Переваги, недоліки та напрямки вдосконалення бюджетного планування та прогнозування

3. Переваги, недоліки  та напрямки вдосконалення бюджетного  планування та прогнозування

 
       Середньостроковий підхід до бюджетного планування має наступні загальновизнані  переваги: 
- попередні оцінки (хоча вони й не мають природи юридичних зобов'язань) є проголошенням намірів уряду щодо майбутнього витрачання коштів; 
- цей підхід обмежує ступінь свободи дій уряду при прийнятті рішень у галузі фіскальної  політики;

- збільшує можливість розподілу ресурсів, згідно єдиних чітко визначених принципів, даючи змогу уряду робити чіткі зобов'язання щодо майбутніх видатків; 
- стимулює підвищену увагу щодо функціонування розпорядників бюджетних коштів, яке базується на результатах їх  діяльності; 
- чітко визначені середньострокові прогнози, засновані на комплексі заходів економічної політики можуть проілюструвати наслідки цієї політики та надати інформацію щодо цілого ряду заходів, необхідних для досягнення середньострокових цілей фіскальної  політики; 
- найбільш передовий досвід розвинутих країн свідчить, що бюджетне планування на багаторічній основі формалізується у бюджетному процесі, а вимога щодо його здійснення досить часто прямо передбачається у законодавстві про бюджетну  систему. 
       Водночас, бюджетне планування на багаторічній основі має певні недоліки, які можуть бути поділені на такі  категорії: 
1. Може існувати тенденція до переоцінки майбутнього зростання економіки. Вона може мати наслідком надмірні прогнози щодо ресурсів та тиск на видатки;

2. Органи місцевого самоврядування можуть розглядати прогнозовані для них видатки як фактично надані суми. Це створює обмеження щодо кінцевого перегляду видатків, якщо економічні припущення, на основі яких було зроблено асигнування, виявляться  неправильними; 
3. Бюджетне планування на багаторічній основі, виражене у реальних термінах (аніж у номінальних), передбачає автоматичне уточнення прогнозованих видатків у разі підвищення цін. Це створює тиск на фінанси. 
4. Існує занепокоєння, що економічна непередбачуваність може зробити основні напрямки майбутньої фіскальної політики ненадійними. 
       На сьогоднішній день вважається, що найбільш прогресивною формою бюджетування є програмно-цільовий метод, який використовується багатьма країнами. Це не просто нова технологія калькулювання витрат на різні види державної діяльності, а система багатоаспектного аналітичного підходу до процесу прийняття рішень в бюджетній сфері щодо управління бюджетними ресурсами в коротко - та середньостроковій перспективі, яка передбачає розробку й реалізацію бюджетних програм, орієнтованих на кінцевий результат.

       Бюджетне планування і прогнозування є важливими інструментами управління бюджетними коштами, які надають реальні переваги органам державної влади, оскільки підвищують ефективність прийняття фінансових рішень, сприяють відкритості процесу управління і прозорості прийняття рішень [5].

       Однак усе це можливо лише за умови  високої якості цих процесів, коли прогнозні та планові бюджетні показники є науково та економічно обґрунтованими, інакше їх застосування не дасть бажаних результатів.

       Отже, нам потрібно вдосконалювати  методологічну базу бюджетного  планування і прогнозування, які  б в повній мірі відповідали  вимогам сьогодення.  Цьому напрямку  є доцільним вивчення і застосування зарубіжного досвіду організації та методології бюджетного планування і прогнозування. Особливу увагу слід звернути на досвід російської Федерації. Оскільки ця країна стикається з аналогічними проблемами в сфері бюджетного планування і прогнозування, які притаманні Україні.

Висновки

 
       В умовах складних економічних перетворень змін зазнали всі сфери життєдіяльності суспільства, всі галузі та види діяльності . Сьогодні держава не може в повній мірі забезпечити виконання своїх функцій. Однією з них є проблема бюджетного  планування. 
       В результаті проведеного індивідуального завдання слід відзначити, що бюджет у системі планів посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет, будучи центральною ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з соціально-економічною політикою  держави. 
       Прогнозування являє собою передбачення можливого стану об’єкта у майбутньому, яке не вимагається виконувати. Метою його здійснення є обґрунтування планових бюджетних показників, які є обов’язковими до виконання і застосовується для цілеспрямованого впливу на рівень соціально-економічного розвитку держави.

       Основним питанням оновлення методології бюджетного планування є визначення методів його реалізації, як системи засобів розробки, обґрунтування, взаємоузгодження й оптимізації планових завдань і показників. Сьогодні широко використовується традиційні для України методи планування : балансовий, нормативний, коефіцієнтів, програмно-цільовий, які тісно взаємопов’язані.

       Отже, бюджетне планування і прогнозування є важливими інструментами управління бюджетними коштами, які надають реальні переваги органам державної влади, оскільки підвищують ефективність прийняття фінансових рішень, сприяють відкритості процесу управління і прозорості прийняття рішень.

Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 року (зі змінами і доповненнями).
2. Основні напрямки бюджетної політики України на 2013 рік
3. Василик О.Д. Бюджетна система України: підруч для студ. екон. спец. ВНЗ.К.: центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.
4. Федосов В.М. бюджетний менеджмент: підручник – К.: КНЕУ. 2006 – 846 с.
5. Федосов В.М. Сутність і проблематика бюджетотворення : українські реалії // Фінанси України. – 2009. №1. – с.3 – 23.
6. Чугунов  І.Я. Розвиток програмно-цільового методу планування бюджету// Фінанси України. – 2010. - №5. – с. 3-14.