Перспективи розвитку діяльності банків на міжнародному ринку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Розрахунки по відкритому  рахунку

 

Розрахунками при відкритому рахунку називають таку форму розрахунків, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, який направляє на адресу покупця товар і товарні документа, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок експортера гроші. Ця форма розрахунків використовується в основному між фірмами, які пов’язані традиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями та їх закордонними філіями; змішаними фірмами за участю експортера. Після звірки розрахунків, кінцеве погашення заборгованості за відкритим рахунком здійснюється через банки з використанням банківського переказу чи чеку, тому банківська статистика часто включає розрахунки за відкритим рахунком до банківських переказів. Розрахунок при відкритому рахунку представляє собою одну з форм комерційного кредиту[10].

Коли розрахунки ведуться з використанням відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера. Платежі здійснюються за згодою у встановлений період, а остаточне врегулювання заборгованості з відкритого рахунка – через банки, із застосуванням інших форм міжнародних розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки з відкритого рахунка, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Розрахунковий чек

 

Чек (Cheque; амер. Cheсk) – спеціальний документ, який містить письмове розпорядження банку видати (перерахувати) вказану в ньому суму грошей з поточного рахунку особи, яка підписала чек.

Існують різні види чеків. Банківський ордерний чек може за бажанням клієнта виступати замість переказу. Як правило, він відсилається банком безпосередньо отримувачу. Іноді чек вручається чекодавцю, щоб він передав або надіслав його отримувачу. В більшості випадків цей чек пред'являється отримувачем банку-кореспонденту банку чекодавця. Після перевірки підписів банку чекодавця може бути виписана сума в іноземній валюті. Якщо в банку-платника немає кореспондентських відносин з банком чекодавця, чек посилається банку, який має такі кореспондентські відносини, де й кредитується за рахунок отримувача.

За способом передачі розрізняють три види чеків:

• чек на пред'явника;
• ордерний чек;
• іменний чек.

За способом оплати розрізняють:

• наявні чеки;
• розрахункові чеки;
• кросовані чеки.
• Відомі також дві форми закреслення:
• звичні кросовані чеки;
• специфічно кросовані чеки [, c.145].

Особливим видом чеків у некомерційному міжнародному обігу є єврочек – це національні чеки, які можуть використовуватися і за кордоном.

Іншим видом чеків є дорожній (туристський) чек, який виписується як в національній валюті, так і в доларах США.

 

2.6. Розрахунки пластиковими  картками

 

Пластикова картка – це персоніфікований платіжний інструмент, який надає особі, що нею користується, можливість безготівкової оплати товарів та/або послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах (банкоматах);

інструмент безготівкових розрахунків і засіб отримання кредиту, а також фінансовий інструмент, який дозволяє її власникові управляти своїм банківським рахунком прямо з торговельної чи сервісної організації.

Приймання карток до оплати та видача за ними готівки здійснюється тільки на підприємствах торгівлі/сервісу та в банках, що входять до платіжної системи, яка обслуговує ці картки[13].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ ПРИ ЕКСПОРТІ І ІМПОРТІ ТОВАРІВ

3.1 Фінансова глобалізація  і ризики при міжнародних розрахунках

 

На світову економіку у все більшому ступеню розповсюджуються всі властивості ринкової економіки як системи, що самоорганізуються, із слабким регулюванням процесів. У цьому полягає головний системний чинник риски, що впливає на проведення міжнародних розрахунків.

Інший тип рисок фінансової глобалізації пов'язаний з особливостями інформаційних систем і їх використанням при проведенні документарних операцій. Сучасна фінансова система будується навколо інформаційних мережевих структур. Внаслідок цього ризики такого типу організації стають ризиками фінансової системи.

І, нарешті, головним ризиком в міжнародних розрахунках є легалізація грошових коштів, отриманих злочинним шляхом. На сьогоднішній день це найактуальніший тип рисок в міжнародних розрахунку, який несе фінансова глобалізація [3].

Як правило, всі міжнародні фінансові операції пов'язані з валютним обміном. Потік товарів і послуг з однієї країни в іншу породжує зустрічні грошові потоки, гроші різних країн повинні якось обмінюватися один на одного, виникають проблеми курсів валюти, вибору форми платежу і конкретних фінансових установ, що здійснюють розрахунки (як правило, банків). Розрахунки часто пов'язані з кредитними і страховими операціями. Особливе питання – співвідношення національних і міжнародних правил розрахунків, тут теж бажаний поступовий перехід до єдиних міжнародних правил. Тому йде безперервний пошук напрямів поліпшення міжнародних розрахунків. За останні роки вирішальне значення придбало впровадження електронних технологій в сферу розрахунків, що створює принципово нові можливості їх розвитку.

Важливість розрахунків як сфери міжнародних фінансів виявляється і в тому, що в процесі їх вдосконалення можуть виникати платіжні союзи декількох держав, об'єднаних єдиною, розробленою ними, системою міжнародних розрахунків. Такі союзи можуть бути початком або складовою частиною інтеграції економіки і фінансів цих держав, тобто створюють можливості для розвитку фінансової глобалізації.

Найважливішим напрямком пом'якшення ринкової глобалізації може послужити розвиток міжнародної інтеграції ринку страхових послуг.

Фінансова глобалізація виникла як наслідок і складова частина економічної інтеграції, що інтенсивно розвивалася протягом другої половини XX сторіччя. Проте багато елементів фінансової глобалізації виникли як результат розвитку власне фінансової сфери: зростання вільних грошових капіталів і їх переміщень між країнами, поява нових фінансових інструментів, утворення колективних валют і інше[ 14,c.78].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Перспективи розвитку  діяльності банків на міжнародному  ринку

 

Фінансові ринки усередині України ростуть і стають перспективними об'єктами вкладення капіталу, що обумовлює небезпека неконтрольованого нарощування зовнішніх запозичень в іноземній валюті.

Розглядаючи значення фінансової стабільності банків, можна відзначити, що зміни, що відбуваються в світовій банківській системі останнім часом, такі як посилення конкуренції, глобалізація фінансових ринків, впровадження нових інформаційних технологій, пропозиція нових банківських операцій і послуг, ведуть до зростання ризиків і, внаслідок цього, до посилювання вимог до надійності і фінансової стабільності банків.

Для підвищення стабільності комерційних банків і банківської системи в цілому першочерговим представляється вживання наступних заходів:

Розвиток систем контролю і внутрішніх банківських рейтингів, які стимулювали б новими правовими нормами спостереження, порівняльними, з типовими міжнародними стандартами власного капіталу;

Повний перехід на міжнародні стандарти звітності з метою подальшого поліпшення прозорості і оцінки ризиків української економіки.

В даний час в своїй переважній більшості ті українські банки, які орієнтуються на зовнішньоекономічну діяльність, в основному займаються акумуляцією дешевих ресурсів українських експортерів і їх розміщенням в малоризиковані іноземні активи (депозити, держпапери і так далі). Як відомо, ці активи хоча і приносять стабільний дохід, але незначні. До того ж далеко не кожен український комерційний банк може собі дозволити навіть таку діяльність, оскільки достатньо солідних корпоративних клієнтів у нас не дуже багато. Тому тими банками, про які йде мова, як правило, є або «кишенькові» банки крупних експортерів, або банки з іноземним капіталом [7, c.45].

Якщо ж мати на увазі які-небудь складніші міжнародні банківські послуги, наприклад такі, як секюритизація клієнтських активів, організація позик єврооблігацій, залучення синдикованих кредитів для своїх клієнтів, організація випуску акцій, облігацій, то в своїй переважній більшості українські банки практично їх не надають. А компанії на міжнародних ринках звертаються, як правило, до крупних кредитних організацій, враховуючи ризики і перш за все страховий ризик. У більшості ж українських банків немає ні належних технологій, ні достатньо досвідчених фахівців, ні крупних капіталів. Природно, залишаючись незатребуваними, банки як фінансові посередники втрачають можливі доходи. Адже навіть українські промислові гіганти часто, виходячи з корпоративних інтересів, звертаються не до вітчизняних, а до іноземних банок.

Низька капіталізація і відповідно висока ризикована – одна з основних причин низької конкурентоспроможності українських банків. Для того, щоб підвищити ступінь конкурентності українських кредитних організацій, як і банківської системи в цілому, існують три шляхи.

По-перше, можна йти по шляху нарощування капіталу за рахунок того прибутку, який залишається в банках. Але це дуже довгий шлях, оскільки прибутковість в банківському секторі у нас невисока.

По-друге, можна привернути зовнішніх інвесторів, як українських, так і іноземних.

І, нарешті, є третій шлях – це шлях злиття і поглинання.

Крім того, потрібно активніше працювати і з тими нечисленними іноземними банками, які вже працюють в Україні до теперішнього часу. Цим банкам важливо, використовуючи поки що сприятливу для України кон'юнктуру світового ринку, нарощувати свої інвестиції за кордоном, роблячи акцент на роботу з тими вітчизняними підприємствами, чия продукція має попит за кордоном.

 

 

 

 

Висновки

 

Питання розрахунків є одним з ключових питань в міжнародному торговому обороті. Законодавство і банківська система повинні надавати підприємствам достатню кількість інструментів, які забезпечували як здійснення розрахунків, так і покриття ризиків які виникають у зв'язку з цим. При цьому інструменти повинні забезпечити гнучкість і можливість швидкого реагування підприємств на постійно змінні зовнішні умови.

Значну частину зовнішньоекономічних відносин складає зовнішня торгівля. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі товарами і послугами, а так само некомерційним операціям, кредитам і руху капіталів між країнами, зокрема пов'язані з будівництвом об'єктів за кордоном і наданням допомоги країнам, що розвиваються.

Однією з найважливіших складових зовнішньоекономічних зв'язків є здійснення розрахунків за отримані товари, послуги.

Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія отримання платежу, сума витрат, пов'язаних з проведення операцій через банки. Тому зовнішньоторговельні партнери в процесі переговорів погоджують деталі умов платежу і потім закріплюють їх в контракті.

Форми міжнародних розрахунків, які розроблені міжнародною практикою є свого роду захисними методами від валютних рисок і відрізняються один від одного механізмом, ступенем гарантованості і формою участі в розрахунках банків. Тому необхідно вибрати таку форму розрахунку, яка незалежно від економічної і політичної стабільності країни-контрагента давала б можливість захистити інтереси як експортера так і імпортера.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Березина М.П. Концептуальные вопросы организации безналичных расчетов / М. Березина // Банковское дело. – 2011 г. – №12. – с. 25–32.
2. Береславська О.І., Наконечний О.М. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2012. – 392 с.
3. Бломштейн Г.Д., Саммерс Б.Д. Банковское дело и платежная система. – М.: – 2010. – 124 с.
4. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-ов «Знання», КОО, 2011. – 305 с.
5. Булатов М.А. «Совершенствование безналичных расчетов» // Бухгалтерия и банки. – 2009, №4. – с. 30–34.
6. Ивасенко А.Г. «Безналичные расчеты: сущность, проблемы, перспективы развития». НГАЭиУ. – Новосибирск, 2011 г. – 106 с.
7. Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2001 р. №135 // Відомості НБУ. – 2011. – №12. – ст. 64.
8. Клинова Т. Расчетные операции во внешней торгвле./ Т. Клинова. // Банковское дело. – 2010 г. – №9. – с. 18–20.
9. Коробка С. Безналичные расчеты и пути их усовершенствования» журнал «Банковское дело» – №1 ст. 40–41, 49–51.
10. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учеб. – 2-е изд. – М.: «Финансы и статистика», 2011. – 608 с.
11. Масюкова Т.Д. «Документарный аккредитив в международной торговле: сильные и слабые стороны» // Консультант. – 2008, №8. – с. 55–62.
12. Милер Р.А., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело: Учеб. пособие. – М., 2010. – 567 с.
13. Софіщенко І.Я. Фінансування зовнішньоторговельної діяльності підприємства: Нав. посібник. – К.: Центр нав. літератури, 2006. – 138 с.
14. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів/ Публікація МТП №600, від 25.10.2006 р. / Справочно-правовая сист. «Гарант».