Скласти план впровадження інновацій у фірмі

5. Планомірність. Планування інновації має відбуватися з урахуванням цільових завдань різних інновацій, відмінностей залучення у ці процеси різних служб підприємства. У процесі планування інноваційної діяльності визначаються терміни реалізації інновації, виконавці, послідовність дій, необхідні ресурси; прогнозуються можливі корективи процесу, узгоджується реалізація інноваційних заходів із поточним планом діяльності підприємства. Планування неодмінно включає оцінку ефективності впровадження інновацій, що сприяє коригуванню та оптимізація інноваційних заходів. Цей принцип передбачає також безперервність інноваційних процесів.

6. Інформаційна забезпеченість. Цей принцип передбачає формування інноваційної політики з урахуванням сучасних досягнень науково-технічного прогресу і тенденцій розвитку науки і техніки у відповідній галузі. Тому керівництво підприємства має надати службам НДДКР вільний доступ до джерел науково-технічної інформації з метою забезпечення їх нормативно-технічною, конструкторською документацію, патентними описами, власними розробками, ноу-хау, які впроваджує підприємство.

 

Термін "політика" широко застосовується в суспільній та економічній  діяльності. У літературних джерелах, законодавчих актах, нормативних документах можна зустріти цей термін стосовно рівня державного управління ("промислова політика", "митна політика", "тарифна політика"). Поняття "політика" використовується також і на рівні  підприємства ("облікова політика", "технічна політика", "кадрова  політика", "збутова політика", "цінова політика" і т. п.).

В одному випадку під терміном "політика" розуміють цілі і  завдання організації, що здійснює відповідну політику ("технічна політика", "кадрова  політика", "збутова політика"), а в другому - ухвалені підприємством  рішення з кількох можливих альтернатив ("облікова політика підприємства"), а врешті в третьому - схеми та алгоритми вирішення певного  питань ("цінова політика").

В загальному сенсі політика - це сукупність принципів, здійснення яких дозволяє досягти цілей організації. Тут під словом "принцип" розуміють початкове положення або основне, непорушне правило діяльності. Під словом "правило" розуміють положення, що встановлює якесь розпорядження (порядок дій) або зобов'язує виконати якісь умови (рішення).

Відповідно під терміном "інноваційна політика підприємства" розумітимемо сукупність цілей, принципів і правил з розробки і впровадження інновацій на підприємстві.

Інноваційна політика підприємства повинна оформлятися у вигляді  відповідних планів і програм

ВТІЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У ПЛАНАХ І ПРОГРАМАХ ПІДПРИЄМСТВ

Рівень планування	Зміст плану	Рівень ухвалення завдань	Виконавці
Місія підприємства	Ставиться глобальна мета підприємства, визначаються основні  товари, ринки, послуги, технології, культура підприємства. Формується загальне ставлення  до інновацій.	Збори акціонерів (рада директорів)	Вище керівництво підприємства
Стратегічний план	Визначає цілі, яких необхідно  досягти у плановому періоді 5-10 років щодо освоєння нових видів  продукції, завоювання нових ринків чи збільшення частки на старих; напрями  науково-технічних досліджень і  розробок, спрямованих на залучення  масштабних інновацій, пов'язаних зі зміною технології, організаційними змінами  тощо. Описує механізми розподілу  повноважень і регламентує взаємовідносини  структурних підрозділів при  здійсненні інноваційної діяльності, визначає механізм мотивації працівників	Вище керівництво підприємства, рада директорів	Керівництво планово-економічної  служби підприємства, відділу маркетингу, збуту, головний конструктор (головний інженер служби розвитку)
Середньост-роковий (тактичний) план розвитку	Визначає розвиток підприємства на 1-5 років. Відбираються проекти, реалізацію яких задумано здійснити у вказаний термін, конкретизуються завдання відповідних  служб, задіяних у реалізації проектів. Більша увага приділяється продуктовим  та невеликим організаційним інноваціям	Менеджери середньої і  вищої ланки	Планово-економічна служба, відділу маркетингу, збуту, конструкторський
Рівень планування	Зміст плану	Рівень ухвалення завдань	Виконавці
Короткостроковий (поточний) план	Розробляється на період до одного року. Включає середні й  незначні інновації, які часто стосуються лише окремих людей	Менеджери середньої та низової  ланки, окремі працівники	Планово-економічна служба, відділ маркетингу, збуту, конструкторський
Програма	Розробляється для здійснення цільових перетворень у внутрішньому середовищі підприємства. Включає конкретні  дії і терміни виконання	Від вищого керівництва до окремих працівників залежно  від масштабу інновації	Планово-економічна служба спільно з іншими функціональними службами, задіяними у  програмі

 

Планування інновацій  не є разовим вольовим актом менеджменту. Цей процес складається з певних фаз, стадій і етапів, які перебувають  у логічному взаємозв'язку і змінюються з постійно повторюваною послідовністю, створюючи плановий цикл.

Оперативне планування здійснюється переважно лінійними керівниками, проте спеціалісти з планування беруть участь у кожному з етапів: контролюють строки, роблять розрахунки, узгоджують окремі елементи планів різних підрозділів між собою. Протягом року планові відділи організацій, регіональних відділень фірм перевіряють виконання планів.

Слід зазначити, що процес планування в різних господарських  організаціях має відмінності, що зумовлено  видом організаційної структури  управління в цілому і характером інноваційно-виробничих процесів. Вони торкаються як строків планових періодів, так і процедури планування та функцій окремих підрозділів, що займаються питаннями планування.

Розробляючи перспективні інноваційні  плани, фірми часто встановлюють різні планові періоди для  материнської компанії і для філій, дочірніх підприємств, а також різні  строки з планів різних типів, наприклад, 15-річний термін плану наукових досліджень і розвитку й 5-річний - стратегічного  плану.

Наприклад в японських  компаніях новації вводяться, як правило, зверху вниз. Проте тактика  оперативної інноваційної діяльності розробляється відділом з управління персоналом, а прийняття рішень має  груповий характер. Центральний плановий відділ на японських підприємствах  відіграє значнішу роль, ніж в американських. Саме плановий відділ розробляє стратегічний план за участю лінійних планових відділів і відділу взаємовідносин з персоналом, після чого план передається на розгляд  комітету з управління. Остаточне  рішення приймається комітетом  з управління і президентом фірми, який одночасно є головним керівником.

Комітет з управління на японських підприємствах є найважливішим  органом групового прийняття  рішень, що перебуває на вищому рівні  організаційної структури, і тому стратегічні  плани майже не подаються на розгляд  ради директорів, на відміну від  американських, в яких роль комітетів  у прийнятті остаточного рішення  з питань розробки стратегічного  плану незначна.

 

 

 

 

 

 

1. Відкриття нових магазинів магазинів:

• Суми , Сумська обл.(Конотоп, Ромни, Шостка)
• Київ, Київська обл.(Біла Церква, Ірпінь, Українка)
• Харків, Харківська обл.(Барвінкове, Ізюм, Таранівка)
• Львів, Львівська обл.( Красне, Стрий, Червоноград)
• Донецьк, Донецька обл.(Андріївка, Безіменне, Горлівка)
• Чернігів, Чернігівська обл.(Ніжин, Прилуки, Крути);

2. Розширення асортименту товару:

• Ноутбуки, планшети, комп'ютери
• Фото та відеокамери
• Cмартфони та телефони
• Техніка для дома(авто)
• ТВ, Аудіо, Ігри;

3. Покращити перевезення:

• Морське
• Повітряне
• Залізничне
• Транспортне;

4. Удосконалити існуючі сайти:

• Стильний дизайн
• Навігація;

5. Поширення реклами про фірму та продукцію.

6. Найняти більш досвідчених працівників.
7. Співпраця з іншими підприємствами.
8. Різноманітні акції, прийняття участі у різноманітних заходах, спонсорство.

ВИСНОВОК:

Значення інновацій у  житті підприємства можна охарактеризувати як життєву необхідність для розвитку підприємства, забезпечення його конкурентоздатності  в довгостроковому періоді. Без  здійснення інноваційної діяльності підприємство перестане вносити корективи  у свою продукцію, технологію, методи і стиль управління, тобто перестане  враховувати реалії ринкових потреб, що постійно змінюються, а отже, перестане  розвиватися відповідно до зовнішнього  середовища, яке змінюється, а значить  перестане бути ефективним щодо споживачів і втратить свою ринкову позицію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Цигилик І. І., Кропельницька С. О., Мозіль О. І. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. –– К.: ЦНЛ, 2004. –– 128 с.
2. Водачек Л., Водачкова О. Стратегія управління інноваціями на підприємствах. - М.: Економіка, 1989.
3. Хучек М. Інновації на підприємств і впровадження. – М.:Промінь, 2002 р.
4. Слюсапенко О. О., Огородніков Д. Д., Наконечний В. Л. Словник підприємця. — К.: РВПС України, НАН України, 1999. — 196 с.
5. Володін С.А. Рекомендації щодо підготовки інноваційних бізнес-проектів у агропромисловому комплексі // Збірник праць ІІП/ - 2009. – №6 – С.
6. Володін С.А. Інноваційний розвиток аграрної науки [Монографія]. – К.: МАУП, 2006. – 400 с.