Синтетичні і аналітичні рахунки

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином.

1. Аналітичні рахунки завжди відкриваються лише до конкретних синтетичних рахунків;
2. Сума кінцевих залишків на аналітичних рахунках, відкритих до даного синтетичного рахунку, дорівнює кінцевому сальдо цього синтетичного рахунку.
3. На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.
4. Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.
5. Сума оборотів на Д-т аналітичних рахунків, відкритих до даного синтетичного рахунку, дорівнює дебетовому обороту цього синтетичного рахунку;
6. Сума кредитових оборотів аналітичних рахунків, відкритих до даного синтетичного рахунку, дорівнює кредитовому обороту цього синтетичного рахунку;
7. Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною    сумою, а на відповідних аналітичних рахунках — частковими сумами.

Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка.

Припустимо, що синтетичний рахунок «Розрахунки з постачальниками») містить такі дані (в грн)

            

Цей синтетичний рахунок об’єднує двох конкретних постачальників:

— підприємство «А»

— підприємство «Б».

В аналітичних рахунках цих підприємств будуть такі записи:

 

    

Як видно, аналітичні рахунки мають докладнішу інформацію, ніж синтетичні. Так, якщо дані синтетичного рахунка містять суму кредиторської заборгованості, їхнє виникнення та погашення, то аналітичний облік дає інформацію щодо конкретних постачальників і стан розрахунків з кожним із них. Розглянутий приклад показує, що між аналітичними рахунками і відповідним синтетичним рахунком є тісний взаємозв’язок, який полягає в тому, що сальдо і господарські операції, що відображуються у дебеті і кредиті синтетичного рахунка, мають бути відображені у дебеті та кредиті відповідних аналітичних рахунків.

Систему аналітичного обліку на підприємстві можна побудувати за лінійним або ступінчастим методом. Проілюструємо це на прикладі синтетичного рахунка 20 "Виробничі запаси"

      20 — "Виробничі запаси" 
      20-1 — "Сировина і матеріали" 
      20-12 — "Матеріали"  
      20-121 — "Чорні метали"  
      20-122 — "Кольорові метали" 20-123 — "Лаки, фарби"  
      20-1211 — "Сталь листова 1 мм 
      20-1212 — "Сталь листова 2 мм  [7].

Система аналітичного обліку тісно пов'язана з товарними номенклатурами, прейскурантами та класифікаціями, які діють на підприємстві.

Для більшої деталізації до синтетичного обліку нерідко вводяться субрахунки. Субрахунок - це синтетичний рахунок другого порядку. Характерна особливість субрахунків полягає в тому, що на них як правило немає необхідності робити записи. Дані на субрахунках одержують групуванням аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок "Розрахунки з покупцями та замовниками" розподіляється на субрахунки "Розрахунки з вітчизняними партнерами", "Розрахунки з іноземними партнерами".

Рис.3 Схема рахукнків

Відображення господарських операцій за синтетичними та аналітичними рахунками — це поточний бухгалтерський облік. Оскільки баланс завжди характеризує наявність та стан господарських засобів і їх джерел формування у вартісному вимірнику на певну дату, то для поточного відображення змін цих засобів і джерел призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках — за дебетом, на пасивних рахунках — за кредитом. Протягом місяця з журналу реєстрації господарських операцій зроблені кореспонденції рахунків (бухгалтерські проводки) переносять на відкриті на підставі балансу синтетичні та аналітичні рахунки. Наприкінці місяця за кожним синтетичним та аналітичним рахунком вираховують обороти за дебетом і кредитом і виводять кінцеве сально ( залишок на кінець місяця). Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюють за допомогою оборотних відомостей, які складають окремо за синтетичними й аналітичними рахунками [4].

Усі господарські операції відображаються на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку з використанням методу подвійного запису, тобто кожна операція водночас записується на двох взаємопов'язаних бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі - по дебету одного рахунка і водночас по кредиту другого. Ці записи дають змогу досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського балансу

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль, тому що кожна операція в однаковій сумі відображається по дебету одного і по кредиту другого бухгалтерського рахунків, чим і досягається рівність підсумків записів по дебету

рахунка підсумкам підсумкам записів по кредиту рахунків. Подвійний запис, що відображає відповідний взаємозв'язок між бухгалтерськими рахунками, прийнято називати кореспонденцією рахунків. На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські операції записуються у послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така реєстрація господарських операцій дістала назву хроноголічного запису.

Висновок 

Отже ,рахунки – це один із елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів. Рахунки прийнято відображати у вигляді двохсторонньої таблиці, ліву сторону якої, умовно, називають дебетом, а праву – кредитом .Рахунки бувають синтетичні і аналітичні. Синтетичні рахунки – відкриваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел і містять загальні показники у грошовій формі. А для детальної інформації по конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів, використовують аналітичні рахунки. Поточне узагальнення, що відбуваються у складі господарських засобів і їх джерел, здійснюють за допомогою оборотних відомостей.

В сутності рахунків та подвійного запису, необхідно підкреслити, що крім пристосування системи рахунків до потреб і цілям людей є ще формальне завдання: пристосування рахунків і властивої їм кореспонденції до заданих методологічним конструкціям. Можна відзначити, що в кожної теорії є свої хороші і погані сторони. Світло бухгалтерії - подвійний запис, тіні - її тлумачення. Але і світло, і тіні можуть і повинні бути осмислені при ознайомленні з теорією обліку, бо завжди важливо зрозуміти: як, коли і чому виникла подвійна запис, які її межі і чи буде вона існувати вічно.

Нарешті, слід сказати, що в нашій перехідній економіці, новий план рахунків відкрив для власників величезні можливості у формуванні облікової політики підприємства і тим самим у варіюванні величини фінансового результату. Для держави новий план рахунків мав сумні наслідки. Вибір облікової політики і можливість довільної оцінки окремих видів майна дозволяють легальними способами уникати сплати податків. Ці тенденції посилилися у зв'язку з прийняттям Закону про бухгалтерський облік.

У зв'язку з цим можна припустити, що система рахунків та подвійного запису буде продовжувати активно вивчатися і вдосконалюватися. 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   

            Список використаних джерел

 

1.Теорія бухгалтерського обліку:Підручник .--- К.:КНЕУ,2001.---334 с .,іл..Кружельний М.В.,Лінник В.Г .

2. Закон України “ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.08 р, №996-ХIV, зі змінами і доповненнями.

3. Пушкар М.С., Журавель Г.П., Литвин Ю.Я., Мельник В.Т. Теоретичні основи бухгалтерського обліку. Підручник для вузів. – видання 2-е. перероб. і доп. – Тернопіль: ТАНГ. 1999. – 269 с.

4. http://readbookz.com/book/6/215.html Книга Бухгалтерський облік у галузях економіки Захожай В.Б., Базась М.Ф., МАУП, 2005,- 968с.

5." Теорія бухгалтерського обліку: Підручник ". Н.М. Грабова. 
Видавництво: 6-те вид.—К.: А.С.К., 2005.— 266с.

6.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: Знання, 2004. — 447 с.

7. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 370 с.ISBN 966–574–379–1

8. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник. —К.: А.С.К., 2001. — 272 с.

9. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. . Сопко В., Завгородній В.С 64— К.: КНЕУ, 2000. — 260 с.; іл. ISBN 966–574–063–6

10. Соколов И.В. Основы теории бухгалтерского учета. – М.: Финансы и статистика. 2000. – 496 с.