Шляхи підвищення ефективності формування та використання коштів на підприємстві

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних засобів. Це означає формування оборотних засобів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних засобів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту засобів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.  Ефективність управління оборотними засобами в ринковій економіці.

 

Згідно з економічною теорією, оборотними засобами (поточними активами) є активи, які можуть бути звернені в готівку протягом одного року. Як показує статистика, оборотні активи становлять у середньому від 58 до 75% всіх активів підприємств усіх форм власності країн Західної Європи.

Оборотні кошти (поточні активи) – це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу.

Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їх використання одне з основних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації.

 

Рис. 1.3.  Склад оборотніх коштів

Інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання. Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у вигляді засобів праці 1.

 У процесі функціонування засоби праці та предмети праці по-різному і, в різній мірі, переносять свою вартість на вартість виробленого продукту. Цим і обумовлено розподіл виробничих фондів на основні та оборотні. Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції, змінюючи первісну форму в процесі одного виробничого циклу. У своєму обороті оборотні фонди послідовно приймають грошову, продуктивну і товарну форми, що відповідає їх розподілу на виробничі фонди і фонди обігу 2.

Оборотні виробничі фонди являють собою необхідні для виробництва запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, запасних частин для ремонту, незавершеного виробництва 3. [33, с.43]

Фонди обігу включають: готову продукцію, кошти й кошти в розрахунках.

Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, перебуваючи в постійному русі, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. Кругообіг фондів підприємств починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива й інших засобів виробництва - перша стадія кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знову створену вартість.

 

Авансована вартість знову змінює свою форму-із продуктивної вона переходить у товарну. Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і одержанні коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерване товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою грошових коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає грошові нагромадження підприємства.

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Це найважливіша функція оборотних коштів – виробнича.

Здійснюючи аналіз оборотних коштів, необхідно виділити основні чинники, які впливають на швидкість обороту оборотних коштів.

          Оборотні кошти є однією з основних фінансових категорій, що роблять істотний вплив на сферу виробництва, сферу обігу, стан розрахунків у народному господарстві і, тим самим, на грошовий обіг у країні, виконують свою другу функцію - платіжно-розрахункову. [33, с.44 ]

          Майно, що є власністю організації, враховується окремо від майна інших юридичних осіб, що знаходиться у даної організації 1. Цим і обумовлюється необхідність обліку на підприємствах складу оборотного капіталу, а при необхідності їх угрупування за складом і розміщення.

          У бухгалтерському обліку оприбуткування матеріальних цінностей відображається за дебетом відповідного рахунку обліку майна і кредиту рахунків 60 або 76 саме в момент виникнення права власності на отримані цінності.

Якщо право власності до покупця не перейшло, а товарно-матеріальні цінності надійшли на його склад, то вони мають обліковуватися на позабалансовому рахунку 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання".

Якщо перехід права власності здійснюється після оплати, то спочатку відбувається забезпечення виконання умов щодо оплати товару покупцем. У такому випадку покупець до переходу до нього права власності не має права продавати (передавати) товар іншим особам або розпоряджатися ним іншим чином. Товарно-матеріальні цінності, що належать організації, але знаходяться в дорозі, приймаються до бухгалтерського обліку за вартістю, зазначеною в договорі. Після отримання цінностей і розрахункових документів постачальника проводиться уточнення їх фактичної собівартості 1

Сучасний бухгалтерський облік визначає метод оцінки, обліку оборотних активів, а також витрати організації, визнані в результаті вибуття активів.

На сучасному етапі для більшості господарюючих суб'єктів по ряду об'єктивних причин не є вирішення завдань щодо оптимізації використання оборотного капіталу. Це відсутність типового цільового програмного продукту стосовно до умов організації, який необхідно розробляти або купувати в компаній, що реалізують системні рішення, і переводити підприємства на нові методи роботи.

Таким чином, синхронізація інформаційних і фінансових потоків повинна бути досягнута, використовуючи накопичений досвід в сучасному менеджменті.

Оборотні активи обслуговують поточну діяльність підприємства, від їх стану і оборотності залежить безперервність виробничо - комерційного циклу, а тому вивчення змін структури оборотних активів, їх галузевих особливостей необхідно для вирішення практичних завдань управління оборотним капітлом.

У системі управління оборотним капіталом заслуговує уваги підхід економіста у сфері банківського бізнесу Д.П. Додона, який вбачає в менеджменті фінансово-логістичного потоку наступні базові складові - оптимізація оборотного капіталу, закупівельно-збутового потоку і відносин з усіма учасниками процесу та фінансування закупівельно-збутового потоку . 3

Основний і важливим компонентом, який необхідно розглядати для цілей вдосконалення та впровадження менеджменту фінансово-логістичного потоку, Д. П. Додон вважає програмне забезпечення, або, іншими словами, «платформа, на основі якої будуть відбуватися оптимізація і синхронізація всіх інформаційних і фінансових потоків» 4.

