Грошова реформа

 

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………….…...3

1. Класифікація і головні задачі грошової реформи……………4
2. Проведення грошової реформи в Україні………………..…...7
3. Становлення сучасної грошової системи України……….......12

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……………………..…..19

 

ВСТУП

 

Один з інструментів грошової політики є грошові реформи. Проведення грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або часткової структурної перебудови державою наявної в країні грошової системи, завжди вимушене. Головною функцією монетарної реформи є стабілізація грошового обігу. Цей найрадикальніший метод використовується лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей себе повністю вичерпали.

Грошові реформи, до яких вдаються окремі держави при виникненні екстремальних ситуацій − глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, завжди пов'язані з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки, невдачі.

Саме це вимагає проведення в  кожному випадку, коли йдеться про  грошові реформи, глибоких аналітичних  розрахунків, усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що в багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалось у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу і загальної санації економічного розвитку.

Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ І ГОЛОВНІ  ЗАДАЧІ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ

 

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватися до таких радикальних заходів, як грошові реформи, тобто до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий спосіб використовується лише тоді, коли інші відомі способи стабілізації грошей не відпрацьовують або не дають бажаного ефекту.

Найважливішою метою грошової реформи  є надання національній валюті «твердості» − єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення його купівельної спроможності і конвертованості.

Оскільки « твердість » національної валюти має два тісно пов'язані між собою, але не тотожні аспекти: зовнішній − стабільність обмінного курсу національної валюти, і внутрішній − стабільність цін, тобто відсутність інфляції, то, вибираючи модель проведення грошової реформи, дуже важливо чітко визначитися щодо напряму «вектора твердості» національної валюти.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Реформи значно різняться за цілями, глибиною реформування грошових систем, методами стабілізації валют тощо.

Залежно від мети проведення та глибини  перебудови державою наявної грошової системи реформи можна класифікувати  так:

1. Становлення нової грошової системи. Реформи такого змісту передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й функціональну структурну перебудову всієї системи грошово − валютного і кредитного відносин. Вони були типовими під час переходу від біметалізму до монометалізму і далі до золотодевізного стандарту та обігу паперових грошей за умов створення нових держав. Це мало місце в період розпаду колоніальних імперій чи виходу окремих республік з складу колишнього СРСР.
2. Часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення. Наприклад, грошова реформа в СРСР у 1922 − 1924 роках − це перехід від бюджетної до кредитної системи емісії, коли замінили в обігу казначейські білети "радзнаки" на банкноти «червонці».Такий підхід прийнятний за зміни влади.

Проведення спеціальних стабілізаційних  заходів з метою гальмування  інфляції чи подолання її наслідків.

Нова незалежна держава вимагала власної національної грошової системи, а глибока інфляція − проведення ефективних заходів загальної санації економіки і фінансів.

Важливе значення для успіху реформи  має правильний вибір методу стабілізації національної валюти. У процесі грошових реформ можуть застосовуватися такі методи стабілізації валют: дефляція, деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація.

Нерідко грошовій реформі передує дефляція − процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу. За своїм змістом і наслідками дефляція є складовою частиною антиінфляційної програми.

Дефляційна політика проводиться  державою за допомогою фінансових та грошово-кредитних заходів; серед  фінансових счільне місце займають підвищення податків, скорочення бюджетних витрат , «заморожування» цін та заробітної плати, пожвавлення продажу державних цінних паперів.

Монетарні заходи включають скорочення грошової емісії і кредитних вкладень шляхом кредитної рестрикції, підвищення центральним банком дисконтного відсотка і норм обов'язкових комерційних банків.

Головними завданнями грошової реформи були:

• заміна тимчасової грошової одиниці − українського карбованця на національну валюту − гривню;
• зміна масштабу цін; − створення стабільної грошової системи та

перетворення  грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку.

Це передбачало утримання фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи, прискорення розрахунків, залучення до банківської системи надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Характер реформи. Вибір прозорого варіанта і не конфіскаційного типу грошової реформи був обумовлений необхідністю:

• забезпечення повної довіри населення до нової національної валюті, а отже, довіри до політики уряду і економічних реформ, які вона проводить;
• утримання стабільності грошового, споживчого і валютного ринків України, запобігання інфляційного вибуху та порушення стабільності валютного курсу, що моглоб вплинути на зниження життєвого рівня населення;
• запобігання спекулятивних операцій під час обміну рублів на гривні;
• створення прийнятного соціального клімату, зниження психологічного та соціального напруження в суспільстві у зв'язку з проведенням грошової реформи.

Уряд і Національний банк України повинні були брати до уваги і те, що напередодні реформи в готівковому обороті була велика маса грошей − 366 трлн дол. руб., яке при одночасному пред'явленні населенням не мали реального покриття товарними запасами (їх було лише на 157 трлн дол. руб. ) і не могли бути підтримані за рахунок резервів іноземної валюти. За розрахунками фахівців конфіскаційний варіант реформи призвів би до зростання інфляції до 50% на місяць, цілковитого спустошення прилавків магазинів. Відчутного знецінення і без того незначних доходів та заощаджень населення. Це малоб руйнівні наслідки не тільки для стабільності національної валюти, а й для економіки в цілому.

ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ  В УКРАЇНІ

 

У 90−ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ.

До найхарактерніших її особливостей належать:

• багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування;
• тривалий період проведення;
• застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення;
• створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання;
• особлива соціальна спрямованість реформи та ін..

Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в  тому, що, крім суто економічних причин, були і досить могутні політичні  причини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і  за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову  систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей. Без вирішення цих завдань  годі було й вести мову про політичну  самостійність та економічну незалежність України.

Після виходу зі складу СРСР Україна  опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися  грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації. Сподіватися в цих умовах на нормальне забезпечення потреб обороту грошовою масою та проведення Україною самостійної економічної, фінансової і монетарної політики не було жодних підстав.

Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонайменше три мети:

1. створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;
2. забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни;
3. сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні по требам ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили  значну її тривалість і багатоетапність.

Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років. Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи:

• перший етап (січень − листопад 1992 р.), на якому в обіг було випущено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. На цьому етапі уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і одержав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі;
• другий етап (листопад 1992 − серпень 1996 р.), на якому український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні та фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу;
• третій етап (вересень 1996 p.), яким успішно завершилася грошова реформа введенням в оборот постійної грошової одиниці гривні. Завершення реформи у вересні 1996 р. було підготовлено успіхами її другого етапу: подоланням гіперінфляції, витісненням з готівкового обігу долара, помітною трансформацією на ринкових засадах економіки, запровадженням у практику нових методів та інструментів монетарного регулювання.

Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектованою і  свідомо проведеною складовою грошової реформи. Випуск купоно-карбованця багаторазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою, оскільки з вересня 1991 р. Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок інфляції, що розпочалася після лібералізації цін. Щоб уникнути «готівкової кризи», і було прийнято рішення про випуск купонно-карбованця.

Спочатку передбачалося, що купоно-карбованець  буде запроваджуватися «м'яко», поступово  заміняючи в обороті рубель, що забезпечить його достатню стабільність, а загальний термін його використання як тимчасових грошей не перевищить 4 − 6 місяців.

Проте фактично події розвивалися  зовсім за іншим сценарієм. Уже в  квітні 1992 р. купоно-карбованець «заповнив» весь готівковий оборот, а рубель був  повністю вилучений. Зате рубель продовжував  обслуговувати весь безготівковий  оборот аж до листопада 1992 p., що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця, сприяло його швидкому знеціненню. У листопаді 1992 р. указом Президента «Про реформу грошової системи України» купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу.

З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою «український карбованець». Тим самим було в основному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, зазначених вище.

Одержавши у своє повне розпорядження  механізм емісії тимчасових грошей, уряд та НБУ використали його на повну  потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992−1993) маса грошей в обороті за агрегатом М2 зросла більше ніж у 240 разів.

Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних  фінансових ресурсів, для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою економічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція стала характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були знищені всі грошові заощадження на другому етапі реформи.

Створення нового (ринкового) механізму  монетарного регулювання виявилося  характерною особливістю грошової реформи в Україні з двох причин: до початку реформи такого механізму  в Україні не було; для подолання  гіперінфляції і переходу до антиінфляційної  політики потрібно було якнайшвидше  освоїти найефективніші інструменти  монетарного регулювання.