Бюджетна система України та однієї з зарубіжних країн: порівняльна характеристика

Метою фінансового  планування є вияв необхідного ступеня  вільності пропонованих заходів, прогнозування  можливих ситуацій в економічному та соціальному житті країни. В ролі часового критерію вибирається п'ятирічний  період, перший рік - це поточний бюджет, другий рік - рік, на який формується бюджет і останні 3 роки - це власне плановий період оптимального часового відрізку.

В практиці ФРН  фінансове планування є ковзним, а саме - фінансовий план складається  кожен рік наново, і при цьому  період планування зміщується на один рік вперед. Таким чином, забезпечується набагато більша в порівнянні з постійним  планом актуальність.

Ковзний план в змозі більш гнучко реагувати  на зміну економічних і соціальних умов.

Основа фінансового  планування - це планування витрат. Досить чітко плануються за окремими статтями витрати, пов'язані із забезпеченням  державою своїх функцій. Загальними обсягами передбачаються витрати і  ризики інфраструктурних потреб. На основі чітких нормативів забезпечення доходної частини бюджету, інших реальних надходжень, співставляються доходи і витрати. В межах фінансового планування є необхідним забезпечити відповідність доходів і витрат загальноекономічному потенціалу народного господарства. Це досягається на основі прогнозу макроекономічних показників.

У ФРН на перші  два фінансові роки складається  макроекономічний прогноз з врахуванням  змін господарської кон'юнктури. На інші три роки зміни господарської  кон'юнктури не враховуються. З врахуванням  досить низьких темпів інфляції планування проводиться в цінах поточного  року.

Процес обговорення  бюджету, як і його виконання та звіт, широко висвітлюються в засобах  масової інформації, що попереджає негативні тенденції в бюджетному процесі. При обговоренні бюджету  на засідання уряду зазвичай запрошуються провідні політики -- члени парламенту. Основна роль у бюджетному процесі  відводиться бюджетному комітету бундестагу. Члени бюджетного комітету є доповідачами з певних розділів бюджету, оскільки вони володіють необхідною інформацією  й узгоджують свої позиції з урядом. Процес обговорення у двох палатах  парламенту доволі тривалий -- від трьох  до трьох з половиною місяців.

Після затвердження бюджету діє принцип розподілу  влади, згідно з яким виконання бюджету -- абсолютна компетенція уряду, і  парламент не має права вимагати від уряду, щоб він у повному  обсязі виконував окремі статті -- контролюються  лише основні цифрові показники.

Закінчується  цикл бюджетного процесу затвердженням  звіту про виконання бюджету. Період між закінченням бюджетного року і затвердженням звіту про  виконання бюджету був досить довгий -- два з половиною роки. Це викликано необхідністю ретельної  перевірки витрат бюджету. Нині вжито  заходи щодо скорочення цього терміну, приблизно до шести місяців. [11]

Розглядаючи бюджетну систему Німеччини було виявлено багато позитивних моментів, але в той же час існують  і проблеми.

Згідно з  аналізом, проведеним Інститутом економічних  досліджень в Халле (за дорученням Міністерства фінансів ФРН) на предмет цільового використання бюджетних коштів у східних землях Німеччини, тільки Саксонія витратила їх за призначенням, інвестувавши переважну частину в розвиток інфраструктури і витративши лише малу частку на поточні витрати зважаючи на низькі надходження податків.

Берлін взагалі  не витратив жодного євроцента на цілі, передбачені "Пактом солідарності". З'ясувалося, що виділяються на його підставі кошти пішли на "штопанням  бюджетних дір" - оплату чиновників, нарахування персональних пенсій та покриття старих земельних боргів. Тобто гостро стоїть проблема збільшення ефективності цільового використання бюджетних коштів.

Крім того в Основному законі ФРН записано, що розмір щорічних нових запозичень окремо взятої землі (це правило стосується і самої федерації) не повинен  перевищувати суму коштів, які щорічно  направляються на інвестиції. Однак  даний припис протягом ряду останніх років порушувалося як федерацією, так і більшістю земель. Не дивно, що окремі успішні землі, - як, наприклад, Баварія (вийшла в 2006 р. на бездефіцитний  бюджет) і Саксонія, яка має стійку тенденцію до зниження державної  заборгованості та зростання економіки (у 2006 р. зібрала податків на 900 млн. євро більше , ніж було заплановано), відмовляються  платити за боргами інших земель. [5]

У ФРН існує  ряд проблем, які потребують вирішення. Серед них проблема цільового  використання коштів, необхідність збільшення доходів, реформування системи фінансового  вирівнювання.

У цілому можна  сказати, що фінансова система Німеччини  побудована таким чином, що вона цілком відповідає урядової політики соціальної ринкової економіки. Величезна увага  приділяється соціальному забезпеченню і підтримці нормального рівня  життя населення.

5. Бюджетна система України - оцінка ефективності

Розвиток  бюджетної системи України останнім часом характеризується зміцненням тенденції до централізації. Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного  управління ним належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Поки що фінансовий потенціал і реального, і фінансового секторів економіки, і доходи громадян та держави суттєво  обмежені. Зведений бюджет нашої держави  значно менший за обсягом від бюджетів окремих європейських країн, що за територією поступаються багатьом областям України. На жаль, як не прикро це констатувати, але нинішня українська бюджетна практика багато в чому продовжує  ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної  системи. Бюджетна децентралізація  зводиться до реформування бюджетної  системи у напрямку формування усіх її ланок як відносно автономних і  фінансово спроможних для виконання  прийнятих бюджетних повноважень. Також система забезпечення фінансовими  ресурсами місцевих бюджетів характеризується значною залежністю місцевих бюджетів від встановлених законом про  державний бюджет на відповідний  рік нормативів відрахувань від  загальнодержавних податків та обсягів  запланованих трансферів. Сьогоднішня  практика організації міжбюджетних відносин показує необґрунтовано низький  рівень власних і закріплених  законом джерел наповнення доходної частини місцевих бюджетів.

Проблеми, що виникають у бюджетній системі  України, не є чимось привнесеним  ззовні, вони характерні саме для України  з її особливою ментальністю. Цим  пояснюється хронічне неприйняття  будь-яких шаблонів або теорій. Напрацювання будь-яких наукових концепцій щодо векторів соціально-економічного розвитку обов'язково повинні мати історичне  підґрунтя. Втрачене протягом століть  відчуття власної держави в сучасних умовах проявляється в нерозумінні  значення мови корінного населення, захопленні чужорідними цінностями, які генетично нам не властиві. У соціально-економічній сфері  це реалізується в захопленні товарами іноземного походження, витворами мистецтва, досягненнями культури. Загалом тут нічого загрозливого немає -- на досягненнях інших цивілізацій можлива розбудова свого власного, але за умови -- закордонне дійсно краще.

Також важливим є усвідомлення того, що бюджетна система  є складовою фінансової, тому має  бути відповідна координація. Так, проблеми бюджетної системи неможливо  ефективно вирішувати, не розв'язавши податкові, банківські, інвестиційні, митні проблеми.

Для України  дотримання встановлених правил є досить суттєвою проблемою. Дії Верховної  Ради України щодо прийняття пакета юридичних зобов'язань перед Радою  Європи, іншими міжнародними фінансовими  інституціями показують, що ми досить легковажно ставимось до юридичних  постулатів. Це проявляється в затягуванні  прийняття норм, недостатній науковій обґрунтованості, поспішності, у порушенні  прийнятих норм. Так, лише протягом 2003 p. було прийнято ряд актів, які  прямо суперечать Бюджетному кодексу  в питаннях податків, заробітної плати  тощо.

Отже, і тут  бачимо прояв української ментальності у вільному трактуванні правових норм, традиційній неповазі до органів  влади, несплаті податків, безвідповідальності  окремих членів суспільства. Нині міжнародне фінансове середовище подібне до такого фізичного явища як ламінарний рух -- коли рідина або газ переміщується  шарами, не перемішуючись. Але в цих  шарах можуть відбуватися хаотичні процеси. Крім того, відбувається взаємопроникнення  процесів у межах держав, групи  держав. Досліджуючи міжнародні фінансові  потоки з позицій системного методу, 3. Луцишин відзначає, що суттєве зближення об'єктів чи подій дає нову якість, яка полягає в тому, що об'єкти (події), раніше настільки віддалені один від одного у часі та просторі і тому слабо взаємодіючі один з одним, часом зовсім незалежні один від одного, тепер зближуються настільки, що починають безпосередньо впливати один на одного. Безмірно підвищується ефективність процесів відтворення, посилюється роль причинно-наслідкових зв'язків, виникають нові взаємодії, процеси, нові контури управління. В результаті цього відбуваються: 1) суттєва зміна характеру розвитку; 2) прискорення його темпів. Причому перше викликається реалізацією можливостей у дійсність, яка в свою чергу, створює нові, досі невідомі, чи на перший погляд нереальні, можливості і т. д. Оскільки це цілеспрямований процес, керований людиною, вищезазначене означає зростання рівня організації (негентропії) системи, підвищення її живучості, прискорення її розвитку1.

Отже, як би не намагались в Україні надати бюджетній  системі певної автономності, щодо еволюційного розвитку вона буде зазнавати  впливу зовнішнього середовища як в  Україні, так і за її межами. Звідси можна зробити висновок, що вивчення бюджетних процесів у країнах -- сусідах  України, країнах -- членах ЄС є необхідним для визначення векторів розвитку бюджетної системи. [11]

Хоча введення в дію Податкового кодексу  України та нової редакції Бюджетного кодексу забезпечили зростання  бюджетних показників у 2011 році. Надходження до Державного бюджету України у 2011 році становили 314,6 млрд. грн., що на 30,8 відсотка, або на 74,0 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році.

До загального фонду державного бюджету в 2011 році надійшло 265,8 млрд. грн., що на 28,1 відсотка, або на 58,3 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році.

Завдяки зусиллям Уряду щодо покращання адміністрування  податків забезпечено вищі ніж було визначено в законі про бюджет доходи загального фонду державного бюджету у 2011 році на 3,3 відсотка, або  на 8,5 млрд. гривень. Протягом всього 2011 року фактичні доходи були вищими ніж  індикативні показники, передбачені  в розписі.

Відповідно  до положень Податкового кодексу  України у 2011 році було запроваджено механізм відшкодування ПДВ в автоматичному режимі. В цілому за 2011 рік року було відшкодовано ПДВ грошовими коштами в обсязі 42,8 млрд. грн., що в 1,8 рази більше ніж в 2010 році. З них в автоматичному режимі було відшкодовано 15,9 млрд. грн., або 37,1 відсотка загальної суми відшкодування. Власні надходження бюджетних установ до спеціального фонду державного бюджету в 2011 році дорівнювали 23,3 млрд. грн., що на 5,3% (або на 1,2 млрд. грн.) більше порівняно із 2010 роком.

Достатнє  наповнення дохідної частини державного бюджету протягом 2011 року дало змогу  збільшувати як соціальні, так і  інвестиційні видатки. При цьому  проводилася виважена політика видатків, зокрема було скорочено видатки  на утримання органів державної  влади в рамках адміністративної реформи, здійснено обмеження непріоритетних видатків. [6]

Ми бачимо, що бюджетне законодавство не ідеальне, але Україна працює над його покращенням  і вже є істотні зміни.

6. Удосконалення бюджетного законодавства України на прикладі

                                   європейського досвіду

Уже сьогодні існує повне розуміння необхідності подальшого поступального розвитку бюджетної системи України з  метою її гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами управління бюджетними коштами та наближення практики національного бюджетування до передового зарубіжного досвіду.

Необхідність  внесення змін до нормативно-правових актів у бюджетній сфері насамперед зумовлена потребою розширення фінансової основи місцевого самоврядування як важливої складової частини механізму  підвищення добробуту населення  й економічного розвитку громад, удосконалення  міжбюджетних відносин із метою забезпечення справедливого й неупередженого розподілу бюджетних ресурсів та дотримання визначених законодавством принципів збалансованості й  самостійності бюджетів, підвищення ефективності використання бюджетних  коштів, створення стимулів розширення й мобілізації належних бюджету  доходів

На запрошення Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року фахівці Державної казначейської  служби України взяли участь у  семінарі Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з огляду бюджетного процесу в  Україні.

Міжнародні  експерти Німецького Товариства Міжнародного Співробітництва (GIZ) та Організації  економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) презентували заключний проект огляду бюджетного процесу в Україні, включаючи останні коментарі  співробітників Міністерства фінансів України, а також надали свої рекомендації до проекту.

Також на семінарі проводилося обговорення з представниками міжнародних фінансових організацій  теми: “Бюджетування в Україні з міжнародної проекції”. [6]

У європейських країнах основна увага зосереджується на правилах, які сприяють фінансовій стабілізації. Одним з найважливіших  фінансових правил, які закріплюються  законодавчо з метою фінансової стабілізації. Одним із найважливіших  фінансових правил, які закріплюються  з метою фінансової стабілізації, є правило збалансованості бюджету, тобто баланс доходів та видатків бюджету.. Борове правило встановлює відповідну частку державного боргу  у відсотках до ВВП, що є ефективним для гарантування конвергенції боргової політики у країнах Єврозони, проте  не забезпечує достатнє управління фіскальною політикою у випадках, коли рівень боргу є нижчим за встановлені  обмеження. Правило витрат - використовують щодо обмеження бюджетних видатків. Доходні правила встановлюють верхню межу доходів і націлені на підвищення доходів.

Як показують  дослідження зарубіжних вчених, фіскальні  правила по-різному впливають  на ефективність бюджетної політики. [7]

На нинішньому етапі розвитку економіки держави  все більшої гостроти набуває  необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як за доходами, так і за видатками, а також  міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі. Уже сьогодні існує повне розуміння необхідності подальшого поступального розвитку бюджетної системи України з метою її гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами управління бюджетними коштами та наближення практики національного бюджетування до передового зарубіжного досвіду.

Відсутність належного законодавчого регулювання  бюджетних правовідносин породжує низку негативних соціально-економічних  наслідків:

– постійне «недонесення»  протягом останніх років належних державному бюджетові платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка з фінансуванням окремих видів  видатків;