Поняття бухгалтерського обліку, його суть та значення. Вимоги до бухгалтерського обліку

 

 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМ. АК. В. ЛАЗАРЯНА

 

 

КАФЕДРА  обліку і аудиту ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

 

Робота допущена до захисту

_________________________

на доопрацювання

_________________________

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з навчальної дисципліни

«Бухгалтерський облік»

 

Варіант № 1

 

 

 

Студента(ки)

Спеціальність облік і аудит,

 група 

Керівник роботи

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2015

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………….	3
1. Поняття бухгалтерського обліку, його суть та значення. Вимоги до бухгалтерського обліку……………………………………………...	4
2. Порядок відображення в обліку  процесу постачання……………..	12
3. Практична частина…………………………………………………...	17
Висновки…………………………………………………………………	27
Список використаної літератури……………………………………….	28

 

 

Вступ

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

У 1973 році за ініціативою 10 країн було створено комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він розробив єдині підходи до ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

16 липня 1999 року після другого  читання Парламент України прийняв  Закон “Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні”. П'ятнадцять статей Закону у  затвердженому варіанті законодавчо  закріпили основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської (фінансової) звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік - це система знань, в основу якої покладено економіку, право і математику. Водночас це й практична робота - спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрація) усіх об'єктів та суб'єктів ринку згідно з вимогами суспільних відносин. У практичному аспекті бухгалтерський облік формує інформаційну систему, що дає змогу користувачам оперувати даними, потрібними для аналізу, оцінювання та змінювання стану будь-якого суб'єкта (господарства) ринку в часі та просторі.

Бухгалтерський облік є обов'язковий видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується загальноприйнятими принципами, правилами і стандартами.

 

1. Поняття бухгалтерського  обліку, його суть та значення. Вимоги до бухгалтерського обліку

 

Поняття обліку у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об’єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, що пов’язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Суб’єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав,  юридичними особами — підприємства, організації й установи, їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством.

Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи.

 Юридичні особи — суб’єкти  господарської діяльності є обліковими  одиницями, які мають окрему систему  бухгалтерського обліку і складають  встановлену звітність із дня  реєстрації підприємства до його  ліквідації.

 Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з’явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445—1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга “Трактат про рахунки і записи” є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука.

 Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

 Зміст господарського обліку  пізнають через його стадії (етапи):

• спостереження;
• вимірювання;
• реєстрацію;
• групування;
• узагальнення.

 Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає  певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс  і звітність.

 Господарський облік завжди за своїм призначенням забезпечує інформацією процес управління та його апарат, оскільки господарський облік у широкому розумінні є функцією управління, поряд із плануванням (бюджетуванням), контролем, аналізом і прогнозуванням.

 В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об’єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов’язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв’язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

 Дані статистичного обліку  застосовують для макроекономічного  аналізу й управління, тому оперативний  і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ.

 Важливі особливості бухгалтерського  обліку полягають у тому, що  він перш за все вартісний, суцільний і безперервний, документально  обґрунтований, використовує властиві йому способи опрацювання інформації.

 Всі юридичні особи, створені  в Україні, незалежно від організаційних  форм і форм власності, повинні  вести бухгалтерський облік та  подавати фінансову звітність. Це  положення засвідчує стаття 29 (Облік  і звітність) Закону України “Про підприємства в Україні” від 4 січня 1992 р. № 2032-ХІІ.

 Метою бухгалтерського обліку  є надання користувачам для  прийняття рішень повної, правдивої  та неупередженої інформації  про фінансовий стан і діяльність  підприємства.

 Всі три види обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного й утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети, завдання, методології, державного регулювання.

 Бухгалтерський облік у загальному циклі управління підприємством (планування — облік — аналіз — регулювання) виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.

Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Оцінка є результатом вимірювання й ідентифікації об’єктів обліку.

Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.

 Для досягнення мети та  виконання обліком функцій він  має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників  бізнес-плану та обліку, точності  й об’єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності.

 Порівнянність конкретних показників  бізнес-плану та обліку необхідна  для оцінки виконання планових  завдань, порівняння результатів  діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність ґрунтується  на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.

 Точність і об’єктивність  обліку означають, що всі облікові  дані мають бути правильними  і відображати справжній стан  і результати діяльності, тобто  відображати як досягнення, так  і недоліки в роботі підприємства.

 Ясність і доступність обліку  означають, що показники обліку  мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти  діяльності підприємства, бути доступними  для широкого загалу працівників  і акціонерів підприємства, громадськості.

 Своєчасність обліку полягає  в забезпеченні підприємств своєчасною  інформацією, необхідною для прийняття  ефективних рішень, розробки конкретних  заходів, оперативного керівництва.

 Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності. Його досягають автоматизацією обліково-обчислювальних робіт, яка приводить до економії матеріальних і трудових ресурсів.

 Для відображення господарських  засобів і процесів, що здійснюються  на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик, в обліку застосовують різні вимірники: натуральний, трудовий, грошовий.

 Натуральні вимірники забезпечують  кількісне і якісне відображення  облікових об’єктів в одиницях  ваги, об’єму, площі, потужності тощо. Вони мають свої переваги і недоліки. Без натуральних вимірників не можна скласти виробничий план з номенклатури виробів, проаналізувати використання матеріальних ресурсів, балансів. Проте натуральні вимірники можна застосовувати лише для обліку однорідних об’єктів, їх не можна узагальнювати, використовуючи різні одиниці виміру.

 Трудові вимірники використовують  для визначення затраченої праці  в одиницях робочого часу —  днях, годинах, хвилинах. За їх допомогою  у поєднанні з натуральними  встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють фонд робочого часу й оплати праці.

 Грошовий вимірник застосовують  для узагальнення, обчислення вартості  об’єктів обліку. Цей вимірник  використовують при плануванні  та обліку процесів виробництва  й обігу, для визначення результатів і рентабельності діяльності, здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами. Як і натуральний, грошовий вимірник має певні переваги і недоліки.

 Застосування в обліку всіх  трьох вимірників у взаємозв’язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об’єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і економіки країни в цілому.

 В умовах ринкових відносин  бухгалтерський облік диференціюється  за сферою діяльності та за обліковими функціями.

 За сферою діяльності бухгалтерський  облік поділяється на виробничо-господарський, бюджетний і банківський. За об’єктами  обліку, планом рахунків, специфікою  ведення ці види обліку істотно  відрізняються один від одного.