Функції грошей та структура грошової маси

На грошову масу впливають два фактори: 1) кількість грошей; 2) швидкість їх обігу (рис. 1).

Показник "грошова маса" треба відрізняти від показника грошова база – це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку вияву її на балансі центрального банку, тому його інколи називають ще "грошима центрального банку", який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в результаті і на загальну масу грошей.

 

 

 

 

Рис. 1. Фактори, які впливають на грошову масу

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обігу поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази Гб можна визначити за формулою:

Гб = Мо + Мк + Мрез ,

де М0 — сума готівки, що перебуває поза банками;

Мк — сума готівки в касах банків;

Мрез — сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Готівковий елемент (М0 + Мк) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату МО — більший на суму готівки в касах банків. Безготівковий елемент (Мрез) грошової бази відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів M1, M2, МЗ. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елементи грошових агрегатів — це зобов'язання комерційних банків перед своїми клієнтами.

Співвідношення між грошовою масою і грошовою базою називається грошово-кредитним мультиплікатором.

Грошовий мультиплікатор – це процес, що характеризує структурні зміни грошової маси, створення нових банківських депозитів за кредитування банками клієнтури на основі додаткових або вільних резервів, що надійшли до банку ззовні.

Грошово-кредитний мультиплікатор – це коефіцієнт збільшення (зменшення) надлишкових резервів банківської системи, який утворюється внаслідок процесу створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) у процесі кредитування клієнтів банками на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли до банку ззовні.

Коефіцієнт взаємозв'язку між збільшенням (скороченням) надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитних грошей, яку вона може створити, ґрунтується на такому принципі: втрачені кредитні ресурси одним комерційним банком внаслідок надання кредитів своїм клієнтам стають надбанням іншого і використовуються ним уже як власні кошти для надання у безготівковій формі своїм клієнтам тощо. Тобто кожна грошова одиниця, яка випускається одним комерційним банком, створює кредитні резерви іншим банкам: другому, третьому і т. д.

Рівень грошово-кредитного мультиплікатора залежить від норми обов'язкового резервування:

,

де   – грошово-кредитний мультиплікатор;

 – норма обов'язкового резервування.

Приріст грошової маси може бути виражений формулою

,

де   – приріст грошової маси;

 – початковий приріст резервів.

Але фактичний коефіцієнт може суттєво відхилятися від розрахунків, оскільки на процес мультиплікації впливають й інші показники.

Грошово-кредитний мультиплікатор може "спрацювати" не тільки за додаткового введення грошей у банківський обіг центральним банком через кредитну емісію. Такий самий ефект буде досягнутий, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки за рахунок клієнта або якщо певний банк збільшить свої резерви шляхом продажу частини активів на міжбанківському ринку, в тому числі й НБУ.

Фактично рівень мультиплікатора, який склався на певний час, визначається як співвідношення загальної маси грошей в обігу і суми грошової бази за формулою*47

,

де   – показник фактичного рівня мультиплікатора;

 – маса готівки в обігу поза банками;

 – маса грошей у депозитах комерційних банків;

 – сума резервів комерційного банку.

Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обігу*48. Таке регулювання пов'язане зі зміною норми обов'язкового резервування.

Додатковий (вільний) резерв – це сукупність коштів комерційного банку, які є у розпорядженні в цей момент і можуть бути використані ним для активних операцій. Цей резерв має таку формулу:

, (2.5)

де   – додатковий, або вільний, резерв;

 – капітал банку;

 – залучені банком кошти, депозити;

 – сальдо заборгованості банку за міжбанківським кредитом, включаючи і кредити НБУ;

 – відрахування до центрального страхового фонду;

 – вклади банку в активні операції, не повернуті на цей момент;

 – обов'язкові резерви.

Наявність вільного, або додаткового, резерву – важливий показник фінансового стану банку, насамперед його здатності виконувати зобов'язання перед клієнтами і задовольняти їх попит на позики. Тому цей показник відображає, з одного боку, стан поточної ліквідності банку, а з іншого – стан його поточного кредитного потенціалу. Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фінансовий стан і діяльність щодо збільшення маси грошей в обігу.

Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає у пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними доходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового. Про достатність монетизації ВВП можна робити висновки з динаміки деяких індикаторів, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків тощо. Показник фактичного стану монетизації ВВП прийнято розраховувати як частку від ділення номінального річного обсягу ВВП на обсяг грошової маси, що є в обігу на кінець року:

,

де   – рівень монетизації;

 – маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М3.

Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:

1) збільшити оподаткування  економічних суб'єктів через підвищення  податкових ставок, введення нових  податків, скасування пільг за  старими податками тощо;

2) дозволити уряду (казначейству) випустити власні боргові зобов'язання (казначейські білети) у розмірі, достатньому для покриття бюджетного  дефіциту, і надати їм статус  законного платіжного засобу;

3) дозволити уряду випустити  власні цінні папери і реалізувати  їх на внутрішньому чи зовнішньому  ринках;

4) дозволити центральному  банку прокредитувати уряд у  розмірі бюджетного дефіциту, придбавши  на відповідну суму урядові  зобов'язання на первинному ринку.

Найдоцільнішим є третій варіант – реалізація державних цінних паперів на вторинному ринку, оскільки він не змінює грошової маси і не ускладнює завдань, визначених у монетарній політиці (за умови якщо бюджетний дефіцит не хронічний і не надто великий щодо ВВП). Систематичний бюджетний дефіцит, що зростає, яким способом не монетизувався б, становить потенційну загрозу для сталості грошей. Монетизація через вторинний ринок може лише відстрочити цю загрозу, але не усунути її повністю.

В Україні маса грошей в обороті після грошової реформи 1996 р. характеризується високими темпами зростання та надмірно великою вагою в ній готівки, про що свідчать дані табл.2.1.

Протягом п'яти післяреформових років грошова база та грошова маса зростали щорічно, збільшившись відповідно в 4,7 та в 4,8 раза. На фоні постійного скорочення реального обсягу валового внутрішнього продукту зазначене зростання грошової маси видається надмірним. Воно було спричинене високим рівнем бюджетного дефіциту та не досить жорсткою грошово-кредитною політикою центрального банку. Такі ножиці в динаміці грошової маси та обсягу суспільного виробництва не могли не вплинути на вартість грошей: гривня за п'ять років знецінилась у 2,1 раза, а відносно долара США — в 2,8 раза.

Значний інтерес становить структура грошової маси та її динаміка за п'ять років. Привертає до себе увагу надто високе (151,7%) зростання в 1997 р. агрегату МО, внаслідок чого готівки в загальній масі грошей (за агрегатом МЗ) було майже 49%, що негативно характеризує структуру грошової маси і стан грошового обороту. Разом з тим ця тенденція спричинила скорочення рівня грошово-кредитного мультиплікатора, через що в 1997 р. агрегати М2 і МЗ зростали значно повільніше, ніж грошова база, що мало певні антиінфляційні наслідки. У 1998 та 1999рр. структура грошової маси дещо поліпшилася: почала знижуватися питома вага готівки в агрегаті МЗ, а збільшення грошової бази відбувалося повільніше, ніж зростання МЗ, що свідчить про поступове посилення ролі комерційних банків у формуванні грошової маси та в управлінні грошовим оборотом.

 

 

ГРОШОВА МАСА, ЩО ОБСЛУГОВУЄ ГРОШОВИЙ ОБОРОТ В УКРАЇНІ (на кінець року), млрд  грн Показник грошової маси 1997 1998 1999 2000 2001 Сума % до попереднього року Сума % до попереднього року Сума % до попереднього року Сума % до попереднього року Сума % до попереднього року Грошова база 7,1 144,6 8,6 121,9 12,0 139,3 16,8 140,0 23,0 137,0 Агрегат МО 6,1 151,7 7,1 116,7 9,6 133,9 12,8 134,0 19,5 152,3 Агрегат МІ 9,0 143,3 10,3 114,1 14,1 136,4 20,7 147,0 29,8 144,0 Агрегат М2 12,4 137,9 15,4 124,0 21,7 140,7 31,4 145,0 45,0 143,0 Агрегат МЗ 12,5 133,9 15,7 125,3 22,1 140,4 32,1 145,0 45,5 142,0 У тому числі готівка -сума 6,1 151,7 7,1 116,7 9,6 133,9 12,8 134,0 19,5 152,3 - питома вага, % 48,9 113,4 45,5 93,0 43,4 95,3 40,0 92,3 42,8 107,0

  Таблиця 2.1

3. Закон  грошового обігу

Грошовий обіг - це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей.

Вилучення грошей зі сфери обігу можливе лише в разі зменшення у ній маси товарів або значного збільшення швидкості обігу грошової одиниці. За умов золотомонетного стандарту зайві гроші автоматично залишають сферу обігу, перетворюючись у скарби. За наявності паперових грошових знаків кожен суб'єкт економічних відносин для отримання реальних товарів чи послуг прагне знову спрямувати гроші в обіг, щоб не зазнати збитків від можливого їхнього знецінення. Оскільки вилучення грошей з обігу вимагає значних витрат, то держава, вдаючись до регулювання їхньої кількості, такі витрати перекладає на інших суб'єктів ринку і насамперед на широкі верстви населення. Саме така політика, покликана стабілізувати економіку, фінанси й грошовий обіг, здійснюється нині в Україні.

Стабільність грошового обігу залежить насамперед від стану економіки. В суспільстві, де збалансовані процеси відтворення в народному господарстві, підтримується й стабільний грошовий обіг. Більше того, він активно впливає на стан і розвиток економіки. Там же, де виникли диспропорції у відтворювальному процесі, де спостерігається падіння виробництва валового національного продукту, а держава не може збалансувати надходження та видатки, грошовий обіг підривається інфляційними процесами.

Грошовий обіг здійснюється в межах певної грошової системи, яка в ринковій економіці є провідною ланкою і відіграє домінуючу роль у саморозвитку господарських процесів. Грошова система включає такі складові частини: товар, що відіграє роль загального еквівалента; грошову одиницю - масштаб цін; узаконений засіб обігу та платежу (банкноти, казначейські, чи скарбницькі, білети, монети), порядок випуску банкнот і казначейських білетів (паперових грошей) в обіг.

Грошовою одиницею України стала гривня. Порядок її виготовлення і введення в обіг та підтримання стабільності розроблено Національним банком. Перевага гривні полягає в тому, що на відміну від безконтрольного й незабезпеченого випуску карбованців вона надходитиме в обіг в обмеженій кількості лише під реальні товари, тому не буде переповнювати канали обігу. Всі гривні є банківськими білетами, тобто банкнотами, що теж дуже важливо.