Контрольная работа по "Банковским операциям"

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Донбаський державний  технічний університет

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни : «Банківські операції»

Варіант 1

 

 

 

 

 

 

                                                                              Виконала: ст. гр. ФН – 09 – 1/з

                                                                                           Агуренко  Н. А.

                                                                         Перевірила: Атаян Т. І.

 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ, 2013

Зміст

Вступ

I Теоретична частина

1. Визначте вимоги НБУ щодо мінімального розміру Статутного фонду для місцевих кооперативних банків, для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, на території всієї України. Дайте визначення кооперативним, регіональним і межрегіональним банкам. Наведіть назви банків кожної з вищеназваних груп, що діють в Україні.
2. Надайте визначення класу позичальника і характеристику кредитів по класах А, Б, В, Г, Д.

II Практична частина

Задача 1

Задача 2

Задача 3

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібн. – К.: Знання, 2004.
2. Ковальчук А.Т. Банки, кредит, фінанси. – К.: Київ, 2004.
3. Лаврушин О.М. Банковское дело: Учебник. – М.: Финансы, 2002.
4. Мороз А.М. Банківські операції: Навч. посібн. – К.: Знання, 2002.
5. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. – К., 2004.
6. Шевченко   Р.І. Банківські операції: Навч.-метод. посібн. – К.: КНЕУ, 2004.
7. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені Постановою Правління НБУ від  
   17 листопада 2000 р. № 452.
8. Порядок   ведення   касових   операцій   в   національній   валюті   в   Україні, затверджений Постановою Правління НБУ від  
   19 лютого 2001 р. № 72.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I Теоретична частина

 

1. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банки в Україні функціонують як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. За формою власності банки можуть бути державними або такими, що основані на приватній формі власності. Зокрема, державний банк - це банк, 100 % статутного капіталу якого належать державі. Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України, його статут затверджуються відповідною постановою уряду. При цьому в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснувати державний банк. Висновок Національного банку України також обов'язковий у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначається наглядовою радою державного банку. В Україні, крім Національного банку України, державними банками є Ощадний банк України та Український експортно-імпортний банк. Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть засновуватися і кооперативні банки. Вони створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімально необхідної діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банкує місцеві кооперативні банки. В Україні у 2002 р. був створений перший кооперативний банк із місцевим статусом.

Всі інші банки, що діють в Україні, створені або у вигляді акціонерних товариств, або товариств з обмеженою відповідальністю і діють як комерційні банки. Вони можуть засновуватися резидентами України, за участю нерезидентів або лише нерезидентами (таких банків у країні нині налічується 7).

Порядок створення, реєстрації та ліцензування банківських установ визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність", а також положеннями НБУ, зокрема Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень; Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні; Положенням про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій тощо.

Одним із істотних питань, яке має розв'язати банківська система країни - це капіталізація банківських установ відповідно до встановлених нормами права вимог. Капітал покликаний захистити інтереси вкладників, він покриває збитки банку. Органи нагляду певною мірою відповідальні за збереження коштів вкладників, тому що одним із завдань НБУ є підтримка стабільності функціонування банківської системи та захист клієнтів. До капіталу мають пред'являтися дві вимоги - мінімальний розмір капіталу банку і адекватність його рівня ризику.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" мінімальний розмір статутного капіталу визначений у таких розмірах: для місцевих кооперативних банків - 1 млн. євро; для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. євро; для банків, що здійснюють діяльність на всій території України, - 5 млн. євро.

Раніше питання капіталізації та встановлення мінімальних розмірів статутних фондів комерційних банків визначалися такими актами, як: постанова Верховної Ради України від 1 лютого 1996 р. (на 1 січня 1998 р. мінімальний капітал встановлювався в сумі, еквівалентній 1 млн. екю); постанова НБУ від 30 березня 1999 р. № 147, якою цей строк був пролонгований. Постановою НБУ від 31 березня 1999 р. № 156 було визначено, що в строк до 1 липня 1999 р. банки зобов'язані забезпечити нарощування капіталу в розмірах, передбачених для збереження ліцензій на відповідні види банківської діяльності. Капіталізаційна програма НБУ, розрахована до 2007 р., визначає, що залежно від статусу фінансові установи станом на 1 січня 2004 р. повинні сформувати нові нормативи мінімального капіталу: міжрегіональні банки - 5,5 млн. євро, регіональні - 3,5 млн. євро, місцеві - 1,15 млн. євро.

Однією з особливостей функціонування національної банківської системи є висока концентрація банківського капіталу. Зокрема, більше половини капіталу зосереджено в 20 найбільших банках. Найбільший капітал за підсумками 2003 р. має АППБ "Аваль", який збільшив цей показник протягом року на 36,37% і який становить 5977,65 млн. грн.

Відповідно до вимог НБУ банки повинні створювати такі цільові фонди коштів: 1) фонд для покриття можливих кредитних ризиків; 2) фонд для покриття ризиків від сумнівної дебіторської заборгованості; 3) фонд гарантування вкладів населення; 4) фонд зниження ризиків по роботі з цінними паперами. Зазначені фонди створюють за рахунок доходів від банківської діяльності, що, з одного боку, є гарантією забезпечення інтересів клієнтів у разі неплатоспроможності банку, а з іншого - призводить до зменшення прибутків (вільних) банку і обмежує його можливості використовувати власні кошти. Водночас можна відзначити позитивну діяльність НБУ в напрямі зменшення ставок резервування.

Характеризуючи правовий статус комерційних банків, слід визначити особливе місце в банківській системі системоутворюючих банків. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" системоутворюючий банк - це банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 % загальних зобов'язань банківської системи. Це такі вітчизняні банки, як "Аваль", Приватбанк, Промінвестбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Укрсоцбанк та УкрСиббанк.

Банківські установи можуть створювати відокремлені підрозділи - філії, відділення, представництва. Найбільшу кількість філій в Україні мають системоутворюючі банки, в першу чергу ПІБ і Ощадбанк України, що пов'язано з історичними особливостями їх утворення. Поступово зростає мережа філій великих банків. Протягом січня - червня 2002 р. мережа банківських філій збільшилася на 27 одиниць і становила 1350 філій. Тим більше, що однією з найпоширеніших форм здійснення банківської діяльності на ринках інших країн є надання банками послуг через свої зарубіжні філії. Зокрема, в Україні протягом 2003 р. особливістю стане вихід до регіонів фінансових установ з іноземним капіталом.

Як уже було зазначено, банківська система України складається  з двох рівнів: перший представлений  Національним банком, другий — іншими банками. В Україні банки можуть створюватися у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. За станом на 1 грудня 2007 р. в державному реєстрі банків зареєстровано 198 банків, з них 173 банки, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій. За організаційно-правовою формою господарювання банки були розподілені таким чином: 139 банків — акціонерні товариства, 34 банки — товариства з обмеженою відповідальністю. Упродовж січня —листопада 2007 р. зареєстровано 6 банків та виключено 1 банк у зв'язку з реорганізацією.

Сучасна банківська практика виділяє значну кількість різноманітних  ознак, за якими здійснюється класифікація банків. Відповідно до умов розвитку вітчизняної  економічної системи українські банки можуть бути класифіковані:

— за формою власності: в  Україні банки створюються і  функціонують у вигляді державних установ, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативних банків.

Кооперати́вний банк — кредитно-фінансова установа, створювана товаровиробниками за галузевим чи територіальним принципом для задоволення взаємних потреб у кредитах чи інших банківських послугах.

— за територіальним характером діяльності: банки, що здійснюють свою діяльність на окремій території — регіональні; банки, що виконують операції в багатьох регіонах через мережу філій — республіканські; банки, що активно працюють на світових ринках і мають філії та представництва за кордоном — міжнародні;

— за розміром: виділяють 4 групи  банків:

група І — банки, активи яких перевищують 3900 млн грн;

група II — банки, активи яких становлять понад 1800 млн грн;

група III — банки з активами понад 500 млн грн;

група IV - банки з активами менш як 500 млн грн.

За станом на 1 жовтня 2007 р. до групи І належало 15 банків (8,7 % від загальної кількості діючих банків), до групи II - 18 банків (10,4 %), до групи III - 25 банків, що склало 14,5 %. Найбільш численна виявилась група IV — 115, тобто 66,4 %.

— за наявністю мережі філій: банки, що відкрили філії та територіально  відокремлені підрозділи; банки без  філій;

— за сферою діяльності: банки, що здійснюють різноманітні операції та надають комплексні послуги, —  універсальні; банки, що виконують окремі специфічні операції та обслуговують певні галузі економіки, функціонуючи в означеному сегменті ринку, — спеціалізовані банки.

 

 

 

 

 

 

 

2. Клас позичальника – набір показників для характеристики позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану.

Оцінку фінансового стану  позичальника (контрагента) банки здійснюють під час укладання договору про  здійснення кредитної операції, а  надалі – з певною періодичністю  залежно від статусу позичальника, суми кредиту та рівня його ризику.

Для характеристики позичальників, як юридичних, так і фізичних осіб встановлено такі класи позичальника: «А», «Б», «В», «Г» і «Д».

 Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Клас "А" — фінансова  діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань  за кредитними операціями, зокрема  погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінювання фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, зареєстровані в країнах-членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо).