Финансовій менеджмент

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість.

 

Висновки до другого розділу

В ході аналізу фінансового стану ТОВ " Азовконтракт " було виявлено ряд ризиків: ризик ліквідності, ризик фінансової стійкості та ризик платоспроможності. На підприємствів відбувається перевищення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської. Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань.

В 2010 році в порівнянні з відповідним періодом 2009 року знизилось чисельність всього, фонд оплати праці збільшився на 72 тис. грн. (40,7%). Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 13 працівників

Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

На підприємстві в звітному році спостерігалася нестача коштів для формування запасів і затрат. Це спричинено недостатнім обсягом власних обігових коштів та повною відсутністю в підприємства довгострокових кредитів. Протягом року загальна нестача джерел фінансування скоротилася з 4210,8 тис. грн. до 4856,5 тис. грн.

ТОВ «Азовконтракт» знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.

Cтруктура фінансових ресурсів підприємства за звітний рік була незадовільною (це пов'язано з тим, що частка власного капіталу в структурі пасивів не покриває частку необоротних активів в структурі балансу), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ  РИЗИКАМИ  НА ПІДПРИЄММСТВІ «АЗОВКОНТРАКТ»

Необхідною умовою досягнення успіхів у сфері діяльності, яка характеризується підвищеною ризиковістю, є створення та вдосконалення управління фінансовими ризиками, що дозволяють виявити, оцінити, локалізувати та проконтролювати ризик. Механізм прийняття рішень повинен не тільки ідентифікувати ризик, але й дозволяти оцінити, які ризики і якою мірою може брати на себе підприємство, а також визначати, чи виправдає очікувана дохідність відповідний ризик. Виправданий або допустимий ризик — необхідна складова стратегії і тактики ефективного менеджменту. Процес управління ризиками включає широкий спектр дій, які можуть бути представлені як послідовність таких етапів:

усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

аналіз та оцінка ризику: мінімізація або обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

здійснення постійного контролю за рівнем ризиків із застосуванням механізму зворотного зв'язку. [10]

Удосконалення управління фінансовими ризиками на підприємстві «Азовконтракт» можна представити як послідовність наступних кроків:

По-перше, необхідно провести глибокий аналіз внутрішнього та зовнішнього середовищ підприємства. Визначити які існують проблеми, як вони впливають на роботу організації, в якому напрямку рухається підприємство, яких принципів та вірувань дотримуються працівники підприємства, тощо. З’ясувати які існують тенденцію у зовнішньому оточенні та як вони вплинуть на роботу підприємства. Хто є основними конкурентами, яка структура ринку, які характеристики послуг є найважливішими для споживачів, тощо. На цьому етапі можуть використовуватись популярні

 

інструменти стратегічного менеджменту: SWOT-аналіз, модель конкуренції в галузі та ланцюг створення вартості М. Портера, тощо.

По-друге, виділити основні бізнес-процеси підприємства, тобто ті, які є найважливішими для неї з точки зору прибутковості та забезпечення виживання у довгостроковій перспективі.

По-третє, необхідно визначити місію підприємства, встановити ієрархію її цілей. Де на найвищому рівні знаходяться стратегічні цілі, їм підпорядковуються довгострокові, далі ідуть середньострокові та замикають цю послідовність короткострокові цілі. Питання розробки цілей та місії досить глибоко розроблені в літературі по менеджменту, тому ми не будемо докладно зупинятись на цій проблематиці. Зазначимо лише, що встановлені цілі мають відповідати загально відомим вимогам.

В-четвертих, розробити систему показників оцінки роботи підприємства та досягнення нею встановлених цілей.

В-п’ятих, розробити стратегію, яка представлятиме собою загальні принципи діяльності підприємства, а також план конкретних дій по досягненню встановлених цілей. При цьому стратегія може змінюватись протягом її реалізації або при суттєвій зміні зовнішнього та внутрішнього середовищ. Сам процес розробки стратегії представляється, як розробка комплексу дій по кожному з основних бізнес-процесів спрямованих на вирішення існуючих у відповідних процесах проблем та підвищення їх ефективності.

Таким чином, формування стратегії підприємства можна представити як процес розробки комплексу дій по вирішенню проблем, що існують у кожному бізнес-процесі та подальшому його вдосконаленні. Окремі плани мають бути погоджені один з одним та мають бути зведені у єдиний майстер-план, якій і називається стратегією. Подальші кроки у напрямку розробки проблем стратегічного менеджменту компаній можуть бути спрямовані на визначення основних джерел конкурентних переваг компаній та розробку інструментарію формування стратегії підприємства.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки необхідно відзначити наявність низки серйозних проблем у сфері професійної діяльності на фінансовому ринку України, що пов”язані з нормативно-методичним забезпеченням оцінки вартості активів, правовим регулюванням довірчих операцій та впровадженням системи рейтингових оцінок. Для розв”язання зазначених проблем пропонується:

удосконалити грошово-кредитну та регуляторну політику НБУ, спрямувавши її на активізацію інвестиційних процесів. При цьому заходи з мінімізації ризиків не повинні обмежувати інвестиційну діяльність банків та інших фінансових установ на ринку цінних паперів та у сфері довірчого управління;

запровадити у регуляторну практику сучасні принципи, стандарти та методики оцінки вартості активів, які б на базі єдиних підходів дозволяли ефективно враховувати існуючі ринкові реалії та особливості фінансових інструментів, визначені чинним законодавством (зокрема, для векселів – вексельним правом;

ліквідувати монополізм, існуючий у сфері обов”язкового рейтингування та бар”єри входження на цей ринок нових уповноважених агентств. Критерії, яким мають відповідати такі структури, повинні визначатись законом, а не відомчими актами.

Прикладом уникнення ризику на підприємстві «Азовконтракт» є :

відмова від здійснення господарських операцій, ризик яких є надмірно високим та обтяжливим для підприємства, а саме відмовитись від вирощування овочів закритого ґрунту, що є нерентабельним для даного підприємства;

відмова від застосування банківських кредитів та позик в умовах несприятливої для підприємства кон'юнктури фінансового ринку;

відмова від будь-якої інвестиційної діяльності заради підтримання високої платоспроможності підприємства;

відмова від укладання угод з іноземними постачальниками у зв'язку з постійною зміною митного законодавства;

підвищення обґрунтованості підготовки та реалізації управлінських рішень;;

розробки таких схем проведення діяльності (операцій), які обминають зони найбільших ризиків.

На підприємстві “Азовконтракт” необхідно мінімізувати проведення найбільш ризикових операцій. Необхідно переглянути:

обсяги реалізації продукції, попит на яку є нестабільним або знаходиться у процесі формування;

обсяги закупівлі сировини, матеріалів на умовах попередньої оплати;

обсяги збуту продукції на умовах відстрочки платежу;

обсяги залучення позикових коштів, у тому числі від одного кредитора;

обсяги інвестування одного проекту тощо.

формування адекватної системи фахової підготовки і сертифікації фахівців;

          підвищення рівня культури населення та запровадження ефективних організаційно-правових механізмів захисту інтересів споживачів послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до третього розділу

Вдосконалення управління фінансовими ризиками на підприємстві «Азовконтракт» можна представити як послідовність наступних кроків:

аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;

виділення основних бізнес-процесів на підприємстві;

визначення місії та цілей підприємства;

розробка системи показників оцінки роботи підприємства;

розробка стратегії підприємства.

наступні рекомендації щодо зменшення впливу ризиків на фінансово-господарську діяльність підприємства:

своєчасне та повне надання необхідної інформації;

створення резервних фондів з метою покриття потенційних збитків, а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат різноманітних ресурсів;

оптимізація управління оборотними активами та поточними зобов’язаннями;

раціональна організація використання фінансових ресурсів та ін.

Управління ризиком ліквідності здійснюється за допомогою централізованого управління грошовими потоками, детального планування і прогнозування майбутніх грошових надходжень та видатків, на основі якого складається платіжний календар.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

 

 

ВИСНОВКИ

Під «ризиком» прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність недоодержання появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і виробничої стратегії. Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більш того, правомірно говорити про ризик упущеної можливої, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку (неотриманий прибуток) у результаті того, що який-небудь захід не було проведено чи була зупинена господарська (комерційна) діяльність. Наслідки невірних оцінок ризиків або відсутність можливості протиставити дійові заходи можуть бути дуже неприємними.

Ризик є невід’ємною складовою будь-яких економічних процесів. Це пов’язано з тим, що у загальному ризик може бути і як ознакою невизначеної ситуації у навколишньому середовищі, так і необхідністю вибору певного напрямку щодо досягнення поставлених цілей деякого економічного агента. Тож функціонування будь-якого суб’єкта господарювання в економічному житті суспільства є об’єктивною умовою щодо застосування відповідних методів ризик-менеджменту в його повсякденній діяльності.

Фінансовий ризик є однією із найбільш складних категорій, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, якій властиві такі характеристики: економічна природа, об’єктивність прояву, імовірність реалізації, невизначеність наслідків, очікувана несприятливість наслідків, варіабельність рівня ризику, суб’єктивність оцінки.

Фінансовий ризик – імовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

Фінансовий ризик впливає на багато аспектів господарської діяльності підприємства, однак найбільш суттєво його вплив виявляється у двох напрямках:

1. рівень ризику впливає на формування рівня прибутковості фінансових операцій підприємства - ці два показники тісно взаємопов’язані і представляють собою єдину систему "прибутковість - ризик";
2. фінансовий ризик є основною формою генерування прямої загрози банкрутства підприємства, тому що фінансові втрати, пов’язані з цим ризиком, найбільш відчутні.

Отже з вище наведеного матеріалу можна зробити висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовконтракт» знаходиться в фінансовій кризі через нестачу грошових коштів.

Оскільки на ТОВ «Азовконтракт» існує дві великі проблеми – проблема збуту та оптимізації дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості, на них потрібно звернути особливу увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою і, звісно ж, шляхом зниження відпускних цін. Щодо дебіторів, то потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків зі споживачами.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на придбання нового обладнання чи на розширення виробничої та збутової діяльності.

Пошук ефективних шляхів вдосконалення управління фінансовими ризиками зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.