Поняття аудиторської вибірки. Види аудиторської вибірки

1.Поняття аудиторської вибірки. Види аудиторської вибірки

 

Вибіркова перевірка в усьому світі  визнана основою методики проведення аудиторської перевірки. Термін аудиторська вибірка, або вибіркова перевірка, означає проведення аудиторських процедур стосовно менш ніж 100% бухгалтерських проводок або показників фінансової звітності. Водночас отримані результати мають дозволити аудитору отримати аудиторські докази, що будуть не тільки достатніми для характеристики окремих, перевірених фактів, а й дадуть змогу розповсюдити отримані висновки на всю сукупність даних, тобто давати можливість зробити об'єктивну оцінку достовірності даних бухгалтерської звітності економічного суб'єкта, що перевіряється.

При побудові аудиторської вибірки  аудитор має враховувати певну  ціль аудиторської перевірки й розуміти, що будь-яка вибіркова перевірка завжди підвищує аудиторський ризик (ризик невиявлення помилок).

Поняття і принципи використання аудиторської вибірки під час аудиторської перевірки, а також порядку визначення та побудови вибіркових тестів аудиторської вибірки у світовій практиці регламентуються МСА 530 "Аудиторська вибірка та інші процедури тестування". Стандартом встановлені певні чинники, які має враховувати аудитор під час побудови аудиторської вибірки (рис. 5.9).

Насамперед аудитор має визначити  певну ціль аудиторської вибірки і процедури аудиту, за допомогою яких така ціль може бути досягнута найкращим чином. У тому випадку, якщо аудиторська вибірка відповідає поставленим цілям перевірки, можна говорити про обґрунтованість отриманих аудиторських доказів і можливих умов визначення помилки. Це, у свою чергу, допомагає аудитору з'ясувати, в чому може полягати помилка, і яку сукупність даних потрібно використовувати при вибірковій перевірці.

Можливість застосування в аудиті вибіркової перевірки та її обсяг залежать від оцінки аудитором свого ризику, точніше від оцінки ризику внутрішнього контролю. Як зазначалося, кількість аудиторських доказів, запланованих до отримання аудитором, обернено пропорційна до ризику внутрішнього контролю: чим вище встановлений рівень ризику внутрішнього контролю, тим меншу кількістьаудиторських доказів потрібно зібрати аудитору з метою впевненості в обґрунтованості своїх висновків щодо достовірності даних генеральної сукупності, яка перевіряється.

Генеральна сукупність даних  загальна інформація, стосовно якої аудитор хоче зробити перевірку і з якої проводиться вибірка.

Сукупність, що перевіряється відібрана  для перевірки певна кількість  даних з генеральної сукупності (одиниць вибірки).

Одиниця вибіркового обстеження — первинний осередок, що є одиницею генеральної сукупності.

Стратифікація — процес поділу генеральної сукупності на дрібніші иідсукупності, кожна з яких має власну вартісну характеристику.

Репрезентативна вибірка — вибірка, характерні особливості якої такі самі, як і у сукупності.  

У тому випадку, якщо аудитор має  підстави вважати абсолютно неефективною систему внутрішнього контролю на будь-якій ділянці господарської діяльності, застосування вибіркового обстеження стає практично неможливим. Альтернативою в цьому випадку може бути значне збільшення обсягу вибірки. Така перевірка достатньо трудомістка, але інакше аудитор не може бути впевнений в обґрунтованості своїх висновків щодо достовірності перевіреної бухгалтерської звітності. Такі ситуації достатньо рідкісні і частіше буває, що в аудитора є сумніви щодо якості й достовірності інформації, що стосується тільки певних ділянок діяльності, певних господарських операцій або статей балансу. У такому разі йдеться про 50% упевненості, яка вже припускає можливість застосування вибіркового обстеження.

Окремі дані, які становлять генеральну сукупність, називаються елементами вибірки або одиницями вибірки. Вибірка у будь-якому випадку має відображати всі особливості генеральної сукупності (всього обсягу інформації, за якою аудитор планує зробити аудиторську перевірку). Наприклад, якщо аудитор хоче зробити перевірку дебіторської заборгованості, то генеральною сукупністю будуть всі дані щодо стану дебіторської заборгованості, а сукупністю, що перевіряється, — відібрані для перевірки документи.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність", аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Господарський кодекс України дещо по-іншому визначає аудиторську діяльність. Так, відповідно до ст. 362 Господарського кодексу, аудиторська діяльність - це діяльність громадян і організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне І методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Але незважаючи на відмінність в трактуванні, з обох нормативних джерел стає зрозуміло, що аудиторська діяльність може здійснюватись у трьох напрямках:

1) проведення аудиту;

2) організаційне і  методичне забезпечення аудиту;

3) надання інших аудиторських  послуг.

Перелік послуг, які можуть надаватись аудиторами (аудиторськими фірмами), визначається аудиторською палатою  України і має такі складові:

1. Завдання для надання впевненості: аудит історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності; огляд історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності; завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації.

2. Супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг: завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації; завдання з підготовки фінансової інформації.

3. Інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені Законом України "Про аудиторську діяльність": ведення бухгалтерського обліку; складання фінансових звітів; відновлення бухгалтерського обліку; консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності; консультації з питань системи внутрішнього контролю; консультації з питань оподаткування; складання податкових декларацій та звітів; консультації з питань застосування інформаційних технологій; консультації з інших питань управління та ведення бізнесу; розробка для замовника документів, необхідних для легалізації, організації та здійснення господарської діяльності (статути, накази, внутрішні норми та правила, посадові інструкції, документи системи стимулювання персоналу тощо); проведення професійних тренінгів для бухгалтерів та керівників з питань, що належать до професійної компетенції аудиторів; представлення інтересів замовника з питань обліку, аудиту, оподаткування в державних органах, організаціях або в суді; інші види аудиторських послуг, надання яких не суперечить чинному законодавству України.

 

 

 

2. Професійна  етика аудиторів

 

Кодекс професійної етики у  будь-якій професії необхідний для  забезпечення впевненості громадськості  в якості послуг, які надаються  представником цієї професії. Це тим  більш важливо, що користувач певними видами послуг сам не може оцінити якості цих послуг через їх складність.

Кодекс професійної етики може складатися або з загальних тез, котрі визначають зразок ідеальної  поведінки, або з окремих специфічних  правил, котрі вказують на те, яка поведінка є неприйнятною. Перевагою загальних тез є їх зосередженість на позитивному боці професійної діяльності і, як наслідок, заохочення представників даної професії до виявлення високого рівня професіоналізму. Недоліком цих тез є їх загальний характер: дотримуватись загальних тез дуже важко, а мінімально прийнятних стандартів поведінки не встановлено. Перевагою чітко визначених специфічних правил є їх вимога дотримуватись певних мінімально встановлених стандартів поведінки. Недоліком специфічних правил є тенденція сприймати їх як максимальні, а не як мінімальні стандарти поведінки.

Кодекс професійної етики, розроблений  Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, поєднав  у собі обидва ці підходи. Він містить  розділ, що має назву "Концепції професійної етики". Цей розділ кодексу складається з двох частин:

• перша частина - п'ять принципів етики;
• друга частина - обговорення цих принципів.

Нижче перелічені ці п'ять принципів  етики:

Незалежність і об'єктивність. Аудитор  завжди мусить бути об'єктивним і незалежним від тих, на кого він працює.

Компетентність і технічні стандарти. Аудитор повинен дотримуватись  установлених його професією технічних  стандартів і постійно підвищувати  свій кваліфікаційний рівень та якість послуг, які він надає.

Відповідальність перед клієнтами. Аудитор повинен бути чесним зі своїми клієнтами і докладати всіх своїх  професійних вмінь і зусиль, працюючи в їх інтересах.

Відповідальність перед колегами. Аудитор зобов'язаний поводити себе так, щоб сприяти співпраці і встановленню гарних стосунків зі своїми колегами, та підвищувати репутацію своєї професії.

Інші обов'язки і дії: присяжний  бухгалтер повинен вести себе таким чином, щоб всебічно сприяти  підвищенню престижу своєї професії. Кодекс включає також правила поведінки, яких повинен дотримуватись кожен аудитор у своїй діяльності. Оскільки розділ Кодексу, у якому викладено правила поведінки, є єдиним, дотримання вимог якого є обов'язковим, він викладений більш чітко, ніж концепції професійної етики.

Серед правил поведінки, установлених Кодексом професійної етики, є як дуже специфічні (наприклад, Правило 503), так і найбільш загальні (наприклад, Правило 501).

Наведемо для прикладу деякі  з цих правил.

Правило 503 - комісійна винагорода. Аудитор не повинен сплачувати комісійну винагороду, щоб отримати від клієнта замовлення. Аудитор також не повинен отримувати комісійну винагороду від клієнта за висловлення своєї думки щодо виробництва товарів чи надання послуг іншим клієнтам. Це правило не забороняє платежів за придбання самої аудиторської фірми або пенсійних платежів особам, які раніше займалися аудиторською практикою.

Правило 501 - дискредитуючі вчинки. Аудитор не повинен учиняти дій, що шкодять його професії.

Правило 102 - чесність і об'єктивність. Аудитор не повинен свідомо перекручувати факти. Коли аудитор надає аудиторські чи бухгалтерські послуги, включаючи консультації з податкових питань і з питань управління бізнесом, він не повинен ставити свою думку у залежність від думок інших, вищестоящих аудиторів. Надаючи консультаційні та аудиторські послуги з питань оподаткування, аудитор може зняти сумніви, які у нього виникли, на користь клієнта, якщо у нього є для цього достатні підстави.

Роз'яснення правил поведінки. Потреба  у роз'ясненні правил поведінки  виникає тоді, коли від аудиторів-практиків надходять запитання щодо застосування якогось окремого правила. Відділ професійної етики Американського інституту дипломованих бухгалтерів дає необхідні роз'яснення з цього приводу, які перед набуттям статусу офіційних розсилаються до багатьох аудиторів-практиків, щоб отримати їхній відгук.

Аудиторська палата України рішенням № 73 від 18 грудня 1998 р. ввела в дію  Кодекс професійної етики аудиторів  України, який запроваджує правила  надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких мусить дотримуватися аудитор. Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі етики, обов'язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг.

Визначальною рисою професії незалежного  аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Метою професії незалежного аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства. Для реалізації Цієї мети необхідно дотримуватись чотирьох основних вимог суспільства до професії аудитора - вірогідність (потреба в користуванні достовірною інформацією), професіоналізм, якість послуг і довіра. Для досягнення мети, що стоїть перед аудитором, він зобов'язаний дотримуватися таких фундаментальних засад етики: чесність, об'єктивність, конфіденційність, професійна поведінка, професійні норми. Аудитор, котрий успішно склав іспити в аудиторській палаті України, після одержання сертифіката зобов'язаний виголосити клятву, у якій він присягається суворо виконувати свої професійні обов'язки і закони України і вимагати цього від інших.

Клятва адресована керівникові  атестаційної комісії аудиторської палати України. Після усного виголошення  клятви аудитор підписує її текст.

Текст клятви:

"Я, (ім'я, прізвище) виголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю виконувати свої професійні обов'язки з честю і гідністю, дотримуватися законів України, Національних нормативів аудиту. Кодексу професійної етики аудиторів України і вимагати дотримання їх іншими"

 

 

 

 

 

 

3. Організація  аудиторської діяльності в Україні.

 

Аудиторська діяльність — це професійна діяльність, яка має свій етичний кодекс, оскільки особи, що займаються цією діяльністю, зацікавлені у взаємодовірі та високій якості наданих послуг незалежно від поведінки деяких представників цієї професії.