Звіт по практиці в Ощадбанку

Власний капітал (кошти) банку  являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку.

Призначення банківського капіталу виражається в його функціях, до яких відносяться:

1. Захисна: власний капітал  слугує насамперед для страхування  інтересів вкладників і кредиторів  банку, а також для покриття  поточних збитків від банківської  діяльності.

2. Забезпечення оперативної  діяльності: є другорядною для  власного капіталу банку. Ця  функція відчутна на перших  кроках діяльності банку, коли  за рахунок власного капіталу  формується його інфраструктура  і розгортається діяльність (фінансується  придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів тощо).

3. Регулююча: через фіксацію  розміру власного капіталу регулюючі  органи впливають на діяльність  банку в цілому.

Багатофункціональне призначення  власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Джерелами формування капіталу банку можуть бути:

1. Статутний капітал банку,  який, у свою чергу, формується  з акціонерного або приватного  капіталу під час організації  нового банку шляхом акумулювання  внесків засновників чи випуску  і реалізації акцій.

2. Резервний фонд банку.  Це грошові ресурси, що резервуються  банком для забезпечення непередбачених  витрат, покриття збитків від  банківської діяльності, а також  виплати дивідендів по привілейованих  акціях, якщо недостатньо прибутку.

3. Спеціальні фонди (фонд  основних коштів, фонд переоцінки  основних засобів та інші), які  призначені для виробничого та  соціального розвитку банку. Порядок  формування і використання цих  коштів визначається статутними  документами банку. Формуються  ці фонди за рахунок прибутку.

4. Нерозподілений прибуток - джерело внутрішнього походження. За своїм змістом він є резервом  банку, який залишається після  розподілу чистого прибутку на  сплату податку, формування резерву  та виплату дивідендів власникам  і призначається на капіталізацію,  тобто на розширення банківського  бізнесу.

Станом на 1 січня 2012 року АТ «Ощадбанк» за величиною власного капіталу посідав друге місце  серед банків України. При цьому  за обсягом активів займав 3-тю ринкову  позицію і входив до першої групи  комерційних банків України.

Активи банку на 31.12.2011 становили 73,6 млрд. грн., що на 24,7% більше, ніж на початок року.

Структура пасивів банку  з початку року змінилась у  бік зростання частки залучених коштів клієнтів та інших залучених коштів. При цьому частки зобов’язань перед банками та власного капіталу зменшилися.

Станом на 31.12.2011 власний  капітал банку становив 17,7 млрд. грн., або 24,0% пасивів банку, і за звітний  рік збільшився на 1,0 млрд. грн., або  на 6,3%. У структурі власного капіталу найбільшу питому вагу має статутний  капітал, частка якого склала 87,9%. При  цьому його обсяг за 2011 рік збільшився на 1,3 млрд. грн. і становив 15,5 млрд. грн.

Рис.1.1. Схематичне зображення структури власності  Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”

Залучений капітал (кошти) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін.

Залучений капітал включає:

• кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;
• кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов’язань банку (облігацій та векселів);
• кошти, отримані від інших комерційних банків;
• позики, отримані від НБУ та інших кредитних установ.

Банки залучають вільні грошові  кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні  види банківських рахунків. Проте, практично  усі клієнтські рахунки відносяться  до депозитних. Депозитним може бути буд-який відкритий клієнту у банку  рахунок, на якому зберігаються його кошти.

За залученими коштами  фізичних осіб АТ «Ощадбанк» займав 2-ге місце серед банків України, за коштами  юридичних осіб – 6-те місце у 2011 році.

Кошти банків у 2011 році склали 15,8 млрд. грн., або 21,5% пасивів банку. Кошти клієнтів збільшилися на 34,6%, або на 8,5 млрд.грн., і становили 32,9 млрд. грн. Їх частка в пасивах склала 44,7%.

До залученого капіталу комерційного банку належать також кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов’язань (облігацій та векселів).

Облігація - це цінний папір, що емітується банком для залучення  коштів. Власники облігацій фактично надають банку довгострокову  позику, за що отримують фіксований прибуток по ній протягом терміну  дії позики. З настанням терміну  погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість даної  облігації.

У березні 2011 року АТ «Ощадбанк» здійснено дебютну трансакцію із залучення кредитних ресурсів шляхом розміщення на міжнародних фінансових ринках 5 річних єврооблігацій загальною  вартістю 500 млн. дол. США. Організаторами трансакції виступили Credit Suisse Securities (Europe) Limited та Morgan Stanley & Co. International plc.

В липні 2011 року АТ «Ощадбанк» здійснив додаткове залучення кредитних  ресурсів шляхом проведення додаткового  розміщення єврооблігацій загальною  вартістю 200 млн. дол. США на рівні 100,5% від номіналу.

Банківський вексель має  депозитну форму і цим нагадує  сертифікат. Проте, на відміну від  останнього, банківський вексель  може бути використаний його власником  як платіжний засіб за товари і  послуги, причому новий власник  векселя може передати його третій особі шляхом індосамента.

Одним із джерел поповнення ресурсів банку є позики, одержані у інших комерційних банків. Міжбанківський кредит - це позичковий капітал банку, що передається іншому банку у  тимчасове користування на умовах повернення і платності.

Банки позичають кошти  у Національного банку України  шляхом одержання кредитів через:

• закриті кредитні аукціони;

• ломбардний кредит (кредитування під забезпечення державних цінних паперів);

• операції РЕПО. Це операції з цінними паперами, які складаються з двох частин і при яких укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ та комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за заздалегідь обумовленою ціною;

• рефінансування у формі переобліку векселів та перезастави векселів.

 

РОЗДІЛ 2. Визначення можливості та обґрунтування впровадження комп'ютерної інформаційної системи.

 

Автоматизована банківська система — це система, яка функціонує на основі ЕОМ та інших технічних  засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі, обробки, збереження та актуалізації даних для розв’язання  завдань управління банківською  діяльністю.

Автоматизована банківська система повинна бути інтегрованою. Інтегрована — це така система, що побудована на загальносистемних принципах  й охоплює всю сукупність банківських  задач. Вона вирішує питання автоматизації  комплексно з урахуванням інформаційних  і функціональних зв’язків. Як будь-яка  система, АБС може бути представлена у вигляді певної сукупності підсистем. До складу АБС входять забезпечуючі та функціональні підсистеми.

Забезпечуючі підсистеми об’єднують в собі всі види ресурсів, необхідні для функціонування системи. До їх складу відносяться такі підсистеми: інформаційного, програмного, математичного, технічного, лінгвістичного та організаційно-правового  забезпечення.

Інформаційне забезпечення (позамашинне та внутрімашинне) —  це сукупність уніфікованих форм первинних  документів, систем класифікації і  кодування та методів їх застосування в банківській діяльності, а також  файли даних, що зберігаються у базі даних і використовуються для  автоматизованого вирішення функціональних задач.

Технічне забезпечення —  це комплекс технічних засобів, який включає до свого складу обчислювальну  техніку та засоби збору і передачі даних для інформаційного обміну як всередині банку, так і при  взаємодії з іншими банками та клієнтами.

Математичне забезпечення являє  собою сукупність алгоритмів та економіко-математичних моделей, які характеризують процедури  обробки даних та формування бухгалтерської і статистичної звітності.

Організаційно-правове забезпечення — це сукупність нормативно-правових документів та інструктивних і методичних матеріалів, які регламентують права  й обов’язки спеціалістів та визначають технологічний порядок функціонування АБС.

Лінгвістичне забезпечення включає до свого складу мовні  засоби, що використовуються в системі: мови програмування, інформаційно-пошукові мови, мови опису метаданих, мови запитів  і спілкування користувачів з  системою й інші мовні засоби.

Функціональні підсистеми об’єднують блоки, комплекси та окремі задачі, які реалізують певні банківські функції. Перелік функцій, які реалізуються банківською системою, можна розподілити  на дві частини: обов’язкові та допоміжні. До перших слід віднести ті функції, які  мають місце у будь-якому комерційному банку. Набір допоміжних функцій  залежить від спеціалізації банку.

Функціональні підсистеми виокремлюють, виходячи з певних ознак управління. Враховуючи багатоаспектність банківських  завдань, виникає проблема декомпозиції АБС на функціональні підсистеми. Функціональна підсистема — це певна  частина загальної системи управління, яка виділена відповідно до спільності функціональних ознак управління. Основою  для функціональної декомпозиції можуть бути такі характеристики: функція, період і об’єкт управління.

Функціональна структура  АБС. Автоматизована банківська система  повинна забезпечувати:

• автоматизацію внутрібанківської діяльності, і насамперед внутрiбанкiвських операцій, пов’язаних з обробкою платіжних та інших документів у тих підрозділах банківської установи, які працюють безпосередньо з клієнтами;
• автоматизацію виконання мiжбанкiвських розрахунків та інших зовнішньо-банківських операцій;
• автоматизацію фінансових операцій в межах міжнародного банківського бізнесу.

Зрозуміло, що автоматизація  цих процесів повинна доповнювати  одна одну і бути взаємозв’язаними. Автоматизація кожного з них  має свою специфіку й особливості  і є доволі складною проблемою  з високим рівнем автономності.

Зосередимо увагу на автоматизації  внутрібанківської діяльності на рівні  комерційних банків. Огляд АБС  показав, що вона відрізняються одна від одної як за структурою, так  і за набором функціональних задач. Зараз немає типової структури  АБС, якою б керувались банки при  розробці своїх систем, практично  відсутні елементи стандартизації та уніфікації банківських технологій.

Вивчення структур різних банківських систем та проведене  певне їх узагальнення дають змогу  виділити такі основні функціональні  підсистеми АБС: операційний день банку (ОДБ), управління кредитними ресурсами (Кредити), управління валютними операціями (Валютні операції), управління депозитами (Депозити), управління цінними паперами (Цінні папери), управління касою (Каса), внутрібанківський облік (Внутрішній облік), управління розрахунками з використанням  пластикових карток (Карткові операції), звітність, аналіз діяльності банку (Аналіз).

АБС — це технологічна система, яка забезпечує функціонування банківської  установи. Ядром АБС є підсистема ОДБ, яка інформаційно зв’язана з  іншими функціональними підсистемами.

Крім внутрішніх інформаційних  зв’язків, АБС характеризується великим  спектором інформаційних зв’язків із зовнішнім середовищем, в ролі якого виступають клієнти банку, інші банки, фінансові та державні органи. Загальну структурну схему побудови АБС представлено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структурна схема АБС.

Схарактеризуємо коротко  кожну із перелічених підсистем.

Характеристика підсистеми "Операційний день банку". Базовою  підсистемою, що має обов’язково  функціонувати в кожному комерційному банку, є "Операційний день банку" (ОДБ). Основні функції цієї підсистеми такі:

• Введення та обробка клієнтських платіжних документів.
• Створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів нормативно-довідкової інформації.
• Робота з картотеками.
• Обробка особових та балансових рахунків.
• Ведення аналітичного і синтетичного обліку, формування балансу за кожний банківський день та відповідних вихідних форм.
• Сервісні функції: відкриття, закриття та протоколювання банківського дня, встановлення лімітів, бізнес-правил для філій банку тощо.