Особливості формування управлінської звітності та відображення інформації в ній

 

Державний вищий навчальний заклад

Українська академія банківської  справи

Національного банку України

 

Кафедра банківської справи

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Звітність у  банку»

«Особливості формування управлінської звітності та відображення інформації в ній»

 

 

 

 

                                                                 Виконала:

                                                                                       студентка групи БС-91

                                                                       Гавриш О. В.

                                                                   Перевірив:

                                                                                доц. Савченко Т. Г. 

 

 

 

Суми - 2013

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………...	3
Сутність управлінської звітності, її типи…………………………..	4
Формування управлінської звітності……………….………………	6
Відображення інформації в управлінській звітності………………	8
Удосконалення системи управлінської звітності………………….	14
Висновки…………………………………………………………………	17
Список використаних джерел…...………………………………………	19

 

Вступ

 

 В умовах гармонізації та стандартизації обліку, які відбуваються в усьому світі, спостерігається зближення та взаємопроникнення фінансового, управлінського та податкового обліку. Формування фінансової звітності банку сьогодні неможливе без використання якісної управлінської інформації, що зумовлює необхідність визначення порядку її формування та відображення.

Метою даної роботи є дослідження  процесу організації управлінської звітності в банку.

Відповідно до поставленої  мети були визначені наступні завдання:

• визначення сутності поняття «управлінська звітність»;
• визначення типів управлінської звітності;
• дослідження процесу формування управлінської звітності банку;
• визначення звітної управлінської інформації, що відображається за центрами відповідальності банку;
• дослідження системи управлінської звітності банку.

Об’єктом дослідження  є управлінська звітність банку.

Предметом є процес відображення інформації в управлінській звітності банку.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти НБУ, навчальні посібники, статті вітчизняних економістів у фахових економічних виданнях, а також дані інформаційно-аналітичних порталів України.

 

  

1. Сутність управлінської звітності, її типи

 

 

На базі даних поточного  внутрішнього обліку формують управлінську звітність для цілей контролю, планування, прогнозування окремих  сфер функціонування банку, оцінки діяльності його структурних підрозділів та підтримки рішень.

Процес формування управлінської  звітності в банківських установах  регламентується Постановою НБУ  «Про схвалення методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України» від 06. 09. 2007 р. № 324 [1]. Однак ця постанова має лише рекомендаційний характер, тому банки мають право складати управлінську звітність зважаючи на власні потреби.

Існує декілька підходів до поняття «управлінська звітність».

Управлінська звітність  у широкому розумінні – це економічна модель об'єкта управління (або окремих його елементів), яка є інструментом моніторингу і контролю суб'єктом управління, використовуваним з метою впливу на функціонування цього об'єкта [2].

Управлінська звітність на макрорівні, на думку О. В. Кравченко, «це сукупність підсумкових показників, що являють собою результативну частину обліково-аналітичної інформації, регульованої завданнями управлінської діяльності в межах організації за форматом, обсягом, змістом і часовими параметрами, визначеними суб'єктом управління» [3].

Ю. В. Безверхня зазначає, що метою внутрішньої звітності є забезпечення управлінського персоналу усіх рівнів необхідною управлінською інформацією. При цьому, вимоги до змісту звітності повинні сформулювати керівники центрів відповідальності й інші особи, що відносяться до управлінського персоналу та зацікавлені у внутрішній управлінській інформації. Менеджери повинні роз'яснити бухгалтерам і іншим виконавцям, що створюють внутрішню звітність, яка інформація, у якому виді й обсязі, у які строки їм необхідна [4].

Згідно із «Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України» № 566 «управлінська звітність - це звітність про стан та результати діяльності банку, яка використовується керівництвом (Правлінням банку) для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень. Метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами та оцінювати ризики [5].

З погляду економічної  сутності можна виділити три типи управлінської звітності:

1. агреговані зведення;
2. зміни за період:
3. контроль стану.

Звіти першого типу —  це звіти про суми витрат у розрізі  суб'єктів управлінського обліку: контрагентів, послуг, центрів обліку та валют.

Другий тип включає  звіти про динаміку стану рахунків: обороти, залишки на рахунках на дати звітного періоду або за кількома звітними періодам.

Третій тип — це звіти  про поточний стан об'єктів обліку: контроль взаємозв'язки документів на одну послугу, порядок оплати документів (платний календар), операції за період тощо. Звіти цього типу використовують для оперативного контролю [6].

 

2. Формування управлінської звітності

 

 

Найчастіше веденням управлінського обліку та формуванням фінансових показників управлінської звітності в банку займається окремий структурний підрозділ, зокрема служба управлінського обліку. Крім цього можуть використовуватись дані ризик-менеджменту та інших служб банку.

Управлінська звітність  містить фінансові, операційні та  
інші нефінансові показники діяльності банку за різними об'єктами  
управління.

Оптимальна частота подання  звітності є похідною від призначення інформації та можливостей прийняття рішень, тобто від факторів, що визначають використання звітів в управлінні. Одні звіти потрібні частіше, інші рідше. Періодичність подання внутрішньої звітності коливається у значних межах.

Внутрішні звіти можуть бути щорічними, щоквартальними, щомісячними, щотижневими, щоденними або представлятися у міру виникнення відхилень. Немає необхідності збільшувати частоту подання звітів, якщо неможливо прийняти рішення на основі такого звіту. Якщо преміювання персоналу робиться поквартально, то нема рації у щомісячній інформації виконання умов преміювання. Агрегування інформації та частота її подання корелюють між собою. На низових рівнях керування необхідні більш часті та більш детальні звіти. З переходом на більш високі рівні звітність представляється усе рідше та містить більш укрупнені агреговані показники [4].

Управлінська звітність  має надавати змогу порівнювати  
фактичні дані із запланованими, перевіряти фактично досягнуті  
результати на відповідність установленій меті та цілям діяльності  
банку, вчасно виявляти значні відхилення, бути достатньою для  
проведення регулярного моніторингу основних показників діяльності.

Незважаючи на те, що банк самостійно формує управлінську звітність, все ж вона має відображати:

• фактичний фінансовий результат (доходи, витрати, прибуток), фінансовий стан (активи, зобов'язання, розподілений капітал) і показники ефективності (у тому числі розподілений капітал під ризиком (економічний капітал), RAROC) за об'єктами управління;
• результати управління ризиками та управління активами і  
  пасивами (у тому числі ліквідністю);
• планові та бюджетні показники за об'єктами управління, а також відхилення фактичних результатів діяльності від плану, бюджету, внутрішніх лімітів, аналіз причин значних відхилень і надання оновлених прогнозів очікуваних результатів;
• результати моніторингу стратегічних основних показників діяльності за об'єктами управління;
• інші показники та результати діяльності, що пов'язані з продажем банківських продуктів і послуг за відповідними  об'єктами управління (наприклад, маркетингові цілі та результати їх досягнення; динаміка розвитку позиції банку (або певного центру прибутку) на відповідному ринку (щодо банківської діяльності загалом або відповідної групи продуктів, групи клієнтів); динаміка обсягів  активів і пасивів банку; зміни переліку видів продуктів, що створюються банком, та динаміка обсягів їх продажу; аналіз  
  клієнтської бази; результати розвитку каналів збуту тощо);
• результати та ефективність управління матеріальними і трудовими ресурсами банку та їх аналіз;
• інші показники [1].

Формат і склад звітів узгоджуються з виконавчим органом  банку  
та відповідними керівниками.

Банки мають формувати управлінську звітність оперативно,  
наприклад, протягом п'яти робочих днів після закінчення місяця.

Обговорення результатів  роботи банку має здійснюватись на регулярних щомісячних засіданнях за участю представників фінансової та інших служб. За результатами таких засідань ухвалюються відповідні заходи  
щодо усунення несприятливих відхилень від плану, установлюються  
терміни виконання таких заходів, формується оновлений прогноз  
можливого результату на кінець року (за потреби).

 

 

3. Відображення інформації в управлінській звітності

 

 

Щодо того, які конкретні  дані мають міститись у звітах, єдиних правил немає. Кожен банк самостійно визначає, які показники потрібні йому для управління, в яких розрізах, та періодичність їх формування.

Форма звітів різноманітна і залежить від оперативності  їх надання, організаційної структури  банку, рівня управління, компетентності працівники тощо. Крім табличного способу представлення інформації у звітах, доцільно застосовувати також ілюстраційні матеріали та супроводжувати їх відповідними коментарями.

Структура і зміст звітів дещо змінюється відповідно до рівня управління, для якого вони призначені. Якщо на нижчий рівень (керівникові центру) подається максимально деталізований звіт із зазначенням причинно-наслідкових зв'язків того чи іншого явища, певними поясненнями, то вищий рівень (правління банку) потребує агрегованого звіту, в якому показники опрацьовано та згруповано в підсумкову інформацію.

Підготовка звітності  має базуватися на таких принципах.

1. Відповідність меті складання. Кожен внутрішній звіт має містити конкретну мету формування, відповідати висунутим до нього вимогам і використовуватись у процесі прийняття управлінських рішень. Залежно від мети складання звітності можна виділити:

• звіти про виконання бюджетів (контроль за дотриманням показників, розроблених на базі стандартів);
• інформаційні звіти (підтримка обґрунтованих стратегічних і тактичних рішень);
• звіти про діяльність центрів (оцінка результативності роботи).

2. Своєчасність надання інформації. Цей принцип є одним з основних принципів складання управлінської внутрішньої звітності. Дані потрібні саме тоді, коли в них виникає нагальна потреба. Але треба пам'ятати, що швидкість формування інформації суттєво зменшує її точність.

3. Зрозумілість і видимість інформації. Внутрішні звіти мають бути змістовними, ясними і зрозумілими для їх користувачів, ураховуючи їхні професійні якості, стиль роботи, компетенцію. Кожна звітна форма повинна містити тільки ту інформацію, що необхідна даному конкретному менеджерові. Надмірна деталізація звітної інформації, її перевантаженість багатьма малоістотними показниками ускладнює розуміння звітності, веде до використання у керуванні не тієї інформації, що дозволила б знайти вірне рішення [7].