Розрахунки з оплати праці

Розрахунки з  оплати праці

Київський Національний економічний 

університет імені Вадима Гетьмана

кафедра обліку підприємницької  діяльності

Реферат

на тему:

Розрахунки з  оплати праці

виконав:

Студент Центру післядипломної освіти

Спеціальність «Бухгалтерський  облік і аудит»

Таболін Олексій Сергійович

Київ 2011

План:

Вступ. 3

Організація оплати праці  на підприємстві 4

Документальне оформлення оплати праці 6

Облік розрахунків з оплати праці 10

Висновок. 14

Список використаної літератури: 15

Вступ

Розбудова ринкової економіки  країни й усі пов’язані з цим  трансформаційні процеси мають  здійснюватися в інтересах людини для підвищення якості її життя. Не зменшуючи значення інших соціально-економічних  явищ, що входять до складу соціально-трудових відносин (зайнятості, охорони праці, розвитку персоналу тощо), найбільш проблематичними у регулюванні  є ті, які пов’язані з організацією, ефективністю та оплатою праці. Оплата праці – найсуперечливіша категорія  в системі умов праці, оскільки саме в ній відбиваються різнобічні інтереси сторін суспільно-трудових відносин, усі  їхні досягнення й прорахунки. Це один із найважливіших показників, що характеризує рівень економічного та соціального  стану суспільства і залежить передусім від продуктивності праці.

Значний внесок у вивчення теорії, методології обліку й аудиту розрахунків з оплати праці та аналізу ефективності використання трудових ресурсів зробили такі відомі вітчизняні науковці, як П. Й. Атамас, М. Т. Білуха, Ю. А. Верига, С. Ф. Голов, Г. М. Давидов, В. П. Завгородній, А. В. Калина, М. В. Кужельний, Ю. А. Кузьмінський, О. А. Петрик, В. В. Сопко, Н. М. Ткаченко, М. Г. Чумаченко, Ю. С. Цал-Цалко та ін. Із зарубіжних учених виділимо М. Армстронга, А. А. Бачуріна, К. Друрі, Т. П. Карпову, Г. В. Савицьку, В. В. Скобару, В. П. Суйца, О. Д. Шеремета.

Однак окремі аспекти теорії та практики обліку й аудиту розрахунків  з оплати праці та аналізу ефективності використання трудових ресурсів залишаються  дискусійними, потребують подальших  наукових досліджень і розробок у  напрямі їх удосконалення. Зокрема, це стосується уточнення понятійного  апарату, що неоднозначно трактується  різними законодавчо-нормативними актами, питань узгодження методики бухгалтерського  обліку розрахунків з оплати праці  відповідно до МСФЗ, процедур аналітичного обліку витрат на оплату праці, оптимізації  їх структури та управління ними, вдосконалення  методики зовнішнього і внутрішнього аудиту розрахунків з оплати праці, розробки комплексного підходу до аналізу  ефективності використання трудових ресурсів на мікрорівні.

Організація оплати праці на підприємстві

Організація оплати праці  на підприємстві (1)- це сукупність дій, метою яких є забезпечення визначення величини заробітної плати, принципів  її нарахування, строків виплати, диференціації, співвідношення з іншими показниками  діяльності підприємства тощо. Як відомо, організація оплати праці базується  на трьох елементах: нормуванні праці, її тарифікації, а також на системах і формах оплати праці. При цьому  нормування праці дозволяє дати кількісну  оцінку праці, тарифікація - якісну, а  системи і форми показують  порядок нарахування заробітної плати.

Нормування праці - складова частина управління виробництвом і  включає в себе визначення необхідних витрат праці на виготовлення одиниці  виробу чи виконання заданого об'єму  роботи в даних організаційно-технічних  умовах і встановлення на цій основі норм праці. Його мета полягає в тому, щоб на основі впровадження нової  техніки, удосконалення організації  виробництва і праці, поліпшення її умов зменшити витрати на випуск продукції, підвищити продуктивність праці, яка є важливою умовою розширення виробництва і зростання реальних доходів працівників. Нормування праці  є основою побудови обліку витрат на оплату праці, який найбільш ефективно  може бути організований на базі нормативного методу. Він дозволяє встановити в  процесі виробництва відхилення фактичних витрат праці від норм праці, їх причини, попереджувати невиробничі  витрати. Відповідно до виконання цих  норм нараховують заробітну плату.

Наступним елементом організації  оплати праці на підприємстві є тарифна  система оплати праці, яка, на нашу думку, являє собою систему диференціації  праці за рядом ознак (складність, відповідальність, інтенсивність, умови  праці тощо) з врахуванням кваліфікації працівника і фінансових можливостей  працедавця, метою якої є забезпечення єдності міри праці і її оплати. Аналіз тарифної системи оплати свідчить, що вона враховує не всі важливі  характеристики праці. Цю функцію виконує  надтарифна частина заробітної плати, яку за функціональним призначенням можна класифікувати на стимулюючі (надбавки, премії) і компенсаційні (доплати, компенсації) виплати.

Системи оплати праці відображають способи встановлення залежності розміру  заробітної плати працівника від  кількості і якості витраченої ним  праці з допомогою сукупності показників, які відображають результати праці і фактично витрачений час. В сучасних умовах господарювання на підприємствах застосовуються дві  основні системи оплати праці: почасова і відрядна. Основна відмінність  між цими системами полягає у  способі обліку витрат праці: при  почасовій ведеться облік відпрацьованого  часу, а при відрядній – облік  виготовленої продукції відповідної  якості або облік виконаних працівником  операцій. При почасовій системі  оплати праці мірою праці є  відпрацьований час, тому заробітна  плата працівнику нараховується  відповідно до відпрацьованого ним  часу і його тарифної ставки. Відрядна система оплати праці - це вид оплати праці, при якому праця оплачується  виходячи з обсягу виконаних робіт  з врахуванням складності і умов праці. Дана система передбачає, що за кожну одиницю виготовленої продукції чи за виконання певного обсягу робіт відбувається нарахування заробітку виходячи з тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи і встановленої норми виробітку.

Згідно із Законом України  «Про оплату праці» заробітна плата  – це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник  або уповноважений ним орган  виплачує робітнику за виконану ним  роботу (2). Розміри оплати праці працівників  установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом  Міністрів України.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду  оплати праці включаються нарахування  найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в  грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно  від джерела фінансування цих  виплат.

Фонд оплати праці складається  з:

- фонду основної заробітної  плати; 

- фонду додаткової заробітної  плати; 

- інших заохочувальних  та компенсаційних виплат.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України 13.01.2004 N 5 (3).

Документальне оформлення оплати праці

Документальне оформлення операцій щодо розрахунків з заробітної плати  між працівниками й роботодавцем супроводжується великою кількістю  документів типових та нетипових  форм.

Насамперед необхідно  відзначити, що для тих, хто працює погодинно, так і для відрядників, розрахунок суми основної заробітної плати здійснюється, як правило, однією дією, множенням базового об’єму для  розрахунку заробітної плати (для тих, хто працює погодинно, це відпрацьований час) на «коефіцієнт перерахунку» базового об’єму в суму нарахованої заробітної плати (для тих, хто працює погодинно, це годинні, денні і т.д. тарифні  ставки) (4). Причому і множене (базовий  обсяг), і множник (коефіцієнт перерахунку) мають відносно кожного окремого працівника документальне підтвердження  їхнього розміру (дивися вище). Множене (базовий об’єм) підтверджується  табелем обліку робочого часу, а  множник (коефіцієнт перерахунку) —  встановленою наказом (договором, штатним  розкладом і т.д.) тарифною ставкою  або посадовим окладом.

В такій ситуації сам розрахунок суми нарахованої заробітної плати  перетворюється на просту формальність, що не обов’язково оформляється документально. Така необов’язковість і породила наступну практику. Розрахунок суми нарахованої  заробітної плати не оформляється окремим  документом, а здійснюється безпосередньо  в обліковому регістрі, в якому  відображаються нарахування, утримання  з заробітної плати і її видача. Такими обліковими регістрами, що дісталися  нам у спадщину від журнально-ордерної та меморіально-ордерної форм обліку, є Книга (або журнал) з обліку заробітної плати (далі — Книга) або Особова  картка з обліку заробітної плати (далі — Картка). Повністю порядок оформлення і Книги, і Картки ми розглянемо пізніше, а в цьому випадку зазначимо  тільки те, що обидва цих облікових  регістра мають реквізити, в яких на підставі зазначених вище первинних  документів вказуються окремо розмір і множеного, і множника й отриманий результат — сума нарахованої основної заробітної плати.

Для тих, хто працює погодинно, як ми вже зазначали, також можлива  ситуація, коли розрахунок суми основної заробітної плати може бути здійснений однією дією — множенням базового об’єму для розрахунку заробітної плати (для відрядників — це об’єм  виробленої продукції, виконаних робіт  і т.д.) на «коефіцієнт перерахунку» базового об’єму в суму нарахованої  заробітної плати (для відрядників  — це відрядні розцінки). В результаті за наявності документів, що підтверджують  базовий об’єм для розрахунку заробітної плати і «коефіцієнт  перерахунку», так само, як і з  тими, хто працює погодинно, розрахунок суми нарахованої заробітної плати  не оформляється документально і  здійснюється безпосередньо в Книзі  або Картці. Але для відрядної  форми оплати праці така ситуація скоріше виключення, ніж правило. Ми в цьому переконалися, коли розглядали дану форму оплати праці.

Відрядна система оплати праці характеризується більшою  розмаїтістю баз для розрахунку заробітної плати. Це може бути і кількість  виготовлених деталей, здійснених рейсів, реалізованих квитків, перевірених  документів тощо.

На тлі такої розмаїтості  важко запропонувати якийсь єдиний і простий підхід у документуванні розрахунків основної заробітної плати  при відрядній системі оплати праці. Спробуємо визначити хоча б загальні принципи і послідовність  здійснення такого документування.

Отже, в тій ситуації, коли розрахунок суми нарахованої основної заробітної плати робочому-відрядникові не можна здійснити однією дією, необхідно:

1. Визначити службу, що  буде здійснювати збір необхідної  документації для здійснення  розрахунку нарахованої заробітної  плати, здійснювати сам розрахунок, оформляти його документально  і затверджувати в керівника.  Не обов’язково це повинна  бути бухгалтерія. Буде правильнішим, якщо ці обов’язки будуть покладені  на економічну службу, що має  можливість не тільки збирати,  але і перевіряти вірогідність  інформації, особливо тієї, яка стосується  об’ємів виконаних робіт, як  окремими працівниками, так і  бригадами, колективами і т.д. 

2. Виходячи з систем  відрядної форми оплати праці,  застосовуваної на підприємстві, визначити перелік необхідних  даних для здійснення розрахунку  суми нарахованої заробітної  плати робітникам-відрядникам і  необхідний перелік первинної  документації, які підтверджують  всі ці дані. Окремо необхідно  визначити порядок оформлення  таких первинних документів і  порядок передачі їх службі, на  яку покладений обов’язок здійснювати  розрахунок суми нарахованої  заробітної плати (див. вище  п. 1).

3. Виходячи з систем  відрядної форми оплати праці,  визначити й оформити документально  із занесенням до колективного  договору положень про порядок  розрахунку нарахованої суми  основної заробітної плати робітникам-відрядникам.  З обов’язковим зазначенням форми  документа, яким буде оформлятися  такий розрахунок.

Зобразимо документальне  оформлення оплати праці (5):

Облік розрахунків  з оплати праці

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій та негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності  визначені в П(С)БО 26 "Виплати  працівникам". (6)

Загальна схема структури  П(С)БО 26 наведена на рис.

Рис. Структура П(С)БО 26

Норми П(С)БО 26 застосовуються всіма підприємствами незалежно  від форм власності (крім бюджетних  установ).

Для обліку розрахунків з  оплати праці застосовується рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці». Цей  рахунок активно-пасивний, балансовий, розрахунковий (7).

На рахунку 66 «Розрахунки  з оплати праці» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який належить як до облікового, так  і до не облікового складу підприємства, з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), а також  розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) - рахунок 671.

За кредитом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відображається нарахована працівникам підприємства основна  та додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, інші нарахування, за дебетом - виплата  заробітної плати, премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції  та товарів у рахунок заробітної плати й інші утримання із сум  оплати праці персоналу.

Побудова рахунку 66 «Розрахунки  за виплатами працівникам»

Аналітичний облік розрахунків  з персоналом здійснюється за кожним працівником, видами виплат та утримань. Сума всіх нарахувань заробітної плати  за кожним аналітичним рахунком (тобто  за кожним працівником) дорівнює кредитовому  обороту синтетичного рахунка 66 за звітній місяць, тобто сумі нарахованої  заробітної плати по відділу та по підприємству в цілому. Сума всіх утримань за аналітичними рахунками дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці". За кредитом субрахунка 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображається нарахована заробітна плата працівникам  за звітній місяць. Суми допомоги, які  нараховуються з тимчасової непрацездатності, та інші суми, що виплачуються за рахунок  відрахувань на соціальне страхування, відносяться з кредиту субрахунка 661 у дебет рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням".