Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Ноября 2014 в 12:09, контрольная работа
Вільний імпорт є загальним правилом Спільного імпортного режиму ЄС, що регламентований Розпорядженнями № 3285/94 (для членів СОТ) і № 519/94 (для країн, що не є членами СОТ). Винятками з цього загального правила є:
- регулювання різкого збільшення імпорту, що загрожує внутрішнім виробникам серйозними втратами;
- регулювання імпорту з Китаю;
- заходи, пов'язані не з обмеженням імпорту, а з його контролем.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДВНЗ «ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Кафедра менеджменту організацій
Самостійна робота
з дисципліни «Функціонування багатосторонньої порівняної системи СОТ»
Виконав:
студент 5 курсу 3 групи
економічного факультету
Білобров І.Ю.
Перевірила:
к.е.н., доцент Губа М.І.
Херсон 2014
Вільний імпорт є загальним правилом Спільного імпортного режиму ЄС, що регламентований Розпорядженнями № 3285/94 (для членів СОТ) і № 519/94 (для країн, що не є членами СОТ). Винятками з цього загального правила є:
- регулювання різкого збільшення імпорту, що загрожує внутрішнім виробникам серйозними втратами;
- регулювання імпорту з Китаю;
- заходи, пов'язані не з обмеженням імпорту, а з його контролем.
Захисні заходи можуть бути застосовані до імпорту, який збільшується у таких обсягах і відбувається за таких умов, що спричиняє чи загрожує спричиненням серйозних втрат товаровиробникам ЄС у випадку, якщо ЄС зацікавлена їх застосувати. За запитом країни - члена ЄС або з власної ініціативи Європейської Комісії може бути зініційоване розслідування з подальшим застосуванням заходів щодо конкретних товарів. Ці заходи мають відповідати Угоді про захисні заходи СОТ.
Варто зазначити, що контроль за імпортом є не заходом його обмеження, а системою автоматичного імпортного ліцензування. Поточні заходи контролю згідно з загальним режимом імпорту стосуються металургійної продукції. В межах системи СОТ заходи контролю регулюються Договором про процедуру ліцензування імпорту СОТ.
Правила, що регулюють Спільний експортний режим ЄС, містяться в розпорядженні ЄЕС № 2603/69. Основним принципом експортного режиму є свобода експорту. Однак за певних умов та в деяких випадках експортні обмеження також можуть бути застосовані.
В останні роки укладено понад сто угод про "добровільне" обмеження експорту і встановлення мінімальних імпортних цін. При "добровільному" експортному обмеженні іноземні фірми самі обмежують обсяг експорту на ринок ЄС. Вони дають згоду на це всупереч своїй волі, але таким чином намагаються уникнути більш твердих торговельних бар'єрів.
Міжнародні норми стосовно субсидій були значно посилені Договором про субсидії та компенсаційні заходи СОТ, укладеним під час Уругвайського раунду (набув чинності 1 січня 1995 р.). Умови Договору включені в Розпорядження ЄС як захист проти субсидованого імпорту з третіх країн. Розпорядження стосуються лише імпорту з-за меж ЄС і забезпечують накладання компенсаційного мита на товари:
- субсидовані урядами країн - нечленів ЄС;
- імпорт яких на ринок ЄС спричинив (або загрожує спричинити) втрати для виробників аналогічного продукту ЄС.
Право ЄС на застосування компенсаційних заходів зумовлене такими правовими актами:
- Розпорядженням Ради ЄС № 2026/97 від 06.10.1997 р. про захист від субсидованого імпорту;
- Рішенням ЄОВС № 1889/98 про захист від субсидованого імпорту, прийнятим Європейською Комісією.
Для застосування компенсаційного мита необхідна відповідність таким умовам:
- субсидія має бути визначеною, тобто це має бути експортна субсидія, або субсидія, обмежена однією компанією, галуззю або групою компаній чи галузей;
- має бути доведена матеріальна
шкода, завдана національному
- витрати ЄС, пов'язані із застосуванням компенсаційних заходів, мають бути адекватними отриманим прибуткам.
Заходи можуть бути застосовані щодо імпорту згідно з антисубсидійним розпорядженням, якщо при виробництві, переробленні, транспортуванні, експорту або продажу товару була отримана нелегітимна субсидія, що надається державними органами країни походження, країни-експорту або країни-посередника. При цьому "державним органом" вважається будь-який орган законодавчої або виконавчої влади країни походження або країни-експорту (митного союзу або економічного угруповання).
Субсидія - здійснення державним органом фінансового внеску на території країни походження або країни-експорту в будь-якій формі підтримки бюджетних надходжень або підтримки цін (прямі дотації, податкові пільги чи надання національними органами влади товару та послуг за заниженими цінами, надання позики нижче ринкової вартості, виплата соціального забезпечення або анулювання заборгованості). Якщо в такий спосіб надається пільга суб'єкту господарсько-правових відносин, що створює підстави для застосування компенсаційних заходів, то така субсидія є нелегітимною.
Субсидія має бути визначеною. Деякі види субсидій не є приводом для застосування заходів, зокрема такі, як надання допомоги для проведення досліджень, субсидії слаборозвинутим районам або дотації для полегшення процесу адаптації підприємства до нових умов середовища.
Так само, як з антидемпінговими заходами, Європейська Комісія проводить розслідування та застосовує попередні заходи; остаточні заходи впроваджуються Радою ЄС. Процедура подання скарги, розслідування та накладання компенсаційного мита така ж, як і при застосуванні антидемпінгових заходів.
Угода застосовується до всіх санітарних та фітосанітарних заходів, які можуть безпосередньо чи опосередковано впливати на міжнародну торгівлю. Члени мають право вживати санітарних і фітосанітарних заходів, необхідних для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин
Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні та фітосанітарні заходи не створювали свавільної або невиправданої дискримінації між членами, на території яких існують ідентичні чи подібні умови, зокрема між їхньою територією й територією інших членів. Санітарні та фітосанітарні заходи не повинні застосовуватися у спосіб, який є прихованим обмеженням міжнародної торгівлі.
Члени повинні визнавати санітарні й фітосанітарні заходи інших членів еквівалентними, навіть якщо ці заходи відрізняються від їхніх заходів чи від заходів, які використовуються іншими членами, що торгують цим самим товаром, якщо член-експортер об'єктивно продемонструє члену-імпортеру, що його заходи досягають належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту, установленого членом-імпортером.
Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні чи фітосанітарні заходи ґрунтувалися на відповідній обставинам оцінці ризиків для життя або здоров'я людини, тварин чи рослин, яка враховувала би техніку оцінки ризику, розроблену відповідними міжнародними організаціями.
Під час визначення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту члени повинні враховувати завдання з мінімізації негативних наслідків для торгівлі. Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні чи фітосанітарні заходи були адаптовані до санітарних чи фітосанітарних особливостей району (він може бути всією країною, частиною країни чи всіма кількома країнами або їхніми частинами), з якого походить товар і для якого товар призначено. Члени повинні повідомляти про зміни у своїх санітарних чи фітосанітарних заходах, а також надавати інформацію про свої санітарні чи фітосанітарні заходи.
Члени домовляються сприяти наданню технічної допомоги іншим членам, особливо країнам-членам, що розвиваються, або на двосторонній основі, або через відповідні міжнародні організації. У випадках, коли для виконання країною-членом, що розвивається, яка є експортером, санітарних або фітосанітарних вимог члена-імпортера, необхідні суттєві інвестиції, останній повинен розглянути можливість надання такої технічної допомоги, яка би дозволила країні-члену, що розвивається, зберегти й розширити свої можливості доступу до ринку для відповідного товару. Під час підготовки й застосування санітарних або фітосанітарних заходів члени повинні враховувати особливі потреби країн-членів, що розвиваються, і, зокрема, найменш розвинених країн-членів.
Засновується Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів для забезпечення постійного форуму для консультацій. Він здійснює функції стосовно гармонізації. Комітет приймає свої рішення шляхом досягнення консенсусу.
