Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

Отже, як показують розрахунки, внутрішня норма прибутку цього  проекту становить d = 25,4 %, а оскільки цей показник вищий за середньоринкову ставку дохідності (25 %), то розглянутий напрям інвестування можна визнати прийнятним. Якщо підприємство має кілька проектів, то необхідно розрахувати внутрішню норму прибутку для кожного з них і вибрати проект з найвищим значенням d.

Зауважимо, що точність обчислень  за розглянутим методом залежить від довжини інтервалу (d1, d2). Що менший інтервал, то точнішим буде значення d, а найбільша точність досягається у разі мінімального інтервалу, тобто коли d1 і d2 — найближчі табличні коефіцієнти дисконтування, за яких значення NPV змінює знак на протилежний. Утім, розрахунки значно спрощуються за застосування спеціалізованого фінансового калькулятора.

Аналіз періоду окупності інвестицій.Період окупності інвестицій — це час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором у процесі експлуатації проекту, зрівняється із сумою інвестиції (вимірюється в роках та місяцях). Метод визначення періоду окупності — один з найпоширеніших у світовій практиці та досить простих засобів з’ясування доцільності проведення інвестиційної операції. У класичному варіанті цей метод не передбачає впорядкування грошових надходжень у часовому аспекті, тобто техніка дисконтування не застосовується. З кількох проектів привабливішим визнається той, який має коротший період окупності.

Алгоритм розрахунку періоду окупності залежить від  рівномірності надходження грошових потоків. Якщо грошовий потік є стабільним протягом періоду експлуатації проекту, то період окупності визначається діленням суми інвестиції на річний обсяг грошового потоку (дріб округлюють у бік збільшення до найближчого цілого).

Наприклад, якщо сума інвестиції становить 670 тис. грн, а щорічні грошові  потоки — 175 тис. грн, то термін окупності  проекту становитиме майже 4 роки (670 : 175 = 3,83). Якщо доходи від проекту розподілено за роками нерівномірно, то період окупності обчислюють прямим розрахунком кількості років, протягом яких суму інвестицій буде погашено відповідними надходженнями.

Такий спрощений підхід до визначення доцільності інвестування прийнятний за умови незначних темпів інфляції (2—5 %) і відповідно невисоких середніх ставок дохідності. Для одержання точніших результатів, а також для тих ринків, де ставки дохідності досить високі, а отже суттєво впливають на часову вартість грошей, у процесі визначення та аналізу періоду окупності інвестицій рекомендується враховувати часовий аспект. У такому разі для розрахунку беруть не номінальні, а дисконтовані грошові потоки, що збільшує період окупності проекту.

Так, період окупності  проекту, описаного в прикладі 1, розрахований за першим варіантом (без застосування техніки дисконтування), становить 2 роки, оскільки суму інвестиції 750 тис. грн. буде повернено інвестору за рахунок грошових потоків, що надійдуть протягом двох років (350 + 400 = 750). За розрахунків із урахуванням дисконтованих грошових потоків період окупності проекту збільшиться до 3 років (280 + 256 + 215,25 = 751,25).

Визначення доцільності  інвестицій за методом періоду окупності  має певні недоліки, зокрема те, що доходи останніх періодів у розрахунках не враховуються, а отже, повну ефективність проекту проаналізувати неможливо. Наприклад, із двох інвестиційних проектів з однаковими періодами окупності один може функціонувати й генерувати грошові потоки ще тривалий час після закінчення періоду окупності, а в іншого з цим періодом збігається і граничний строк експлуатації. Зрозуміло, що перевагу слід віддати першому напряму інвестування, але за критерієм окупності проекти будуть визнані рівноцінними.

Крім того, цей метод  не дає змоги виявити відмінності між проектами, які мають однакові періоди окупності, але відрізняються за величиною щорічних надходжень, хоч очевидно, що з двох проектів з однаковими періодами окупності привабливішим буде той, за яким грошові потоки в перші роки експлуатації вищі.

Водночас існує кілька ситуацій, коли застосування даного методу слід визнати доцільним. Наприклад, для кредиторів (банків) період окупності  інвестиційного проекту є орієнтиром для визначення тривалості періоду  кредитування, а можливість дальшої експлуатації об’єкта для них не має значення. У галузях, які характеризуються високою ймовірністю досить швидких технологічних змін і прискореного морального зносу обладнання, наприклад у галузі комп’ютерної техніки, аналіз періоду окупності є найбільш прийнятним критерієм. За умов високого ризику керівництво підприємства може взяти за правило розглядати тільки ті проекти, період окупності яких не перевищує наперед встановленого нормативу. У такому разі метод визначення періоду окупності буде критерієм попереднього відбору проектів.

Фінансові інвестиції передбачають одержання прибутків від вкладення  капіталу в інвестиційні цінні папери — облігації, акції, паї, внески тощо. У процесі формування портфеля фінансових інвестицій підприємству необхідно насамперед проаналізувати співвідношення таких основних характеристик, як дохідність та рівень ризику. Дохідність цінних паперів залежить від двох чинників:

Рисунок 1.1 - Вплив умов на привабливість  підприємства

 

Отже, інвестори, а особливо іноземні, прагнуть мати інформацію про умови, які впливають на формування інвестиційної привабливості підприємства. Наявність повної інформації про галузь, регіон та, особливо, умови господарювання суттєво впливають на привабливість підприємства. Отже, інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні країни, галузі, регіону. Підприємство — це об'єкт, в який вкладаються кошти інвестором і чия привабливість повинна визначатися обов'язково. А тому інвестиційна привабливість підприємства буде визначатися з урахуванням складових інвестиційної привабливості на всіх рівнях.

 

1.3 Висновки до розділу 1

 

Таким чином, в результаті узагальнення існуючих підходів до визначення економічної  сутності інвестиційної активності підприємств та методики оцінки їх інвестиційної привабливості було виявлено, що дана діяльність грає важливу роль у розвитку підприємств та розвитку економічного, ринкового середовища в країні. В умовах ринкової економіки, коли втручання держави в економічне життя мінімальне, важливим є активізація інвестиційної діяльності підприємств, так як державне інвестування буде незначним. Для забезпечення припливу інвестицій до підприємств необхідним є визначення їх інвестиційної привабливості. В даному розділі було розкрито питання про фактори, умови та частково методику оцінки інвестиційної привабливості підприємств. Вона (привабливість) потрібна як для залучення інвестицій від вітчизняних суб’єктів інвестиційного ринку так і для залучення іноземного капіталу.

Висновки  і перспективи подальших наукових розробок у цьому

напрямі. Для забезпечення результативності виробничо-господарської діяль-

ності, активного  оновлення технологій, розширення ділової  активності та

підвищення  конкурентоспроможності підприємства потрібно вести іннова-

ційну діяльність. Досягнення зазначених цілей інвестиційної діяльності за-

безпечується  економічно обґрунтованим управління нею, що передбачає

формування  стратегії і тактики інвестиційної  діяльності.

Стратегії інвестиційної  діяльності – це комплексний план інвести-

ційної діяльності, який містить систему довготермінових цілей інвестиційної

діяльності  і набір найбільш ефективних шляхів для їх досягнення. Її розроб-

ляють на довготерміновий  період (до 10 років, залежно від сфери  діяльності

підприємства) відповідно до певних принципів. Тактика  інвестиційної діяль-

ності є уточненням та конкретизацією стратегії інвестиційної  діяльності, що

розробляється відповідно до неї на термін до одного року. Досягнути резуль-

тативного впровадження стратегії без розроблення відповідної  тактики діяль-

ності не можливо, що визначає важливість її формування на підприємствах.

 

Таким чином, фінансова  стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Стійке фінансове  становище формується в процесі  всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, можна визначити на базі публічної офіційної звітності.    

 Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та ринкова кон‘юнктура. Через це в якості інформаційної аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

Дослідження  проведене  в  дипломній  роботі  дає можливість зробити такі висновки.

В умовах жорсткої конкуренції зберегти міцні ринкові  позиції будь – якому виробнику  можливо лише за умови належного проведення фінансового аналізу. Фінансовий аналіз дає можливість виявити негативні тенденції в діяльності підприємства, і вказує напрямки оптимізації фінансового стану об’єкта дослідження.

У процесі діяльності підприємство використовує власний та позиковий капітал. Від їх співвідношення значною мірою залежать результати діяльності підприємства. Перевага власного капіталу у фінансовій структурі приводить до більш стабільного положення підприємства у ринку. Але в цьому випадку підприємство може недоодержати частини можливого прибутку у наслідок нестачі коштів для розширення виробництва, освоєння нової продукції чи нових ринків збуту. У таких випадках, якщо підприємство є високорентабельним, для покращення прибутковості варто залучати позиковий капітал та зовнішні інвестиції. Але особливість позикових коштів полягає у тому, що їх залучення значною мірою залежить від того наскільки фінансовий стан підприємства відповідає вимогам кредитора або інвестора. Тому керівництво повинно слідкувати за інвестиційною привабливістю підприємства, а також докласти зусиль до її покращення.

При аналізі  інвестиційної привабливості підприємства використовують певну систему показників, яка відображає структуру активів  підприємства, джерел їх формування, ліквідність і фінансову стійкість, якість прибутку, дохідність і оберненість капіталу.

Аналіз підприємства ЗАТ „АВК”  показав, що інвестиційна привабливість товариства знаходиться на досить високому рівні, але виявив декілька слабких сторін підприємства. Тому для покращення інвестиційного іміджу ЗАТ „АВК”  необхідно вказати напрямки покращення інвестиційної привабливості.

Аналіз валюти та структури балансу ЗАТ „АВК”  виявив значне зростання дебіторської заборгованості. Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна шляхом:

• ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;
• своєчасного оформлення розрахункових документів;
• застосування попередньої оплати;
• застосування вексельної форми оплати;
• удосконалення розрахунків.

Згідно з  проведеними розрахунками найбільш оптимальною структурою капіталу визнано  структуру з часткою позикового капіталу  20 %. За такої структури фінансова ефективність діяльності підприємства вважається найвищою.

Аналіз позикових  коштів виявив високий рівень кредиторської заборгованості. Підприємству треба значно знизити рівень заборгованості. Це можна зробити активізувавши діяльність з погашення дебіторської заборгованості внаслідок якої й виникла завелика кредиторська заборгованість. 

Щоб підприємство мало позитивний інвестиційний імідж, воно обов’язково повинно бути платоспроможним. Тому керівництво повинно слідкувати за підтриманням платоспроможності на високому рівні.

Аналіз платоспроможності  та ліквідності виявив що баланс ЗАТ  „АВК”  не є абсолютно ліквідним. Керівництву треба звернути на це увагу і з`ясувати причини такого негативного становища.

Ситуацію можна  покращити зменшуючи дуже велику частку кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшивши величину грошових коштів на розрахунковому рахунку.

Одним з напрямків  покращення фінансової стійкості  є покращення показників рентабельності. Рентабельність загального капіталу можна покращити зменшуючи частку активів які не приносять прибутку, їх можна здати в оренду або реалізувати.

Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним  із важливіших показників , що характеризує інтенсивність використання засобів  підприємства.

На ЗАТ „АВК”  згідно аналізу обертання оборотного капіталу уповільнилося обертання дебіторської заборгованості у наслідок її стрімкого приросту. Ситуацію можна покращити такими шляхами:

• своєчасним відвантаженням продукції та оформленням документів;
• вивченням платоспроможності покупців і замовників, своєчасними заходами із стягнення дебіторської заборгованості;
• інтенсифікацією виробництва;
• повнішим і раціональнішим використанням земельних, трудових і матеріальних ресурсів;
• правильною організацією роботи щодо матеріально – технічного забезпечення;
• недопущенням створення надлишкових і непотрібних запасів;
• недопущенням відволікання коштів у дебіторську заборгованість;
• скороченням термінів обертання по всіх фазах кругообігу засобів.