Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі та у Європейському Союзі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2013 в 11:26, реферат

Краткое описание

Найтісніші стосунки Франції спостерігаються з такими країнами як Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія, Великобританія, Люксембург. Розвиваються зовнішньоторговельні відносини з країнами Азії. Промислова продукція займає основну частину зовнішньоторговельного обороту Франції. Франція є великим постачальником автомобілів, електротехнічного устаткування, а також ліків, медикаментів і парфюмерно-косметичної продукції. В французькому імпорті переважають енергоносії, продукція кольорової металургії, продукція електронної промисловості, целюлозно-паперові товари, побутові прилади, тканини й одяг, лісоматеріали і меблі.

Содержание

Вступ
Організації, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність
Експортно-імпортне регулювання
Фінансування, кредитування і страхування зовнішньоекономічної діяльності
Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі та у Європейському Союзі
Висновок
Список використаної літератури

Прикрепленные файлы: 1 файл

Реферат на ПЕЧАТЬ.doc

— 81.00 Кб (Скачать документ)

                                                       Зміст

 

     Вступ

  1. Організації, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність
  2. Експортно-імпортне регулювання
  3. Фінансування, кредитування і страхування  зовнішньоекономічної діяльності
  4. Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі та у Європейському Союзі

Висновок

     Список використаної  літератури

 

Вступ

 

У наш час досить помітно намітилася тенденція зміцнення своїх позицій  у світовому просторі найбільш розвинутих країни Європи. Країни-члени Європейського Союзу прагнуть протиставити іншим світовим силам свій економічний, соціальний, політичний та культурний потенціали. Серед цих країн знаходиться, власне, і Франція.

Національна економіка  Франції досить сильно залежить від  діяльності на міжнародному ринку, а це підштовхує уряд країни до різноманітних підходів щодо підтримки зовнішніх експансій французьких фірм як на світовому ринку, так і в межах Європейського Союзу. У забезпеченні зовнішньоекономічної експансії французьких компаній на зовнішніх ринках важлива роль приділяється економічній допомозі з боку держави. За рахунок державної фінансової підтримки французькі компанії компенсують свою слабкість при освоєнні зовнішніх ринків. За обсягом допомоги Франція поступається тільки США і Японії, а по її частці у ВВП перевершує усі провідні країни світу.

Найтісніші стосунки Франції спостерігаються  з такими країнами як Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія, Великобританія, Люксембург. Розвиваються зовнішньоторговельні відносини  з країнами Азії. Промислова продукція  займає основну частину зовнішньоторговельного обороту Франції. Франція є великим постачальником автомобілів, електротехнічного устаткування, а також ліків, медикаментів і парфюмерно-косметичної продукції. В французькому імпорті переважають енергоносії, продукція кольорової металургії, продукція електронної промисловості, целюлозно-паперові товари, побутові прилади, тканини й одяг, лісоматеріали і меблі.

 

 

 

 

 

1. Організації, що регулюють  зовнішньоекономічну діяльність

 

В зовнішній економічній сфері  Франції найбільш важливу роль відіграють міністерство зовнішньої торгівлі, міністерство економіки, фінансів і бюджету, а також окремі підрозділи деяких інших міністерств. Відповідно до декрету від 18 липня 1988 р. на міністра зовнішньої торгівлі покладається підготовка рішень уряду з питань зовнішньоторговельної політики Франції, а також вживання заходів, необхідних для стимулювання її зовнішньоекономічної діяльності на закордонних ринках і розвитку експортно-імпортних операцій.

У цих цілях міністр зовнішньої торгівлі вивчає разом з іншими міністерствами (зокрема, з міністерством промисловості) заходи, спрямовані на розвиток експорту; бере участь у виробленні рішень з питань внутрішньої політики в області економіки, промисловості, сільського господарства і послуг, а також із проблем зовнішньої політики, якщо ці рішення впливають на зовнішньоекономічні відносини. Він бере участь у підготовці і проведенні міжнародних економічних і комерційних переговорів (багатосторонніх і двосторонніх).

Для здійснення своїх функцій міністр зовнішньої торгівлі використовує Управління зовнішньоекономічних зв'язків міністерства економіки, фінансів і бюджету. Разом з міністром економіки, фінансів і бюджету міністр зовнішньої торгівлі призначає посадових осіб у підрозділи, що відповідають за зовнішньоекономічну експансію Франції за кордоном, а також затверджує регіональних директорів зовнішньої торгівлі. Обидва міністра також підписують документи з питань організації служб, відповідальних за зовнішню торгівлю.

Підлегле міністру зовнішньої торгівлі Управління зовнішньоекономічних зв'язків міністерства економіки, фінансів і бюджету є основним робочим органом у регулюванні і управлінні зовнішньою торгівлею. Тому у функції управління входить здійснення безпосереднього регулювання зовнішньої торгівлі і всіх зв'язаних з нею економічних питань.

У питаннях сприяння підприємствам-експортерам  Управління зовнішньоекономічних зв'язків  працює у взаємодії з Французьким  центром зовнішньої торгівлі, Французьким  комітетом проведення економічних  заходів за кордоном, Французькою компанією по страхуванню зовнішньої торгівлі (КОФАСЕ), Агентством по технічному, промисловому й економічному співробітництву й іншими організаціями. Через службу розширення економічних зв'язків за кордоном Управління одержує інформацію про кон'юнктуру на світових ринках і економічне становище іноземних держав, використовує цю інформацію для надання допомоги французьким експортерам.

У рамках дипломатичних представництв  Франції за кордоном питаннями зовнішньої торгівлі займаються підлеглі Управлінню зовнішньоекономічних зв'язків понад 190 відділень економічної експансії за кордоном, очолюваних торговими радниками й аташе. В даний час вони існують при 130 посольствах Франції в закордонних державах. У задачі відділень входить інформаційне забезпечення і надання підтримки французьким підприємствам і фірмам у країні їхнього перебування. Вони збирають необхідну економічну і комерційну інформацію і направляють її в Управління, в інші зацікавлені міністерства, організації, і насамперед у Французький центр зовнішньої торгівлі.

З інших підрозділів міністерства економіки, фінансів і бюджету тільки Генеральна дирекція митниць і непрямих податків займається винятково регулюванням питань зовнішньоекономічної діяльності. Вона активно бере участь у виробленні зовнішньоторговельної політики Франції.

Дирекція скарбниці міністерства економіки, фінансів і бюджету покликана розробляти міжнародну валютно-фінансову політику Франції. Вона вивчає питання державного кредитування зовнішньої торгівлі, фінансової допомоги країнам, що розвиваються.

У регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків Франції активну участь приймає і міністерство закордонних  справ. МЗС не дублює відповідні служби міністерства зовнішньої торгівлі, міністерства економіки, фінансів і бюджету, а, навпаки, працює з ними в тісному контакті, створюючи для розвитку експортно-імпортних операцій відповідну зовнішньополітичну основу. При формуванні єдиної зовнішньої стратегії країни міністерство враховує положення справ у торгово-економічній області і дає відповідні політичні орієнтування міністерствам, що беруть участь у зовнішньоторговельній діяльності, і їх службам. Основним інструментом МЗС для реалізації названих задач є вхідна в його склад Дирекція по економічних і фінансових зв'язках. Вона бере участь у підготовці і проведенні двох- і багатобічних переговорів, що ставлять за мету підписання торгово-економічних договорів, у розробці нормативного регулювання в розглянутій області, стежать за розвитком господарських відносин Франції з іншими країнами.

Деякі французькі галузеві міністерства також здійснюють внесок у регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такі міністерства мають у своєму складі відповідні служби. Серед них можна виділити Генеральну дирекцію енергетики і сировини і Генеральну дирекцію промисловості міністерства промисловості, Дирекцію виробництва й обмінів і Генеральну дирекцію харчових продуктів міністерства сільського господарства і лісу, а також Генеральну дирекцію телеграфного зв'язку міністерства зв'язку і космосу.

 

 

 

 

 

 

 

2. Експортно-імпортне регулювання

 

В основі політики в області експортно-імпортного регулювання Франції лежить Римський договір про створення Європейського  економічного співтовариства (ЄЕС) (1957 р.). Укладаючи договір, шість країн-учасниць поставили однієї з основних задач утворення Загального ринку шляхом усунення мита і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, вироблення і реалізації у відносинах із усіма державами єдиної зовнішньоторговельної політики. Тепер у ЄЕС входить понад 17 країн Західної Європи. 1 липня 1968 р. країни перейшли до єдиної зовнішньоторговельної політики. Одним з найважливіших документів, використовуваних у зовнішній торгівлі Франції (при імпорті, експорті і транзиті товарів), є нова стандартна форма митної декларації, введеної з 1 лютого 1988 р. у країнах ЄС і яка отримала назву єдиного адміністративного документа (ЕАД). ЕАД поширюється майже на всі держави Західної Європи. ЕАД – це набір однотипових декларацій, заповнених у восьми екземплярах. У них дається вичерпна інформація про товар, спосіб його транспортування, містяться відомості про відправника й одержувача товару, банківські, податкові та інші дані. Перші три екземпляри забезпечують виконання формальностей у країні-експортері товару, а п'ять інших – у країні-імпортері товару.

Одним з головних інструментів регулювання імпорту  товарів у Франції є єдиний митний тариф (ЕТТ), що застосовується в торгових відносинах країн-учасниць ЄС із  третіми державами з 1 липня 1968 р.

Важлива особливість митної ситуації у Франції полягає в тому, що якщо товар, завезений на її територію чи територію будь-якої іншої країни-учасниці ЄС, то, пройшовши митні формальності, він може безмитно обертатися усередині Співтовариства. Дія цього положення є важливою умовою, що  полегшує  збут продукції не тільки на французькому ринку, але і на ринках інших країн співдружності.

Поряд з митним тарифом ЄС, що захищає  господарство країн-учасниць від зовнішньої конкуренції, широко і регулярно  застосовуються нетарифні засоби обмеження  імпорту, у тому числі і  Франції. Крім єдиного митного тарифу Франція використовує такі обмеження ввозу товарів, як контенгування імпорту, контроль над ввозом, антидемпінгові процедури, імпортні податки, угоди про “добровільне” обмеженні імпорту, атестації продукції, адміністративні і санітарні формальності. 

 

 

3. Фінансування, кредитування і страхування зовнішньоекономічної діяльності

 

У Франції для заохочення експорту використовується безліч прямих і непрямих засобів, що дозволяє уряду суттєво  впливати на розвиток торгівлі в бажаному напрямку. Це досягається шляхом надання експортерам пільг у кредитно-фінансовій, податковій і адміністративній областях. У Франції створена розгалужена система фінансування експортно-імпортних операцій закордонних капіталовкладень, освоєння нових ринків. На систему фінансування експорту товарів з країни дуже впливають і такі фактори, як більш низька конкурентноздатність її продукції на світовому ринку в порівнянні з головними суперниками, втрата й ослаблення позицій на ряді ринків держав, що розвиваються, і як результат цього - дефіцит платіжного балансу протягом усіх післявоєнних років. Усе це визначило важливу роль держави в створенні системи фінансової підтримки експорту на сприятливих умовах з метою зміцнення конкурентноздатності національних компаній на світовому ринку, а широка участь урядових ресурсів у цьому процесі дало можливість встановити один зі сприятливих для імпортерів французької продукції режимів кредитування і страхування експорту.

Державне страхування  експорту у Франції здійснюється у відповідності зі спеціальними правилами, встановленими владою, при участі і твердому контролі державних кредитно-фінансових організацій: Банку Франції, Французького банку для зовнішньої торгівлі (ФБВТ) і банку “Креді насьональ”. Головною метою ФБВТ є допомога звичайним банкам у їхніх операціях по кредитуванню зовнішньої торгівлі.

Головною зміною в джерелах фінансування експорту є підвищення ролі комерційних  банків і зниження значення Банку  Франції. Реформа привела до розширення фінансової допомоги французьким експортерам. Вона передбачила збільшення розмірів кредитування виробництва товарів з 80 до 90% вартості контракту й участі банків у фінансуванні ними експортних кредитів з 90 до 100%. Ці положення реформи звільнили експортера від фінансових витрат. Була спрощена процедура одержання експортного кредиту: число необхідних підписів скоротилося до чотирьох – експортера, банку, що видав кредит, зовнішньоторговельного банку, страхової компанії. Особливість французької кредитної системи полягає в тому, що будь-яка експортна угода, що вимагає пільгового кредиту, не може бути зроблена без згоди уряду.

Державне страхування  зовнішньоекономічних операцій у Франції почалося з 1928 р., і в даний час воно здійснюється КОФАСЕ. Система страхування відіграє важливу роль у стимулюванні експорту товарів шляхом захисту від різних ризиків, що можуть виникнути в ході здійснення торгових угод. У сучасних умовах страхування служить не тільки захистом експортерів від можливих ризиків, але і стало важливою умовою одержання банківського кредиту, а в кінцевому рахунку – висновку експортного контракту. Нині у Франції здійснюється страхування ризиків, зв'язаних з попереднім вивченням ринку, зміною іноземних курсів валют; організацією за кордоном ярмарків, виставок, закордонних інвестицій; страхується непередбачене підвищення цін у період виготовлення експортної продукції.

На практиці КОФАСЕ як приватна компанія страхує за свій рахунок від комерційних  ризиків короткострокові експортні  кредити; як державна компанія вона (під контролем уряду і за його рахунок) гарантує комерційні ризики по всіх експортних кредитах і комерційні ризики по середньо- і довгострокових кредитах. Страхуються наступні угоди: продаж товарів, надання послуг (участь у торгових ярмарках, вивчення іноземних ринків, реклама, оренда устаткування); здійснення будівельних робіт за рубежем; інвестиції за кордоном; експортні кредити постачальникам і довгострокові кредити покупцю, а також фінансові промислові кредити. До числа ризиків, гарантованих КОФАСЕ, відносяться:

  • комерційні – неплатоспроможність покупця, затримка платежів;
  • політичні – виникаючі в результаті війни чи рішення французького уряду, що забороняє виробництво чи експорт товарів;
  • зв'язані зі стихійними лихами – ураганами, повенями, землетрусами, виверженнями вулканів у країні боржника;
  • валютні – унаслідок введення валютних обмежень чи падіння курсу валюти, у якій укладена угода;
  • економічні – ризики росту цін (покриваються в тому ступені, в якому збільшення цін у Франції перевищує ріст світових цін) і ризики, що виникають у зв'язку вивчення іноземних ринків (некомпенсовані витрати внаслідок такого вивчення, реклами й участі в торгових ярмарках).

Информация о работе Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі та у Європейському Союзі