Денежный оборот в Украине

Теоретична частина:

 

У національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів  і продуктів, який опосередковується  відповідним обігом грошей. Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві. Змінюючи форму вартості (Товар - Гроші - Товар), гроші перебувають не тільки у постійному русі між трьома суб'єктами: фізичними особами, господарськими суб'єктами і органами державної влади, а й обслуговують суспільне виробництво у всіх його фазах: виробництво – розподіл – обмін – споживання.

Об'єктивну основу грошового  обігу становлять суспільний поділ  праці і розвиток товарного виробництва, в якому рух грошового капіталу обслуговує відносини розподілу і обміну, а через амортизаційні відрахування і фонди обігу забезпечується обслуговування процесу виробництва і споживання. Розвиток товарного виробництва, що привів до утворення загальнонаціональних і світового ринку, стимулював розвиток грошового обігу для обслуговування руху і реалізації сукупного суспільного продукту, в тому числі і кругообігу капіталу, обігу товарів і послуг, руху позичкового капіталу і доходів населення.

 

В своїй сукупності грошовий обіг охоплює сфери обігу і виробництва як безперервного процесу. Його стадії руху охоплюють:

1. Амортизація
2. Заробітна плата
3. Фонди обігу
4. Податкові платежі
5. Нагромадження.

 

Через те, що грошовий обіг насправді  обслуговує всю пофазну структуру суспільного виробництва, він за характером руху грошових коштів поділяється на три сектори: фінанси, кредит і грошовий обіг. При цьому:

а) рух фінансів з усіма механізмами й інститутами цього сектора набуває поняття фінансової сфери і фінансового обігу;

б) кредит, виникнувши із нерівномірності відтворювального процесу, реалізації продукції та надходжень, становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, але на принципах строковості, поворотності і платності. Перерозподіл тимчасово надлишкових відносно поточного споживання грошових коштів одних суб'єктів для поповнення тимчасової нестачі їх у інших сформував кредитний сектор грошового обігу. Його можна відобразити так:

                 з.в.

Г – Г – Т    … В .. Т’ – Г’,

                 р.с.

де Г’ = Г (кредитована  сума) +Д, що становить підприємницький доход і плату за користування кредитом;

в) безповоротній рух грошей на основі еквівалентності, який здійснюється від споживача (покупця) до виробника (продавця) називають грошовим обігом. Він набуває такої форми: Г-Т-Г-Т-Г-Т і т. д.     

 

Модель грошового обігу:

ресурси ресурси  Ринок продуктів

               

гроші   Банки

Підприємства

Населення

Ринок ресурсів

                                                                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 гроші                                                                       

                                                   ресурси                                                                             ресурси                     

     Потоки товарів і послуг на цьому малюнку спрямовані за часовою стрілкою; потоки грошових платежів спрямовані проти часової стрілки. В базовій моделі допускається, що всі ресурси належать населенню (хоча насправді йому належить тільки один ресурс – робоча сила).

Вихідним і кінцевим пунктом  моделі, через який здійснюється кругообіг  готівки і безготівкових платежів, є банк. Тому банки, зображені в  центрі малюнка.

Потоки економічних ресурсів з одного боку, і грошовий потік  доходів і споживчих витрат –  із другого, здійснюються одночасно. Будь – які затримки, крім тих, які  викликані продажем товарів у  кредит, створюють ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізації народногосподарського  обігу.

Базова модель грошового  обігу дає загальне уявлення про  функціонування національної грошової системи. Грошова система – це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування.

      Гроші не існують самі по собі, вони обслуговують потреби економіки і тому повинні за своєю кількісною масою і структурою бути адекватні їм. В сучасних умовах грошовий обіг в Україні визначається реаліями економічної кризи, неплатоспроможністю і збитковістю багатьох підприємств і низьким рівнем життя більшої частини населення. Використання грошових коштів, фінансів і кредиту, як важелів для піднесення ефективності економіки України - першочергове завдання на шляху подолання кризових явищ і піднесення добробуту населення.

Політика фінансової стабілізації та запроваджена грошова реформа  не можуть привести до корінних змін в  економіці України, однак є їхньою об'єктивною умовою. Іншими складовими економічного зростання є: бюджетна реформа, реформа банківської системи, структурна перебудова економіки та приватизація, впровадження нової законодавчої бази й механізму її виконання, реформа соціальної сфери та низка інших.

Інституцією, яка здійснює грошово–кредитне регулювання в  Україні, є НБУ – незалежний фінансово  – економічний орган, який не підпорядкований  ні Президенту, ні Кабінету Міністрів, ні Верховній Раді. НБУ проводить  незалежну грошову (монетарну) політику. Постанови, положення та інші нормативні акти щодо регулювання грошового  готівкового і безготівкового обігу  приймає і затверджує Правління  НБУ. Рішення Правління НБУ не потребують окремого затвердження в  органах державної влади. НБУ  координує діяльність банківської  системи України в цілому.

Проведення монетарної політики НБУ протягом останніх років дало змогу відновити таку функцію гривні, як міра вартості. Сьогодні майже всі товари та послуги в Україні виміряються в гривнях, а не в іноземній валюті. Виконуючи функцію засобу обігу, гривня зараз стала майже єдиним засобом платежів як у готівковій, так і в безготівковій формі. Але для того, щоб гривня стала повноцінною національною валютою, необхідно, щоб вона набула повною мірою третьої функції грошей - засобу заощадження. Цей процес вимагає подальших стабільних дій як НБУ, Уряду України, так і створення соціально-психологічного клімату навколо гривні. Без «сильної», стабільної гривні та ефективної банківської системи неможливі кардинальні зміни в економіці її зростання. Авторитетна і стабільна гривня неодмінно приведе економіку України до збалансованого народо-господарського комплексу галузей і виробництв соціального спрямування, розвиток яких забезпечуватиме піднесення купівельної сили гривні та її ролі як вартісного законного платіжного та обігового засобу.

Слід створити таку грошово–кредитну систему, яка б застерігала від помилкових дій у сфері регулювання грошового обігу на основі гривні. При цьому історичний досвід грошового обігу в Україні і нинішнє державотворення мають прискорити остаточний вибір способу суспільного поступу і допомогти нашому суспільству остаточно обрати такий суспільно – політичний лад, у якому взаємодія суб’єктів господарського життя спиратиметься на засади добросовісної конкуренції, а гривня на повну потужність свого невичерпаного потенціалу запрацює на економіку і добробут громадян.

Також кількість грошей повинна  бути достатньою для нормального  ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми й ускладнення  для здійснення грошового обігу.

Забезпечення кількісної відповідності між потоком грошової маси і зустрічним потоком товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей.                                                    

      Грошова маса — це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу на певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів (це визначено законодавством, відповідно до ступеня ліквідності, специфічне угруповання ліквідних активів). Основними принципами формування грошових агрегатів є:

1. Грошова маса — це не  лише готівкові гроші, а й  депозитні.

2. Уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка накопичується та виконує функцію збереження вартості.

3. Сукупна грошова маса —  це також банківські вклади, депозити  та цінні папери з фіксованим  доходом.

      Грошові агрегати будуються через приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

     Для країн з розвинутою ринковою економікою характерні такі грошові агрегати:

1. Агрегат М0 – відображає  масу готівки, що перебуває  поза банками, тобто на руках  у фізичних осіб і в касах  юридичних осіб (крім готівки  в касах банків).

2. Агрегат М1 містить найбільш ліквідні грошові елементи:

— готівка (банкноти — особливий  різновид кредитних грошей, емісію яких здійснює центральний банк);

— казначейські (скарбничі білети, пов'язані з фінансуванням дефіциту державного бюджету; розмінні монети);

— банківські вклади до запитання (трансакційні депозити).

2. Агрегат М2 містить грошові  форми агрегату М1 і строкові  та ощадні вклади в комерційних  банках.

3. Агрегат М3 містить грошові  форми агрегату М2, депозитні сертифікати,  ощадні вклади в спеціалізованих  кредитних установах, кошти на вкладах за трастовими операціями банків.    

     У окремих країнах банківська статистика виділяє ще й агрегат L, який містить агрегат М3, а також банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні папери та ін. Вважається, що агрегат L повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

     З 1993 р. НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу, а саме:

М0 = готівка (гроші поза банками);

М1 = М0 + депозити до запитання;

М2 = М1 + строкові депозити й інші кошти (валютні заощадження);

МЗ = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями.

     Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою, — це гроші, які не беруть участі в кредитному та грошовому обігах, але створюють базу для їх розширення. Вона охоплює М0, готівку в касах банків і резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина:

 

Задача 1

     Визначте, що більш вигідно, одержати в даний час 4726 грн. або одержати через 5 років 7541 грн. за умови, що існує альтернативність розміщення коштів за ставкою складних відсотків 24%, які нараховуються: а) щокварталу; б) щомісяця.

 

Розв’язання:

 

     Спочатку розрахуємо ту суму, яку ми отримаємо через 5 років, якщо покладемо гроші до банку.

 

а) щоквартальне нарахування процентів:

Скористаємося формулою для  нарахування складних процентів:

де  - це сума, яка буде нарахована з процентами;

     - це сума, яку ми кладемо до банку;

     - це річна відсоткова ставка;

     - це кількість періодів нарахування відсотків;

Для нашої задачі n=4*5=20 - кількість  кварталів за 5 років. Підставимо значення у загальну формулу і отримаємо:

FV==15156,944 грн.

 

б) щомісячне нарахування процентів:

n=12*5=60 - кількість місяців за 5 років.

Підставимо значення у загальну формулу і отримаємо:

FV==15506,148 грн.

     Відповідь: нам більш вигідно отримати в даний час грн., і покласти ці гроші до банку на 5 років з річною відсотковою ставкою 24% з щомісячним нарахуванням відсотків. У цьому випадку ми отримаємо найбільшу можливу суму грошей, а саме 15506,148 грн..

Задача 2

 

     Визначте, яку  річну ставку відсотків повинен  призначити банк, видаючи кредит  своєму клієнту, якщо розмір  кредиту становить 10106 грн., розмір  суми, що повертається банку під  час погашення кредиту, 24647 грн., а  строк, на який видається кредит, становить 5 років. Проведіть розрахунки  у випадку простої та складної  ставок відсотків.

 

Розв’язання:

 

Проста ставка відсотків: