Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки

Доцільно буде запровадити нові податки на майно громадян - це буде дуже ефективно адже від цього податку складно ухилитися та й буде соціальна справедливість, хто багатший – той й платить більшу частку податкових платежів на користь держави, які будуть поповнювати бюджети всіх рівнів. Необхідно вдосконалити законодавчу базу та посилити фіскальний контроль з боку держави  за допомогою якого можна буде виявити та припинити діяльність фіктивних підприємств, виявити фізичних осіб, які відхиляються від сплати податків на користь держави та застосувати відповідні санкції до цих порушників.

Перш за все, Україна має  проводити виважену бюджетну та боргову  політику, адже із зростанням рівня  державного боргу збільшуються виплати  із бюджету по обслуговуванню цього боргу та в подальшому залишається дефіцит бюджету.

Необхідно скоротити видаткову  частину шляхом скорочення управлінських  видатків, а саме видатки  на утримання  чиновників.

Також Україні слід перебрати  досвід у сфері планування бюджету  та міжбюджетних відносин в США. Необхідно  вдосконалити систему планування й  прогнозувати доходи й видатки бюджету  хоча б на декілька періодів наперед (на 3—5 років) [7 c.182—184].

Для підвищення ефективності використання бюджетних коштів Україні  слід удосконалювати систему програмного  бюджетування шляхом вдосконалення  законодавчої бази у цій сфері, обмеженню  органів, які розробляють і впроваджують програми, розширенням фінансування цільових програм.

Для вдосконалення бюджетного регулювання в розвинених країнах  розроблена система програмно-цільового  бюджетування. Саме програмно-цільовий метод є інструментом, який дає  змогу ефективніше і прозоріше  використовувати бюджетні кошти. Основною ідеєю методу є те, що всі вкладені фінансові ресурси мають працювати  на результат [20 с. 78—83].

Програмний метод бюджетування використовується у більшості країн  ЄС, США, Канаді, у країнах СНД  — Росії, Казахстані і він довів  свою ефективність на практиці.

В основу методу покладено  бюджетні програми, які за Бюджетним  кодексом України являють собою  „систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних  коштів відповідно до покладених на нього  функцій” [2].

Із запровадженням методу у бюджетування з 2002 р. іноземним країнам вдалось досягнути успіхів у розв’язанні проблем макроекономічної стабілізації, збалансування доходів і видатків бюджету та обмежити державний борг. Великою плюсом у функціонуванні програмного методу є залучення небюджетних коштів в якості державних фінансових ресурсів.

Для чіткої регламентації  бюджетних програм у 2004 р. було прийнято Закон України „Про державні цільові  програми”, яким було затверджено понятійний апарат відносно цього питання, класифікацію програм, методику розробки та виконання [4].

Однак закон надзвичайно  розширив кількість державних органів, які мають право розробляти такі програми, внаслідок чого кількість  державних програм з кожним роком  зростає в геометричній прогресії. Програми можуть видавати і Верховна Рада, і Уряд, і Президент, і місцеві  органи самоврядування. Розроблені програми всіма гілками влади часто  суперечать одна одній, а ще частіше  дублюють одна одну.

Постає велика проблема досягнення підвищення ефективності програм, адже вже українською традицією стало  прийняття рішень по реалістичності і контрольованості цільових програм  в рамках „політичної доцільності” [14 с. 138—151].

Тому для подолання  цих проблем необхідно запровадити  рішеннями законодавчих і виконавчих органів чітку регламентацію  стосовно впровадження й виконання  цільових програм (наприклад, шляхом внесення змін у вищезгаданий закон).

Вдосконалення програмного  методу у бюджетування в Україні  дозволить розв’язати такі проблеми: вдосконалить систему бюджетування на стадії планування; підвищить ефективність використання бюджетних коштів; заповнить  прогалини у недосконалій законодавчій базі; шляхом затвердження пріоритетних напрямків розвитку регіонів вдосконалить систему міжбюджетних відносин; шляхом розробки й впровадження програм  і вдосконалення податкової системи  сприятиме виведенню з тіні економіки.

Україна перейшла до системи  програмного бюджетування, яка регламентує  бюджетний процес за програмно-цільовою методикою. Ця модель довела свою ефективність в багатьох країнах світу. Утім в  нашій державі її розвиток перебуває  на початковій стадії і потребує значного вдосконалення.

Таким чином, в Україні  слід продовжувати удосконалювати систему  програмного бюджетування, використовувати  методи подолання бюджетного дефіциту. Також Україні необхідно розв’язати проблему політичного лобіювання при  бюджетному плануванні шляхом відокремлення  бізнесу від політики, використовуючи вдосконалення законодавчої бази.

Головною проблемою подальшого становлення системи бюджетного регулювання в Україні є її нерозвиненість і невідповідність швидким змінам, що відбуваються в економічній системі.

Представлені пропозиції  щодо вирішення виявлених проблем  у бюджетному регулюванні економіки  дозволять  покращити бюджетне регулювання  ринкової економіки, шляхом підвищення ефективності виконання Державного бюджету та які схематично викладені  у додатку [див Таблицю 3.1 у додатку до розділу 3][ 12 с. 361- 368].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Державний бюджет виконує  вирішальну роль у фінансовому регулюванні  ринкової економіки, оскільки насамперед є основним кошторисом держави, в  якому зазначаються доходи і видатки  бюджету і джерела їх фінансування, а саме в цих категоріях головним чином визначається напрямки функціонування держави (в контексті виконання  держави своїх функцій), напрямки державної соціально-економічної  політики (в контексті визначеності спрямування фінансових ресурсів), напрямки залучення коштів для виконання  державою поставлених завдань. Крім того, важливість Державного бюджету  у фінансовому регулюванні економічних  процесів визначається у його домінантності  в системі розподільчих відносин, а саме відносини з приводу  формування й використання централізованого фонду грошових коштів. Застосовуючи бюджетну політику, держава регулює  основні економічні процеси країни. Бюджет виступає головним індикатором  економіки, оскільки, досліджуючи динаміку й структуру бюджетної системи, виявляються основні досягнення й недоліки державного реформування народного господарства. Бюджет є головним забезпечувальним елементом економіки, бо в ньому зазначаються обсяги, напрямки й джерела фінансування галузей господарства. Таким чином, Державний бюджет будь-якої країни є фінансовою основою ринкової економіки.

Основними структурними одиницями  Держбюджету є доходи й видатки. Важливого значення набуває планування й виконання дохідної й видаткової частини бюджету, оскільки на цих  етапах здійснюється розробка й впровадження фінансово-господарської тактики  і стратегії держави. У плануванні й виконанні дохідної частини  бюджету України виявлено наступні проблеми: недосконала система планування доходів призводить до значних обсягів  недонадходжень до бюджету, відсутність  розробленої економічної стратегії  країни на декілька років сприяє посиленню  невизначеності при плануванні й  виконанні дохідної частини, через  недосконалість законодавчої бази значною  мірою знижується ефективність використання бюджетних доходів. У системі планування й виконання видаткової частини спостерігається тенденція до оптимізації показників планування й виконання, втім завдяки прогалинам в програмно-цільовому бюджетуванні набувають значного розвитку негативні явища, такі як значний рівень тінізації економіки (внаслідок відсутності чітко встановленої податкової політики), політичного лобіювання бізнес інтересів на стадії проектування видаткової частини, некоректні з погляду фінансової теорії і практики напрямки фінансування бюджетного дефіциту (великою мірою спостерігається розпродаж національного багатства за останні роки). У сфері міжбюджетних відносин негативними є тенденції до неоптимального розподілу міжбюджетних трансфертів.

Для розв’язання окреслених проблем Україні слід перш за все, вдосконалити податкову систему, шляхом створення податкової системи, яка б забезпечувала чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту та шляхом упорядкування механізму стягнення податків та посиленням відповідальності за ухилення від сплати податків та їх несвоєчасну сплату. Для подолання недоліків системи планування й виконання бюджету слід перейняти досвід США в плануванні проекту Держбюджету, коли бюджет розробляється не лише на плановий рік, а й на п’ять майбутніх із аналізом попереднього бюджету. Для подолання дефіциту бюджету слід розширити дохідну базу шляхом запровадження американського досвіду у податковій політиці, а саме наданням прерогативи прямому оподаткуванню. Для підвищення ефективності використання бюджетних коштів Україні слід удосконалювати систему програмного бюджетування шляхом вдосконалення законодавчої бази у цій сфері, обмеженню органів, які розробляють і впроваджують програми, розширенням фінансування цільових програм.

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Бюджетний кодекс України

Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/

2. Бюджетний кодекс України/Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 37-38,ст. 2
3. Закони  України про Державний бюджет за відповідні роки

Режим доступу:  http://minfin.gov.ua/

4. Закон України „Про державні цільові програми”/Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 25, ст. 1—14
5. Звіти  міністерства фінансів України про виконання Держбюджету за відповідні роки

Режим доступу:  http://minfin.gov.ua/

6. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова  та ін.; За заг. ред. В.Федосова. — К.: КНЕУ, 2004. – 864 с
7. Бюджетный процесс в развитых странах (опыт США)/ В. Кодацкий//Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 12.
8. Виконання бюджетів: концептуалізація проблеми та напрями удосконалення. Дем’янишин В.Г.
9. Зниження бюджетного дефіциту в умовах ринку/В.П. Кодацький//Економіка. Фінанси. Право. — 2005. — № 6
10. Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — 2-ге вид., перероб. і доп. / О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. — К.: КНЕУ, 2003. — 387 с.
11. Основні шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні/І.С. Невінчаний// Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. — 2007. —№ 6.
12. Пасічник М.Д. Система бюджетного регулювання економіки України в умовах економічної кризи // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2009. – № 21.
13. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.:Знання-Прес, 2003. — 523 с.
14. Программные методы управления в бюджетном процессе Украины/В. Геец// Общество и экономика. — 2007. — № 11—12
15. Складання проекту бюджету держави: прагматика, проблематика та шляхи удосконалення/В. Дем’янишин//Світ фінансів. — 2007. — № 4   
16. Угровецький О.П. Податкова система України: характерні особливості // Наше право. 2008. - №1
17. Фінансова політика у сфері видатків бюджету/Д.В. Полозенко, Д.О. Іваницький/Економіка АПК. — 2006. —№ 1.
18. Фінансове право України: Навчальний посібник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Шкарупи В.К.- Київ: „Істина", 2007. - 148 с.
19. Формування  ринкової  економіки   в Україні. 2009. Вип. 19. С. 81–87
20. Формування та виконання бюджету за програмно-цільовим методом/М.І. Кульчицький, З.В. Перун//Фінанси України. — 2005. — № 2
21. http://ebooktime.net/book_393_glava_12_2.3.html
22. http://gufer.net/national_economy/101-problemi-byudzhetnoyi-poltiki-v-ukrayin.html
23. http://www.info-library.com.ua/books-text-5210.html
24. http://www.niss.gov.ua/articles/347/
25. http://www.vuzlib.net/dre/7.htm

 

 

 

 

 

 

 

Додаток до розділу 1

 

 

Таблиця 1.1

Функціональна класифікація видатків

 

Функції   держави	Видатки бюджету
Управлінська	державне управління; судова влада і прокуратура; правоохоронні органи і служба безпеки; фінансові і митні органи; міжнародні відносини
Оборонна	національна оборона (фінансування витрат Міністерства оборони, Національної гвардії, Прикордонних військ, Штабу цивільної оборони, навчальних організацій Товариства сприяння обороні України та ін.)
Соціальна	соціальний захист і соціальне забезпечення населення (витрати на індексацію доходів і заробітної плати працівників закладів та установ, що фінансуються з бюджету; виплати компенсацій населенню на дітей; пенсії та виплати компенсацій військовослужбовцям і членам їхніх сімей; кошти на охорону материнства і дитинства; допомога малозабезпеченим верствам населення); соціальна сфера (освіта; підготовка кадрів; культура; мистецтво; засоби масової інформації; охорона здоров’я; молодіжні програми; фізична культура і спорт)
Економічна	економічна діяльність держави (капітальні вкладення; фінансування реконструкції підприємств; нарощування виробництва споживчих товарів і продукції виробничого призначення тощо); фундаментальні наукові дослідження