Облік виробничих запасів на малих підприємствах

 

 

 

 

Реферат

з предмету «Організація обліку на малих підприємствах»

на тему «Облік виробничих запасів на малих підприємствах»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

студентка ІІ курсу

за спеціальністю «Бухгалтерський  облік»

 

 

 

 

 

Реферат захищено __________ з оцінкою________.

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Облік виробничих запасів…………………… ……………………..3

2. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.…………….13

Висновок………………………………………………………………..18

Список використаних джерел…………………………………………19

 

1. Облік виробничих запасів

Облік запасів, у тому числі і виробничих, регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Згідно з ним запаси - це активи, які підприємство утримує для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності або для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління виробництвом.

На малих підприємствах виробничі запаси обліковують на рахунку 20 "Виробничі запаси". Готову продукцію тут обліковують па рахунках 26 "Готова продукція". Виробничі запаси обліковуються за купівельною вартістю без податку на додану вартість, який при їх купівлі платники цього податку відносять на розрахунки з бюджетом.

До виробничих запасів відносять сировину і матеріали, органічні і мінеральні добрива, тару, медикаменти, біопрепарати отрутохімікати, а також сільськогосподарську продукцію, передану на давальницьких умовах для переробки на стороні.

Як виробничі запаси обліковують бензин, дизельне пальне, інші рідкі нафтопродукти, мастила та вугілля, дрова, торф'яні брикети, інші види палива. Облік ведуть за кількістю і вартістю окремо за кожним видом нафтопродуктів, їхніми марками, найменуваннями і сортами твердого палива. Наприклад, окремо слід обліковувати бензин А-76, А-80 та ін.

Слід зазначити, що рідке паливо надходить на малі підприємства за кількістю в одиницях маси (кілограмах), а видається під звіт водіям, механізаторам в об'ємних одиницях ( літрах). Тому при оприбуткуванні бензину і дизельного пального на основі даних про їхню питому вагу, яка вказана в супровідних документах, визначають кількість одержаного пального в літрах. У супровідних документах постачальники повинні вказати суму податку до додану вартість. Крім того, обов'язковою є спеціальна податкова накладна, яка містить дані про кількість бензину, його ціну, вартість, суму податку на додану вартість.

До виробничих запасів відносять також будівельні матеріали, як от цеглу, вапно, щебінь , пісок, гіпс, керамзит, пиломатеріали, ліс-кругляк, черепицю, шифер, покрівельне залізо, м'яку покрівлю, санітарно-технічні матеріали, цвяхи, електроматеріали, лаки, фарби, облицювальну плитку тощо та готові конструкції (віконні блоки, двері, котли, калорифери, радіатори залізобетонні вироби та ін.), що використовуються при капітальних вкладеннях та ремонтах, а також технологічні лінії для переробки продукції чи консервування, інше обладнання, яке потребує монтажу і установки в допоміжних чи промислових виробництвах малого підприємства.

Облік будівельних матеріалів та обладнання до встановлення організовується аналогічно, як і будь-яких інших матеріальних цінностей, тобто окремо за видами, сортами. Відмінність є лише в організації зберігання будівельних матеріалів, оскільки частина їх знаходиться на відкритих майданчиках (щебінь, пісок, залізобетонні вироби, ліс-кругляк) та в оформленні списання при витрачанні.

Сюди ж відносяться і запасні частини: підшипники, шестерні, шківи, сальники, шайби, привідні ремені, ланцюги, фільтри поршневі кільця, колінвали та інші деталі, запасні частини для автомобілів, тракторів, самохідних машин. Тут обліковуються також автомобільні і тракторні шини, акумулятори. Виходячи з вартості та дефіцитності запасних частин, їх облік організовують по різному. Дрібні запасні частини обліковують у сумарному виразі разом. Акумулятори, шини, коробки передач, двигуни, інші складні вузли і агрегати обліковують за кількістю і вартістю. На складах будь-які запасні частини, вузли і агрегати обліковують за кількістю в розрізі кожного номенклатурного номера (а не найменування, як це практикують на деяких підприємствах, бо, наприклад загальна назва "підшипники" не дає права відкривати одну картку для складського обліку всіх їхніх модифікацій).

Необхідно звернути увагу, що вартість будівельних матеріалів та запасних частин не відносять на валові витрати, оскільки вони до них включаються у загальній сумі витрат на ремонти і реконструкцію основних засобів (до 10 % їхньої балансової вартості), або ж відносять на зменшення оподатковуваного прибутку за сумою нарахованої амортизації на решту витрат з ремонтів, яка приєднується до балансової вартості основних засобів. Якщо ж на ремонти списано вартість матеріалів, що були віднесені при придбанні до валових витрат, то при списанні витрат на ремонти (реконструкцію) основних засобів вартість матеріалів у сумі, попередньо вже віднесеній до валових витрат, необхідно сторнувати з них кореспонденцію рахунків дебет 841, кредит 841.

Якщо мале підприємство вирощує сільськогосподарські рослини, або утримує тварин, в тому числі і сторожових собак, то у складі виробничих запасів на окремих субрахунках цього рахунка обліковують зерно, картоплю, овочі, грубі і соковиті, консервовані та інші корми і посадковий матеріал, за сортами і репродукціями, масою та вартістю.

Особливість обліку цього виду товарно-матеріальних цінностей є те, що масу грубих і соковитих кормів, наприклад, можна визначити не в момент збирання, а через певний термін після закладання на зберігання: грубі - не раніше 3 днів після накладання, силос - не раніше, як через 20 днів. Деякі види кормів (силос, сінаж) закладають у спеціальні траншеї. Тому заздалегідь треба знати об'єм таких споруд, оскільки масу цих кормів визначають, виходячи з кількості кубометрів і їх питомої ваги. Для визначення об'єму скирт, стогів, траншей використовують дані обмірів і спеціальні формули.

Облік на складах і в бухгалтерії повинен забезпечувати чіткий контроль за наявністю, надходженням і вибуттям запасів, не допускати можливостей для змішування кількості і вартості різних номенклатур, щоб не створювати умов для пересортування та нестач одних матеріалів покриттям надлишками за іншими. Місця зберігання товарно-матеріальних цінностей повинні бути належно підготовленими і надійними, щоб виключити псування чи крадіжки матеріалів. Кожне з них (склад, комора тощо) повинні мати відповідний шифр (помер), який обов'язково вказують у всіх первинних документах. Місця зберігання треба забезпечити необхідними контрольно-вимірювальними приладами (лічильниками, вагами, мірниками тощо), обладнати відповідними стелажами, полицями, шафами, комірками, засіками та ін., на яких повинні бути ярлики, де вказані назви, інвентарні номери, шифри, ціна матеріалів, вимірники (тонни, центнери, кілограми, грами, штуки, кубометри, літри), за якими обліковують ці матеріали. Шифри розробляють за серійною системою. Особливо важливе застосування таких шифрів на тих малих підприємствах, де значна кількість комплектуючих матеріалів, подібних за зовнішнім виглядом, майже однакових за вартістю. Що ж до запасних частин, без цих шифрів тут не обійтися. Зокрема, шифр 203111 може бути присвоєний такому найменуванню як акумулятори автомобільні. Перша цифра 2 означає клас, друга - синтетичний рахунок 0 "Виробничі запаси", третя 3 - субрахунок "Запасні частини", четверта 1 - групу "Акумулятори автомобільні", п'ята і шоста 11 - марку акумулятора.

Усі товарно-матеріальні цінності, що знаходяться у місцях їх зберігання, відносять під звіт матеріально відповідальним особам (завскладом, комірник), з якими має бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Право отримувати для виробничих потреб матеріали мають відповідальні працівники, яких затверджують на початку року наказом керівника малого підприємства. У матеріально відповідальних осіб та в бухгалтерії повинні бути зразки підписів таких працівників.

Усі операції з надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей на складах відображають у картках чи книгах складського обліку. Книги повинні бути пронумеровані, а кількість сторінок у кінці має бути засвідчена підписами керівника і головного бухгалтера й скріплена печаткою. Книги чи картки складського обліку видають під розписку з відображенням у реєстрі їх видачі. На окремих аркушах книги чи картках вказують дату, порядковий номер картки, шифр матеріалу, його назву, вимірники, ціну; їх підписує головний бухгалтер (бухгалтер з обліку матеріалів).

Записи операцій із надходження чи вибуття матеріалів у книгах чи картках проводить завскладом (або бухгалтер складу) на основі первинних документів. Оприбутковують матеріали на склад за прибутковими ордерами (одно- чи багатостроковими), які виписують на кожний номенклатурний номер чи партію матеріалів. При централізованих поставках матеріалів їх оприбутковують за товарно-транспортними накладними. Якщо матеріали надійшли без супровідних платіжних документів, або є розбіжності між фактичним надходженням та даними супровідних документів, оприбуткування проводять на підставі комерційного акта про приймання матеріалів. Коли ж надійшли платіжні документи, за якими постачальники не відправили матеріали (безтоварні рахунки-фактури), то суми за ними відносять на субрахунок 374 "Розрахунки за претензіями". Внутрішнє переміщення матеріалів або здачу з виробництва (цехів, інших підрозділів) невикористаних матеріалів чи відходів відображають накладними.

Відпуск матеріалів на виробництво проводять за вимогами або лімітно-забірними картами. При продажі матеріалів використовують накладні або товарно транспортні накладні, якщо перевезення матеріалів здійснюють автотранспортом.

На основі записів у книгах чи картках складського обліку матеріально відповідальні особи складають реєстр приймання-здачі документів (або звіт про рух матеріалів) у двох примірниках, до якого прикладають усі первинні документи; один із них разом з первинними документами передають у бухгалтерію в установлені строки. У кінці кожного місяця залишки з книг чи карток складського обліку записують у сальдову відомість (книгу), яка знаходиться у бухгалтерії.

У бухгалтерії малого підприємства, як правило, ведуть лише вартісний облік товарно-матеріальних цінностей, оскільки кількісний забезпечується на складах. У той же час тут у сальдових відомостях є інформація про наявність товарно-матеріальних цінностей на початок і кінець кожного місяця.

Крім того, у бухгалтерію надходять усі первинні документи на оприбуткування матеріалів, тут спочатку виписують первинні документи на їх видачу у виробництво чи на реалізацію, які після виконання повертаються назад разом із реєстрами приймання-здачі (звітами про рух матеріалів). Але навіть зовнішні документи (товарно-транспортні накладні), як правило, надходять на підприємство на основі виписаних тут довіреностей на отримання матеріалів від постачальників.

Довіреність видають під розписку тільки тим відповідальним працівникам малого підприємства, які уповноважені отримувати товарно-матеріальні цінності від постачальників. Строк дії довіреності не може перевищувати 10 днів. Після його використання або після цього терміну, якщо довіреність не використано, роблять відповідну відмітку у журналі їх реєстрації. Нову довіреність тим же особам видають лише після використання попередньої. Оскільки довіреності належать до бланків суворого обліку, журнал їхньої реєстрації повинен бути пронумерований, прошнурований, завірений підписами керівника та головного бухгалтера і печаткою малого підприємства. Видають довіреності для використання за накладною, а списують - за актом з відображенням на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку".

Усі прийняті від матеріально відповідальних осіб первинні документи з обліку матеріалів у бухгалтерії перевіряють, при необхідності таксують, групують за джерелами надходження і витрачання матеріалів, після чого проводять записи у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку за відповідною кореспонденцією рахунків. У встановлені строки головний бухгалтер організовує вибіркову або суцільну інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої проводять відображення різниць у облікових реєстрах. Періодично, безпосередньо на місцях зберігання товарно-матеріальних цінностей, головний бухгалтер чи працівники матеріального відділу проводять перевірки стану обліку та зберігання матеріалів, інструктажі щодо правильності записів у картках (книгах) складського обліку, оформлення первинних документів.

Схема аналітичного і синтетичного обліку всіх товарно-матеріальних цінностей однакова - від первинних документів (товарно-транспортних накладних, лімітно-збірних карт чи накладних, актів на списання) до карток чи книг складського обліку і звітів про рух матеріалів та "Відомості 2М обліку запасів" – реєстру спрощеної форми. Якщо на малому підприємстві є незначна номенклатура товарно-матеріальних цінностей, то звіт про рух матеріалів можна не складати, а записи господарських операцій проводять у Відомості 2М безпосередньо на основі первинних документів про надходження і вибуття ТМЦ. Якщо ж номенклатура ТМЦ значна, матеріально відповідальні особи (завідувачі складів) повинні у звітах про рух матеріалів відобразити ті з них, за якими відбулись зміни залишків на кінець місяця внаслідок надходження чи вибуття (включаючи такі, де залишок не змінився внаслідок рівності надходження і вибуття).

За окремими видами виробничих запасів є специфічні первинні документи і методика відображення їх списання на витрати виробництва. Наприклад, видачу пального, мастил, і твердого палива здійснюють за лімітно-забірними картками, або накладними. На основі них завідуючий нафтоскладом провопи ь записи про вибуття пального чи твердого палива (якщо тверде паливо занесено під звіт іншій матеріально відповідальній особі, відповідно списують з підзвіту цієї особи) та записує під звіт водіям чи механізаторам, відмічаючи це у подорожніх листах легкових чи вантажних автомобілів, облікових листах тракториста-машиніста. При витрачанні пального і мастил їх списують на основі останніх документів.

Тверде паливо списують на витрати виробництва на основі актів довільної форми. При списанні пального і мастил, твердого палива враховують затверджені па підприємстві норми витрат і обсяг викопаних робіт (кілометри пробігу - для автомобілів, фізичні гектари-для тракторів і комбайнів, час роботи котельні - при списанні вугілля тощо).

При списанні будівельних матеріалів керуються проектно-кошторисною документацією на будівництво певних будівель і споруд та актами контрольних замірів, особливо при списанні матеріалів на фундаменти, стіни, покрівлю тощо. Списання будівельних матеріалів з підзвіту виконробів проводиться на основі актів про виконані роботи.

При видачі запасних частин, особливо дорогих, обов'язковою умовою є здача на склад знятих із машин і механізмів, незалежно від того, можуть вони бути відреставровані, чи є металобрухтом або відходами. В залежності від майбутнього використання, їх оприбутковують як запасні частини чи металобрухт (відходи) за визначеними на підприємстві цінами, зменшуючи на цю суму витрати на ремонт машин і обладнання.

Крім того, для визначення необхідних для ремонту запасних частин, складають відомість дефектів.