Вища освіта в Німеччині

Дані про успішність заносяться в аналог нашої залікової книжки (Scheine). Тривалість навчання у вузі — від 8 до 12 семестрів. По закінченні навчання в залежності від спеціальності і типу вузу здається або дипломний іспит (Diplom), або іспит на ступінь магістра (МА), або державний іспит (Staatexmen). Знання студентів оцінюється за 6-бальною системою: дуже добре (1); добре (2); задовільно (3); достатньо (4); недостатньо (5); незадовільно (6).

Існує чотири категорії викладачів: професор, асистент, науковий працівник  і викладач спеціальних дисциплін (іноземних мов, спорту тощо). Функції  перших двох виконують доктори, але  професор повинен мати чималий досвід і обирається за національним конкурсом. Науковий працівник мусить мати вищу освіту, виконувати наукові дослідження  і проводити практичні заняття  зі студентами. Увесь викладацький склад має статус державних службовців. Викладачі університетів витрачають на наукову роботу приблизно 1/3 робочого часу, їхні колеги з вищих фахових  шкіл мають удвічі вище тижневе лекційне навантаження, тому на дослідження у них залишається менше можливостей.

Як і в Україні, у  Німеччині прийнято видавати диплом про вищу освіту. Його одержують  випускники більшості математичних, природничих, економічних і соціально-наукових факультетів. Найбільш розповсюджений ступінь, присуджуваний після закінчення навчання на гуманітарних факультетах — магістр.

Випускники університетів  мають право продовжити наукову  діяльність в аспірантурі (докторантурі) і по закінченні захистити дисертацію. Після закінчення аспірантури можна  отримати ступінь Ph (Доктор).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доступність вищої  освіти

Більшість вузів Німеччини  — державні. Безкоштовна освіта — головна перевага навчання в  цій країні. Приватні платні університети теж є, але їх небагато. Безкоштовна  і при цьому якісна вище освіта залучає величезну кількість  абітурієнтів із самої Німеччини  й інших країн. Більше шансів вступити в тих, у кого вищий середній бал  Abitur і триваліший термін очікування місця (вступ йде за списком).

Причина привабливості німецької  освіти криється в тому, що, зберігши старі університетські традиції, навчальні заклади Німеччини, поряд  із забезпеченням студентів фундаментальною  теоретичною базою, здійснюють також  фахове практичне навчання.

Багато вищих шкіл Німеччини  в останні кілька років організували платні магістерські програми, що передбачають можливість навчання англійською мовою. Тривалість навчання складає 3-5 семестрів.

Якщо у абітурієнта  немає відповідного сертифіката  Ґете - інституту, здається екзамен  з німецької мови DSH (Deutsche Sprachpruefung fuer den Hochschulzugang). Він містить у собі письмове завдання, прослуховування тексту, постановку питань до обох завдань і співбесіду. Без відповідної підготовки здати його складно.

Вступних іспитів у  німецьких університетах немає. Виключення складають тільки творчі спеціальності і найпрестижніші в країні спеціальності — медицина, стоматологія, філософія й ін. У  вузах Німеччини можна одержати вищу освіту з більш, ніж 400 спеціальностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Система управління вищою освітою

У Німеччині діє трирівнева система управління освітою, що реалізується на рівні федерального центру, земель і самих навчальних закладів.

На федеральному рівні  основним законом, що визначає загальні принципи функціонування системи вищої  освіти в Німеччині, є Федеральний  Рамковий закон про вищу освіту (Hochschulrahmengesetz, HRG), прийнятий в 1998 р. на підставі Рамкової закону про вищу освіту від 1976 р.

Федеральний центр здійснює загальне керівництво освітою: Міністерство освіти ФРН розробляє концепцію  освітньої політики, визначає загальнонаціональні  юридичні рамки функціонування системи  освіти, виділяє кошти на розширення вузів і створення сучасної інфраструктури для ефективної діяльності ВНЗ.

Поточне управління освітою  за Конституцією знаходиться в компетенції  урядів земель і регулюється відповідними законами земель про вищу освіту, складеними на основі Федерального Рамкової закону.

На рівні земель керівництво  освітнім процесом здійснюється земельними профільними міністерствами і стосується, перш за все, фінансових і адміністративних (кадрових) питань.

