Платежеспособность предприятия

Важливість  ліквідності краще за все можна усвідомити лише тоді, коли оцінюються можливі результати недостатньої спроможності підприємства покрити свої короткострокові зобов'язання.

Розрізняють кілька ступенів ліквідності, зокрема - недостатню ліквідність та високий  рівень недостачі ліквідності.

Недостатня  ліквідність означає, що підприємство не в змозі скористатися перевагами надання йому знижок і вигідними  комерційними можливостями. На цьому  рівні недостатня ліквідність означає, що керівництво підприємства не має  свободи вибору і це обмежує його дії.

Високий рівень недостачі ліквідності означає, що підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов'язання. Це може спричинити його неплатоспроможність  і навіть банкрутство.

Для власників  підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю, часткову або повну втрату вкладень капіталу.

Для кредиторів такий стан ліквідності в боржника може означати затримку в сплаті відсотків  та основної суми боргу або часткову чи повну втрату позичених коштів. Стан ліквідності підприємства може вплинути на його взаємовідносини з партнерами, оскільки підприємство може бути неспроможним виконувати умови контрактів, а це, у свою чергу, призводить до втрат зв'язків підприємства з постачальниками. Ось чому аналізу ліквідності приділяється така велика увага.

Залежно від  того, які зобов'язання підприємства приймають у розрахунок, розрізняють  короткострокову і довгострокову  платоспроможність.

Оцінка платоспроможності  проводиться за даними балансу на основі розрахунку таких показників:

• розміру власного оборотного капіталу;

• коефіцієнтів ліквідності;

• співвідношення позикового та власного капіталу;

• коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів;

• коефіцієнта забезпеченості процентів за кредитами.

У складі показників ліквідності розрізняють:

• коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності;

• коефіцієнт поточної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття);

• коефіцієнт загальної ліквідності.

Розраховуючи  всі ці показники, до уваги беруть один і той же знаменник - короткострокові зобов'язання: короткострокові кредити, позики, не погашені в строк, короткострокові позикові кошти та кредиторську заборгованість (III розділ пасиву балансу).

Розглянемо  кожний з цих показників.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (Кабс. лікв.) - це відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень (швидкореалізовуваних цінних паперів) до поточних зобов'язань.

Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена за необхідності негайно. Його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3 %. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - ЗО % погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною.

Коефіцієнт  поточної ліквідності (Кп.л.) - це відношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, коштів, вкладених у дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав, та готової продукції до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості)

Теоретично  виправдана оцінка цього коефіцієнта - 0,7 - 0,8, хоча світова практика і допускає значення 1,0.

Деякі фахівці  рекомендують обчислювати коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшв.л.) як відношення величини поточних активів мінус  запаси і незавершене виробництво (Нзв.) до величини поточних зобов'язань.

Бажано, щоб  цей показник дорівнював одиниці. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна  задовольнитися його значенням 0,8 - 0,9.

Слід враховувати, що достовірність висновків за результатами розрахунків цього коефіцієнта значною мірою залежить від "якості" дебіторської заборгованості (термін її виникнення, фінансового стану боржників та інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнт  загальної ліквідності (Кз.л.) - це відношення оборотного капіталу (II розділ активу балансу) до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості).

Він дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Нормальним значенням для цього показника вважається 2-3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів. Деякі фахівці вважають задовільним значення коефіцієнта 1,5-2,0.

Для того, щоб  висновки за результатами аналізу платоспроможності  були адекватними і щоб можна  було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх:

• за минулий рік, а також за кілька попередніх років;

• з нормативами, які прийняті підприємством;

• з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів;

• з галузевими показниками.

Для внутрішньої  оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов'язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:

• матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);

• кошториси витрат на виробництво;

• договори на поставку матеріальних ресурсів;

• строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);

• узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;

• кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;

• дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

• витяги з банківських рахунків;

• оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період. Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення

 

обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення  відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків  зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення) певних витрат, налагодження партнерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.

Оцінка платоспроможності  підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових ускладнень підприємства. Вивчається, як часто  виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів. Як правило, причинами неплатоспроможності  бувають:

• невиконання плану з випуску та реалізації продукції;

• недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості;

• недовиконання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел самофінансування;

• високий процент оподаткування;

• відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції.

Висновки

При написанні  курсової роботи з фінансового аналізу  на тему "Аналіз платоспрможності підприємства підприємства" можна зробити наступні висновки:

1.Зміст фінансового  аналізу складається з визначення конкретного завдання аналізу певних процесів або явищ господарсько-фінансової діяльності підприємства; комплексної їх оцінки у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості; дослідження причин та наслідків цих зв'язків; обчислення величини впливу чинників на кінцевий результатний показник; визначення пріоритетних напрямів розвитку; оцінки обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

2.Для виконання  завдань та досягнення мети  фінансового аналізу необхідно  дотримуватись таких принципів:

• системності

• науковості

• об'єктивності, точності

• конкретності

• дієвості й оперативності

3.Зміст фінансового  аналізу складається з визначення  конкретного завдання аналізу  певних процесів або явищ господарсько-фінансової  діяльності підприємства; комплексної їх оцінки у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості; дослідження причин та наслідків цих зв'язків; обчислення величини впливу чинників на кінцевий результатний показник; визначення пріоритетних напрямів розвитку; оцінки обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

4.Головною  метою аналізу фінансового стану  є своєчасне виявлення та усунення  недоліків у фінансовій діяльності  підприємства і пошук резервів  зміцнення фінансового стану  підприємства та його платоспроможності.

5.Для аналізу  фінансового стану підприємства  використовуються внутрішні і  зовнішні джерела інформації.

До внутрішніх джерел інформації відносять звітний  бухгалтерський баланс підприємства (форма  № 1), звіт про фінансові результати діяльності (форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3), пояснювальна записка до річного звіту, дані бухгалтерського обліку.

Зовнішні дані - це матеріали преси, фінансові довідники, висновки аудиторських фірм тощо.

6.Під платоспроможністю  розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.

Ліквідність активів - це величина, зворотна ліквідності  балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Що менше необхідно часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність. Цей показник свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Поняття платоспроможності  та ліквідності за своїм змістом  дуже близькі, але ліквідність більш  містке поняття, оскільки від ліквідності  балансу залежить платоспроможність. Аналіз ліквідності балансу полягає  в порівнянні коштів за активом, згрупованих  за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розміщеними впорядку зростання термінів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу (форма № 1);
• звіту про фінансові результати (форма № 2);
• звіту про рух грошових коштів (форма № 3);
• звіту про власний капітал (форма № 4);
• дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка  використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація ста

новить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства  України підприємство має право  тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.