Методи оцінки трудового потенціалу працівників підприємства, галузі, регіону

Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка

Фінансово-економічний факультет

 

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Методи оцінки трудового потенціалу працівників підприємства, галузі, регіону»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка гр.302-ЕП

Кордубан А.С.

Перевірила:

ст. викладач Галайда Т.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава

2012

 

План

 

 

Вступ

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації суспільства.

У наш час трудовий потенціал є визначальним в ефективності господарювання і конкурентної переваги на ринку як для підприємства, так і для країни в цілому. При цьому аналіз поточного рівня використання трудового потенціалу відображає недостатньо повне залучення даного ресурсу до відтворювального процесу. Аналіз способів управління трудовим потенціалом дозволяє підприємству істотно збільшити ефективність праці його персоналу. На мікроекономічному рівні це приведе до підвищення результативності діяльності комерційного підприємства і його положення на ринку. На макроекономічному рівні, вирішення проблеми підвищення використання трудового потенціалу вирішує ряд найважливіших проблем — ефективності національного господарства, стимулювання його розвитку, підвищення рівня зайнятості за рахунок підвищення привабливості праці як чинника виробництва. Тож можна сказати що ефективність використання трудового потенціалу підприємства має велике значення на сучасному етапі розвитку економічних стосунків.

Як чинник виробництва праця містить в собі величезні потенційні можливості по створенню суспільно необхідних благ, саме тому способи підвищення використання людських здібностей набувають особливої значності, що й пояснює в останній час підвищення інтересу до такого явища як трудовий потенціал.

 

Трудовий потенціал –як економічна категорія. Його компоненти.

Термін "потенціал" був введений у науковий обіг 10-15 років тому. У своєму етимологічному значенні він походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. Вперше про цей термін згадано в 1924 році Воблиєм К.Г. Трактування даного терміну означає наявність у когось (окремо взятої людини, первинного трудового колективу, суспільства в цілому) прихованих, ще не виявивших себе можливостей або здібностей у відповідних сферах життєдіяльності. Визначаючи дану економічну категорію, слід мати на увазі, що потенціал (економічний, виробничий, трудовий) становить узагальнену, збірну характеристику ресурсів, прив’язану до місця і часу.

У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє „приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов”.

Таким чином термін „потенціал” означає наявність у кого-небудь прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах. Дамо загальне визначення поняттю «трудовий потенціал».

Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних та якісних характеристик, здібностей і можливостей економічно активного населення, які реалізуються в межах і під впливом системи відносин.

Трудовий потенціал залежить від демографічних, професійно-кваліфікаційних, соціально – економічних факторів.

Він складається з багатьох компонентів: здоров'я; освіта; моральність, мотивованість і уміння працювати в колективі; творчий потенціал; активність; організованість; професіоналізм; ресурси робочого часу.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

Вихідною структуроутворюючою одиницею трудового потенціалу є трудовий потенціал робітника (особистості), що складає основу формування трудових потенціалів вищих структурних рівнів.

Трудовий потенціал працівника – це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці, які грунтуються на основі природних даних (здібностей), утворення, виховання і життєвого досвіду. Трудовий потенціал особистості формується під впливом таких якостей, як уміння і бажання працювати, ініціативність у праці і господарська заповзятість, творча активність та інше.

Крім того, слід враховувати дві важливі обставини. По-перше, до моменту зайнятості людини працею говорити про її робочу силу можна лише умовно як про фізичну та духовну працездатність взагалі, як про можливий потенціальний трудовий вклад. По-друге, результат використання індивідуальної робочої сили – це реальний трудовий вклад робітника, він виражається у конкретному продукті, а також у певному рівні ефективності праці, який був досягнутий робітником.

Трудовий потенціал робітника не є постійною величиною, він безперервно змінюється. Працездатність людини та творчі здібності працівники, що накопичуються в процесі трудової діяльності, зростають в міру розвитку і вдосконалення знань і навичок покращення умов праці і життєдіяльності. Але вони можуть і знижуватись, якщо, зокрема, погіршується стан здоров’я робітника, жорсткішає режим праці і таке інше.

У трудовому потенціалі працівника можна виділити такі компоненти:

• психофізіологічний потенціал, якій визначається такими характеристиками, як здатність і схильність людини, стан її здоров’я, працездатність, тип нервової системи та інші;
• кваліфікаційний потенціал; який визначається обсягом, глибиною і різнобічністю загальних і спеціальних знань, трудовими навичками і вміннями, що обумовлюють здатність працівника до праці визначеного змісту і складності;
• особистий потенціал характеризується рівнем громадської свідомості і соціальної зрілості, ступенем засвоєння працівником норм становлення до праці, ціннісної орієнтації, інтересами, потребою у сфері праці.

Трудовий потенціал підприємства являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також досягнення підприємства в ефективній організації праці та розвитку персоналу.

Трудовий потенціал підприємства як система завжди перевищує суму частин, що її складають – індивідуальних трудових потенціалів окремих працівників. Об’єднання працівників в єдиний і планомірний організаційний процес праці породжує ефект колективної праці, який перевершує суму сил робітників, діючих індивідуально. Таким чином, якщо сукупність фізичних і духовних здібностей людини є основою трудового потенціалу особистості, то виробнича сила, яка виникає завдяки спільній діяльності різних індивідів, складає основу трудового потенціалу колективу підприємства.

При цьому необхідно враховувати, що трудові колективи володіють різними потенціалами в залежності від територіального розташування підприємства, галузевої приналежності, розмірів виробництва, статевовікової структури та іншого. Крім того, кожне підприємство має свої особливості формування колективу, трудові традиції, взаємовідносини між робітниками.

Структура трудового потенціалу підприємства являє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп працівників і відносин між ними.

У трудовому потенціалі підприємства можна виділити такі компоненти: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.

Кадрова складова включає: кваліфікаційний потенціал (професійні знання, уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності).

Професійна структура колективу пов’язана зі змінами в змісті праці під впливом науково-технічного прогресу (НТП), який обумовлює виникнення нових і зникнення старих професій, ускладнення трудових операцій.

Кваліфікаційна структура визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (зростання вмінь, знань, навичок) і відображає, перш за все, зміни в його особистісній складовій.

Організаційна складова трудового потенціалу підприємства включає високу організацію і культуру праці, знаходячи своє відображення у чіткості, ритмічності, узгодженості трудових зусиль і високого ступеню задоволеності робітників своєю працею.

Організаційна складова трудового потенціалу багато в чому визначає ефективність функціонування трудового колективу як системи в цілому, так і кожного робітника окремо, і з цих позицій безпосередньо пов’язана з ефективним використанням трудового потенціалу.

Трудовий потенціал суспільства характеризує повну потенціальну сукупну здатність до суспільно корисної діяльності працездатного населення. Це конкретна форма матеріалізації людського фактора, показник рівня розвитку і межі творчої активності працюючих. Суспільний трудовий потенціал, що акумулює і синтезує сукупні здібності до суспільно корисної діяльності працездатного населення, становить конкретну форму матеріалізації людського фактору, показник рівня розвитку та межи творчої активності трудящих мас.

Величина трудового потенціалу суспільства визначається комплексом кількісних та якісних узагальнених показників.

У кількісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризує можливості суспільства із залученням до суспільної праці населення, ресурси робочого часу. Вони оцінюються кількістю працездатного населення, його статево-віковою структурою з урахуванням середньої тривалості майбутнього життя у працездатному віці (фонди часу життєдіяльності працюючих), кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо

У якісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризують реальні можливості з реалізації через участь у суспільно-корисній праці особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок, які набуваються людьми в процесі виховання, підготовки до праці, безпосередньо трудової діяльності, перенавчання ті підвищення кваліфікації.

Він є похідним від рівня розвитку виробничих сил і стану здоров’я населення, від утримання загальної і спеціальної освіти, професійної підготовки, морального виховання, які відображають цілі, кінцеву спрямованість і соціально-економічні умови формування особистості.

Потенціал суспільства залежить від якісних характеристик сукупної робочої сили, які визначають рівень розвитку здібностей до праці (професійної майстерності, інтелекту, творчої активності, мобільності) і специфіку найважливіших соціально формуючих рис членів суспільства (відповідальності, справності, дисциплінованості, ініціативності, організаторських здібностей та інших).

Якісна  характеристика трудового потенціалу виражається в таких його рисах, як фізичне здоров’я,  соціально-демографічний склад населення, інтелектуально-культурний рівень, знання, уміння, мотивація, уміння працювати в колективі, активність, організованість, творчість та ін.. Кожний із зазначених компонентів може бути оцінений не тільки по індивідумах, а й у масштабі суспільства, а саме:

• здоров’я оцінюється середньою тривалістю життя, частки інвалідів, смертністю, затратами на охорону праці, та ін.;
• моральність визначається ставленням до релігії, до інвалідів, дітей, злочинності;
• творчий потенціал і активність в темпах науково-технічного прогресу;
• організованість – якістю законодавства, стабільністю політичної ситуації;
• рівень освіти  визначається кількістю років навчання в середньому на людину та ін.

Для характеристики трудового потенціалу і якісної оцінки його елементів Р. Фатхутдінов запропонував таку схему класифікації (табл.1):

Табл 1. - Приклади характеристики трудового потенціалу

Складові трудового потенціалу	Об’єкти аналізу та відповідні їм показники
	людина	підприємство	суспільство
1	2	3	4
Здоров’я	Працездатність. Час відсутності на роботі через хворобу.	Втрати робочого часу через хвороби та травми. Витрати на забезпечення здоров’я персоналу.	Середня тривалість життя. Витрати на охорону здоров’я. Смертність за віком.
Моральність	Ставлення до оточуючих.	Взаємовідносини між співробітниками. Втрати від конфліктів. Шахрайство.	Ставлення до інвалідів, дітей, підстаркуватих. Злочинність, соціальна напруга.
Творчий потенціал	Творчі здібності.	Кількість винаходів, патентів, раціоналізаторських пропозицій, нових виробів на одного працюючого.	Прибутки від авторських прав. Кількість патентів і міжнародних премій на одного жителя країни.
Активність	Прагнення до реалізації здібностей. Заповзятість.	Заповзятість.	Темпи науково-технічного прогресу (НТП).
Організованість	Акуратність, раціональність, дисциплінованість, обов’язковість, порядність, доброзичливість.	Втрати від порушень дисципліни. Чистота. Справність. Ефективна співпраця.	Якість законодавства. Якість дорог та транспорту. Дотримання договорів та законів.
Освіта	Знання. Загальний термін навчання в школі і вузі	Доля спеціалістів з вищою та середньою освітою в загальній чисельності працюючих. Витрати на підвищення кваліфікації персоналу.	Середня кількість років навчання в школі та ВУЗі. Доля витрат на освіту в держбюджеті.
Професіоналізм	Вміння. Рівень кваліфікації.	Якість продукції. Втрати від браку.	Прибутки від експорту. Втрати від аварій.
Ресурси робочого часу	Час зайнятості протягом року	Кількість співробітників. Кількість годин роботи за рік одного співробітника.	Працездатне населення. Кількість зайнятих. Рівень безробіття. Кількість годин зайнятості за рік.