Значення писемності. Способи та засоби документування

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ   І НАУКИ УКРАЇНИ

НАДВІРНЯНСЬКИЙ  КОЛЕДЖ

НАЦІОНАЛЬНОГО ТРАНСПОРТНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Діловодство»

на тему: «Значення писемності. Способи та засоби документування. »

 

 

 

 

 

 

 

 Виконала: студентка групи Д-21

                                                                  Андрусік Уляна Анатоліївна

                                                      Перевірив: викладач

                                                                 Гриджук Галина Степанівна

 

Надвірна

2013

ПЛАН

1. Вступ
2. Виникнення писемності та історія розвитку письма.
1. Причини виникнення писемності.
2. Писемність в Єгипті та піктографія.
3. Давнє  письмо.
4. Вивчення писемності.
3. Способи та засоби документування.
4. Кодування інформації та класифікація знаків.
5. Висновки.
6. Список використаних джерел.

 

 

1 Вступ

     Для своєї роботи я вибрала тему «Значення писемності в людській культурі» тому, що вважаю це питання дуже важливим і актуальним. Вже багато століть людина використовує лист для спілкування один з одним, але навряд чи хто-небудь окрім фахівців серйозно замислювався над тим, наскільки важлива писемність для кожної окремої людини з одного боку і для всієї людської цивілізації з іншого.

     Я думаю, що значення писемності важко переоцінити. Без писемності ніколи б не виникли цивілізації, а вже про розвиток було б просто не можна говорити. Мені здається, що писемність дуже важлива для людського суспільства, оскільки саме вона допомагає частково зв'язати між собою людей різних рас і національностей, людей, що знаходяться один від одного на великій відстані. Саме після появи писемності були створені перші зводи законів, які і з'єднали окремі й розрізнені частини держав між собою.

     Вважається, що писемність виникла дуже давно, на Древньому Сході, але точний вік виникнення до цих пір невідомий. Від незрозумілих малюнків і ієрогліфів до появи цієї скоропису пройшло багато тисяч років. Багато століть люди створювали лист, володіти мистецтвом якого довгий час вдавалося лише деяким, для того, щоб ми, нащадки, зараз досконало могли користуватися писемністю. Тому у своїй роботі збираюся не тільки розкрити тему значення писемності в людській культурі, але й висвітлити такий важливий момент, як виникнення і розвиток письма, докладно зупинитися на розвитку писемності у слов'янських народів, в тому числі і на значенні листи в їхньому житті, оскільки дане питання, на мій погляд, дуже цікавий і до цих пір до кінця не вивчений.

 2 Писемність виникла на певному етапі розвитку  людства, коли продуктивні сили і суспільні відносини почали досягати  певного, досить високого рівня. Цей рівень, за висловом Ф. Енгельса: „Починається з плавки залізної руди і переходить у цивілізацію в результаті винаходу буквеного письма і застосування словесної творчості.”

2.1 Причини, що зумовили появу писемності, всюди були більш-менш однакові. Письмо, що передає звукову мову, з’являється  в період формування держави. Але різні народи не одночасно досягали однакового рівня суспільного розвитку, тому писемність  з’являється в різних народів в різні часи. Щоб зрозуміти, вивчити шлях розвитку  тієї чи іншої  писемності, треба знати  історію народу , який її створив.

2.2 Наприклад єгипетська писемність, яка виникла  десь у глибині  IV тисячоліття  до нашої ери, спочатку була піктографічною, тобто малюнковою. „Під час виникнення египетської цівілізації перша писемність, яка почала вживатися, полягала.. у простому замальовуванні предметів, ” писав Шампольйон.

На світанку розвитку будь-якої культури найпершим  і  найбільшим її досягненням є народження писемності,  всюди, - на будь-якому континенті , у будь-якій країні, - першим способом закріплення думки на відстані : в часі, першим способом обміну й збереження знань та досвіду людей був малюнок. Так і було в Єгипті.

У піктограмі кількість  знаків залежала від фантазії людини, що її малювала, від ступеня і  „малюнкової говіркості”. Але на початку  III тисячоліття  до нашої ери в Єгипті  становище змінюється. Кількість знаків обмежується, звужується значення кожного окремого зображення , стандартизується їхня форма. Кожен знак  тепер точно означає  певне слово. Оскільки цей вид писемності передавав не лише назви предметів, а й цілі слова, поняття  , ідеї, його називають ідеографією. Ідеографія  - перехідний ступінь від піктографії до звукової, мовної графікі.

