Податки
- це плата суспільству за виконання
державою її функцій, це відрахування
частини вартості валового національного
продукту на суспільні потреби,
без задоволення яких сучасне
суспільство. Податки встановлюються
для утримання державних структур
і для фінансового забезпечення
виконання ними функцій держави
- управління, оборони, соціальних
та економічних функцій.
Податкова
система більшості країн світу,
у тому числі й України будується
на поєднанні прямих і непрямих
податків. Перші встановлюються
безпосередньо на дохід або
майно платника податків, другі
включаються у вигляді надбавки
в ціну товару або тарифу
на послуги і оплачуються споживачем.
При прямому оподаткуванні грошові
відносини виникають між державою
і самим платником, що вносить
податок безпосередньо в казну;при
непрямому - суб'єктом цих відносин
стає продавець товару чи послуги,
який виступає посередником між
державою і платником (споживачем
товару чи послуги).
Використання
в єдиній системі різноманітних
за об'єктами оподаткування і
методам обчислення прямих і
непрямих податків дозволяє державі
повніше реалізувати на практиці
функції податків - фіскальну, економічну
та контрольну: під податковим
впливом виявляються і майно
підприємстві громадян, та спожиті
у процесі виробництва різні
види ресурсів, і робоча сила,
і одержуваний дохід.
Залежно
від характеру торговельної діяльності,
що проводиться суб'єктами економічних
відносин непрямі податки поділяються
на 2 групи.
Внутрішня
торгівля пов'язана з використанням
двох видів непрямих податків: акцизів
і фіскальної монополії.
Зовнішня
торгівля пов'язана з використання
мита на товари, що експортуються або
імпортуються.
Акциз
- це непрямі податки, які встановлюються
у вигляді надбавки до ринкової
ціни. Вони характерні для систем
ринкового ціноутворення, в якому
держава прямо не втручається
в цей процес.
Залежно
від методу встановлення надбавки
розрізняють фіксовані пропорційні
ставки акцизів. Фіксовані - встановлюються
в грошовому виразі на одиницю
товару. Вони не залежать не
від ціни, ні від якості товару.
Пропорційні ставки акцизів встановлюються
в відсотках до обороту реалізації.
На відміну від фіксованих
ставок вони реагують на коливання
ринку. Залежно від охоплення
товарів податком пропорційні
акцизи поділяються на специфічні
та універсальні.
Специфічні
акцизи встановлюються на окремі
види товарів з метою обмеження
їх рентабельності, а також з
метою обмеження випуску і
імпорту шкідливих товарів (наприклад,
тютюнові вироби).встановлюються
для всього обсягу реалізації.
Історично спочатку виникли специфічні
акцизи, а потім коло підакцизних
товарів розширився настільки,
що доцільно було встановити
один акциз на весь обсяг
реалізованих товарів. Цей акциз
прийняв назву універсального. Прикладом
специфічних акцизів на Україні
може слугувати акцизний збір,
а універсальних - податок на
додану вартість.
Іншим
видом непрямого оподаткування
є фіскальна монополія.
Якщо
при використанні акцизів держава
встановлює фіксовану надбавку до ринкової
ціни, то фіскальна монополія полягає
в тому, що держава встановлює таку
ціну, що забезпечує йому необхідні
надходження. Економічний зміст
фіскальної монополії - прибуток держави
від реалізації монопольних товарів.
Монополія держави може бути повною
або часткової. При повній монополії
держава надає собі ексклюзивне
право на виробництво і реалізацію
окремих товарів (як правило товарів
широкого вжитку). При частковій
монополії держава монополізує
або тільки процес виробництва, або
ціноутворення і реалізацію. Зараз,
як правило, фіскальна монополія
в країнах з ринковою економікою
не використовується. Приклад фіскальної
монополії можна знайти в економіці
СРСР, де держава монополізувала виробництво
ціноутворення та реалізацію як предметів
першої необхідності, так і предметів
розкоші.
Третім
видом непрямих податків є
мито, якє стягується при переміщенні
товарів через кордон країни. Історично
безліч країн цим способом отримували
доход від використання свого вигідного
географічного положення.
Найбільшим
серед непрямих податків, що використовуються
в Україні, є податок на додану
вартість. Він введений в 1992р.
і разом з акцизним збором
кількісно замінив раніше діяли
податок з обороту і податок
з продажів. Податок з обороту,
заснований на застосуванні фіксованих
оптових і роздрібних цін, в
умовах їх лібералізації вже
не міг існувати, тому його
довелося замінити податком на
додану вартість. Однак стягнення
ПДВ в 1992р. відобразило суттєвий
недолік знову введеної податкової
системи - слабкий зв'язок між собою
окремих її елементів, що допускають можливість
багаторазового оподаткування одних і
тих же об'єктів. У майбутньому, удосконалюючи
систему непрямого оподаткування, слід
обережно звертатися з непрямими податками,
непродумане застосування яких може призвести
до різкого погіршення матеріального
становища значної частини громадян.
Одночасно
з податком на додану вартість
в системі непрямого оподаткування
використовуються акцизи, що встановлюються
на окремі групи товарів. Їх
введення у 1992р. було обумовлено
відміною податку з обороту.
Як і
будь-яке інше явище, непрямі податки
слід розглядати комплексно. Непрямі
податки встановлюються в цінах
товарів і їх розмір не залежить
прямо від доходів платника. Підкреслюємо,
тільки прямо, так як непрямі податки
включаються до ціни товарів, то в
абсолютному розмірі їх сплачує
більше той, хто більше споживає, а
більше споживає той, хто має більш
високі доходи.
У
недалекому минулому, непрямі податки
розглядались лише з негативної
точки зору. Але характеризувати
непрямі податки тільки лише
як фінансовий тягар на населення
- безглуздо, тому що струминним
є всі податки. Мова може
йти тільки про одне: наскільки
вони зачіпають інтереси різних
верств населення та як виконують
своє бюджетне призначення.
Переваги
непрямих податків пов'язані в
першу чергу з їх роллю в
формуванні доходів бюджету. Однак,
це аж ніяк не означа, що вони
не виконують регулюючої функції. При
вмілому використанні, непрямі податки
можуть бути ефективними фінансовими
інструментами регулювання економіки.
По-перше,
непрямим податкам характерне
швидке надходження: здійснилася
реалізація-проводиться перерахування
податку на додану вартість
та акцизного збору до бюджету.
Це, у свою чергу, дає кошти
для фінансування витрат.
По-друге,
тому що непрямими податками
охоплюються товари народного
споживання та послуги, то досить
високою є ймовірність їх повного
або майже повного надходження.
Зупинити процес споживання товарів
і послуг неможливо, тому що без цього
неможливе саме життя. А, наприклад, прибуток
те чи інше підприємство може і не отримати.
По-третє,
споживання більш-менш рівномірно
в територіальному розрізі, а
тому непрямі податки знімають
напругу в міжрегіональному розподілі
доходів. Якщо доходи бюджету
базуються на доходах підприємства,
то внаслідок нерівномірності
економічного розвитку виникає
проблема нерівноцінності доходної
бази різних бюджетів. Так як
ніде в світі до сих пір
не вдалося досягти рівномірного
розвитку всіх регіонів, то без
використання непрямих податків
виникають труднощі в збалансування
місцевих бюджетів.
По-четверте,
непрямі податки здійснюють суттєвий
вплив на сама держава. Використовуючи
всі свої можливості та інструменти,
вона повинна забезпечити відповідні
умови для розвитку виробництва
та сфери послуг, тому що чим
більше обсяг реалізації, тим
більші надходження до бюджету.
Єдиною
проблемою при цьому є правильний
вибір товарів для акцизного
оподаткування. З одного боку, нібито
краще встановити акциз на товари
не першої необхідності, наприклад, алкогольні
напої. А, з іншого, тоді для держави
вигідніше продавати саме ці вироби.
Таке протиріччя цілком природне і
висловлює діалектику нашого життя.
По-п'яте,
непрямі податки впливають на
споживачів. При вмілому їх використанні
держава може регулювати процес
споживання, стримуючи його в
одних напрямках і стимулюючи
в інших. Таке регулювання має
бути гласним і відкритим, тому
що не завжди інтереси держави
співпадають з інтересами суспільства.
Таке регулювання також ніколи
не зможе задовольнити всі
верстви населення. Однак це
регулювання необхідно, тому диференціація
ставок акцизного збору в Україні
виправдана. Разом з тим слід
сказати, що єдина для всіх
товарів ПДВ знижує його регулюючу
роль. Світовий досвід переконує
доцільність використання декількох
різних ставок. Структура споживання
різних верств населення істотно
відрізняється, тому принцип справедливого
оподаткування може бути реалізований
через диференційований підхід до встановлення
непрямих податків на окремі товари, роботи,
послуги. Проте, тут теж є деякі обмеження.
