Сутність та порядок безготівкових розрахунків

1. Розрахунки платіжними  дорученнями. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх  розрахунках.

Дорученнями можуть проводитися:

1. розрахунки за отримані  товари та надані послуги;

2. авансові платежі;

3. розрахунки по нетоварних  операціях;

4. попередня оплата товарів  і послуг та інші.

Платіжне доручення дійсне 10 календарних днів.

Окрім звичайних платіжних  доручень, у розрахунках використовуються гарантовані банком платіжні доручення. Вони застосовуються:

1. при перерахуванні окремим  громадянам пенсій, аліментів, зарплати, авторського гонорару;

2. при перерахуванні підприємствам  у регіони, де немає банків, коштів на виплату зарплати, набір  робочої сили, заготівлю сільгосппродукції  у населення тощо;

3. при зарахуванні на  рахунки в банках торговельної  виручки, податків.

Приймаючи платіжне доручення  від клієнта, працівник банку  повинен звернути особливу увагу  на такі моменти:

1. чи заповнені всі реквізити;

2. чи відповідають назва  платника назві в реєстраційних  документах, а підписи осіб -- зразкам  підписів у картці;

3. чи правильно вказано  призначення платежу та посилання  на документ -- підставу для платежу.

Якщо платник та одержувач  коштів є учасниками системи електронних  міжбанківських розрахунків, то платіжні документи між їхніми банками  пересилаються по каналах електронної  пошти; якщо ж вони не є учасниками цієї системи, то платіжні документи  між їхніми банками доставляються  кур'єрською поштою. Якщо банк одержав  документи клієнта в межах  операційного дня, то він зобов'язаний їх обробити і відправити в банк одержувача електронною чи кур'єрською  поштою в день надходження. Якщо документи  надійшли після операційного дня -- то наступного дня.

Техніка розрахунків за допомогою  звичайних платіжних доручень проста: банк платника списує зазначену в  дорученні суму з рахунку платника і зараховує на рахунок одержувача коштів. Якщо одержувач коштів обслуговується іншою установою банку, то кошти  перераховуються через коррахунки.

2. Розрахунки вимогами-дорученнями. 

Ці розрахунки використовуються як у місцевих, так й іногородніх  розрахунках за поставлені товарно-матеріальні  цінності, виконані роботи та надані послуги.

Платіжна вимога-доручення  являє собою вимогу постачальника  до покупця оплатити на підставі направлених  йому поза банком розрахункових і  відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих  послуг.

Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачі вимоги-доручення  до банку платника передбачається в  договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

Про відмову повністю або  частково оплатити платіжну вимогу-доручення  платник повідомляє безпосередньо  постачальника в порядку і  строки, передбачені договором.

Платник може відмовитися  від акцепту в повній сумі, якщо:

1. постачальник пред'явив  вимогу за незамовлені, не передбачені 

договором товари та послуги;

2. товари відвантажені  не за належною адресою або  достроково без згоди покупця;

3. до закінчення строку  акцепту документально встановлено,  що товари, які надійшли, недоброякісні,  некомплектні, нестандартні, пониженої  сортності;

4. товари оплачені раніше  та інше [13].

У заяві про відмову  від акцепту через недоброякісність, некомплектність, понижену сортність  товарів зазначаються номер і  дата акта прийняття товару за якістю чи комплектністю. Один примірник акта прийняття товару за якістю платник  зобов'язаний вислати постачальнику  не пізніше дня заявлення відмови від акцепту.

Порядок сплати, строки проходження  документів між покупцем і платником  визначаються сторонами господарських  відносин у своїх договорах. Банк не втручається в цей процес. Це вигідно для банка, бо він виконує  тільки доручення свого клієнта. Якщо платнику необхідно зробити  платіж терміново, він на документі  робить помітку - телеграфом. Оскільки витрати сплачуються клієнтом, банк без заперечень виконує його доручення. Банк приймає до сплати платіжну вимогу-доручення  в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. При відсутності достатніх коштів на рахунку платника платіжна вимога-доручення  повертається без виконання.

3. Розрахунки чеками. Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки поділяються на два  види:

1. чеки для розрахунків  між юридичними особами;

2. чеки для розрахунків  між фізичними та юридичними  особами.

Чеки формуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії  чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. За погодженням з  банком строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися. Строк дії чека з такої книжки - 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків  з юридичною, - три місяці.

У розрахунках фізичної особи  з підприємствами чеком дозволяється отримувати чекодателем здачу готівкою, але не більше 20 % від суми чека. Якщо сума здачі більша, то чек потрібно переоформити. Невикористаний чек його власник може здати в банк для зарахування грошей на рахунок або отримання готівки. На юридичних осіб це не поширюється.

Ліміт чекової книжки - це максимальна сума, на яку платник  може виписати чек (чеки) з цієї книжки.

Банк видає чекову книжку клієнту на підставі його заяви. Для  забезпечення платежів по чеках грошові  кошти в сумі ліміту чекової книжки на основі платіжного доручення депонуються  на окремому рахунку "Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки". Депоновану суму банк списує з рахунку  підприємства або видає на цю ціль кредит. Власник книжки повинен вести  облік залишку вільного ліміту по ній і не має права виписувати чеки на суму, яка перевищує цей  залишок. Чеки, виписані після граничного строку, є недійсними.

Розрахунки чеками за матеріальні  цінності і послуги проводяться  таким чином. Покупець, отримавши  від постачальника рахунок за товар чи послугу, виписує на відповідну суму чек і вручає його постачальнику. Останній здає чеки разом з їх реєстром до свого банку. Якщо і покупець обслуговується цим самим банком, гроші списуються з рахунку, де вони були задепоновані на рахунку "Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки", і зараховуються на рахунок постачальника.

Якщо ж постачальник і  покупець обслуговується різними банками, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру  банк на підставі першого примірника, тобто оригінала реєстру, прибутковує суму чеків на позабалансовому рахунку "Реєстри чеків, що очікують оплату", а самі чеки разом з другим і третім примірниками реєстру направляються до банку покупця. На основі цих документів гроші списуються з рахунку, де вони задепоновані на рахунку "Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки". В цьому випадку гроші зараховуються на рахунок постачальника тільки після надходження їх від банку покупця. Останній примірник реєстру (четвертий) повертається постачальнику з відміткою банку про інкасування чеків. Оплачені чеки разом з одним примірником реєстру залишаються в банку платника; один примірник реєстру видається платнику [14].

4. Розрахунки з  використанням акредитивів. Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.

Акредитивна форма розрахунків  застосовується тоді, коли ця форма  розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться  за рахунок власних коштів покупця  або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту  банку.

Кожний акредитив призначений  для розрахунків тільки з одним  постачальником і не може бути переадресованим.

Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником і  покупцем у межах 15 днів з дня  відкриття, не враховуючи термін проходження  документів спецзв'язком між банками. У зв'язку зі змінами умов поставки і відвантаження продукції строк  може бути подовжений на 10 днів.

Акредитиви можуть відкриватися в банку покупця або постачальника. Вони бувають таких видів:

1. покриті (депоновані) і  непокриті (гарантовані);

2. відкличні і безвідзивні.

Покритими (депонованими) вважаються акредитиви, відкриття яких банк покупця  перераховує кошти платника на окремий  рахунок "Акредитиви", що відкривається  в банку постачальника або  покупця.

Непокриті акредитиви - це акредитиви, які виставлені без депонування  коштів. Такі акредитиви можуть виставлятися в банку покупця. В банку постачальника  вони можуть відкриватися тільки при  наявності кореспондентських відносин між банками. При непокритому  акредитиві кошти платника попередньо не бронюються, платежі здійснюються з його поточного рахунку під  гарантію банку-емітента, що в разі відсутності коштів на цьому рахунку  банк надасть позичку для здійснення платежів за акредитивом. Тому цей вид  акредитиву називають ще гарантованим. Такий акредитив дуже зручний  і вигідний для платника.

Відзивний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований  банком покупця без попереднього погодження з постачальником (наприклад, у випадку недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови  банку-покупця гарантувати платежі  по акредитиву). Всі розпорядження  про зміну умов відзивного акредитива платник повідомляє своєму банку, який повідомляє банк постачальника, а останній - самого постачальника.

Безвідкличний акредитив  може бути змінений або анульований  тільки за згодою постачальника, на користь  якого він відкритий.

Порядок розрахунків з  використанням акредитивів такий:

Якщо платник виставив покритий акредитив у банку постачальника, то за заявою покупця на виставлення  акредитива і його платіжного доручення  гроші перераховуються до банку  постачальника на рахунок "Акредитиви". В банку платника цей акредитив  обліковується на позабалансовому  рахунку "Акредитиви до оплати".

При виставленні покритого  акредитива в банку платника сума акредитива депонується в банку  платника на рахунку "Акредитиви", а прийняті до оплати акредитиви в  банку постачальника обліковуються  на позабалансовому рахунку "Акредитиви до оплати".

Для отримання коштів по акредитиву в тому випадку, коли акредитив покритий і виставлений в банку постачальника, постачальник, відвантаживши товари, подає реєстр рахунків, відвантажувальні та інші, передбачені умовами акредитива, документи в обслуговуючий банк.

Реєстр рахунків подається  постачальником банку в чотирьох примірниках. Перший використовується як меморіальний ордер, другий повертається постачальнику як розписка в прийнятті  реєстру рахунків, третій та четвертий  з доданими товарно-транспортними  документами і відміткою банку  відсилаються банку покупця для  вручення платнику (четвертий примірник) і для відображення операцій по рахунку "Акредитиви до оплати" (третій примірник).

Якщо гроші в сумі виставленого акредитива задепоновані в банку покупця на рахунку "Акредитиви", то розрахунки проводяться таким чином. По мірі відвантаження товарів постачальник подає своєму банку реєстри рахунків (у трьох примірниках) та інші документи, передбачені умовами акредитива. Третій примірник реєстру банк постачальника повертає постачальнику, а перший та другий - разом з документами направляються спецзв'язком банку покупця. На основі першого примірника банк списує гроші з рахунку "Акредитиви" і перераховує їх постачальнику. Другий примірник реєстру з іншими документами передається платнику. Банк постачальника після отримання грошей від банку покупця списує кошти з рахунку "Акредитиви до сплати".

Непокритий акредитив. При  виставленні такого акредитива депонування  коштів не проводиться, але гарантія платежу при цьому акредитиві є і досягається за рахунок  банківської гарантії.

При отриманні заяви на виставлення такого акредитива банк покупця суму непокритого акредитива оприбутковує на позабалансовому рахунку "Гарантії і поручительства, видані банком". Якщо такий акредитив  виставлений в банку постачальника, то банк покупця дає дозвіл банку  постачальника, де відкритий коррахунок банку покупця, освоюючи акредитив, відповідні суми списувати зі свого  коррахунку [13].

Зарахування грошей постачальнику  при непокритому (гарантованому) акредитиві здійснюється банком постачальника  після перевірки отриманого реєстру  та інших документів, що підтверджують  відвантаження товару, та після списання коштів з коррахунку банку покупця. При цьому два примірники реєстру  і доданих до нього документів по виконаному акредитиву банк постачальника  направляє спецзв'язком банку  покупця, де перший примірник слугує підставою для списання грошей з покупця, а другий разом з оплаченими з акредитива документами передається покупцю.

Після перевірки дотримання умов акредитива банк покупця повертає банку постачальника витрати, пов'язані  з виконанням акредитива. Ці витрати  відшкодовуються на умовах, передбачених міжбанківським договором.

Якщо банк покупця не може списати кошти з рахунку покупця, за умови, що виконання акредитива здійснювалось  за рахунок кредиту, банк до вирішення  питання згідно з договором відносить  заборгованість на рахунок "Суми нестягнені по банківських гарантіях, наданих  підприємствам і організаціям". Одночасно на суму виплачених постачальнику  коштів проводиться списання з рахунку "Гарантії і поручительства, видані банком".