизняному банківському ринку мали місце позитивні тенденції розвитку банківського бізнесу. Зокрема спостерігалось прискорення темпів збільшення депозитів населення у банках, що свідчить про відновлення довіри населення до банків та зростання обсягів кредитів, наданих підприємствам реального сектору економіки.

    Щодо 2010 року, то за останніми повідомленнями НБУ, станом на 1 листопада з 176 працюючих в Україні банків 53 має іноземний капітал, у тому числі 20 — з 100% іноземним капіталом. Варто відзначити, що на 1 січня нинішнього року були зареєстровані такі показники: 51 банк з іноземним капіталом і 18 банків з 100% іноземним капіталом. Однак тоді в Україні налічувалося 182 працюючих банків. 
    Сукупний зареєстрований статутний капітал українських банків за 5 міс.збільшився з 119 189 000 000 грн. до 132 947 000 000 грн., чисті активи зросли з 880 302 000 000 грн. до 885 968 000 000 грн., загальні активи з 1002 млрд грн. до 1016 млрд грн. 
    Частка проблемних кредитів у цілому по українській банківській системі в травні збільшилася на 0,4%, до 10,7%, що складає 77328 млн грн. в абсолютному вираженні.

    Хто ж на сьогоднішній день контролює українські банки?

    Банківський ринок України є досить розконцентрованим: найбільшому за розміром активів Приватбанку належить 11% активів системи. Подібна ситуація спостерігається і тоді, коли поділити всі банки за національною приналежністю їх інвесторів.

    Домінування певної країни на ринку — так як це сталося в Естонії, де понад 80% банківських активів контролюється шведськими холдингами, не спостерігається. Таку диверсифікацію власників можна вважати позитивною рисою української банківської системи, оскільки вона менш залежна від економіко-політичних умов якоїсь однієї держави.

    Проте структура банківського ринку є досить мобільною і процеси злиттів та поглинань можуть з часом суттєво змінювати картину власності. Насичення банківського сектору іноземним капіталом практично відбулось.

На зростаючому ринку  місця вистачало усім, а от під  час криз зазвичай відбувається процес перерозподілу власності. Питання  полягають в тому, який із інвесторів найбільше зацікавлений в українських  банках, чи в змозі він збільшити  свою частку на ринку і які це матиме наслідки для економіки України.

    Показово, що на сьогоднішній день найбільша частка іноземних активів контролюється інвесторами з колишніх метрополій — Росії та Австрії. Спільність історичного минулого і геополітичні амбіції урядів даних держав безперечно відіграли свою роль в процесі захоплення українського банківського ринку.

    Решта великих банків з іноземним капіталом належить французьким, італійським, угорським, німецьким, шведським інвесторам, що свідчить про особливу зацікавленість в контролі над українським банківським бізнесом фінансових інститутів з Європейського Союзу.

    Російський капітал в Україні представлений 10 банками, що контролюють більше 11% активів банківської системи.

    Протягом останнього десятиліття відбувалось невпинне розширення російської частки в загальних активах. Якщо уважніше придивитись на структуру акціонерного капіталу дочірніх банків Росії, можна виявити високу частку державної власності.

    Так, материнська компанія ВТБ банку прямо підпорядкована уряду, а Дочірнього банку Сбербанку Росії — Центральному банку Російської федерації. Ключовим акціонером Банка Москви, що контролює БМ Банк, є уряд Москви. Внєшекономбанк — взагалі державна корпорація, наглядову раду якої очолює прем'єр-міністр РФ Володимир Путін.

    Австрійські банківські холдинги, для яких внутрішній ринок ставав занадто тісним, а експансія в країни Старої Європи завідомо програшною через наявність серйозних конкурентів і низьку процентну маржу, в свій час знайшли альтернативне застосування надлишковому капіталу.

    Так, віденські менеджери зосередились на стратегії проникнення австрійських фінансових інститутів в банківські системи країн Центральної, Східної Європи і Балкан, які були надзвичайно перспективними в сфері іпотечного та споживчого кредитування.

    Україна займала особливе місце в інтересах австрійців. Про це свідчить той факт, що саме вони розпочали бум на ринку банківських продаж, придбавши в 2005 році другий за розмірами активів банк країни Аваль.

    Невдовзі з'явились групи Erste і Volksbank, які теж вийшли на ринок шляхом поглинання, але вже менших вітчизняних банків. Вони обрали інакшу стратегію виходу на ринок, що полягала в фокусуванні на корпоративному сегменті і поступовому створенні нової мережі відділень замість реструктуризації старої, як це здійснювалось в Райффайзен банку Аваль.

До початку кризи австрійські  аналітики були сповненні оптимізму  щодо росту нових європейських ринків. Проте спад економік Цетрально-Східної Європи, що розпочався в 4 кварталі 2008 року і триває досі, завдав віденським стратегам серйозних проблем.

    За даними Bloomberg, девальвація української гривні коштувала групі Raiffeisen 88 мільйонів євро. Крім масових списань «токсичних» активів, пов'язаних з ісландським боргом, цінними паперами Lehman Brothers та інших, на початку квітня рейтингове агентство Moody's понизило кредитний рейтинг Raiffeisen Zentralbank на два пункти.

    Аргументація аналітиків ґрунтується на очікуванні зростання збитків дочірніх банків від проблемних кредитів, пов'язаних зі спадом економік нової Європи. На допомогу банкірам прийшов уряд Австрії, з яким було підписано угоду про отримання 1,75 мільярдів євро фінансових вливань в обмін на участь в капіталі холдингу.

Держава взамін отримає акції  банку без права голосу та подальшого продажу. Крім цього, банк уже скористався  державною підтримкою, залучивши 2,75 мільярда євро через розміщення облігацій  гарантованих урядом.

   Схожі пісні лунають і в інших банках з батьківщини Моцарта. Erste Bank, більш ніж дві третіх прибутку якого минулого року було зароблено на ринках Центрально-Східної Європи, за час світової фінансової кризи — з середини 2007 року — списав 1,1 мільярдів доларів проблемних активів. Банк отримає вливання від уряду у розмірі 2,7 мільярди євро для поповнення статутного капіталу.

    Через несприятливі зовнішні фактори подальше розширення ділової активності банку, що було передбачено в 2009 році відкладається, передбачається скорочення до 300 робочих місць в Україні. Volksbank не відстає від своїх конкурентів, уклавши угоду з міністерством фінансів на залучення державних капіталовкладень у розмірі до 1 мільярда євро.

    Яким буде результат віденських державних ін'єкцій передбачити важко. Скептично налаштовані аналітики, прогнозують дефолт Австрії через наслідки надмірної кредитної експансії в падаючі ринки Східної та Південно-Східної Європи. Топ-менеджери самих фінансових інститутів не втрачають оптимізму, вважаючи прийняті заходи адекватною реакцією на кризові процеси.

    В Україні працюють дочірні компанії двох одвічних італійських конкурентів, що наввипередки проникали в національні кредитні системи країн Нової Європи: фінансових груп Unicredit — інтереси групи представляють Укрсоцбанк і Унікредитбанк, та Intesa Sanpaolo — Правексбанк.

Іхня історія і мотиви експансії на схід схожі на австрійські. Саме тому вони зазнали аналогічних проблем. UniCredit — лідер за обсягами наданих кредитів в економіки Східної Європи, з початку глобальної кризи списав 5,6 мільярдів доларів — найбільше серед західних банків, представлених в Україні.

Intesa закінчила четвертий квартал минулого року зі збитками в 1,23 мільярідв євро. Зниження прибутків за 2008 рік внаслідок активної транснаціональної позики під державні гарантії, а також шукати нових інвесторів.

В раду директорів UniCredit увійшов голова центрального банку Лівії, яка придбала 4,6% акцій холдингу. На цьому пошук інвесторів не закінчився, оскільки в планах керівництва банку — залучення 4 мільярдів євро від італійського та австрійського уряду і, можливо, приватних інвесторів.

Відразу після заяв конкурента Intesa також стала в чергу за аналогічною сумою державної допомоги, поповнивши довгий список банків, що припинили виплату дивідендів інвесторам, з метою збільшення свого капіталу.

Топ-менеджери банку планують залучити субординованований кредит з італійської державної казни. До вирішення італійських проблем активно підключились структури Світового банку і ЄБРР. Метою їх співпраці з урядом Італії проголошується недопущення масового відпливу капіталу з падаючих ринків Південної та Східної Європи.

    Як бачимо, незважаючи на скрутне становище власних транснаціональних фінансових холдингів, західноєвропейська політико-економічна еліта консолідує зусилля для утримання контролю над східними банківськими ринками.

    Французькі інвестори в Україні володіють системним універсальним Укрсиббанком, спеціалізованим на корпоративному секторі Каліонбанком, а також дрібнішими Індексбанк та Профінбанк.

    Укрсиббанк, після входження в міжнародну фінансову групу BNP Paribas, відзначався агресивною політикою на секторах, які найбільше постраждали від кризи — іпотечному кредитуванні і прийомі депозитів до запитання. Займаючи третє місце в рейтингу НБУ за обсягом активів, Укрсиббанк сконцентрував на своєму балансі більше 20% усіх кредитів під заставу нерухомості.

    За ризики, які принесли лідерство, прийшлось розплачуватись під час кризи. Так, в річному звіті BNP Paribas заявив про наміри в 2009 році закрити 100 з 950 офісів в Україні та звільнення працівників.

  Щодо сучасних тенденцій,  то можна відзначити, що однією з ключових тем, обговорюваних під час Щорічних зборів МВФ і Світового банку у Вашингтоні, окрім загрози валютних воєн і перерозподілу квот країн-учасниць, постала тема забезпечення фінансової стабільності. На думку представників МВФ, фінансова система залишається одним із слабких місць відновлення, що намітилося у світовій економіці. Головні виклики у цій сфері — бюджетна стабілізація і зниження боргового навантаження, а також подальша імплементація реформ у фінансовому секторі.

    Одна з таких реформ — нові стандарти регулювання банківської діяльності «Базель III», впровадження яких може бути схвалено лідерами «великої двадцятки» вже в листопаді 2010 року.

    Ці події безпосередньо стосуються і України. І зовсім не лише тому, що оздоровлення нашого фінансового сектора проходить під наглядом міжнародних фінансових організацій.

    Для України, яка ще навіть не розпочала впровадження стандартів «Базель II», проблеми міжнародних фінансових корпорацій можуть здаватися далекими і неактуальними. Проте проникнення іноземного капіталу в банківську систему країни вже досягло того рівня, за якого світові процеси мають на нас безпосередній вплив.

    Закордонною спорідненістю сьогодні можуть похвалитися 52 банківські установи (із 176 нині діючих в Україні). За останніми даними НБУ, частка іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи становить 35,8%. Так, на сьогодні вона дещо нижча від максимуму, зафіксованого на 1 січня 2009-го (36,7%). Але відбулося це зменшення в результаті вже згаданих нами масових урядових вливань в «статутники» установ, які перебувають під державним контролем, — загалом на більш як 43 млрд. грн.

    Уже більше половини як найбільших, так і великих банків в Україні представляють іноземний капітал. Так, у першій десятці — сім іноземних «дочок». Причому три з них представляють Західну Європу — «Райффайзен Банк Аваль» (австрійський Raiffeisen Zentralbank Osterreich AG — RZB), Укрсиббанк (французький BNP Paribas) і Укрсоцбанк (італійська Unicredit Group) — четверте, п’яте і шосте місця відповідно. Наступна трійка складається з «ВТБ Банку» (група ВТБ), Промінвестбанку («Внешэкономбанк») і «Альфа-Банку» («Альфа-Групп»), які належать росіянам — сьома-дев’ята позиції. А замикає першу десятку виходець із регіону Центральної і Східної Європи «ОТП Банк» (угорський OTP Bank).

    У другій десятці іноземці представлені набагато скромніше: 13-те місце за активами належить банку «Форум» (німецький Commerzbank), а 17-те — Сведбанку (шведський Swedbank). Зате в третій десятці (група великих) зарубіжний капітал представлено відразу сімома установами («Ерсте Банк», «Універсал банк», «ІНГ Банк Україна», «Унікредит банк», «VAB Банк», «Дочерний банк Сбербанка России», «Правекс-Банк»). Більшість з яких, природно, претендують на входження в групу найбільших.

    Слід зазначити, що останнім часом іноземні «дочки» були лідерами за збитками у банківській системі. Пов’язане це здебільшого з необхідністю, на відміну від «стовідсоткових українців», формувати резерви під проблемні активи за стандартами материнських установ.

    Мабуть, найбільшим розчаруванням Україна стала для Swedbank. Купивши 2007 року за 735 млн. дол. у нинішнього віце-прем’єра Сергія Тігіпка «ТАС-Комерцбанк» і «ТАС-Інвестбанк» (перейменовані та об’єднані в 2009 році), шведи заплатили за ці установи мабуть чи не за найвищим коефіцієнтом — 4,95 капіталу. Проте вже 2009-го банку довелося зафіксувати рекордні збитки — 4,34 млрд. грн. (резерви під проблемні кредити були сформовані на 6,97 млрд. грн. — більш як половина кредитного портфеля). Повідомивши днями про понад дворазове збільшення капіталу своєї «дочки» (на 3,28 млрд. грн., до 5,44 млрд. грн.), керівництво групи прохопилося і про намір продати свої українські активи в довгостроковій перспективі, оскільки не вважає Україну частиною свого «домашнього ринку».