Види та методи аналізу витрат ВАТ „Хлібозавод №9”

Стаття "Витрати па оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів". Витрати а операційну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильника обладнання, інвентарю та інших матеріальних активів, пов'язаних із збутом продуктів (товарів, робіт, послуг), розраховують відповідно до орендованої площі або місткості кількості інвентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду.

Стаття "Витрати на утримання  основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів". Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів, планують аналогічно статті витрат на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предмет що забезпечують адміністративні потреби.

Витрати на перевірку і таврування терезів, інших вимірювальних приладів розраховують, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу (за видами).

Стаття "Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів". Витрати за цією статтею планують аналогічні розрахунку амортизації у складі витрат, що забезпечують адміністративні потреби.

Стаття "Витрати на зберігання, сортування, оброблення, пакування  і передпродажну підготовку товарів". Витрати за цією статтею визначають за елементами затрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з таких показників, як кількість товарів, які потребують цих витрат, структура товарообігу, витрати на одиницю товару (тонну, пару взуття, одиницю одягу тощо), вартість усіх пакувальних матеріалів за діючими цінами; норми (затверджені або розраховані підприємством) витрат на тонну товарів, на тисячу гривень товарообігу.

Розмір витрат на утримання холодильного обладнання розраховують, виходячи з кількості і видів обладнання, кількості товарів, які необхідно охолоджувати, термінів їх зберігання, тривалості роботи обладнання, вартості електроенергії, води, мастильних матеріалів, витрат на оплату послуг сторонніх підприємств із технічного обслуговування холодильного обладнання.

Стаття " Витрати на транспортування ". Витрати на транспортування планують залежно від умов поставки товарів, які визначають під час укладання договору поставки.

Виходячи з асортименту і  обсягів товарів, які реалізовуватимуть іногороднім покупцям оптом, визначають обсяг вантажообігу з перевезення товарів залізничним, водним і повітряним транспортом, який розраховують у тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезень товарів у тоннах, розрахунок вантажообігу проводять шляхом ділення передбаченої вартості товарів, які перевозитимуть, на середню вартість тонни товару. Середню вартість тонни конкретного товару визначають діленням суми вартості цього товару (за рахунками, взятими на вибір) на його масу брутто, яка показана в цих рахунках або в супроводжувальних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообігу з реалізації товарів визначають відстань, на яку перевозитимуть товари вагонами, контейнерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат проводять за діючими на окремих видах транспорту тарифами вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додають вартість обладнання вагонів, утримання експедиторів (якщо це передбачене угодою), вартість розвантаження товарів на станціях, пристанях і в аеропортах силами нештатних робітників (крім витрат на навантаження автотранспорту); інші транспортні витрати (утримання власних під'їзних колій, подання вагонів, збереження вантажів на станціях, та інші витрати, які включають до накладних залізниць і водного транспорту).

Крім маси товару, до вантажообігу необхідно додати масу тари. Масу тари визначають у відсотках до маси товару за даними маркування 
тари або дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, які перевозитимуть з 
коефіцієнтів повторних перевезень, становить транспортний вантажообіг, 
заховують при розрахунку витрат на перевезення автомобільним транспортом.

Розрахунок роблять з урахуванням  відстані перевезень, класу вантажу, типу автомобіля _тарифів на перевезення товарів автомобільним транспортом, трати на транспортування дрібних партій товарів планують, виходячи з діючих (розцінок) на замовлення автотранспорту та на одну автомобілегодину. Для цього кількість автомобілів, що буде використано, множать на кількість годин роботи та на діючі тарифи (розцінки).

Виграти на транспортування, пов'язані  з виїзною торгівлею, планують, виходячи з даних заходів, обсягу вантажообігу, типу автомобіля та тарифів (розцінок) на везения товарів автомобільним транспортом. До обсягу витрат на перевезення автомобільним транспортом додають витрати на оплату вантажно-розвантажувальних робіт за тонну ваги, а також витрати на експедиційні операції, якщо це передбачено угодами. Стаття "Витрати на проведення маркетингових заходів". Витрати на маркетинг та рекламу визначають шляхом прямих техніко-економічних розрахунків згідно маркетингових заходів, які передбачені до реалізації у плановому періоді. Маркетинговий бюджет передбачає розрахунок кошторису витрат кожного рекламного заходу, маркетингових досліджень ринку збуту. Розрахунки здійснюють, виходячи з гості матеріалів, товарів, послуг, які використовують для проведення рекламних акцій, маркетингових досліджень.

Стаття "Витрати на тару". Для визначення витрат за цією статтею розраховують кількість і вартість тари за видами (мішки, ящики, бочки, бідони, лотки тощо), у уцінки під час її повернення.

Амортизацію власної інвентарної  тари і тари-обладнання розраховують за відповідно нормам, а багатооборотної (заставної) тари - за угодами з постачальниками. Витрати на ремонт власної інвентарної тари та тари-обладнання, перевезення її на види постачальників, тарозбиральні та тароремонтні підприємства розраховують, гоячи з обсягів ремонту, перевезень, розцінок і тарифів на ремонтні роботи та перевезення відповідними видами транспорту. До зазначених витрат не належить заробітна плата штатних та позаштатних робітників, вантажників.

Стаття "Інші витрати на збут". Витрати за цією статтею визначають елементами затрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з планованих відряджень працівників, зайнятих збутом; вартості матеріалів, обладнання, необхідного для гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування; інших витрат на збут. До зазначених витрат не входить заробітна плата с них та позаштатних працівників, які здійснюють гарантійний ремонт та гарант-обслуговування.

Планування інших операційних  витрат здійснюють згідно зі статтями включають до інших операційних витрат. Витрати за цими статтями визначаю-елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків на основі

♦ кошторису науково-дослідних робіт, вартості виготовлення та випробував нових моделей, страв, виробів;

• запланованих обсягів реалізації іноземної валюти, вартості послуг банк і міжбанківського валютного ринку, втрат від зміни курсу валют, що підлягають прогнозуванню;
• запланованих обсягів реалізації виробничих запасів та витрат на їх реалізацію
• втрат товарів у межах норм природних втрат під час перевезення, зберіганні реалізації відповідно до встановлених чинними нормативно-правовими актами.

При розрахунках  не беруть до уваги обсяги продажу  розфасованих та штучних товарів, для яких норми природних втрат не передбачені.

Планування витрат фінансової діяльності здійснюють за такими статтями:

Стаття " Відсотки за кредит ". Розрахунок цих витрат на планований період здійснюють, виходячи з потреби в кредитах для поповнення власних обігових коштів для придбання виробничих фондів і нематеріальних активів та інших цілей, термії кредитування, розміру відсоткової ставки за кредит.

Планування відсотків за короткостроковий кредит для закупівлі товарів  здійснюють виходячи із обсягу планового товарообороту, планових залишків товарів, пайової участі власних обігових коштів в оплаті товарів і відсоткової ставки за кредит.

Особливі умови надання кредиту  враховують у розрахунках через  введення довгових витрат або за іншим алгоритмом визначення розміру відсотків платежу.

Стаття "Інші фінансові витрати". Планування відсотків за довгострокові кредит здійснюють, виходячи з потреби в кредиті, терміну кредитування, розміру відсоткової ставки, щорічних сум виплат, утому числі погашення основі суми боргу та s лишку основної суми боргу на кінець кожного року впродовж терміну кредитуваня необхідності дисконтування потоку платежів на обслуговування кредиту.

Витрати, що пов'язані з викупом, утриманням та обігом власних цінних папери планують, виходячи з виду і  обсягу випуску цінних паперів, вартості виготовлена цінних паперів у паперовій формі, тарифів юридичних послуг, аудиторських послуг, нотаріальних послуг, послуг із друкування та тиражування необхідної документації, послуг з опублікуванні інформації про випуск цінних паперів та інших рекламних повідомлень у друкованих засобах масової інформації, розміру комісійної винагороди фінансовим посередникам, що здійснюють реалізацію цінних паперів.

Витрати, які пов'язані з нарахуванням відсотків за договорами кредитування (кр. « банківських кредитів), планують, виходячи з потреби в цьому виді кредиту та розмір відсоткової ставки за кредит.

Витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків  за договорами фінансового лізингу, виникають, виходячи з вартості устаткування, яке використовують на умовах фінансового лізингу, та відсоткової ставки відповідно до лізингової угоди.

Застосовуються різноманітні методи калькуляції промислової продукції: прямого розрахунку, розрахунково - аналітичного, нормативного, параметричного, виключення витрат , коефіцієнтний і комбінований.

Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленої продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини.

Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, що виготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на одиницю продукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість виробленої продукції.

На великих виробництвах з широкою  номенклатурою більш поширений розрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрат ресурсів.

Нормативний метод—найбільш прогресивний. Він базується на нормах і нормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, на його основі можна робити розрахунок калькуляцій на нові види продукції.

 Параметричний метод—застосовується для розрахунку витрат виробництва однотипних, але різних за якістю виробів. Він грунтується на встановленні закономірностей зміни витрат в залежності від зміни якісних параметрів продукції. Виявивши цю закономірність і витрати на виготовлення виробу - макета, можна дізнатися про витрати на інші однотипні вироби, що відрізняються один від одного певними параметрами. Для добору якісних властивостей ( параметрів ) використовується кореляційний аналіз залежності зміни витрат від зміни кожного параметра. Він дозволяє порівняти покращення якісних властивостей продукції з додатковими витратами на її виготовлення.

Методи виключення витрат, коефіцієнтний і комбінований базуються на визначенні загальної суми усіх витрат на переробку вихідної сировини і наступного її розподілу на отримувану продукцію. Ці методи використовуються на комплексних виробництвах (де з однієї вихідної сировини, у єдиному технологічному процесі одержують два або декілька різнорідних видів продукції.)

Метод виключення витрат полягає в тому, що з усієї продукції, отриманої в результаті комплексної переробки сировини, один її вид рахується основним, інші – побічними. З загальних витрат на переробку сировини виключають вартість побічної продукції, а суму, що залишилася, відносять на витрати по основній продукції.

Застосування даного методу доцільно в галузях , де побічні продукти займають невеличку питому вагу, а їхня оцінка не робить істотного впливу на витрати по виготовленню основної продукції.

При коефіцієнтному методі (метод розподілу витрат) усі витрати розподіляються між отриманими продуктами пропорційно. При цьому один із продуктів приймається за умовну одиницю з коефіцієнтом, рівним одиниці, а інші прирівнюються до нього по перекладному коефіцієнті, що враховує якусь ознаку (відпускні ціни на продукцію, її вага, й ін.).

Витрати на виробництво одиниці  кожного виду продукції обчислюються в такій послідовності: весь випуск продукції розраховується в умовних одиницях; визначаються витрати на одну умовну одиницю шляхом розподілу загальної суми витрат на випуск продукції в умовних одиницях; розраховуються витрати на виробництво кожного виду продукції шляхом множення витрат на умовну одиницю і на відповідний коефіцієнт.

Комбінований метод. Суть його полягає у такому: а) велика частина продуктів відноситься до основного. Це зменшує вплив оцінки побічної продукції на витрати по виготовленню основного продукту; б) побічна продукція виключається з загальних витрат не по відпускних цінах , а у відсотку до витрат не переробку всієї сировини; в) сума витрат, що залишилася, розподіляється між основними видами продукції.