Політика федеральних  земель у галузі вищої освіти координується  і узгоджується (у тому числі в  питаннях тривалості навчання, канікул, змісту навчальних програм, взаємного  визнання дипломів, форм і рамок  автономії та самоврядування вузів) основними керівними органами системи  освіти:

- Постійною конференцією  міністрів освіти і культури  земель ФРН (KMK);

- Конференцією ректорів  навчальних закладів Німеччини  (HRK);

- Федеральної земельною  комісією з планування освіти  та розвитку досліджень (BLK);

- Радою з науки, яка  є головним консультативним органом,  що поєднує представників федерального  уряду та урядів земель, науковців  та представників громадськості. 

Організація і планування наукового та навчального процесів традиційно входять у сферу компетенції  самих вузів. В даний час сфера  компетенції навчальних закладів суттєво  розширюється, що обумовлено прагненням до максимально можливої децентралізації  управління, що є одним із завдань  модернізації освіти в Німеччині. Земельні влади передають вузам рішення  багатьох фінансових і адміністративних питань, залишаючи за собою загальну стратегічну відповідальність за сферу вищої освіти.

Традиційно ВНЗ в Німеччині  управляються на постійній основі керівником - президентом або ректором, або  президентських комітетом, що складається  з президента, віце-президента і  канцлера (головного адміністратора). Останнім часом все більша увага  приділяється концепції корпоративного управління вузами, у зв'язку з чим  зростає роль колегіальних органів  управління (сенату та асамблеї на рівні  керівництва вузу, рад департаментів  на рівні підрозділів вузів), що володіють  правом участі у вирішенні питань організації науково-освітнього процесу.

В умовах, коли все більше наукових досліджень носить міждисциплінарний  характер, велике поширення набувають  міжфункціональні структури вузів  і спеціальні дослідницькі зони.

Укорінений в німецьких  університетах принцип «академічної свободи» передбачає вільний вибір  студентами відвідуваних лекцій і семінарів. Однак при цьому найважливіші умови і обсяги навчальної програми визначені в Академічному розпорядку, встановленому загальнонаціональним законодавством і законами земель.

 

Вища освіта Німеччини та Болонський процес

Будучи одним з ініціаторів  і активних учасників процесу  європейської інтеграції в галузі освіти, починаючи з 1999 р., Німеччина досить обережно реформує свою систему вищої  освіти, прагнучи зберегти свої освітні  традиції.

Ряд поправок до Закону про  вищу освіту 1998р. закріпили мінімум  необхідних вимог для реалізації Болонської декларації, надавши їм статус доповнюючих національну  освітню систему. Тим самим вузам  Німеччини було надано право вибору підготовки студентів, як за класичним, так і за новим європейським варіантом  підготовки бакалаврів та магістрів. Для  другого варіанту законодавством передбачено  нові механізми акредитації програм  і курсів, а також нова система  оцінки якості освіти.

Сьогодні в Німеччині  вже розробляються і впроваджуються навчальні програми, орієнтовані  на отримання ступенів бакалавра  та магістра. У літньому семестрі 2002 р. у вузах Німеччини завершилося 5444 бакалаврських та 367 магістерських  курсів. Робоча група Європейської комісії, Ради Європи, ЮНЕСКО, Конференція  німецьких ректорів (HRK) створили «Німецьке  додаток до диплома». Поряд з ним  дійсною є європейська  версія  Додатку до диплома.

Для оцінки якості і забезпечення стандартів нових навчальних курсів і присуджуються ступенів бакалавра  та магістра в Німеччині створюється  міжінституційна система забезпечення якості, яка доповнює вузівські системи  управління якістю освіти.

В рамках цієї системи Конференція  міністрів освіти і культури та Конференція  ректорів університетів затвердили акредитаційну систему, що об'єднує  Центральну акредитаційнумежземельну раду і різні агентства для  незалежної оцінки змісту та якості нових  навчальних курсів. Німеччина також  включена в процес взаємодії з  мережею європейських агентств оцінки якості освіти.

Законодавчьо закріплені ініціативи знайшли підтримку з  боку федерального уряду та урядів земель, виражену у розробці та реалізації пілотних програм і проектів, спрямованих  на структурну підтримку реформ.

Для підтримки запровадження  двоступеневої системи було проведено  кілька спеціальних програм: пілотна  програма «Орієнтація навчальних програм  на міжнародні стандарти», «Майстер +» - програма, що дозволяє легко увійти в систему вищої освіти Німеччини іноземним студентам, Програма двосторонньої інтеграції двоступеневих досліджуваних програм.

