Предмет бухгалтерського обліку

П Л А Н  Р О Б О Т И.

І. Вступ.......................................................................................................…….....ст. 3-4

ІІ. Теоретична частина.

2.1. Предмет бухгалтерського обліку……...........................................................ст. 5-7

2.2. Класифікація господарських засобів за складом та джерелами їх утворення………………………………………………………………………...ст. 8-14

2.3. Подвійний запис, його суть і значення…………………………………..ст. 15-17

Висновок…………………………………………………………………………...ст. 18

ІІІ. Практична частина………………………………………………………ст. 19-21

Список використаної літератури……………………………………………...ст. 22-23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. ВСТУП

Існування людей можливе лише за наявності певних матеріальних благ. Ці блага необхідно виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості здобутих засобів існування, а пізніше — кількості предметів, необхідних для виробництва тих чи інших продуктів. Із розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці і міри споживання. Такий облік ведеться шляхом спостереження, вимірювання і реєстрації елементів процесу виробництва (засобів і предметів праці, готової продукції, грошових коштів та ін.).

Для оперативного керівництва і контролю бухгалтерський облік повинен забезпечити своєчасну й якісну інформацію про кількісні та якісні показники діяльності господарства.

Кількісними показниками діяльності підприємства є показники обсягу тих або інших процесів, наприклад кількість заготовлених (придбаних) виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива тощо), виробленої та реалізованої готової продукції в цілому та за окремими її видами тощо. Цей показник дає змогу раціонально вирішувати господарські завдання в процесі діяльності. В показнику обсягу реалізації поєднуються інтереси виробників і споживачів, оскільки реалізованою може бути тільки продукція, яка відповідає попиту споживачів, певним їхнім вимогам. Це змушує підприємства підвищувати якість продукції, покращувати асортимент, припиняти виробництво продукції, яка не користується попитом.

Процес виробництва (створення) суспільного продукту здійснюється в межах виробничої сфери. У бухгалтерському обліку відображуються матеріали, трудові та фінансові затрати на його виробництво.

Створений у процесі виробництва суспільний продукт підлягає розподілу. Одна його частина йде на відтворення предметів і засобів праці (основних), друга — на оплату праці робітників і службовців, на створення загальнодержавних фондів споживання (пенсійного та ін.).

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створений суспільний продукт підлягає обміну (реалізації). У процесі реалізації суспільного продукту виникають витрати, пов'язані з його транспортуванням, зберіганням та реалізацією.

Зі сфери товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу споживання. Виробниче споживання — це використання частини суспільного продукту у вигляді засобів виробництва. Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери (оборони, культури та ін.).

Якісні показники характеризують економічну ефективність здійснення того або іншого процесу. Такими показниками є прибуток і рентабельність. Від розміру прибутку залежить виконання зобов'язань перед бюджетом по сплаті податку з прибутку та по інших платежах, створення резервного фонду, поповнення власного капіталу. Рентабельність визначається як процентне відношення суми прибутку до обсягу реалізованої продукції (показує, скільки підприємством одержано прибутку з кожної гривні реалізації), до вартості всього майна (капіталу), вкладеного у підприємство, та ін. Порівнянням одержаних показників рентабельності з плановими, а також у динаміці за декілька звітних періодів або з показниками інших підприємств, що працюють в таких же умовах, визначають ефективність діяльності господарства.

Інші якісні показники визначаються характером діяльності підприємства. Так, у підприємствах матеріальної сфери виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво тощо) важливим якісним показником є собівартість виробленої і реалізованої продукції (робіт, послуг); в торговельних підприємствах - рівень витрат обігу (до обсягу реалізації товарів). Зниження собівартості та витрат обігу є важливим фактором збільшення прибутку і підвищення рівня рентабельності. Ті або інші кількісні та якісні показники господарської діяльності підприємств і організацій визначаються за даними бухгалтерського обліку.

ІІ. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Предмет бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік, як і кожна наукова дисципліна, вимагає чіткого визначення предмета вивчення. Це необхідно для встановлення місця та ролі бухгалтерського обліку в системі управління. Незважаючи на те, що бухгалтерський облік має загальнодержавне значення, об’єктом його застосування є відокремлена господарська одиниця — підприємство.

Основою бухгалтерського обліку в Україні є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р., який визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 р., водночас з цим почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою № 1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).

Кожне підприємство має матеріальні складові своєї діяльності, тобто засоби господарства. Господарські засоби (активи) є об'єктом бухгалтерського обліку, їх класифікують за функціональною роллю в процесі відтворення капіталу.

Активи це об’єкти, що відповідають 3 ознакам:

1) з'являються в результаті минулих подій;

2) контролюються підприємством;

3) використання цього об'єкту  в майбутньому призведе до економічних вигод.

АКТИВИ:

1. необоротні активи сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства, тобто це всі ті активи, що не є оборотними.

2. оборотні активи – те, що переносить свою вартість на продукцію протягом 1 циклу.

3. витрати майбутніх періодів - витрати, які мали місце в поточному періоді, але виникнуть лише у наступних (витрати з освоєння виробництва нових видів продукції).

До засобів господарства відносяться:

засоби виробництва — майно, що одноразово або багаторазово використовується у процесі виробництва;

засоби у сфері обігу — готова продукція або товари, готівкові кошти та їх еквіваленти, кошти у розрахунках;

засоби невиробничої сфери — об’єкти науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Усі засоби господарства мають свої джерела утворення.

У процесі діяльності підприємства відбуваються постійні зміни у складі господарських засобів: придбання нових засобів, використання їх для виготовлення продукції, випуск готової продукції, її реалізація. Ці зміни називаються господарськими процесами. Підприємства повинні забезпечити облік і засобів господарства, і господарських процесів.

Таким чином, предмет бухгалтерського обліку складають господарські засоби і їх використання у ході господарських процесів.

Об’єкти бухгалтерського обліку дуже різноманітні. Їх можна об’єднати в групи:

− засоби господарства,

− джерела їхнього утворення,

− господарські процеси.

Відтак предметом бухгалтерського обліку є засоби господарства і господарські процеси, так зокрема є окремі сторони багатогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення - тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва, реалізації цукру тощо; на машинобудівельному підприємстві – процес виробництва машин, обладнання тощо та їх відтворення. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.

Об'єкти бухгалтерського обліку визначаються як складові його предмета. Це цілий комплекс процесів і операцій, пов'язаних з виробничою та фінансово-господарською діяльністю, збереженням майна, ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Без чітко визначених об'єктів неможлива реалізація предмета бухгалтерського обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Класифікація господарських засобів за складом та джерелами їх утворення.

Господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.

Господарські засоби – сукупність матеріальних цінностей, які залучені до господарської діяльності, або є її результатом, а також грошові кошти та різні права.

Господарські засоби підприємства отримують з певних джерел. Основним принципом групування господарських засобів по джерелах утворення і цільовому призначенню є ступінь закріплення за даним підприємством, фірмою.

Виходячи з цього господарські засоби поділяються на:

- власні (закріплені);

- залучені (позичені);

Джерелами власних основних і оборотних засобів підприємства є:

- фонди цільового фінансування;

- резерви;

- прибуток.

До фондів відносяться:

- статутний фонд - відображає власність основних і оборотних засобів, що є в розпорядженні підприємства в момент його створення на початку діяльності. Створюється він за рахунок пайових внесків, внесків замовників, продажу акцій, безкоштовних надходжень та ін.;

- амортизаційний фонд - утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань, що включається в затрати на виробництво продукції і тією частиною власності основних засобів, яка в процесі експлуатації переходить у собівартість виготовленої продукції. Амортизаційний фонд є джерелом засобів, що направляються на зміну зношених основних засобів;

- фонди економічного стимулювання і спеціального призначення - формуються в основному за рахунок прибутку і інших ресурсів і використовуються:

1) для розвитку підприємства (фонд  розвитку виробництва);

2) матеріального заохочення його  працівників (фонд матеріального  заохочення - ФМЗ);

3) соціально-культурних засобів;

- цільове фінансування - це додаткові асигнування з держбюджету, які одержують підприємства для розширення своєї діяльності, а саме приросту і поповнення оборотних засобів;

- резерви - утворюються з внутрішніх ресурсів підприємства для покриття можливих у майбутньому цільових витрат.

Прибуток є фінансовим результатом господарської діяльності та основним джерелом господарських засобів любого підприємства. Від розміру одержаного прибутку залежить формування власних оборотних коштів, виконання зобов'язання перед бюджетом, фінансування капітальних вкладень, платоспроможність підприємства.

Основну масу прибутку підприємства одержують від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В міру реалізації продукції в оборот підприємства входить і сума прибутку. З одержаного прибутку підприємства сплачують до бюджету податок на прибуток та поповнюють власний капітал, створюють резервні фонди, виплачують дохід (дивіденди) учасникам та здійснюють інші заходи, передбачені законодавством і установчими документами.

Одержаний прибуток, який накопичується на рахунку № 44 "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)", підприємства відображають зростаючим підсумком з початку року - до його розподілу і списанням після закінчення року.

З метою одержання інформації про суму одержаного і використаного протягом звітного періоду прибутку Планом рахунків до зазначеного рахунка передбачено ведення субрахунків: "Прибуток нерозподілений", "Непокриті збитки", "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Прибуток - це різниця між вартістю реалізованої продукції та її фактичною собівартістю.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, направляється на поповнення і розвиток нових виробництв, матеріальне заохочення працівників, виплату дивідендів та інші цілі.

До залучених засобів належать:

1 - кредити банків (інвестиції і різноманітні проекти);

Види кредитів:

− Банківський:

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

− комерційний:

Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

− державний:

Державний кредит - це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.

− лізинговий;

Лізинговий кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит). Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у грошовій формі Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі.