Шляхи підвищення ефективності формування та використання коштів на підприємстві

У широкому розумінні «ефективний» означає такий, що приносить певну віддачу. Зазначимо, що «ефективне використання фінансових ресурсів» має означати не тільки одержання максимальної віддачі від них, але й правильний розподіл їх вкладення, що забезпечити тим самим оптимальне співвідношення ресурсів з метою одержання максимального результату від їх використання.

Ефективне використання оборотних коштів має велике економічне і соціальне значення для підприємства. Грамотне управління оборотними коштами підприємства сприяє зниженню витрат на виробництво і збут продукції. Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива, забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Економія матеріальних ресурсів великою мірою сприяє зниженню собівартості промислової продукції. В даний час матеріальних витрат припадає на частку до 75% всіх витрат виробництва. Економія у споживанні матеріальних ресурсів істотно впливає на зниження собівартості продукції і надає позитивну дію на фінансовий стан підприємства.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Чим менше вони затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їхній кругообіг. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується як відношення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу – 90 днів, року – 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.

Прискорення обертання оборотних активів призводить як до підвищення ефективності їх використання, так і зростання ефективності діяльності підприємства. За умов прибуткової роботи підприємства наслідком прискорення процесу обертання оборотних коштів є збільшення величини виробленої продукції та річного прибутку. У разі, коли існують обмеження щодо попиту на продукцію, яку виробляє підприємство, прискорення процесу обертання призводить до вивільнення з обороту певної суми оборотних коштів і появи можливості їх використання в іншому напрямку діяльності підприємства з метою отримання додаткового прибутку або досягнення певного соціального ефекту.

При невиправдано низькому рівні оборотного капіталу господарська діяльність не підтримується на належному рівні, звідси – можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності й ефективністю роботи підприємства.

Аналіз використання оборотних активів можна розглядати як один з розділів фінансового аналізу, який покликаний забезпечити прийняття управлінських рішень за наступними напрямками діяльності підприємства:

– інвестиційна діяльність (чи не слід змінити структуру оборотних активів, який повинен бути запас тих чи інших видів оборотних коштів);

– визначення ліквідності та платоспроможності підприємства (який стан ліквідності та платоспроможності, чи забезпечують оборотні активи ритмічність виробничого процесу, чи оптимальна політика підприємства по відношенню своїх кредиторів та дебіторів);

– пошук та оптимізація джерел фінансування (чи оптимальна структура джерел фінансування, чи може підприємство підтримувати існуючу структуру пасивів) [4, с. 42];

Цільовою установкою управління ефективністю використання оборотними засобами є визначення розміру і структури оборотних засобів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства.

Перш за все сформулюємо зовнішні і внутрішні чинники, від яких залежить величина і стан оборотних засобів підприємства (рис. 1).

 

 

Рис. 1. Фактори, що здійснюють вплив на ефективність використання оборотних засобів підприємства

 

До зовнішніх чинників слід віднести:

- загальна економічна ситуація в країні;

- особливості податкового законодавства;

- темпи інфляції (дефляції);

- рівень ставок банківського кредитування;

- тенденції розвитку інвестиційного ринку (інвестиційний клімат);

- економічний потенціал регіону.

В умовах ринкової економіки найбільшого значення для підприємств промисловості набувають такі зовнішні чинники, як взаємовідносини підприємства з контрагентами – постачальниками сировини і матеріалів, а також зі споживачами готової продукції. Від ступеня налагодженості контактів з даними контрагентами безпосередньо залежать величини запасів сировини, матеріалів, готової продукції на складах, дебіторській заборгованості. Крім того, величина оборотних активів залежить від своєчасності розрахунків з постачальниками по придбаних цінностях, оскільки при погашенні кредиторської заборгованості перед контрагентами, підприємству відшкодовується сплачений ПДВ, що у свою чергу, зменшує величину оборотних засобів на дану величину.

До внутрішніх чинників, від яких залежить величина і стан оборотних засобів підприємства можна віднести:

- конкурентоспроможність підприємства на ринку;

- організація складського господарства;

- масштаб діяльності підприємства (малий бізнес, середній, великий);

- кількість і різноманітність споживаних видів ресурсів;

- розташування контрагентів;

- темпи зростання виробництва і реалізації продукції;

- частка доданої вартості в ціні продукту;

- облікова політика підприємства;

- якість роботи топ-менеджерів і персоналу.

Для підприємств промисловості первинного значення набувають такі чинники, як тривалість виробничого циклу підприємства. Залежно від виду продукції, що випускається, виробничий цикл підприємства може вагатися від одного дня до декількох місяців, що впливає на величину незавершеного виробництва.

До найбільш значимих внутрішніх чинників слід також віднести стан основних фондів підприємства. Наприклад, погіршення стану основних фондів приводить до підвищення витрат на ремонт, обслуговування устаткування тощо, внаслідок чого зростає величина витрат, що відносяться на собівартість продукції. Для того, щоб собівартість продукції не мала істотних стрибків, частина витрат списується на витрати майбутніх періодів, включений в структуру оборотних засобів підприємства. У зв’язку з цим наявність або відсутність подібних витрат також відбивається на величині оборотних засобів підприємства.

При низькому рівні оборотних засобів виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси – можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотних засобів прибуток стає максимальним. Подальше підвищення величини оборотних коштів приведе до того, що підприємство матиме у розпорядженні часовий вільні, недіючі поточні активи, а також зайві витрати фінансування, що спричинить зниження прибутку (рис. 2).

 

Рис. 2. Взаємозв’язок прибутку і розміру оборотних засобів

 

Таким чином, стратегія і тактика управління оборотними засобами повинні забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань:

1. Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство  не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов’язання і, можливо, оголосить про банкротство. Підприємство, що не має достатнього рівня  оборотних засобів, може зіткнутися  з ризиком неплатоспроможності.

2. Забезпечення прийнятного  об’єму, структури і рентабельності  активів. Відомо, що різні рівні  різних поточних активів по-різному  впливають на прибуток. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних  запасів зажадає відповідно значних  поточних витрат, тоді як широкий  асортимент готової продукції  надалі може сприяти підвищенню  обсягів реалізації і збільшенню  доходів. Кожне рішення, пов’язане  з визначенням рівня грошових  коштів, дебіторської заборгованості  і виробничих запасів, повинно  бути розглянуто як з позиції  рентабельності даного вигляду  активів, так і з позиції оптимальної  структури оборотних засобів.

Ризик втрати ліквідності або зниження ефективності, обумовлений розміром і структурою оборотних засобів потенційно несе в собі наступні явища:

1. Недостатність грошових  коштів. Підприємство повинне мати  грошові кошти для ведення  поточної діяльності, на випадок  непередбачених витрат і на  випадок вірогідних ефективних  капіталовкладень. Брак грошових  коштів у потрібний момент  пов’язаний з ризиком переривання  виробничого процесу, можливим невиконанням  зобов’язань або з втратою  можливого додаткового прибутку.

2. Недостатність власних  кредитних можливостей. Цей ризик  пов’язаний з тим, що при продажі  товарів в кредит покупці можуть  сплатити їх протягом декількох  днів або навіть місяців, внаслідок  чого на підприємстві утворюється  дебіторська заборгованість. З позиції  фінансового менеджменту дебіторська  заборгованість має двояку природу. З одного боку, «нормальне» зростання  дебіторської заборгованості свідчить  про збільшення потенційних доходів  і підвищення ліквідності. З іншого  боку, підприємство може «винести»  не всякий розмір дебіторської  заборгованості, оскільки невиправдана  дебіторська заборгованість є  іммобілізацією власного оборотного  капіталу, а перевищення нею деякої  межі може привести також до  втрати ліквідності і навіть  зупинки виробництва. Така ситуація  досить характерна для української економіки з її хронічними взаємними неплатежами.

3. Недостатність виробничих  запасів. Підприємство повинне мати  в своєму розпорядженні достатню  кількість сировини і матеріалів  для проведення ефективного процесу  виробництва; готової продукції  повинно вистачати для виконання  всіх замовлень тощо. Неоптимальний  об’єм запасів пов’язаний з  ризиком додаткових витрат або  зупинки виробництва.

4. Надлишковий розмір оборотних  засобів. Оскільки їх величина  прямо пов’язана з витратами  фінансування, та підтримка зайвих  активів скорочує доходи. Можливі  різні причини утворення зайвих  активів: неходові і залежані  товари, звичка «мати про запас»  та ін.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному [4]:

1) Зниження питомих витрат  сировини, матеріалів, палива забезпечує  виробництву великі економічні  вигоди. Воно, насамперед, дає можливість  з даної кількості матеріальних  ресурсів виробити більше готової  продукції і виступає тому  як одна із серйозних передумов  збільшення масштабів виробництва.

2) Прагнення до економії  матеріальних ресурсів спонукає  до впровадження нової техніки  й удосконалюванню технологічних  процесів.

3) Економія в споживанні  матеріальних ресурсів сприяє  поліпшенню використання виробничих  потужностей і підвищенню суспільної  продуктивності праці.

4) Економія матеріальних  ресурсів у величезній мірі  сприяє зниженню собівартості  промислової продукції. Істотно  впливаючи на зниження собівартості  продукції, економія матеріальних  ресурсів надає позитивний вплив  і на фінансовий стан підприємства.

 

 

Висновки до розділу 1

 

Отже, оборотні кошти підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів. Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені застосовуваними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Зокрема, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси — на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво — на підприємствах машинобудування (біля 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу); видатки майбутніх періодів — на підприємствах видобувної індустрії (40-50% і більше).