Встановлення більш високих ставок тільки
на так звані товари першої необхідності
й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування
і скорочує податкові надходження до бюджету.
Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого
оподаткування товарів щоденного попиту
забезпечує державі постійні стабільні
і значні доходи, так як постійним, стабільним
та значним є суспільне споживання.
З
точки зору вирішення фіскальних
завдань непрямі податки завжди
ефективніше прямих. Це пов'язано
з цілим рядом причин. Одна
з головних причин полягає
в різних базах оподаткування:
прибутку або доходу при прямому
оподаткуванні, обсягу та структури
споживання - при непрямому.
Відомо,
що економічний розвиток всіх без
винятку країн має циклічний
характер з тим чи іншим періодом
коливань, економічне зростання чергується
спади в економічному розвитку. Саме
в період кризового падіння економіки,
коли зменшуються макроекономічні
показники розвитку, відбувається і
зменшення бази оподаткування, що призводить
при незмінних ставках до зменшення
доходів бюджету. База прямих податків
є більш чутливою до змін в економічному
розвитку, ніж база непрямих.
З
точки зору впливу на економічний
розвиток прямі податки традиційно
пов'язують із стимулами і анти
стимулом для трудової та підприємницької
діяльності, непрямі - з їх впливом
на ціни.
Очевидно,
що непрямі податки здійснюють
тим більший вплив на загальний
рівень цін, чим більший обсяг
вироблених в країні товарів
вони охоплюють, чим вищі їх
ставки. Дослідження економістів
свідчать про те, що введення
непрямих податків або збільшення
їх ставок може призвести до
підвищення загального рівня
цін у країні навіть при
незмінності всіх основних економічних
факторів. Тому, як свідчить зарубіжний
досвід, їх намагаються вводити
тільки в період економічної
стабільності.
За
деяких умов непрямі податки,
на відміну від прямих, сприятливіші
впливають на процеси нагромадження,
тому що вони в меншому ступені
зачіпають прибуток підприємств,
який є одним з основних
джерел накопичення, а також
тому, що з їх допомогою держава
може змінювати співвідношення
між споживанням і накопиченням,
якщо витратить кошти, отримані
за рахунок скорочення споживання,
на інвестиційні мети.
- Недоліки непрямих податків.
Їх
виплата не залежить від суми
доходу платника. Чим нижче дохід
громадян, тим більша його частина
витрачається на споживання, а
не на заощадження. Тому, чим
нижче рівень доходу, тим більший
у ньому питома вага непрямих
податків. Таким чином, непрямі
податки стають важким тягарем
особливо для незаможних верств
населення.
Регресивність
непрямих податків покажемо на
прикладі. Припустимо, успішний бізнесмен
отримує місячний дохід у розмірі
2000 грн., у той водночас пенсіонер
отримує 300 грн. на місяць. Бізнесмен
витрачає на споживання 1000 грн., а
1000 відкладає в заощадження. Пенсіонер
витрачає на споживання 200 грн., а
в заощадження відкладає 100 грн.
У 1000 грн. яку платить бізнесмен
за товари та послуги знаходиться
1000 * 0,2/1,2 = 167грн., що складає 167/2000
* 100% = 8,4% його доходу. Пенсіонер платить
державі у формі ПДВ 200 * 0,2/1,2
= 33 грн., що складає 33/300 * 100 % = 11,1% доходу
пенсіонера. Тобто виходить, що бізнесмен,
який має дохід в 6,5 перевищує
дохід пенсіонера, платить ПДВ
майже на 3% свого доходу менше,
ніж пенсіонер. На жаль ця
проблема закладена в самій
суті непрямих податків, вона
має місце навіть у розвинених
країнах, і уникнути її неможливо.
Її можна тільки послабити
шляхом застосування мудрої політики
ставок акцизів і диференціації
ставок податку на додану вартість
у залежно від призначення
товару (предмет першої необхідності,
предмет розкоші).
Також
непрямі податки обмежують розмір
прибутку, тому що в умовах
конкуренції не завжди можливо
підвищувати ціни. Для того, щоб
переконатися в тому, що непрямі
податки акумулюють в бюджеті
значну суму.