Облік витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції в рейкобалковому цеху ВАТ „ДМКД”

 

Рентабельність активів показує, скільки грошових одиниць витрачено підприємством для одержання одиниці прибутку, незалежно від джерела залучених коштів. Зменшення цього показника на 0,7% означає не ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельність продаж і обертаємості активів.

Рентабельність поточних активів характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні, що вкладена у поточні активи. На кінець року значення цього показника зменшилось на 3%, тобто на 3% рази менше було отримано прибутку з кожної гривні.

Рентабельність власного капіталу дозволяє визначити, що кількість грошових одиниць чистого прибутку, яка одержала кожна грошова одиниця, що вкладена власниками підприємства, зменшилась на 0,3 %. Значення цього показника характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

Рентабельність основної діяльності показує, що частка прибутку від реалізації продукції операційної діяльності в сумі витрат на виробництво на кінець року показник зменшився на 2,3 %

Одніє з важливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, що, в першу чергу, залежить від співвідношення власних та позикових коштів. Розрахунок показників фінансової стійкості наведено в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5-Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства

Найменування показника	Значення показника		Відхи лення	Норма тив
	на 01.01.07 р.	на 31.12.07 р.
Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,559	0,543	-0,016	>0,6
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,441	0,457	+0,016	<0,4
Коефіцієнт фінансової залежності	0,788	0,841	+0,053	<1,0
Продовження таблиці 1.5
Коефіцієнт маневрування чистим оборотним капіталом	0,136	0,075	-0,061	>0,5

 

Коефіцієнти концентрації власного та позикового капіталу визначають структуру капіталу підприємства. Ці коефіцієнти взаємозалежні та доповнюють один одного, їх підсумок дорівнює 1,0. Фінансовий стан підприємства характеризується достатньо стійким, тому що доля власного капіталу майже відповідає нормативу, який дорівнює 0,6, хоча коефіцієнт мав тенденцію зменшення.

На будь яку 1 гривню власних коштів, які вкладені в активи підприємства, приходиться запозичених коштів на початок 2007 року 0,788грн., а на кінець року цей показник дорівнює 0,841 грн. Збільшення цього показника в динаміці свідчить збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства, тобто про посилення залежності підприємства від інвесторів та кредиторів, або про підвищення фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневрування чистим обортним капіталом визначає ступінь мобілізації власного капіталу. Порівнюючи значення показників, доля чистого оборотного капіталу на кінець року склала не більше 7,5% у власному капіталі підприємства, хоча на початку року це значення було 13,6%. Зменшення значення коефіцієнту маневрування не позитивно характеризує фінансовий стан.

Отже, беручі до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за звітній рік була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції у ринковій економіці.

 

 

 

 

2 ОБЛІКОВА ЧАСТИНА. Облік  і калькулювання виробничих витрат

 

2.1 Облікова політика  підприємства ВАТ "ДМКД"

 

Бухгалтерський облік на підприємстві ВАТ "ДМКД" ведеться силами бухгалтерської служби (бухгалтерії) під керівництвом головного бухгалтера.

Склад бухгалтерії встановлюється штатним розкладом, а обов'язки головного бухгалтера та кожного працівника бухгалтерського підрозділу регламентуються відповідними посадовими інструкціями.

Бухгалтерський облік здійснюється відповідно наказу «Про облікову політику на підприємств», із застосовуванням робочого "Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань, господарських операцій" з використанням другого третього, четвертого та п'ятого порядку субрахунків, за допомогою журнально-ордерною формою з використанням автоматизованної системи обробки облікових документів із використанням комп'ютерних програм бухгалтерського обліку.

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказами Мінфіну України, інших нормативних актів, маючи право вибору облікової політики з метою дотримання підприємством єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку і звітності господарських операцій та порядку оцінки об'єктів обліку, на підприємстві ВАТ "ДМКД" діє наказ «Про облікову політику підприємства».

Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів та процедур організації та ведення бухгалтерського облік/ підприємством з числа загальноприйнятих в державі. Тобто облікова політика підприємства ВАТ "ДМКД" залежить від політики держави в сфері бухгалтерського обліку.

Забезпечення формування собівартості продукції та послуг на підприємстві ВАТ "ДМКД" визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та «Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості».

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка буде реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Класифікація витрат здійснюється відповідно із затвердженним переліком та складом статей калькулювання виробничої собівартості, розробленою планово-економічною службою підприємства.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на підприємстві ВАТ "ДМКД"

На підприємстві ВАТ "ДМКД" застосовується попередільний напівфабрикатний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Цей метод передбачає рух напівфабрикатів з цеху в цех, який оформлюють бухгалтерськими записами і калькулюють собівартість напівфабрикатів після кожного переділу, що дозволяє визначати собівартість напівфабрикатів на різноманітних стадіях їх обробки і тим самим забезпечувати більш дієвий контроль за собівартістю продукції.

Найважливішими елементами цього методу є систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм (планової собівартості) і облік змін цих норм. В первинній документації і оперативній звітності фактичне витрачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, енергії тощо необхідно порівнювати з нормативним. Використання цих елементів дозволяє щодня здійснювати контроль за витратами на виробництво, розкривати причини відхилень від норм, виявляти резерви зниження собівартості продукції.

Показником нормальної потужності є очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Показником нормальної потужності "Стану 250" є випуск 12 тис.тонн за квартал (4 тис.тонн/міс.).

Обчислена в такий спосіб виробнича потужність використовується для розподілу частини загально виробничих витрат у складі собівартості конкретних об'єктів (товарів, робіт, послуг), а саме тих витрат, які вважаються постійними і не залежать від обсягу продукції. Нерозподілені постійні загально виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, що підвищує ефективність аналізу планових і звітних калькуляцій випущеної продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Формування інформації  та документування витрат в  системі виробничого обліку

 

На ВАТ «ДМКД» згідно і обліковою політикою застосовується попередільний напівфабрикатний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Формування інформації для обліку і калькулювання витрат ведеться в основних цехах ВАТ «ДМКД» за наступною схемою:

Основний цех надає технічній бухгалтерії інформацію про прямі матеріальні витрати на підставі даних технічного звіту цеху про виробництво металопродукції. Рух продукції відображається на підставі накладних на передачу металу з цеху в цех або на склад готової продукції.

Відділ АСУП надає в технічну бухгалтерію „Звіт про заробітну плату" за підрозділами підприємства.

Бюро матеріального обліку матеріальної бухгалтерії передає технічній бухгалтерії інформацію про витрати (переміщення) матеріалів на підставі накладних-вимог, накладних на внутрішнє переміщення матеріалів, відомостей до рахунку 22 «МШП».

Бюро обліку основних засобів технічної бухгалтерії формує та передає в бюро обліку виробництва і калькулювання продукції відомість амортизації основних засобів та нематеріальних активів".

Відділ головного енергетика надає рапорт про енерговитрати за кожним підрозділом підприємства.

Послуги допоміжних цехів та підрозділів загального призначення відображаються у щомісячних звітах.

Основою формування інформації про виробничий облік витрат технічний звіт, який щомісяця складається кожним виробничим цехом.

Головним обліковим регістром формування як прямих витрат на рахунку 23 «виробництво», так і непрямих витрат на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» в розрізі цехів є відомість № 12 «Витрати за цехами». Основою для складання відомості №12 є опрацьовані первинні облікові документи оперативного та бухгалтерського обліку витрат.

Центром формування виробничих витрат за цехами

 є бюро обліку виробництва і калькулювання продукції у складі технічної бухгалтерії комбінату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Облік та калькулювання  прямих виробничих витрат

 

Прямі витрати — витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта обліку економічно можливим шляхом.

Згідно П(С)БО 16 ,.Витрати" до складу прямих витрат належать:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати.

Прямі матеріальні витрати у вісепрокатному цеху ВАТ ,ДМКД" складають напівфабрикати власного виробництва, виготовлені в інших цехах комбінату.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1). Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського - один з найкрупніших підприємств чорної металургії України, який займає ведуче місце в галузі по випуску найважливіших видів продукції, забезпечує високий експортний потенціал країни.

2). За допомогою побудови на базі балансу підприємства ВАТ "ДМКД" спеціального ущільненого балансу була можливість виявлення причин, що призвели до змін у фінансовому стані підприємства. Проаналізувавши відхилення по основним статтям балансу протягом року, треба відмітити негативні тенденції, причиною яких стала світова економічна криза.

3). Аналіз ліквідності показує, що підприємство не має достатньо грошових коштів, щоб погасити частину короткострокової заборгованості та значення коефіцієнта платоспроможності свідчить, що для нормальної фінансової діяльності підприємство не має достатньо грошових коштів, які б складали 20% від величини короткострокових зобов'язань.