Міжбюджетні трансферти та їх роль у формуванні доходів місцевих бюджетів

Міністерство освіти й науки молоді та спорту України

Черкаський державний бізнес-коледж

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

З предмета бюджетна система

На тему:

„Міжбюджетні трансферти та їх роль у

формуванні доходів місцевих бюджетів”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси 2012 
План

Вступ

1. Міжбюджетні трансферти: види та порядок їх визначення
2. Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів
3. Міжбюджетні трансферти та їх роль у формуванні місцевих бюджетів
4. Вдосконалення трансфертної політики на Україні.

Висновок

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

Складне становище в економіці держави негативно відбивається на стані місцевих бюджетів України. Механізм виконання місцевих бюджетів малоефективний, підтвердженням тому є нестабільність і недостатність дохідної частини місцевих бюджетів, відсутність відрегульованих правил міжрегіонального перерозподілу державних доходів і видатків між бюджетами всіх рівнів, виникнення конфліктних ситуацій у регіонах щодо обсягів трансферного забезпечення. А тим часом роль місцевих бюджетів в управлінні економікою дуже істотна, оскільки вони є значним інструментом впливу на темпи і пропорції суспільного розвитку. Рівень виконання місцевих бюджетів є одночасно й умовою і результатом соціально-економічного розвитку відповідних територій. Тому створення ефективного механізму організації виконання цих бюджетів являє собою, одну з актуальних проблем, від швидкості вирішення якої залежать терміни стабілізації економіки і переходу її до росту.

 

Актуальність теми даної роботи продиктована тим, що Україна, вибравши демократичний шлях розвитку після розпаду СРСР, повинна чітко визначитись із всіма сторонами функціонування місцевих бюджетів і реалізації бюджетного регулювання в системі міжбюджетних відносин на відповідних територіях, адже це об’єктивна необхідність формування нових для нас ринкових відносин. Важливість теми підкреслюється ще й гостротою проблеми пошуку форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, необхідністю вдосконалення організації бюджетного процесу і зростання ефективності функціонування фінансів місцевих органів влади.

 

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти функціонування трансфертної політики і реалізації міжбюджетних відносин на місцевому рівні в соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальних формувань.

 

Об’єктом дослідження обрано організацію міжбюджетних відносин у даному адміністративному регіоні України.

 

Мета дослідження. З'ясувати економічну суть бюджету, взаємозв'язок міського та сільських бюджетів з районним, обласним та Державним бюджетами, дослідити перспективні напрямки у вдосконаленні взаємовідносин та особливості бюджетного регулювання між місцевими та Державним бюджетом, світовий досвід міжбюджетних відносин та можливості його впровадження на Україні.

 

Базою дослідження є теоретичні дослідження українських та зарубіжних фахівців, монографії, публікації в періодиці, статистичні та аналітичні дані, закони, нормативні документи.

 

1. Міжбюджетні трансферти: види та порядок їх визначення 

Міжбюджетні трансферти поділяються на три групи (стаття 96).

До першої групи належать трансферти, що здійснюються в порядку вирівнювання бюджетної спроможності на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків:

· дотація вирівнювання дохідної спроможності бюджету;

· трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

 До другої групи належать  трансферти, що надаються для  використання на певну мету  в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання:

· субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з державного бюджету;

· субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету);

· субвенція на виконання інвестиційних проектів;

· субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

· субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

· інші субвенції.

 До третьої групи належать  інші трансферти, що надаються  на безоплатній і безповоротній  основі у вигляді дотації.

 З державного бюджету можуть  надаватися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

· дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

· субвенція на здійснення програм соціального захисту;

· субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

· субвенція на виконання інвестиційних проектів;

· інші види цільових субвенцій.

 З державного бюджету кошти, які не матимуть цільового  використання, повинні надаватися  тільки у вигляді дотації вирівнювання. Встановлення для місцевих бюджетів  цільового використання коштів  дозволяє здійснювати контроль за використання місцевими органами влади переданих їм коштів.

 Процес розподілу дотації  вирівнювання, що надається з  державного бюджету місцевим  бюджетам унормовується положеннями  статті 98 Бюджетного кодексу. Метою  встановленого порядку розподілу дотації вирівнювання та коштів, що підлягають передачі в державний бюджет, є пом’якшення територіальних відмінностей у рівні бюджетної забезпеченості, стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямованої на підвищення мобілізації доходів у бюджети, та реалізація державної бюджетної політики через передачу коштів у вигляді цільових трансфертів.

Обсяг трансфертів визначається на основі математично-розрахункової формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їхній бюджетній спроможності.

 Тому розрахунок трансфертів  стає процессом, не залежним від  особистих інтересів чи уподобань. Отже, два міста у різних областях, що мають однакові показники, отримуватимуть однакові суми  трансфертів.

З метою стимулювання місцевих органів влади до збільшення надходжень держава бере на себе зобов’язання не вилучати з місцевих бюджетів надлишкові кошти у випадку, коли розрахункова видаткова потреба менша, ніж очікувані доходи. З цією метою запроваджується коефіцієнт вирівнювання, нижньою межею якого є 0,6. У разі, якщо законодавчо буде прийняте рішення застосувати коефіцієнт саме у розмірі 0,6, це означатиме, що з кожної надлишкової гривні (перевищення обсягу доходів над обсягом видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетного трансферту) бюджет залишить у своєму розпорядженні додаткових 40 копійок. Тобто в разі застосування коефіцієнта вирівнювання, сума зменшення загального обсягу трансферту з державного бюджету у вигляді дотації вирівнювання має дорівнювати загальному обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів.

 З урахуванням вимог ст. 98 Бюджетного кодексу України та  з метою стимулювання місцевих  бюджетів до нарощування власної  дохідної бази при обчисленні  обсягів трансфертів між державним і місцевими бюджетами у 2003 році застосовується коефіцієнт вирівнювання, значення якого становить 0,9. Внаслідок застосування такого коефіцієнта в залежності від середньорічного темпу зростання фактичних надходжень місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, у місцевих бюджетах додатково залишаються кошти в обсязі 321,5 млн. грн.

 Важливою властивістю цих  формульних трансфертів є те, що вони не залежать від  рівня фактичного виконання доходів  та видатків місцевих бюджетів у наступному бюджетному періоді. Завдяки цьому ці трансферти не позбавляють місцеві самоврядування стимулів заощаджувати на видатках і спонукають їх нарощувати доходи.

 Більше того, хоча місцеві  органи влади, можливо, ніколи і  не будуть цілковито задоволені своїм рівнем доходів, але за формульної системи трансфертів вони бодай можуть бути впевнені в тому, що ставлення до кожного окремого самоврядування з боку держави таке саме, як і до всіх інших, без будь-яких викривлень.

Аналіз результатів застосування формульного порядку розподілу обсягу трансфертів між місцевими бюджетами дозволяє зробити такі висновки.

 Розрахункові видатки на  душу населення, що застосовувалися  для визначення обсягів між  бюджетних трансфертів з державного  бюджету в 2000 році, склали: по бюджетах міст обласного значення в середньому 143 грн. на душу населення, в той час як у районних бюджетах був нижче – 129 грн. Формування місцевих бюджетів у 2001 році було проведено із застосуванням формульної методики, що призвело до тотожності показника середніх видатків на душу урбанізованих та сільських мешканців (171 грн.), як наслідок повного вирівнювання. У 2002 році прогнозні показники видатків на душу населення в міських бюджетах міст обласного значення дещо перевищив рівень цього показника по бюджетах районів, що пояснюється застосуванням Міністерством фінансів коефіцієнту вирівнювання (a) у межах від 0,8 до 1,0 залежно від середньорічного темпу приросту показника обсягу закріплених доходів для бюджетів-донорів.

 

     2. Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів

 

Починаючи з 1997 року, надання трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам здійснювалось нестабільно. Це пов'язано з недоотриманням планових надходжень до державного бюджету та намаганнями подолати дефіцит державного бюджету. Не одержуючи заплановані суми дотацій з державного бюджету, обласні бюджети, відповідно, не виконували своїх зобов'язань перед районами та містами. Кінцевим наслідком несвоєчасного та не в повному обсязі перерахування трансфертів з державного бюджету

було зростання кредиторської заборгованості місцевих бюджетів за отримані послуги і товари, зокрема накопичення заборгованості по заробітній платі працівниками бюджетних установ.

Так, виконання плану дотацій склало (у відсотках) у 1997 році – 95,4%, у 1998 – 85,3%, у 1999 – 99,2%. Це стало можливим завдяки запровадженню у 1999 році за ініціативою Комітету Верховної Ради України з питань бюджету нормативу щоденних відрахувань від доходів загального фонду Державного бюджету України, що надходять на рахунки обліку доходів Державного бюджету України на відповідній території.

 

Динаміка виконання дотацій із загального фонду державного

бюджету до місцевих бюджетів

 

Дуже важливим кроком стало запровадження в бюджеті 2000 року (стаття 45)стимулів зацікавленості місцевих органів влади у нарощуванні надходжень до державного бюджету. Відтепер місцеві органи влади, в разі забезпечення перевиконання планових показників доходів від загальнодержавних податків, мають право на одержання частки від перевищеного розрахункового обсягу відрахувань до державного бюджету у вигляді додаткової дотації. У 2000 році додаткову дотацію отримали три місцеві бюджети — Сумська і Чернігівська області та місто Севастополь. Загальний обсяг додаткової дотації становив у 2000 році 129,9 млн грн, або 3,3 відсотка від суми основної дотації з держбюджету, яку перераховано до відповідних бюджетів (3996,6 млн грн).

 

3. Міжбюджетні трансферти  та їх роль у формуванні місцевих бюджетів

Широке за своєю сутністю поняття “трансфертних платежів” у бюджетній сфері трансформується та конкретизується за допомогою поняття “субсидії”. У кожній країні є своя специфіка у наданні субсидій, проте всі їхні різноманітні види можна об’єднати у дві основні групи: безумовні (або загальні) субсидії та умовні (бо спеціальні) субсидії.

Субсидії загального призначення, які на практиці називають дотаціями, надаються місцевим бюджетам з метою їх збалансування. Механізм надання дотацій не потребує цільового використання одержаних коштів і тому не обмежують самостійність місцевих властей. Не випадково, що однією з вимог Європейської хартії місцевого самоврядування щодо формування фінансових ресурсів місцевих властей є надання субсидій, не зумовлених цільовим спрямуванням коштів.

Новим підходом щодо надання бюджетних трансфертів у європейських країнах стало використання дотацій, заснованих на результатах виконання певних програм, а не здійснення фінансування в межах визначеної суми. Це, наприклад, дотації лікувальним закладам з урахуванням кількості лікувальних процедур, школам – на основі результатів іспитів, місцевому громадському транспорту – за ефективністю пасажиро-кілометрів. Такий принцип функціонування бюджетних трансфертів дає змогу досягти вищої якості послуг, що надаються місцевою владою, проте він передбачає постійний контроль.

На противагу субсидій загального призначення субсидії спеціального призначення – субвенції – передбачають цільове використання одержаних коштів. Метою надання субвенцій є фінансування державних програм чи проектів, а також забезпечення органів місцевого самоврядування коштами, необхідними для виконання делегованих повноважень.