[«Піктографія  - це недосконала система, яка поступово упорядкувалася, майже повністю змінилася тільки під впливом прогресу людського розуму свій характер і утворила - ієрогліфічне письмо»  

2.3 З далеких часів дійшли до нас різні види документів, за допомогою яких ми пізнаємо історію своєї країни, її героїчне минуле, з’ясовуємо особливості  побуту народу, правові форми  та етичні  норми взаємовідносин між суспільством і державою, між окремими особами, знайомимося з культурою становлення письмового мовлення.

До появи письма для  оформлення міжплеміних  договірних відносин, а, також, для полегшення запам’ятовування предки використовували палиці  із зарубками. Щоб закріпити договір чи торгівельну угоду, наприклад, записки про взятий борг, на палиці  робились зарубки, а потім її розрубували впродовж . Кожен брав собі по половині. При поверненні боргу половинки складали разом і перевіряли правильність розрахунків. Наскельні малюнки та  написи виконували примітивними інструментальними знаряддями ( кам’яними сокирами, довбнями )  на рівних  кам’яних брилах.

З появою писемності виникає  необхідність складати документи. Вважається, що необхідність  в укладненні різноманітних  документів (угоди, договори, тестаменти)  і зумовила появу писемності як засобу фіксації  і збереження державної і приватної документації. Так, знайдені під час розкопок біля м. Сузи в 1901р. французькими вченими на поверхні кам’яного стовпа клинописні тексти були законами, що належали вавилонському цареві Хаммурапі, який правив  з 1792 по 1750р. до н.е. Фігура бога сонця Шамаша над текстом начебто затверджувала закони і дозволяла цареві творити  від його імені суд над усіма своїми підданими. Всього було близько итрьох сотень законів і всі вони, за заявою Хаммурапі, захищали слабкого від сильного.

Важко переоцінити внеск вавилонян і ассирійців та інших шумеро-аккадських предків  у культуру документування. По-перше, це  винайдення письма. Вавилонське клинописне письмо, а точніше – шумерське, з якого воно розвинулось, - найдавніше у світі. Використовували його   у різних видозмінах протягом трьох тисяч років, тобто досше ніж сучасний латинський алфавіт. Цим письмом користувалися народи від Вірменських гір до Перської затоки, від Єгипетського моря до кордонів Індії. Саме в Месопотамії виник перший великий теоретично-філософський твір „Сказання про Гільгамеша”. Тема цього документа -  пошуки людського безсмертя, яке можна здобути  лише корисними для людства справами – сягають справжньої філософської глибини і забезпечують йому почесне місце серед найвизначних робіт усих часів  і народів.

Сторінки історії, на жаль, і досі рясніють „білими плямами”. Навіть, про те , що вже , здається, вивчене, інколи ховає чимало цікавих таємниць.

2.4 Вивчення слов’янської писемності почалося давно.  Х сторіччям датується перша філологічна розвідка  з цього питання – «Сказання про письмена» Чорноризця Храбра. Довгий час вважалося, особливо наполягали на цьому буржуазні історики, що наші предки, східні слов’яни, одержали писемність тільки після 988 року, після хрещення Русі. Тоді до них прийшла, писемність – богослужбові книжки, написані тією слов’янською абеткою, яку 863 року створили вчені просвітителі  Кирил та Мефодій.

З Болгарії та Візантії у  Київську Русь приходило свого часу чимало книжок, насамперед релігійних. Але не писемність – не імпортний  товар,  і завезти її не можливо – Писемна система народжується на певному етапі розвитку суспільства, коли вона стає для цього суспільства необхідною.

У Давній Русі , ще до її хрещення, суспільні відносини досягли  такого рівня розвитку, що без писемності Русь не могла обійтися  і тому на теріторії, де жили східні слов’яни , археологи не раз натрапляли на предмети, вкриті таємничими, ієрогліфічними знаками. І часом ці знаки дуже складалися на літери якогось невідомого нам алфавіту. Можливо, це не знаки, а літери кількох окремих абеток. Ними користувались різні слов’янські племена, коли в них  зароджувалася державність, розвивалася  торгівля, з’явилися перші паростки дипломатичних стосунків.

Також було створено кирилицю та глаголицю. Кирилиця складалась з сорока трьох писемних знаків, вона мала всі літери, потрібні для передачі звуків старослов’янської мови. Навіть більше, ніж потрібно. Зайві знаки протягом ХVIII-XX сторіч були вилучені за слов’янських абеток.

Глаголиця мала сорок літер. Їхня форма дуже складна й химерна. Якщо уважно придивитись, деякі знаки глаголиці схожі на перекинуті або перекручені  літери кирилиці. Тільки ще й ускладнені, прикрашені завитками та кружальцями .

В Х сторіччі, у Болгарії народжується нова, зручніша абетка, - прямий нащадок візантійського уставу. І на честь першонавчителя слов’ян  її назвали кирилицею. Кирил і Мефодій боролись не тільки за те. щоб  у слов’янських країнах правили церковну службу рідною мовою. Вони присвятили своє життя благородній справі „вищої мети”., брати прагнули відстояти самобутність слов’янської культури.

Вони розгорнули величезну просвітительську діяльність. Кирилові  й Мефодію всіляко допомогали вірні учні  - Горазд, Лаврентій, Наум, Ангеларій, Климент.

Та католицька церква залишилася вірною собі. Лише на короткий час, із дипломатичних міркувань, папа римський Адріан II дозволив церковні відправи слов’янською мовою.

Найдавніші пам’ятки слов’янського письма (IX – X сторіччя) – це три написи на стінах церкви болгарського царевича  Самуїла, в  Македонії.

Починаючи  з XI століття, написи кирилицею, які доси зустрічаються лише на пам’ятниках та в богослужебних книгах, можна побачити й на предметах побуту.

3 Засоби документування – це інструменти, за допомогою яких документують інформацію.

Технічний і  текстові способи документування  є найдавнішими.

Писемність є засобом для текстового способу .

Вона з’являється тоді, коли виникає потреба передавати інформацію через час і простір.

Піктографічне письмо (рисункове письмо) – перший етап еволюції писемності, перший спосіб вираження почуттів, але малюнок можна лише трактувати, дослівно його прочитати неможливо.

Логограма або ієрогліфи – передача – передача інформації засобами схем.

Слогове письмо (шумерське) – письмо за засобами символів, але символ позначає не слово, а склад.

Літеро-звукове  письмо (грецький алфавіт).

Греки розчленували слово на літери, літери на звуки і створили алфавіт.

Звукове письмо слугувало  основою стенографії – запису інформації засобами значків.

Знак позначає не слово, не літеру, а цілі фрази та устойчиві словосполучення.

На початку нашої ери існували два основних алфавіту – грецький і латинський.

До VI століття н.е. слов’янські племена використовували чорно-розовий алфавіт (...)

З V століття з’являється протокирилиця (відрізняється від грецького алфавіту лише тим, що відсутня частина букв.)

На базі цього алфавіту у IX столітті з’являються два алфавіти – глаголиця та кирилиця. Глаголиця стала називатися  вяз’ю і використовуватися як парадне письмо, для написання дорогих книг і т.д.

У розвитку шрифту виділяють три етапи:

1. статут (чітка геометрія, рівні літери)
2. півстатут (на відміну від статуту  - наклонні літери, немає чіткої геометрії)
3. скоропис 15-16 ст. (іноді викидаються гласні літери, зливаються слова. Самий тяжкочитаємий шрифт.)

До середини XIX сторіччя писемність була рукописною, потім з’являються  перші машинописні прилади (машини) .

Способи документування :

Технічний спосіб документування.

Малювали на самих  спорудах. Малюнки містять в собі техічну інформацію, вміщують свідчення о технічних знаннях. Технічний малюнок виникає, коли виникає патріархальне господарство, воно з’єднане з характером виробництва, коли потребуються більш точні засоби реалізації інформації. Коли людина починає робити щось сама, виникає технічна інформація.

Один спосіб  - малюнок.

На Русі малюнки робили прямо на землі.

Виникає диференціація  сільського господарства, виникають нові методи документування. З’являються перші наукові писання, метеозаписи, перші земельні плани.

Ремеслеве виробництво з’являється з потребою в описанні заказів, товари на обмін – технічне описування виробу, моделі або ескіз.

Розвивається торгівля. Торговці були засновниками карти. Разом з нею з’являються перші наукові щоденники демографічного змісту.

На зміну ремеслевому засобу виробництва приходить мануфакутрне (серійне виробництво). Це виробництво вимагало більш точного зображення самого предмета. Конструкторська документація виникає у зв’язку з розвитком механіки, судобудування, машинобудівництва.

У XVII-XVIIIст. починається типове будівництво. З’являється проект, проектна документація.

Машинний характер виробництва відрізняється від мануактурного технологією, пропонують, використання кваліфікованих спеціалістів. Виникає технологічна документація, технологічна карта.