Потреба фірми в оборотному капіталі не є незмінною величиною. Причини її змін можуть бути наступні:

- Збільшення масштабів діяльності, коли капіталовкладення в основний  капітал повинні відповідати  додаткові вкладення в оборотний  капітал; джерела фінансування додаткової  потреби в оборотному капіталі  закладаються у план фінансування  інвестиційного проекту;

- Короткострокові зміни ринкової  кон'юнктури, на які фірма повинна  гнучко реагувати, збільшуючи або  зменшуючи обсяги продажів, що  вимагає відповідної зміни величини  застосовуваного оборотного капіталу;

- Сезонні коливання потреби  в оборотному капіталі, характерні  для ряду галузей. Непостійна потреба в оборотних активах є характерною рисою ряду видів виробничої і комерційної діяльності, пов'язані, в основному, з природними чинниками, чергуванням сезонів. Елемент сезонності найбільш гостро спостерігається у виробництвах, прямо пов'язаних з природою, наприклад у консервній промисловості;

- Зміна умов постачання факторами  виробництва і збуту продукції; наприклад, потреба у збільшенні  оборотного капіталу може змінитися  внаслідок зміни частоти поставок (відвантаження), складу та чисельності  постачальників (покупців), форм розрахунків  за товари, роботи, послуги;

- Ринкова стратегія фірми, яка  може, наприклад, передбачати накопичення  товарних запасів для виходу  на ринок в найбільш вигідний  для фірми момент;

- Надмірне відволікання коштів  в дебіторську заборгованість;

- Необхідність заповнення оборотного  капіталу, що роз'їдає інфляцією.

Потреба підприємства в додаткових оборотних коштах може фінансуватися за рахунок власних джерел, але найбільша гнучкість поточного фінансування забезпечується за рахунок використання короткострокового кредиту. Для визначення потреби в джерелах поточного фінансування оборотний капітал ділиться на дві частини 1:

- Постійний оборотний капітал (системна  частина оборотних активів) - потреба  в ньому відносно незмінна  протягом всього операційного  циклу;

- Змінний оборотний капітал (варіює  частина поточних активів) - потреба  в ньому незначно змінюється  аж до повної її відсутності.

Оборотні кошти і політика щодо управління цими активами важливі насамперед з позиції забезпечення безперервності і ефективності поточної діяльності підприємства. Оскільки в багатьох випадках зміна оборотних активів супроводжується зміною короткострокових зобов'язань (пасивів), обидва об'єкти обліку розглядаються, як правило, спільно в рамках політики управління чистим оборотним капіталом, величина якого розраховується як різниця оборотного капіталу і короткострокових зобов'язань. Менеджмент оборотного капіталу, «представляє собою процес, за допомогою якого компанія виробляє управління своєї дебіторської (ДЗ) та кредиторською заборгованістю (КЗ), а також товарно-матеріальними запасами (ТМЗ) з метою поліпшення періоду оборотності свого грошового потоку, скорочення витрат на фінансування оборотного капіталу і вишукування внутрішніх резервів для підвищення внутрішньої норми рентабельності ". 1 Це думка збігається з думками інших економістів, які займаються проблемами ефективності використання оборотного капіталу.

Управління чистим оборотним капіталом передбачає оптимізацію його величини, а також співвідношення значень окремих факторів його зміни. Що стосується загальної величини чистого оборотного капіталу, то зазвичай розумний зростання її розглядається як позитивна тенденція. Однак можуть бути і винятки, наприклад її зростання за рахунок збільшення безнадійних дебіторів навряд чи задовольнить фінансового менеджера. З позиції факторного аналізу прийнято виділяти такі факторні компоненти чистого оборотного капіталу, як виробничі запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти, короткострокові пасиви.

Цільовий установкою політики управління чистим оборотним капіталом є визначення обсягу і структури оборотних активів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства.

Для будь-якого підприємства оптимальний рівень ліквідності є однією з найважливіших характеристик стабільної господарської діяльності.

Таким чином, політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити компроміс між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань.

1. Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня тоді, коли підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, знаходиться на межі банкрутства. Підприємство, яке не має достатнього рівня чистого оборотного капіталу, може стати неплатоспроможною.

2. Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Відомо, що різні рівні оборотних активів по-різному впливають на прибуток. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів потребують значних поточних витрат, у той час як широкий асортимент готової продукції надалі може сприяти реалізації та збільшення доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, повинно бути розглянуто з позиції як оптимальної величини даного виду активів, так і оптимальної структури оборотних коштів у цілому.

Отже, оборотні кошти являють собою авансуєму в грошовій формі вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків. Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства. [33, с.43]

Організація оборотних коштів є основною в загальному комплексі проблем підвищення їх ефективності. Організація оборотних коштів включає:

- Визначення складу і структури  оборотних коштів;

- Встановлення потреби підприємства  в оборотних коштах;

- Визначення джерел формування  оборотних коштів;

- Розпорядження і маневрування  оборотними коштами;

- Відповідальність за збереження і ефективність використання оборотних коштів. [43, с.56]

Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу.