Класифікація та особливості джерел інформації в сфері управлінської діяльності

 

2.4. Інші джерела інформації

 

Важливим джерелом інформації у сфері державного і місцевого управління, в політиці та бізнесі є результати соціологічних опитувань, їх завдання (цільова функція) полягає в оперативному задоволенні потреб органів відповідного управління в інформації про ставлення окремих категорій громадян, соціальних груп до суспільних явищ і процесів. Головні інформаційні функції цього типу джерела інформації — оперативне поінформування, ознайомча і дослідницька — залежать від конкретних завдань, які стоять перед замовником, і рівня його кваліфікації. Так, функцію оперативного поінформування результати соціологічних опитувань виконують тоді, коли замовник має справу із стандартними завданнями і для їх виконання потребує регулярного надходження інформації про поточну ситуацію, що постійно змінюється. Ознайомча і дослідницька функції результатів соціологічних опитувань нерідко взаємопов'язані і полягають у забезпеченні відповідною інформацією або різних суб'єктів однієї організації-замовника (наприклад, керівництво знайомиться з проблемою, а виконавці — досліджують її), або ж у забезпеченні інформацією одних і тих самих суб'єктів на різних стадіях їхнього ознайомлення з проблемою (від загального знайомства — до її поглибленого вивчення).

Замовники (органи відповідного управління) і спеціалізовані організації, що проводять соціологічні опитування, зацікавлені у якомога об'єктивніших результатах цих заходів.

Для перших об'єктивна соціологічна інформація є атрибутом ефективного управління, а для других — найважливішою умовою підтримання їхньої професійної репутації, а отже, і запорукою майбутніх замовлень і доходів. Щодо респондентів, то пріоритетними для них іноді можуть виявитись відповіді, які вони свідомо чи несвідомо оцінюють як вигідні, що, у свою чергу, може не відображати їхнього реального ставлення до відповідних суспільних явищ і процесів. У цілому ж точність та достовірність результатів соціологічних опитувань (як характеристики, протилежні ступеню викривлення інформації) залежать від ряду чинників методичного, фінансового та організаційного характеру.

Перш за все вибірка респондентів повинна бути репрезентативною за статевовіковою, освітньою структурою та іншими характеристиками. Далі необхідно належним чином скласти анкету для опитування. Питання, які вона містить, повинні бути сформульовані таким чином, щоб визначити дійсні плани респондентів, їхню готовність діяти відповідним чином. Надзвичайно важливе значення має зміст запитань. Тому прямі запитання необхідно доповнювати непрямими, формувати систему перехресних запитань тощо. Усе це надзвичайно важливо для правильного тлумачення відповідей респондентів. Наприклад, відповіді на запитання: який сектор — державний чи приватний — повинен домінувати в українській економіці?, швидше можна тлумачити як індикатори соціально-політичної поведінки респондентів. Тоді як запитання щодо очікуваних витрат на купівлю певних товарів має суто економічний характер. До того ж, оскільки у соціологів поки що немає точної методики прогнозування, правильність тлумачень результатів опитувань багато в чому визначається професійним рівнем виконавців. Тобто викривлення результатів серйозних соціологічних опитувань, якщо таке трапляється, має ненавмисний характер.

Механізми оцінки достовірності результатів соціологічних опитувань — логічний і статистичний (якщо сума відповідей не може перевищувати 100 %) аналізи. Найсерйознішими обмеженнями для здійснення соціологічних опитувань треба вважати потребу в значних фінансових ресурсах і чинники організаційного характеру.

Специфічним джерелом інформації (а також і дезінформації) є чутки. Як свідчить суспільна практика, залежно від обставин, чутки впливають на поведінку не тільки значних контингентів населення, а й певних груп фахівців. Тому, попри неофіційний характер цього джерела інформації, ним не можна нехтувати. Загальновідомо, що вплив чуток на поведінку гравців на валютних, фондових і товарних біржах призводить до збагачення одних і збитків інших. Ще одна, досить типова дилема для банкіра. Як бачимо, проблема достовірності чуток може виражатись у категоріях ризику, втрат і вигоди. Тому фахівці в галузі інформаційно-аналітичної діяльності повинні знати природу чуток, механізми їх появу та функціонування.

За таких обставин виникає проблема оцінки достовірності інформації. Для того щоб її здійснити, необхідно визначити:

- ймовірний ступінь достовірності власне повідомлень (дійсний характер документів, чи не є вони фальшивими; логіка змісту повідомлень, особливо незадокументованих тощо);

- чи заслуговує на довіру відправник інформації і які ймовірні фактори та механізми викривлення інформації у каналі зв'язку (у випадку з компроматом ці два елементи комунікації часто дуже важко відокремити один від одного).

Лише на підставі такого аналізу третій особі, яка отримала компрометуючі матеріали, доцільно приймати відповідні рішення.

 

 

В И С Н О В К И

 

Таким чином, у системі суб’єктно-об’єктних відносин інформаційної діяльності джерелом інформації є будь-який об’єкт, де нагромаджуються повідомлення, дані, що в подальшому використовуються суб’єктами інформаційних відносин та впливають на їх поведінку. Якщо проаналізувати значення, в якому на практиці вживається термін „джерело інформації”, то його тлумачення ближче до того, що подається в законі, тоді як канал надходження інформації до користувача (канал зв’язку) не впливає на зміст повідомлення, що несе в собі це джерело інформації. На практиці ж джерело інформації часто розглядається як єдине ціле з відправником інформації та каналом зв’язку. Наприклад, чутки й компромати. Чутки передаються у приватному порядку і до їх сприйняття схильна та чи інша аудиторія. Компромат, в свою чергу, надходить від відправника до отримувача інформації по каналу зв’язку, недоступному для третіх осіб.

Отже, підсумовуючи все наведене, слід зазначити, що джерело інформації, орієнтоване на масового споживача, еквівалентне повідомленню. Проте варто сказати, що механізм управління поширенням масової та індивідуально орієнтованої інформації різні, що, в свою чергу, впливає на механізми функціонування джерел інформації і певною мірою – на зміст повідомлень.

Необхідність постійного одержання актуальної інформації змушує відстежувати й аналізувати якість одержуваної інформації, створювати власні інформаційні аналітичні продукти для виконання інформаційного бартеру. Постійною функцією є також селекція й інтерпретація інформації, наданої особам, що приймають рішення.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Ананьєв О. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності: Підручник/ Олександр Ананьєв, Василь Білик, Яків Гончарук,; Ред. Я. А. Гончарук. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 583 с.

2. Андрієнко В. Інформаційна діяльність  в малому та середньому бізнесі / Донецький національний ун-т. — Донецьк : Юго-Восток, Лтд, 2008. — 202c.

3. Давидова І. Ринкова трансформація  інформаційної діяльності в Україні //Вісник книжкової палати. - 2001. - № 8. - C. 21-24

4. Єрмошенко М. Інформаційні технології  у комерційній діяльності //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 9. - С.49-58

5. Жерносек І. Розширення і поглиблення  інформаційних джерел забезпечення  якісної науково-методичної роботи //Директор школи, ліцею, гімназії. - 2008.-

C. 67-71

6. Корнєв Ю.Г. Аналіз інформаційної  діяльності як сфери бізнесу //Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 6. - C. 241- 248

7. Кулицький С. Основи організації  інформаційної діяльності у сфері  управління: Навчальний посібник/ Сергій  Кулицький,; Ред. Т. М. Васильєва; МАУП. - Київ, 2002. - 221 с.

8. Курас І. Наука та інформація в системі джерел інноваційного розвитку //Бібліотечний вісник. - 2003. - № 6. - C. 43-47

9. Матвієнко О. Досвід підготовки  спеціалістів з інформаційної  діяльності у зарубіжних країнах //Рідна школа. - 2001. - № 10. - C. 76-78.

10. Матвієнко О. Професіоналізація  інформаційної діяльності у сфері  державного управління //Вісник Національної  академії державного управління  при Президентові України. - 2007. - № 1. - C. 52-60.

11. Олексійчук О.М. Порівняльна характеристика  джерел статистичної інформації //Статистика України. - 2005. - № 3. - C. 42-47

 

12. Правове забезпечення інформаційної  діяльності в Україні: закони  і законодавчі акти/ Володимир  Горобцов, Андрій Колодюк, Борис  Кормич та ін.; Ред. І. С. Чиж. - К.: Юридична  думка , 2006. - 384 с.

13. Правове регулювання інформаційної  діяльності в Україні: Станом  на 1 січня 2001 року/ Відп. ред. С.П.Павлюк; Наук. ред. С.Е. Демський,. - К.: Юрінком  Інтер, 2001. - 687 с.

14. Філіпова Л. Інформаційна діяльність  як фахова навчальна дисципліна: змістовний аналіз//Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 2. - C. 29-30

15. Черній І.П. Забезпечення інформацією  розвитку зовнішньоекономічної  діяльності //Економіка АПК. - 2000. - № 9. - C. 72-76