Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища

Зміст

 

Вступ	3
Сучасний стан навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України	5
Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища	7
2.1.Фонди охорони навколишнього середовища	7
2.2. Порядок фінансування природоохоронних заходів	9
Джерела фінансування ядерної безпеки України	16
Висновки	19
Список використаної літератури	21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

                                                                    Податки для тих, хто їх сплачує, -                                

                                                                    ознака не рабства, а свободи.

 

                                                                                                                   Адам Сміт

 

          Податки виникли з появою держави як один з методів мобілізації грошових коштів. На ранніх етапах історичного розвитку вони стягувалися з населення і мали або натуральну форму, або форму трудових повинностей. Разом з доходами у вигляді данини, контрибуції (тобто неподатковими доходами) держава покривала податками свої витрати. Але зі збільшенням територій, зростанням економічної та політичної моці держава починає стягувати податки зі своїх підданих. З розвитком товарно-грошових відносин податки набувають переважно грошову форму.

Таким чином, податки як економічна категорія  мають історичний характер. Вони змінювалися  разом з розвитком держави. Сучасне  держава, економіка якого ґрунтується, перш за все, на ринкових відносинах, повинно  забезпечувати ті інтереси суспільства, вирішення яких слабо регулюється  ринком або перебуває за межами ринкових відносин. До складу таких інтересів  входить:

• необхідність задоволення суспільних потреб  (управління, оборона, забезпечення правопорядку, безпека, соціальні витрати тощо);
• необхідність регулювання економічної діяльності суб'єктів господарювання, що завдають шкоди навколишньому середовищу;
• довгострокові капіталовкладення і перекладання підвищених ризиків з економічних суб'єктів на державу (наприклад, освоєння космосу).

Вирішення цих завдань і забезпечується через оподаткування.

    Наше непряме оподаткування знаходиться  в стадії становлення, так як  раніше вона, була відсутня. Система непрямого оподаткування була спрямована на поповнення бюджету і перекачування коштів з фонду споживання до фонду виробничого нагромадження за допомогою введеного в 1930 р. податку з обороту. Він представляв собою комплексний податок, який поєднує і заміняє собою цілий ряд непрямих і прямих податків, прийнявши форму надбавки з оптової ціни і стягується з населення при продаж товарів та послуг в мережі роздрібної торгівлі. І це стало потужним і досить ефективним інструментом, і міг існувати тільки в рамках цієї системи.

 З  переходом нашої країни на  шлях ринкових відносин виникла  потреба в новій системі непрямого  оподаткування. І ця потреба  реалізувалася у прийнятті нових  податків, в даний час до них  відносяться: податок на додану  вартість (ПДВ), акцизи і акцизні  збори, тарифно -митні збори,  імпортно-експортні мита і збори.  Найбільш істотну роль як у  складі даних податків і зборів, так і в склад і дохідних  джерел бюджетів всіх рівнів  грає ПДВ. Оподаткування даними  податком охоплює як товарообмін  на внутрішньому ринку, так  і оборот, що складається при  здійсненні зовнішньоторговельної  діяльності України з країнами  ближнього і далекого зарубіжжя. 

 Часто  ПДВ називають "європейським" податком, віддаючи належне його  ролі встановленні та розвитку  європейського інтеграційного процесу. 

 У  Податковому Кодексу України  зазначено: «Під податком і  збором (обов'язковим платежем) до  бюджетів та до державних цільових  фондів слід розуміти обов'язковий  внесок до бюджету відповідного  рівня або державного цільового  фонду, здійснюваний платником  у порядку і на умовах, що  визначаються законами України  про оподаткування »У всіх  визначеннях податків підкреслюються  наступні їх особливості: 

• тісний зв'язок податків з державною владою, для якої вони є найважливішим джерелом доходів;
• примусовий характер платежів, який здійснюється на основі законодавства;
• участь в економічних процесах суспільства.

 Необхідність  податків випливає з функцій  і завдань держави. Воно виконує  різноманітну діяльність (політичну,  економічну, соціальну), що вимагає  коштів. У докапіталістичних епоху  значна частина державних потреб  покривалася доменами - доходами  від нерухомості, головним чином  землі, що перебуває у власності  голови держави - короля, імператора, монарха, і регаліями - доходами  від монопольного права держави  на певну господарської діяльністю.

 У  міру розвитку товарно-грошових  відносин державна власність  поступово скорочується (продається, дарується), і дохід від не ізводиться  до мінімуму. Одночасно розширюються  старі і з'являються нові функції  держави, а значить, зростають  витрати. Скорочення власних доходів  держави (регалій і доменів)  призводить до того, що податки  стають головним видом доходів  держави. 

 Крім  податків у держави по суті  немає інших методів мобілізації  коштів у скарбницю. Воно може  використовувати для покриття  витрат державні позики, але їх  необхідно повертати та сплачувати  відсотки, що також вимагає додаткових  надходжень. За певних обставин  влада вдається до випуску  грошей в обіг, однак це пов'язано  з важкими економічними наслідками  для країни - інфляцією. У результаті  залишається головний дохід держави  - податки; інших більш прийнятних  методів у умовах ринку воно  не винайшло.

 В  даний час на частку податків, що є найважливішим засобом  формування фінансових ресурсів  держави припадає від 0,8 до 0,9 всіх  надходжень скарбниці в розвинених  країнах. У зведеному бюджеті  України частка податків становить  у середньому 70%.

 

1. Еволюція непрямого оподаткування в Україні.

 

1. Непряме оподаткування, його значення

 

 Доходи  бюджету виражають економічні  відносини, що виникають у держави  з підприємствами, організаціями  та громадянами в процесі формування  бюджетного фонду країни. Формою  прояву цих економічних відносин  служать різні види платежів  підприємств, організацій і населення  до державного бюджету, а їх  матеріально-речовим втіленням - грошові кошти, що мобілізуються  в бюджетний фонд. Бюджетні доходи, з одного боку є результатом  розподілу вартості суспільного  продукту між різними учасниками  відтворювального процесу, а з  іншого - виступають об'єктом подальшого  розподілу сконцентрованої в  руках держави вартості, бо остання  використовується для формування  бюджетних фондів територіального  галузевого та цільового призначення. 

 Склад  бюджетних доходів, форми мобілізації  грошових коштів до бюджету  залежать від системи і методів  господарювання, а також від вирішуваних  суспільством економічних завдань.  У нашій країні, де власником  переважної маси засобів виробництва  до недавнього часу виступала  держава, доходи бюджету базувалися  в основному на грошових заощадження  державних підприємств. Система  стягування платежів у період 1930 - 1990 рр.. відрізнялася тим, що  мала яскраво виражений фіскальний  характер, була жорстко централізованою,  будувалась на використанні індивідуальних  ставок. Ці риси відображали адміністративно  командний підхід мобілізації  фінансових ресурсів у розпорядження  держави, свідчили про прагнення  центру зосередити в своїх  руках максимально можливу величину  грошових коштів.

 Відсутність  об'єктивних критеріїв, відповідно  до яких обгрунтовано визначалася  б частка участі кожного суб'єкта  господарювання в формуванні  бюджетного фонду країни, приводило до підриву фінансової самостійності підприємств, нехтування їхніми економічними інтересами.

 Перехід  на ринкові засади господарювання  зажадав використання економічних  методів керівництва суспільним  виробництвом, а неефективність  застосовувалися раніше форм  мобілізації частини чистого  доходу підприємств у бюджет  зумовила докорінну зміну системи  дохідних надходжень - вона стала  будуватися на базі податкових  платежів;взаємовідносини підприємств  з бюджетом були переведені  на правову основу,  регульовану  законом. 

 Економічна  сутність податків характеризується  грошовими відносинами, складаються  у держави з юридичними та  фізичними особами. Ці грошові  відносини об'єктивно обумовлені  та мають специфічне суспільне  призначення - мобілізацію грошових  коштів у розпорядження держави.  Тому податок може розглядатися  в якості економічної категорії  з притаманними їй трьома функціями  - фіскальної, економічної та контрольної. 

 За  допомогою фіскальної функції  формується бюджетний фонд. Податки  безпосередньо пов'язані з розподільною  функцією фінансів в частині  перерозподілу створеного ВНП  між державою та юридичними  і фізичними особами. Одночасно  вони виступають методом централізації  ВНП у бюджеті на загальнодержавні  потреби. Фіскальна функція є  важливою в характеристиці сутності  податків, вона визначає їх суспільне  призначення. Дивлячись на цю  функцію держава повинна отримувати  не просто достатньо податків, а головне - надійних податків. Податкові надходження повинні  бути постійними, стабільними, рівномірно  розподілятися в регіональному  розрізі. 

 Податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Так як призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то строки їх надходжень повинні бути узгоджені з термінами фінансування видатків бюджету.

 Стабільність  надходжень визначається високим  рівнем гарантій того, що передбачені  законом про бюджет на поточний  рік доходи будуть отримані  в повному обсязі. Безглуздо встановлювати  такі податки, які таких гарантій  не дають, так як тоді невизначеною  стає вся фінансова діяльність  держави. 

 Рівномірність  розподілу податків у територіальному  розрізі необхідна для забезпечення  достатніми доходами всіх ланок  бюджетної системи. Без цього  виникає потреба в значному  перерозподілі грошових коштів  між бюджетами, що знижує рівень  автономності кожного бюджету,  ступінь регіонального самоврядування  і самофінансування.

 Податки,  як уже зазначалося, характеризуються  рухом вартості від юридичних  і фізичних осіб до держави.  Їх сплата призводить до зменшення  доходів платників, причому об'єктивно  кожен платник зацікавлений виплатити  якомога меншу суму податку.  Таким чином в сутність кожного  податку закладена економічна  або регулююча функція. 

Суть  її полягає у впливі податків на різні сторони діяльності платників  податків. Так як регулююча функція  є об'єктивним явищем, то вплив податків здійснюється незалежно від волі держави, яка їх встановлює. Разом  з тим, держава може свідомо використовувати  податки з метою регулювання  певних процесів у соціально-економічного життя суспільства. Реалізуючи цю функцію, держава впливає на виробництво, стимулюючи або стримуючи його розвиток, посилюючи або слабшаючи накопичення  капіталу, розширюючи або зменшуючи  платоспроможний попит населення.

 Використання  податків в якості фінансових  регуляторів – дуже складна  і тонка справа. Тут не може  бути головного і другорядного  – все головне. Іноді незначні  деталі в оподаткуванні можуть  змінити суть впливу податку:  зробити його прямо протилежним  по порівнянні з передбаченим. Проблема полягає в тому, що  податки зачіпають все суспільство,  а це - безмежна гама інтересів,  врахувати які дуже важко, але  вкрай необхідно. Податки та  їх функції відображають базисні  відносини, які використовуються державою у податковій політиці через широкий арсенал надбудовних інструментів (податкових ставок, способів оподаткування, пільг і т. д.).

 Конкретними  формами прояву категорії податку  є всі види податкових платежів, що встановлюються законодавчими  органами влади. З організаційно  правової сторони податок - це  обов'язковий платіж, надходить в  бюджетний фонд у визначених  законом розмірах і в визначені  терміни. Сукупність різних видів  податків, у побудові й методах  обчислення яких реалізуються  певні принципи, утворює податкову  систему країни.

 Податки  є економічною базою функціонування  держави і найважливішою фінансової  формою регулювання ринкових  відносин. Податки - головний дохід  державної скарбниці. У світі  вони становлять від 60% до 95%доходної  частини державного бюджету. Все,  сто пов'язане зі споживанням  держави, закладено в податках.