Етапи залучення банківського кредиту

Відповідно до Положення НБУ “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків” банківські позики поділяють на п’ять груп, з відповідним ступенем ризику і відрахувань у резервний фонд:

·        стандартні – мінімальні ступінь ризику – 2 %;

·        під контролем – ступінь ризику дорівнює 5 %;

·        субстандартні – позики з підвищеним ризиком – 20 %;

·        сумнівні – ступінь ризику – 50 %;

·        безнадійні – ступінь ризику – 100 %

Необхідно згадати про ризики комерційних банків на кредитному ринку. Вони мають специфічну структуру, а саме кредитний ризик (ендогенний та екзогенні) та ризик кредитного ринку (процентний, валютний ризики, ризик незбалансованості попиту та пропозиції на кредитні ресурси).

Важливе місце серед ризиків кредитного ринку належить процентному ризику. У зв’язку з тим, що процентний ризик з посиленням банківської конкуренції зростає, розглянуто етапи визначення процентної ставки, а також уточнено українську модель визначення „мертвої точки”, яка має наступний вигляд [2]:

 

                                        M= f (S, D, E, R1, R2, T1, T2), де                                                   (2)

М– „мертва точка” (процентна ставка),

S- загальний обсяг депозитної  бази на певний строк,

D- середня вартість ресурсної  бази,

E- загальні витрати, пов’язані  із залученням ресурсів і наданням  кредиту,

R1- норматив обов’язкового  резервування залучених ресурсів,

R2- коефіцієнт кредитного  ризику, з урахуванням якого формується  резерв,

T1- термін депозиту,

T2- термін кредиту.

Для визначення „мертвої точки” необхідно обчислити максимально можливий обсяг кредитного вкладення (Z1) та відповідну суму резервних відрахувань (Z2).

 

Розрахунок провадиться за такою схемою [2]:

 

                                                   S-R1 *S = Z1 + R2 *Z1                                                         (3)

 

Загальний обсяг витрат банку, пов’язаних  із залученням і розміщенням ресурсів, буде таким:

 

                                                                                                            D*S+E                                                                          (4)

Дохідність клієнта фактично є суб’єктивним чинником, оскільки кожний банк намагається вибудувати власну систему оцінки цього фактору. Однак майже завжди беруться до уваги доходи, які банк має від клієнта за розрахунково-касове обслуговування, депозитну діяльність та за іншими операціями. Отже процентна ставка буде знаходитися в межах:

Ринкова процентна ставка ≥ P≥ Облікова процентна ставка НБУ.

Це обмеження є релевантним, оскільки НБУ здійснює моніторинг і контроль за кредитною діяльністю банку та формуванням адекватного кредитного портфеля.

Розглянуто структуру екзогенного кредитного ризику, а саме ризик, пов’язаний із позичальником, ризик, пов’язаний зі способом забезпечення кредиту, системний ризик, форс-мажорний ризик тощо. Оперуючи поняттям кредитного ризику, потрібно розрізняти такі його складові: кредитний ризик щодо кредитної угоди та портфельний кредитний ризик.

За даними таблиці у вересні 2010 року було видано 488238 млн грн,що становить 100% від загальної структури в даному періоді.

Структура кредитів на кінець вересня 2010 року. З даного графіка спостерігаємо,що найбільше банківських кредитів було надано на торгівлю, ремонт автомобілів, що склало 35,4 %, 23% було взято на переробку промисловості, також значна частина кредитування була спрямована на організація з нерухомості (15,7%). Найменше кредитів було надано у такі сфери економіки як 0,06 % на рибальство, рибництво; 0,03 на освіту (найнижчий показник з даної діаграми).

На охорону здоров’я та надання соціальної допомоги – 0,4%, а на комунальні, індивідуальні послуги та діяльність у сфері культури – 0,9%, що на мою думку є дуже низькими показними. Навіть якщо дані сфери частково фінансуються з державного та місцевих бюджеті, то їм необхідно більше коштів для розвитку, адже саме за допомогою цих складових підвищується соціально-культурне життя населення.

 

 

Рис. 2 – Структура кредиту на кінець вересня 2010 року, %

 

 

На розвиток ресторанів та готелів було взято кредитів у розмірі 1%, будівництв – 8,8%, на діяльність транспорту та зв’язку – 3,9%.

Якщо порівнювати дані з попередніми роками, що надані на сайті НБУ,то кількість кредитів наданих резидентам у розрізі секторів економіки зростає, якщо у 2007 році вони становили 426 867 млн. грн, то у січні 2010 року – 709053 млн. грн, у вересні цей показник став ще більшим і склав 728625 млн. грн.. Спостерігається тенденція зростання банківських кредитів протягом останніх років у різних сферах економіки нашої країни, що є позитивним для України, тобто відбувається розвиток вітчизняного виробництва.

Кредитування підприємницької діяльності є дуже важливим для розвитку як підприємницьких структур так і економіки країни в цілому, тому необхідно звернути увагу на удосконалення кредитних взаємин комерційних банків та суб’єктів підприємницької діяльності в Україні, встановлення якісно нових партнерських відносин за необхідне видається вижити наступні заходи:

По-перше, сучасна стратегія банків у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності потребує суттєвого коригування з метою спрямування кредитних ресурсів на потреби реального сектору економіки (і, насамперед на задоволення інвестиційних потреб підприємницьких структур). За для цього необхідно переглянути зміст кредитної політики комерційних банків та вжити відповідних заходів НБУ в плані розширення обсягів рефінансування. По суті, йдеться про необхідність сприяння на державному рівні визначенню у якості стратегічних пріоритетів кредитної політики комерційних банків саме завдань щодо кредитування підприємницьких структур.

По-друге, стратегія комерційних банків щодо кредитного забезпечення підприємницької діяльності має бути орієнтована передусім на задоволення виробничих потреб підприємств малого та середнього бізнесу, а також повинна бути спрямована на аналіз інноваційних можливостей потенційних позичальників, якісний інноваційний менеджмент проектів, що пропонується до фінансування (особливо, у сфері високих технологій).

По-третє, необхідний систематичний аналіз макроекономічної інформації з метою покращення галузевої структури кредитного портфеля, пошуку перспективних клієнтів в різних галузях та секторах економіки.

Вище вказані заходи обумовлюють необхідність вирішення ряду питань, пов’язаних з вдосконаленням роботи комерційних банків і механізмів кредитного забезпечення підприємницької діяльності, а саме : концентрацією серйозних зусиль в частині методологічної та аналітичної роботи, що до експертного аналізу кредитоспроможності позичальників; глибокого та систематичного маркетингового аналізу ринку кредитних ресурсів у розрізі галузей, субгалузей та економіко-географічних регіонів [3].

Слід розробляти методики визначення кредитоспроможності не тільки за економічними суб’єктами, але й залежно від виду діяльності суб’єкта господарювання (виробництво, торгівля тощо). Важливою складовою механізму кредитування банками є розробка методик раннього виявлення проблемних кредитів.

Висновки. У сучасних умовах господарювання банк є фінансовим посередником, який здійснює на підставі ліцензій регулюючих органів діяльність з приводу акумулювання тимчасово вільних коштів, їх розміщення на свій розсуд та ризик, а також розрахунково-касове обслуговування економічних суб’єктів з метою отримання прибутку. У зв’язку з цим його основними функціями є: фінансове посередництво, трансформаційні, емісійні та консультаційні функції. Найважливішу роль у межах трансформаційної функції виконує функція кредитного посередництва, основними елементами якої виділено акумулювання тимчасово вільних коштів економічних агентів через кошти на поточних і депозитних рахунках, запозичення на міжбанківському кредитному ринку, випуск боргових цінних паперів, а також надання кредитів економічним агентам, яким бракує коштів на споживчі та виробничі цілі.

 

 

 

Список використаної літератури:

1.      Азаренкова  Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. – 287 с.

2.      Бандурка  О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова  К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Пiдручник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003. - 384 с .

3.      Бодаковський  В.Ю. Проблеми залучення кредитних  ресурсів вітчизняними підприємствами // Фінанси України. - 2005. - №1. - С.106-112.

4.      Бужинська  Ю. Оптимізація ефективності кредитної  діяльності банку // Держава та  регіони. -2007.- №2.- С. 288-290.

5.      Геєць  І. Актуальні проблеми та удосконалення  кредитних відносин банківських  установ з підприємствами // Економіка  та держава.- 2006.- №6.- С. 37-38.

6.      Національний банк України // http://www.bank.gov.ua/