У вересні 2000 р. Конференція  міністрів освіти і культури прийняла основні критерії для введення кредитної  системи та модульного принципу навчання, а з 1 жовтня 2001 р. федеральний уряд і уряди земель підтримали новий  пілотний проект «Розвиток системи  кредитів у закладах вищої освіти», в який включилися тринадцять земель з 33 проектами. Проект спрямований на забезпечення порівнянних стандартів для розподілу кредитів за модулями основній (обов'язковій) програми навчання, введення адаптованої системи для  екзаменаторів та впровадження кредитної  системи в навчальний та екзаменаційний процес. Розвитку кредитної системи  сприяла підтримка Групи розвитку, що складається з представників  федерального уряду, урядів земель, зовнішніх  експертів від Конференції ректорів, Німецької служби академічних обмінів (DAAD), Центрального агентства розвитку та акредитації в Ганновері (ZEVA). Протягом 2000-2001 рр.. 185 вузів Німеччини  адаптували європейську систему  перезарахування одиниць (ECTS) по 1340 дисциплін (в бакалаврських, магістерських  і традиційно вивчаються курсах).

Для сприяння мобільності  студентів і викладачів незалежна  комісія у вересні 2001 р. підготувала  для Федерального міністерства закордонних  справ спеціальну доповідь з питань міграції до Німеччини, основні положення  якого були включені до Федерального урядовий імміграційний білль.

Для поліпшення становища  іноземних студентів, викладачів і  дослідників в Німеччині робиться ряд заходів, покликаних адаптувати іноземців до німецьких умов освіти: вводяться спеціальні служби для  реєстрації іноземців, комплексні служби по соціальному забезпеченню в німецьких  університетах, організовуються безкоштовні  курси німецької мови і т.д. У 2000 р. Конференція ректорів схвалила тест «TestDaF» (німецька як іноземна), що дозволяє іноземцям оцінити свій рівень знання німецької мови.

Німеччина бере активну участь у комплексних програмах та проектах міжвузівського міжнародного співробітництва, таких, наприклад, як: Міжнародний проект Юнітек, організуючий стажування студентів  інженерних спеціальностей у Швейцарії, Іспанії, Голландії, Італії, Великобританії, установа Центральної наукової «Міжнародної школи передових технологій» (ISAT) при Кайзерівсько університеті, створення  консорціуму співпраці з вищої  освіти Веймарського університету з  вузами США, Голландії та Італії, а  також низці інших проектів.

 Висновок

Таким чином, сьогодні Німеччина  є прикладом успішної та ефективної модернізації та інтернаціоналізації  вищої освіти, які підвищують конкурентні  переваги класичної традиційної  німецької системи освіти і сприяють загальному соціально-економічному благополуччю цієї європейської країни.

Вища освіта в Німеччині  на сучасному етапі є не лише відображенням  всіх переваг і недоліків сучасного  німецького суспільства, а й несе в собі славетні традиції класичної  німецької освіти епохи Просвітництва. За тривалий період становлення німецької нації вища освіта Німеччини переживали часи злетів і падінь. На її стан впливали і гуманістичні ідеї видатних німецьких мислителів, і прагматизм науково-технічного прогресу, і згубна ідеологія нацизму. Представник німецької нації ввібрав в себе практично всі переваги й недоліки класичного жителя Західної Європи.Німецька нація дала світові цілу плеяду видатних вчених, філософів, мислителів, державних діячів. Це не є випадковим: Отто фон Бісмарк свого часу говорив, що Німеччина своєю могутністю і славою зобов'язана в першу чергу своїй освіті.Національною особливістю освіти в Німеччині завжди було виховання високоморальної особистості. Пріоритети надавались не навчанню, а моральному становленню і вдосконаленню особистості в процесі виховання в традиціях гуманістичної етики. Ідеалом німецької системи освіти була особистість, наділена такими рисами: самовизначенням, доброзичливістю, справедливістю, вольовими зусиллями, внутрішньою свободою вибору, самостійністю, вмінням розрізняти добро і зло, поважати порядок, правила, закони, дисципліну, підкорятися нормам, які існують в суспільстві, усвідомленням обов'язку перед іншими, державою, суспільством.Криза, яку переживає сьогодні вища освіта Німеччини, пов'язана як із зовнішніми (економічними, соціально-політичними), так і з внутрішніми (психологічними) чинниками. Фіхте вважав, що шлях до морального відродження Німеччини пролягає через сферу морального виховання, головне в якому не накопичення знань, а розвиток розуму, ініціативності, самостійності і формування характеру високоморальної особистості.Звернення до здобутків німецької класичної філософії, відродження гуманістичних принципів, втілення в життя теоретичних положень видатних німецьких психологів, є, на наш погляд, тим шляхом виходу з кризи вищої освіти не лише в Німеччині, а й по всій Європі, який намагаються знайти сьогодні провідні освітяни, педагоги, психологи, державні діячі.