Комітет заохочує спеціальні консультації або переговори між членами з конкретних санітарних чи фітосанітарних питань і сприяє їм. Комітет заохочує використання міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій усіма членами й стосовно цього надає матеріальну підтримку для проведення технічних консультацій та досліджень з метою підвищення координації та інтеграції між міжнародними й національними системами та підходами для схвалення використання харчових домішок або для встановлення допустимих рівнів забруднювальних речовин у продуктах харчування, напоях чи кормах.
Комітет підтримує тісний зв'язок з відповідними міжнародними організаціями в галузі санітарного й фітосанітарного захисту, особливо з Комісією з Кодексу аліментаріус, Міжнародним епізоотичним бюро та Секретаріатом Міжнародної конвенції із захисту рослин, для забезпечення найліпшими науковими й технічними консультаціями для уникнення невиправданого дублювання зусиль.
Положення цієї Угоди поширюються на всі товари, включаючи промислові та сільськогосподарські товари.
Специфікації для закупки товарів, які розробляються урядовими органами для потреб власного виробництва або споживання, не підпадають під дію положень цієї Угоди. Члени СОТ повинні забезпечити, щоб стосовно технічних регламентів, товарам, що імпортуються з території будь-якого Члена СОТ, надавався режим не менш сприятливий, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам, що походять з інших країн.
Члени СОТ повинні забезпечити, щоб технічні регламенти не розроблялися, не приймалися і не застосовувалися у спосіб, метою або наслідком якого є створення невиправданих перепон для міжнародної торгівлі. Для цього технічні регламенти не повинні мати більш обмежувального впливу на торгівлю, ніж це є необхідним для виконання законних завдань, з урахуванням ризиків, які б виникли в результаті їх невиконання. Такими законними завданнями є, inter alia: вимоги національної безпеки; запобігання шахрайським діям; захист життя або здоров'я людини, тварин або рослин, а також захист навколишнього середовища. При оцінці таких ризиків до уваги беруться, inter alia, такі елементи: наявна наукова та технічна інформація, відповідна технологія обробки або очікуване кінцеве використання товарів.
Члени повинні забезпечити, щоб усі технічні регламенти, які було прийнято, оперативно друкувалися або інакше надавалися таким чином, щоб зацікавлені сторони в країнах інших Членів СОТ мали змогу ознайомитися з ними;
У випадках, коли необхідним є позитивне підтвердження відповідності технічним регламентам чи стандартам, Члени СОТ повинні, коли це можливо, виробляти і приймати міжнародні системи оцінки відповідності та ставати їх членами чи брати в них участь.
Кожен Член СОТ повинен забезпечити, щоб існував центр обробки запитів, який міг би давати відповіді на всі розумні запити з боку інших Членів СОТ та зацікавлених сторін у країнах інших Членів СОТ, а також надавати відповідні документи.
Проте, якщо Член СОТ з правових або адміністративних міркувань створює більше, ніж один центр обробки запитів, такий Член повинен надати іншим Членам СОТ повну і недвозначну інформацію щодо кола обов'язків кожного з цих центрів обробки запитів. Крім того, такий Член СОТ повинен забезпечити, щоб будь-які запити, які подаються не до належного центру обробки запитів, оперативно передавалися до належного центру.
Члени СОТ повинні надавати на вимогу консультації іншим Членам СОТ, особливо країнам-Членам, що розвиваються, а також технічну допомогу на взаємоузгоджених умовах з питань створення державних органів стандартизації та участі у міжнародни органах стандартизації і рекомендувати національним органам стандартизації діяти аналогічним чином. При розробці та застосуванні технічних регламентів, стандартів і процедур оцінки відповідності Члени СОТ повинні враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні потреби країн-Членів СОТ, що розвиваються, з метою забезпечити, щоб такі технічні регламенти, стандарти і процедури оцінки відповідності не створювали невиправданих перепон для експорту товарів з країн-Членів СОТ, що розвиваються.